Українська спілка промисловців і підприємців

Контакти: 01001, Київ вул. Хрещатик, 34; тел. (044) 228-30-69.

Українська спілка підприємців малого та середнього бізнесуКонтакти: тел. (044) 293-25-89, 417-22-56.

Асоціація сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні "Єднання"

Контакти: 01025, Київ, вул. Володимирська, 21/20;тел. (044)228-37-57;

Спілка підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України

Контакти: тел. (044) 224-51-83,224-12-19;

ДАК "Національна мережа аукціонних центрів"

Філія "Вінницький аукціонний центр"

Контакти: м. Вінниця, вул. Гоголя, 10, кім. 1; тел. (0432) 32-16-36, 35-22-40.

Завдяки спільним зусиллям ряду громадських організацій працює Всеукраїнська "гаряча телефонна лінія" з проблем малого бізнесу. За телефоном у Києві (044) 490-56-56 з 9 до 18 години у робочі дні можна отримати безкоштовну ква­ліфіковану консультацію з питань організації власної справи, оподаткування, правомірності дій працівників державних органів та установ.

1.8. Кредитування підприємницької діяльності у ветеренарній медицині

В процесі кредитування ветеринарної підприємницької діяль­ності співпрацюють два суб'єкти — кредитор (банк, держава, під­приємство, страхова компанія, фізична особа та інші) та позичаль­ник (фахівці ветмедицини — підприємці, комерційні ветеринарні підприємства). При взаємодії вони передбачають отримання до­ходу: кредитор — в обсязі відповідного відсотку на свій капітал, позичальник — в обсязі, достатньому для сплати відсотку креди­тору та певного прибутку для себе.

В залежності від суб'єкта-кредитора у ветеринарній підприємницькій практиці використовують кредити: банківський, комерційний, іпотечний, міжнародний та ін.

Банківський кредит надається банками підприємцям та іншим позичальникам у формі грошових позик під торгові операції і на розширення основного капіталу. В практиці лікарів-підприємців цей кредит використовується найчастіше.

Товарний (комерційний) кредит — це кредит фірм-постачальників веттоварів та обладнання, який оформляється у вигляді відстрочки або розстрочки платежу за реалізований товар, що обумовлюється контрактом.

Іпотечний кредит — це видача грошових позик під заставу нерухомості.

Міжнародний кредит надається урядами, міжнародними фінансовими організаціями, приватними банками та фірмами при організації міжнародного (міждержавного) економічного (виробничо-збутового) співробітництва.

Серед успішних спільних міжнародних підприємств з виробництва та реалізації ветпрепаратів в Україні прикладом може бути німецько-українська виробничо-наукова фірма «Бровафарма».

Видача позик оформлюється кредитною угодою, яка може бути короткостроковою (до 1 року), середньостроковою (1—5 років) і довгостроковою (понад 5 років). Кредитна угода визначає зобов'язання кредитора та постачальника, а також відповідальність сторін.

Основною умовою надання кредиту є кредитоспроможність позичальника, тобто спроможність своєчасно повернути кошти і виплатити відсотки на виданий капітал. У зв'язку з цим перед прийняттям рішення про видачу займу кредитор ретельно вивчає фінансовий стан позичальника і розробляє заходи по підвищенню ефективності процесу кредитування; визначає систему контролю використання коштів. При цьому враховують авторитетність керівника ветеринарної установи або фахівця-позичальника (діловитість, компетентність, порядність, обов'язковість, виконання кредитних зобов'язань у минулому), можливості підприємницької діяльності в отриманні прибутку, достатнього для погашення кредиту, роль і місце позичальника в діяльності ветеринарної служби регіону.

Для забезпечення гарантії повернення кредиту використовують: заставу, якою можуть бути будь-які цінності; гарантія за рахунок третіх осіб — вищестоящих організацій, інших підприємств та банків; страхування, яке здійснюється самим позичальником або банком. В першому випадку комерційне ветеринарне підприємство надає банку страховий поліс, а в другому — банк сам страхує ризик непогашення позички, укладаючи угоду зі страховою компанією.

Для отримання кредиту в банку, який обслуговує ветеринарного лікаря-підприємця, останній подає такі документи та інформаційні матеріали: заяву-клопотання на видачу займу, вказавши мету, суму і термін кредиту; технічно-економічне обґрунтування для визначення ефективності позики та реальних строків окупності затрат і повернення кредиту; баланс платоспроможності позичальника; копії документів, що підтверджують мету кредиту і можливості його погашення; зобов'язання-доручення на погашення кредиту і довідку про отримання кредитів в інших банках. В практиці ветеринарного підприємництва часто використовують комерційно-товарний кредит.

