Методика “САН” суб’єктивного стану

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 8Следующая ⇒

МетодикаСАНєрізновидомопитувальниківстанів інастроїв.РозробленоВ.А.Доскіним, Н.А.Лаврентьевой, В.Б.Шарай, М.П.Мірошніковимв 1973р. Прирозробціметодикиавторивиходили зтого, що три основніскладовіфункціональногопсихоемоційногостану- самопочуття, активність і настрійможутьбутиохарактеризованіполярнимиоцінками, між якими існуєконтинуальнапослідовністьпроміжнихзначень.

САНзнайшлаширокепоширенняприоцінціпсихічногостанухворих іздоровихосіб,психоемоційноїреакціїна навантаження, для виявленняіндивідуальнихособливостей ібіологічнихритмівпсихофізіологічнихфункцій.

Самопочуття- цекомплекссуб'єктивнихвідчуттів, що відображають ступіньфізіологічногота психологічногокомфортустану людини, напрямок думокпочуттів іт.п.Самопочуттяможебутипредставленоу вигляді деякоїузагальнюючоїхарактеристики(погане/гарнесамопочуття,бадьорість,нездужання іт.п), атакож можебутилокалізованоповідношеннюдо певних формвідчуття (відчуттядискомфортуврізнихчастинахтіла).

Активність- 1)загальнахарактеристикаживихістот, їх власнадинаміка якджерелоперетворення абопідтримки життєвозначущихзв'язківз навколишнімсередовищем, що має своюієрархію: хімічна, фізична нервовапсихічнаактивність, активністьсвідомості, особистості, групи, суспільства ..Активністьбудується відповідно доімовірніснимпрогнозуваннямрозвиткуподійвсередовищіі положеннямвнійорганізму;2) одна зі сферпроявутемпераментуякавизначаєтьсяінтенсивністюта обсягомвзаємодіїлюдини зфізичним ісоціальним середовищем.За цим параметромвона можебутиінертною, пасивною, спокійною,ініціативною, активноюабострімкою.

Настрій- порівнянотривалий,стійкийстан людини, якийможебути представленояк 1)емоційнийфон (піднесений, пригнічений) тобто бутиемоційноюреакцієюне набезпосереднінаслідкиконкретнихподій,анаїхзначеннядлясуб'єктавконтекстізагальнихжиттєвихпланів, інтересів та очікувань, 2) чіткийідентифікованийстан (нудьга, сум, туга, страх, захопленість,радість, захопленнята ін.)Настрійна відмінувід почуттівзавждинаправленонатой чиінший об'єкт.Настрійбудучивикликанимпевною причиною, конкретноюпідставою, проявляється в особливостяхемоційноговідгукулюдинина впливибудь-якого характеру.

Досліджуваному пропонується описати свій стан в даний момент, за допомогою таблиці, що складається з 30-ти полярних ознак. В кожній парі він має обрати ту характеристику, яка найточніше описує його стан і обрати цифру (від нуля до трьох одиниць), яка відповідає ступеню (силі) вираженості обраної хар-ки.

Томаса.

Опитувальник особистісний, розроблений К. Томасом і призначений для вивчення особистісної схильності до конфліктної поведінки, виявлення певних стилів вирішення конфліктної ситуації. Методика може використовуватися в якості орієнтовною для вивчення адаптаційних і комунікативних особливостей особистості, стилю міжособистісної взаємодії.
У Росії тест адаптований Н.В. Гришиної.
Тест можна використовувати при групових обстеженнях (і тоді стомлений матеріал зачитується вголос) та індивідуально (у цьому випадку необхідно зробити 30 пар карток з написаними на них висловлюваннями, а потім запропонувати випробуваному вибрати з кожної пари одну картку, ту, яка здається йому ближче до істини стосовно його поведінки). Витрати часу - не більше 15-20 хв.
Теоретичні основи
У своєму підході до вивчення конфліктних явищ К. Томас робив акцент на зміні традиційного ставлення до конфліктів. Вказуючи, що на ранніх етапах їхнього вивчення широко використовувався термін «дозвіл кон-.фліктов», він підкреслював, що термін має на увазі, що конфлікт можна і необхідно вирішувати або елімінувати. Метою вирішення конфліктів, таким чином, було деяке ідеальне безконфліктне стан, де люди працюють у повній гармонії. Проте останнім часом відбулася істотна зміна в ставленні фахівців до цього аспекту дослідження конфліктів. Воно було викликано, на думку К. Томаса, щонайменше двома обставинами: усвідомленням марності зусиль по повній елімінації конфліктів, збільшенням числа досліджень, що вказують на позитивні функції конфліктів.Звідси, на думку автора, наголос має бути перенесено з елімінування конфліктів на управління ними.
Відповідно до цього К. Томас вважає потрібним сконцентрувати увагу на таких аспектах вивчення конфліктів: які форми поведінки в конфліктних ситуаціях характерні для людей, які з них є більш продуктивними або деструктивними; яким чином можливо стимулювати продуктивне поводження.
Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях К. Томас вважає застосовувану двомірну модель регулювання конфліктів, основними вимірами в якої є кооперація, пов'язана з увагою людини до інтересів інших людей, залучених в конфлікт, і напористість, для якої характерний акцент на захисті власних інтересів. Відповідно цим двом основним вимірам К. Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів:
змагання (конкуренція) як прагнення домогтися задоволення своїх інтересів на шкоду іншому;
пристосування, що означає на противагу суперництву, принесення в жертву власних інтересів заради іншого;
компроміс
уникнення, для якого характерно як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей;
співробітництво, коли учасники ситуації приходять до альтернативи, повністю задовольняє інтереси обох сторін.

