АНКЕТА ПИТАНЬ ЕСТЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ ВИРОБІВ

Комплексні показники

Одиничні показники

Інформаційна виразність Раціональність форми Композиційна цілісність Удосконаленість виробничого виконання та стабільність товарного вигляду Художня виразність

- оригінальність художньої задумки; - виразність стильового рішення: - відповідність вимогам моди Виявлення у формі призначення виробу. Єдність форми і властивостей конструкційних матеріалів, технології, обробки. Відповідність естетично значущої форми ергономічним вимогам. Організованість об'ємно-просторової структури, узгодженість частин і цілого, гармонійна організованість (пропорційність, масштабність та ін.) пластичність, силует, впорядкованість графічних та образотворчих елементів. Колорит та декоративність, колір, фактура, орнамент. Доцільність виконання, чистота виконання контурів та спряжень. Чіткість виконання знаків та супроводжуючої документації. Стійкість до ушкоджень та збереження первісного зовнішнього вигляду. Образність виробу.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 10

Тема: Оцінювання умов оточуючого середовища виробничих приміщень.

Мета:Ознайомлення з основними вимогами ергономіки до гігієни праці; формування вмінь визначення гігієнічних умов праці у приміщеннях різного призначення та будови кругової схеми оцінювання умов оточуючого середовища.

Література: 2) с. 126-131, 4) с.118-135, 5) с. 112-167, 6) с. 99-108.

ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

На зміну витрати енергії людини в процесі праці, мають суттєвий вплив сприятливі умови оточуючого середовища. Для здійснення нормального трудового процесу, людині необхідно створити нормальні гігієнічні умови праці:

- нормальний температурний режим;

- відповідна вологість повітря;

- відсутність шкідливих газів, пилу та інших речовин, яки мають негативний вплив на загальний стан працівника;

- достатня освітленість;

- відсутність шуму, вібрації, радіації тощо.

Для повної характеристики умов оточуючого середовища, розглядається комплекс показників, яки створюють відповідний комфорт на робочому місці.

Якщо, оточуюче середовище має температуру нижче ніж нормальна, то більша частина енергії в організмі людини витрачається ні на продуктивне виробництво, а на боротьбу із холодом. До того ж, в умовах низьких температур, людина повинна працювати у теплому одязі, яка ускладнює його рухи. Холод загальмовує увагу і може бути причиною несчасного випадку.

Як що температура оточуючого середовища вище нормальної, то і тоді організм людини витрачає додаткову енергію для підтримання нормальної температури тіла. При підвищеній температурі дихання працюючого прискорюється, значне збільшується потовиділення, знижується вміст солі в

організмі, знижується працездатність м’язів. Піт заливає очі, заважає нормальної роботі. Як показали дослідження, підвищення температури оточуючого простору з 18 до 30 гр. призводить до зниження працездатності людини приблизно на 18%, а при підвищенні до 40 градусів – вже на 30%.

Найбільш сприятливої температурою для роботи у зимовий період вважається +17-22гр. С, а в літній період +18-25гр. С. Мінімально допустимої для робочого простору вважається температура +11гр.С, тому що нижче даного температурного рівня у людини наступає окочененіє органів тіла. При температурі оточуючого середовища в +50гр.С людина може працювати не більше години. Сприятливі температурні умови можуть змінюватися в залежності від умов роботи та від стану оточуючого середовища. Значну роль у зміненні межі сприятливих температур відіграє вологість та рух повітря.

Велике значення для створення сприятливого мікроклімату має процес усунення загазованості шкідливими газами та запиленості повітря оточуючого середовища. Пил, так саме, як і загазованість шкідливими газами, негативно діє на організм людини. Існують види виробничого пилу, яки при проникненні в людський організм при диханні або іншими шляхами, діє як отрута. Деякій пил, оказує сильний алергійний вплив на організм людини. Наприклад, максимальна концентрація пилу, в склад якого входить біля 50% кремнію, допустима в межах 2мг/м3 повітря. Менш шкідливий пил модна допускати до 10 мг/м3.