Однією з фірм, які надають товарний кредит підприємцям малого і середнього бізнесу, є виробничо-комерційна корпорація «Укрзооветпромпостач». Щорічно вона надає пільговий товарний кредит для розвитку приватних підприємницьких структур в обсязі 1,0—1,3 млн грн.

Сутність цього кредиту полягає в тому, що виробники або торговельні фірми реалізують товари ветеринарного призначення з відстрочкою платежу. При цьому продавець отримує прибуток за рахунок прискорення процесу реалізації товару та зменшення накладних витрат, а покупець, реалізуючи товар, певний час користується товарними цінностями та отриманими від реалізації грошима, отримуючи прибуток. Кредитним інструментом при здійсненні такої операції виступає вексель, який боржник передає власнику товару.

Як правило, для впевненості кредитора у платоспроможності позичальника надається бізнес-план.

1.9. Бізнес-план

БІЗНЕС-ПЛАН — це документ, який описує всі аспекти діяльності майбутнього підприємства, аналізує проблеми, з якими воно може зіткнутися, а також визначає способи роз­в'язання цих проблем.

«Навіщо писати бізнес-план?» - таке питання, очевидно спаде на думку початківцю. Тим більше, що значна частина власників приватних підприємств ніякого бізнес-плану не готували, і ніхто від них такого документа не вимагав. Річ у тім, що бізнес-план потрібен усім:

— центру зайнятості для розгляду питання щодо одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємниць­кої діяльності;

— потенційним кредиторам, які нададуть кошти для започат-кування нової справи;

— інвесторам;

— найманим працівникам, які мають усвідомити свої перспек­тиви та завдання;

— найголовнішій особі — власне підприємцю, щоб об'єктивно проаналізувати свої ідеї, перевірити їх доцільність та реальність.

Практика свідчить, що без ґрунтовної підготовки розпочинати навіть найпростішу справу не варто. Кожний вид підприємниць­кої діяльності, кожний проект потребують розрахунків. Для цьо­го,власне, і призначено бізнес-план. Склавши такий документ, підприємець зможе працювати раціональніше і не ускладнюва­тиме собі роботу.

Отже, розробка бізнес-плану єнеобхідною умовою для отри­мання стартових кредитів та успішного ведення ветеринарної

підприємницької ДІЯЛЬНОСТІ.

Бізнес-план являє собою комплексний план розвитку фірми і слугує, поряд із звітними документами, головним обгрунту­ванням інвестицій.

Тому правильно складений бізнес-план у кінцевому підсумку відповідає на питання, чи варто взагалі вкладати гроші взадума-

ну справу, чи дасть вона прибутки, що виправдають усі витрати сил і засобів.

Найкраще сформулювати відповіді на ці непрості питання саме на папері.

Бізнес-план, як правило, складають у двох варіантах:

— для зовнішнього використання— щоб показати свою спра­ву в якомога вигіднішому світлі іншим людям (наприклад, інвес­торам);

— для внутрішнього використання.Цей план передбачає роз­гляд справи з усіма її позитивними та негативними моментами. Саме такий, відвертий документ має стати вашим керівництвом до дії. Найдоцільніше (та й найзручніше) спершу написати біз­нес-план для внутрішнього використання. Тут ви розглянете на­віть ті питання, про які ніколи не варто було б згадувати у «зов­нішньому» плані. Однак очікуйте, що питання цієї категорії можуть задати вам інвестори або інші зацікавлені у вашому біз­несі люди, щоб перевірити серйозність вашої підготовки до робо­ти. Тоді ви, будучи готовим дати компетентні відповіді, постанете у надзвичайно вигідному світлі.

Найбільша помилка в бізнесі — обманювати самого себе. Якщо підприємець-початківець складає бізнес-план винятково для зов­нішнього використання, то він підсвідомо прикрашає реальність, займається самопропагандою.

Найважливіша умова складання бізнес-плану — не стільки точність кількісних показників, скільки змістовність, переконли­вість і обгрунтованість кожного розділу документу. Якість скла­деного бізнес-плану буде переконливим для інвесторів доказом того, що фірму очолює висококваліфікований професіонал, якому можна довіряти.