Кількість балів, набраних індивідом по кожній шкалі, дає уявлення про вираженістьу нього тенденції до прояву відповідних форм поведінки в конфліктних ситуаціях.Домінуючим вважається тип (типи) набрали максимальну кількість балів.
Суперництво: найменш ефективний, але найбільш часто використовуваний спосіб поведінки в конфліктах, виражається в прагненні домогтися задоволення своїхінтересів на шкоду іншому.
Пристосування: означає, на противагу суперництву, принесення в жертву власнихінтересів заради іншого.
Компроміс: компроміс як угода між учасниками конфлікту, досягнута шляхомвзаємних поступок.
Ухилення (уникнення): для якого характерно як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тeнденціі до досягнення власних цілей
Співпраця: коли учасники ситуації приходять до альтернативи, повністюзадовольняє інтереси обох сторін.

Томаса.

Методика Бойко.

Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні за В.В. Бойком

Ця методика дозволяє визначити домінуючу стратегію психологічного захисту в спілкуванні (миролюбну, уникнення чи агресію).

Методика містить 14 питань з 3 варіантами відповіді, потрібно обрати одну з них.

Для визначення домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні з партнерами треба полічити суму відповідей кожного типу: «а» — миролюбство, «б» — уникнення, «в» — агресія. Чим більше представлено відповідей того чи іншого типу, тим чіткіше виражена відповідна стратегія; якщо їх кількість приблизно однакова, то в контакті з партнерами Ви активно вживаєте різні захисти своєї суб´єктивної реальності.

Миролюбство— психологічна, стратегія захисту суб´єктивної реальності особистості, в якій провідну роль відіграють інтелект і характер.Інтелект пригнічує чи нейтралізує енергію емоцій в тих випадках, коли виникає загроза для «Я» особистості. Миролюбство — це партнерство та співробітництво, вміння йти на компроміси, поступатися та бути піддатливим, готовність жертвувати декотрими своїми інтересами задля головного — збереження гідності. У деяких випадках це означає пристосування, прагнення поступатися настійності партнера, не загострювати стосунків і не вступати в конфлікти, щоб не випробовувати своє «Я».Одначе одного інтелекту буває недостатньо, аби миролюбство стало домінуючою стратегією захисту. Важливо ще мати відповіднийхарактер — м´який, врівноважений, комунікабельний. Інтелект в ансамблі з «хорошим» характером створюють психогенне підґрунтя для миролюбства

Уникнення— психологічна стратегія захисту суб´єктивної реальності, що базується па економії інтелектуальних або емоційних ресурсів.Індивід звично без бою уникає чи залишає зони конфліктів та напружень, коли його «Я» підпадає під «атаки». При цьому він відкрито не витрачає енергію емоцій і мінімально напружує інтелект. У індивіда може бути слабка уроджена енергія: бідні, ригідні емоції, посередній розум, в´ялий темперамент.Можливий також інший варіант: людина має від народження потужний інтелект, щоб уникати напруження контактів, не спілкуватися з тими, хто зазіхає на ЇЇ «Я

Агресія— стратегія психологічного захисту суб´єктивної реальності особистості, яка діє на основі інстинкту.Інстинкт агресії — один з «великої четвірки» інстинктів, притаманних усім тваринам — голод, секс, страх та агресія. Це одразу пояснює той факт, що агресія не виходить за межі репертуару емоційного реагування. Зі збільшенням загрози для суб´єктивної реальності особистості її агресія зростає. Особистість та інстинкт агресії, як виявляється, є вельми сумісними об´єктами, а інтелект виконує при цьому роль «передавальної лапки» — за його допомогою агресія нагнітається, «розкручується на повну котушку». Інтелект працює в режимі трансформатора, посилюючи агресію за рахунок змісту, що їй надається.

Методика станів Айзенка.

Призначення: діагностика таких психічних станів, як тривожність, фрустрація, агресивність і ригідність.

Тривожність — індивідуальна властивість особи, риса характеру, що проявляється схильністю до надмірного хвилювання, стану тривоги в ситуаціях, які загрожують, на думку цієї особи, неприємностями, невдачами, фрустрацією. Важливо, що мова йде про психологічну загрозу, тобто таку, що має суб'єктивний характер і не проявляється як фізична небезпека.

Фрустрáція (від лат. frustratio — омана, марне очікування) — психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях іповедінці і те, що викликається об'єктивно непереборними (або суб'єктивно сприйманими як непереборні) труднощами на шляху до досягнення мети і розбіжності реальності з очікуваннями суб'єкта.

Агресія-(психології)-навмисне заподіяння шкоди іншим особам або собі. Агресивність — це схильність до заподіяння іншим моральної та матеріальної шкоди.

Инструкция к тесту

Ригідність (з лат. rigidus — жорсткий, твердий) — складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини. У пізнавальній діяльності ригідність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності; в емоційному житті — у закляклості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці — у негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально- етичних вчинків при цілковитій очевидності їх недоцільності.

Інструкція: Пропонується опис різних психічних станів. Якщо цей стан часто спостерігається, то ставиться 2 бали, якщо цей стан буває, але зрідка, то ставиться 1 бал, якщо зовсім не підходить - 0 балів.
Обробка результатів. Підраховуються суми балів за кожну групу питань. I 1-10 питання - тривожність;II 11 -20 питання - фрустрація;III 21- 29 питання - агресивність;IV 31- 40 питання - ригідність.

Оцінка та інтерпретація балів.0 -7 балів-ознак стану немає; 8 -14 балів – вираженість стану середня, припустимого рівня; 15 -20 балів - дуже виражений стан.

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 334; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 678 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!