Основними завданнями, що покладаються на бізнес-план,є:

— вивчити потреби у ветеринарних препаратах та послугах, а також обсяги та перспективність майбутнього ринку збуту;

— оцінити існуючих та перспективних конкурентів;

— визначити майбутні витрати на провадження підприємниць­кої діяльності та очікуваний рівень прибутковості справи;

— виявити потенційні небезпеки, що очікують започаткова­ний бізнес (особливо на першому етапі становлення);

54

— визначити показники подальшого контролю стану справ
підприємства.

Приступаючи до складання бізнес-плану, слід пам'ятати: до­кумент повинен бути написаний зрозумілою мовою, мати невели­кий об'єм (10—20 сторінок).

Необхідно відзначити, що якоїсь стандартної форми складан­ня бізнес-плану не існує. Але при його формуванні слід дотриму­ватись певних загальних правил.

Як правило, бізнес-план розробляється на 3—5 років і має такі розділи:

— юридичний статус підприємства;

— реферат-резюме;

— аналіз ринку за напрямом діяльності;

— виробнича стратегія;

— організаційна структура підприємства та система управлін­ня (менеджменту);

— юридичні аспекти підприємництва;

— основні засоби виробництва;

— фінансова (економічна) стратегія.

Ця структура має рекомендаційний, узагальнюючий характер, а її розділи поповнюються конкретним змістом при розробці бізнес-плану, враховуючи потреби ринку та період підприємниць­кої діяльності. Одні підприємства будуть займатись виробниц­твом веттоварів, інші — їх реалізацією, треті — надавати фахові послуги, четверті — здійснюватимуть інші види діяльності.

Приступати до оформлення бізнес-плану необхідно після деталь­ної розробки всіх розділів та формування реферату-резюме (за-ключення). В ньому подається концентрований виклад стратегії розвитку та головні завдання фірми для широкого кола осіб, яким необов'язково знати деталі плану, які часто є комерційною таєм­ницею.

Незважаючи на те, що заключення пишеться останнім,цей ма­теріал розміщується на початку бізнес-плану.

В розділі «Юридичний статус підприємства» подається повна та скорочена назва підприємства, його юридична адреса і форма власності, правовий статус, перелік засновників та розмір їхньої частки в статутному капіталі.

Розділ «Продуктова стратегія» містить інформацію про товар, який буде вироблятися (послугу, яка буде надаватися), обсяги випуску і призначення продукту та його переваги перед іншими; що необхідно для виробництва (модернізації виробництва); мето­ди конкуренції, способи захисту товарів від копіювання конкурен­тами (використання товарного знаку, «ноу-хау» в технології ви­робництва, авторські права тощо). При цьому товар повинен мати характеристики рівня світових стандартів.

Розділ «Аналіз ринку ветеринарних товарів та послуг» є до­сить важливим для підприємця, тому що помилки в оцінці рин­кової ситуації можуть призвести до банкрутства. В цьому розділі необхідно визначити насиченість ринку ветеринарними товара­ми та послугами, кількісні і якісні характеристики покупців, отри­мати найдетальнішу інформацію про конкурентів: характерис­тику їх товарів, дані про якість, ціни, обслуговування продаж, за­трати на виробництво, прибутки тощо.

Наявність такої інформації дасть можливість об'єктивніше оцінити реальні труднощі при завоюванні конкретного сегменту ринку.

Для забезпечення розвитку підприємства важливе значення має розділ «Виробнича стратегія». У ньому не слід розкривати технологію виробництва, а лише показати загальну схему виготов­лення ветеринарних товарів (надання послуг) з тим, щоб визна­чити потребу в засобах виробництва, сировині, матеріалах, кількості працюючих за фахом та фонд заробітної плати і заходи стиму­лювання ефективної праці. Тут планується де, коли, у кого і на яких умовах будуть закуповуватись основні та обігові засоби ви­робництва. Визначаються умови та порядок розрахунків з поста­чальниками і покупцями.

Розділ «Організаційна структура» формується при написанні бізнес-плану для складних за структурою підприємств. В ньому визначається горизонтальний і вертикальний розподіл праці, пе­редбачаються виробничо-збутові структури та формування їх ква­ліфікованими працівниками.

У розділі «Система управління» визначаються особливості управління підприємством та особа, яка буде здійснювати менедж­мент (власник підприємства або наймана особа), а також управ-

ління виробничими підрозділами. В менеджменті слід визначити завдання та функції управління і маркетингу.

Розділ «Юридичні аспекти бізнесу» містить правові основи діяль­ності підприємства, оцінку можливих ризиків та юридично вива­жених заходів їх профілактики, в тому числі і використання стра­хування.

Розділ «Основні засоби» містить відомості про типи майна, які необхідні для діяльності підприємства, за рахунок чого вони бу­дуть придбані чи орендовані. Слід подати опис необхідних спеці­альних дозволів на користування майном (ремонт, прибудову), а також особливих моментів у підприємницькій справі, пов'язаних зі здоров'ям і безпекою людей. У цьому розділі слід описати заходи щодо збереження майна.

У розділі «Фінансова стратегія» узагальнюються матеріали по­передніх розділів і подаються у вартісному виразі з визначенням результатів фінансово-господарської діяльності. Висвітлюються джерела фінансування поточних витрат підприємства — кошти від реалізації продукції, кредити тощо. Визначається величина змінюваних затрат, доходи і прибуток та його розподіл, що фіксу­ються у спеціальній заяві про доходи. У розділі визначається можливість фінансування розвитку підприємства. Складаються зведені баланси активів та пасивів і баланси грошових доходів і витрат.

У кожному бізнес-плані має бути розділ з розрахунком очі­куваних прибутків і видатків фірми. Тут вам треба визначи­ти, якими реально будуть ваші прибутки. Намагайтесь оці­нювати скептично, адже зазвичай витрати є більшими, при­бутки — меншими запланованих.

При плануванні прибутків слід вказати:

— які торговельні угоди з потенційними клієнтами вже укла­дено (деталізовано);

— яку кількість одиниць товару (послуг) планується продава­ти щотижня;

— чи змінюється рівень продажу протягом року;

— за якою ціною планується продавати товари;

— додаткова інформація, що стосується прибутків бізнесу.

У видатках необхідно передбачити:

— вартість витратних матеріалів на одиницю продукцЩна ти­ждень, на місяць);

— кількість працівників і заробітна платня кожного з них;

— оплату комунальних послуг та оренди, послуг пошти та зв'яз­ку, витрат на відрядження, канцелярське приладдя тощо;

— сприяння збуту (реклама тощо). У цій статті також перед­бачаються витрати по страхуванню майна, працівників, послуги юристів та інші витрати.

Слід вказати, якою буде періодичність видатків (раз на тиждень, раз на місяць, раз на квартал).

Розрахунки до бізнес-плану здійснюються в окремих додат­ках до нього.

Майте на увазі, найважливішим є те, щоб бізнес-план вигля­дав професійно. Це перший своєрідний рекламний документ, що репрезентує підприємця та його бізнес. Вашу компетенцію як під­приємця оцінюватимуть не лише за змістом, а й за формою біз­нес-плану — за його «зовнішнім виглядом». Однак це аж ніяк не означає, що цей документ мусить бути складним, перевантаже­ним великою кількістю матеріалу чи «запакованим» в обклади­нку з крокодилячої шкіри. Бізнес-план має бути досить простим, функціональним, зручним у користуванні, викликати довіру. Та­кож дуже важливо, щоб цей документ було приємно тримати в руках.

Слід скласти його так, щоб зацікавлений читач міг легко від­шукати потрібний'йому розділ, .адже багато чиновників читають лише «свою» інформацію (доцільно використати для розмежу­вання різних функціональних частин плану зручні роздільни­ки).

На першій сторінці обов'язково слід написати зміст.

Таблиці, діаграми та графіки сприятимуть повному сприйнят­тю інформації, однак необхідно зробити їх простими для розумін­ня (тут доцільно використати кольоровий друк).

Сподіваємось, що ми не злякали того, хто має твердий намір започаткувати власну справу цим довжелезним переліком за­вдань, які необхідно виконати при складанні бізнес-плану.

Якщо все-таки не злякали і ваші руки вже тягнуться до папе­ру, калькулятора чи клавіатури комп'ютера, то вас можна приві­тати — ви природжений бізнесмен!

II. Ліцензування у галузі ветеринарної медицини

II. 1. Законодавство України

про ліцензування окремих видів

господарської діяльності

Ліцензування визначених видів підприємницької діяльності здійснюється у відповідності до Закону України «Про ліцензу­вання окремих видів господарської діяльності»,що набув чин­ності 1 червня 2000 року та зареєстрований за номером 1775-ІП.

Відповідно до статті 3 цього закону, основними принципами державної політики у сфері ліцензування є:

— забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб'єк­тів господарювання;

— захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я грома­дян, захист навколишнього природного середовища та забезпе­чення безпеки держави;

— встановлення єдиного порядку ліцензування видів госпо­дарської діяльності на території України;

— встановлення єдиного переліку видів господарської діяль­ності, що підлягають ліцензуванню.

Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльнос­ті, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Ліцензування не може використовуватись для обмеження кон­куренції у провадженні господарської діяльності.

У зв'язку з особливостями завдань і функцій ветеринарної медицини, провадження підприємницької діяльності у нашій про­фесійній сфері підпадає під дію цього законодавчого акту. Серед видів господарської діяльності, визначених статтею 9 Закону Укра­їни «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», професійний інтерес для нас являють пункти:

10) виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оп-

І--

това, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препа­ратами;

25) проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизацій­них робіт на об'єктах ветеринарного контролю;

28) ветеринарна практика.

Завдання щодо забезпечення формування та реалізації держав­ної політики у'галузі ліцензування підприємницької діяльності покладені на Ліцензійну палату України та її представництва в областях.

За період свого існування Ліцензійна палата розробила іза­безпечила впровадження нової, значно впорядкованішої системи ліцензування: підготовлено низку проектів нормативно-право­вих актів, основними з яких є Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про підприємство», постанови уряду «Про порядок ліцензування підприємницької діяльності» від 3 липня 1998 року і «Про розміри та порядок зарахування плати за видачу та переоформлення ліцензії на провадження пев­них видів підприємницької діяльності» від 4 січня 1999 року за номером 6.

Систему ліцензування значно спрощено і вдосконалено: май­же втричі скорочено перелік видів підприємницької діяльності, які підлягають ліцензуванню, запроваджено основні принципи щодо доцільності ліцензування тільки тих видів підприємниць­кої діяльності, які єпотенційно небезпечними для здоров'я люди­ни, навколишнього середовища та безпеки держави.

Для здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується, необхідно отримати відповідну ліцензію та дотримуватись пев­них умов і правил здійснення даного виду діяльності(ліцензійні умови), які встановлює Кабінет Міністрів України або уповнова­жений ним орган.

Ліцензія — це документ, що видається уповноваженим ор­ганом виконавчої влади, згідно з яким власник ліцензії має право займатися певним видом підприємницької діяльності.

Відповідно до зазначеного Закону Кабінет Міністрів видав ще ряд нормативних актів, що регулюють провадження ліцензуван­ня, а саме постанови:

— № 1669 від 8 листопада 2000 року «Про експертно-апеля­ційну раду при Державному комітеті з питань регуляторної по­літики та підприємництва».Згідно цієї постанови, до компетен­ції ради належить розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів гос­подарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення цими органами законодавства у сфері ліцензування;

— № 1698 від 14 листопада 2000 року «Про затвердження переліку органів ліцензування»,якою передбачається (пункт 24), що Державний департамент ветеринарної медицини є органом ліцензування таких видів господарської діяльності:

— виробництво ветеринарних препаратів та медикаментів,

— оптова, роздрібна торгівля ветеринарними препаратами і медикаментами;

— проведення дезінфекційних, дезінсекційних та дератиза­ційних робіт на об'єктах ветеринарного контролю;

— ветеринарна практика;

— № 1719 від 20 листопада 2000 року «Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяль­ності»,якою затверджено зразок бланка ліцензії єдиного зразка та його опис;

— № 1755 від 29 листопада 2000 року «Про термін дії ліце­нзії на провадження певних видів господарської діяльності, роз­міри і порядок зарахування плати за її видачу».Цим докумен­том Кабінет Міністрів постановив, що термін дії ліцензії на про­вадження певних видів господарської діяльності становить 3 роки, а плата за її видачу справляється у розмірі 20 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян,якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади;

— від 4 липня 2001 року «Перелік документів, які додають­ся до заяви про видачу ліцензій для окремих видів господарсь­кої діяльності».

Крім того, визначальним у сфері ліцензування ветеринарної медицин є Закон України «Про ветеринарну медицину» та його нормативні акти.

Додаток 1.

Бізнес-план створення

приватної ветеринарної практики

Бізнес-план

«Приватна ветеринарна практика»

---

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 163; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!