Перелік максимально допустимих концентрації шкідливих газів, пилу та інших аерозолів у повітрі робочої зони виробничих приміщень вказується санітарних нормах СН 254 – 63.

Для створення комфортних умов у робочій зоні, необхідно забезпечити гарні умови для візуального спостереження, тому що погіршення даних умов відбивається на якості роботи, на працездатності, раніше з’являється втомлюваність і збільшується небезпека травматизму.

Умови візуального спостереження залежать від освітленості робочого місця. Найбільш сприятливий вплив оказує природне освітлення. Однак, на виробництві наряду з природним освітленням, широко використовується і штучне освітлення, раціональність улаштування якого має велике значення не тільки для здоров’я людини, але і впливає на його працездатність. Штучне освітлення має велике значення при організації виробничого інтер’єру, при вирішенні питання художнього виразу простору.

За думкою більшості дослідників, максимальна освітленість на робочому місці повинна бути в межах 100-150 люкс. Оптимальна освітленість для зору, при який повинні добре розглядатися маленькі деталі, повинна бути в межах 350-400 люкс. Норми освітленості штучним світлом у виробничих приміщеннях визначаються санітарними нормами СНиП – А9-71.

До виробничих шкідливих факторів відносяться шум, який значне знижує продуктивність працюючого, негативно впливає на розумову та фізичну працездатність, на кровообіг та органи травлення людини. Але цій сильний подразник нервової системи іноді не звертають увагу, особливо у тих випадках, як що він не викликає болі.

Вплив дуже інтенсивного шуму на не захищений слуховий орган (особливо, як що втома повторюється неодноразово) може викликати незворотні порушення слуху. Причому стійка втрату слуху, наступає не миттєво а поступово. Болі у вухах наступають при рівні звукового тиску біля 130 ДБ, а стійке послаблення слуху – як наслідок перебування у середовище з рівнем звукового тиску 160 ДБ кожного дня на протязі двох-трьох років.

Шум діє и на нервову систему людини, що впливає на його психологічний стан. Під впливом шуму виникає відчуття поганого самовідчуття, з’являється почуття стисненості, страху, тривоги, послаблюється пам'ять, погіршується взаємозв’язок між розумовою та м’язовою діяльністю, розвиваються нервові захворювання.

У наший країні рівень звукового тиску регламентований нормативними матеріалами СН 254 – 63.

Крім шуму на виробництві виникають вібрації, яки також оказують шкідливу дію на організм людини. Вібрації призводять до послаблення функцій нервової системи, можуть викликати гіпертонічні та інші захворювання. Інструмент, що викликає вібрацію, оказує негативну дію на сосуди пальців, суглоби. Як і інші шкідливі фактори, граничнодопустимі значення вібрації регламентуються санітарними нормами.

На організм людини оказує шкідливу дію і інші фактори : ультразвук, інфрачервоні випромінювання, ультрафіолетові випромінювання, підвищений або знижений атмосферний тиск, іонізуючі випромінювання, контакт із водою та олією тощо.

Сукупність зовнішніх факторів (відповідні умови оточуючого середовища) за дією на організм людини можуть оцінюватися як благо приємні, не благо приємні, недопустимі та особливо благо приємні. Комплекс показників дозволяє розподілити зовнішні умови на ряд зон, яки відокремлюються відповідними межами.

Зона не благо приємних умов відділяється від зони благо приємних «психологічною межею». Якщо де яки показники переходять за межі , у людини в процесі праці починаються неприємні відчуття. Це свідчить про те, що у гігієнічному відношенні параметри оточуючого середовища не відповідають вимогам, яки повинні забезпечувати нормальні умови праці. За рамками так званої «фізіологічної межі», починається зона недопустимих умов. В даній зоні людина не може працювати без спеціальних пристроїв та обладнання, яки повинні забезпечити його ізоляцію від середовища.

Як що усі показники зовнішніх факторів знаходяться у найбільш благо приємному для людини стані, це свідчить про те, що благо приємні фактори зовнішнього середовища створюють зону вищого комфорту. При організації робочого простору, необхідно намагатися найбільш наближатися до зони найвищого комфорту та усунення по можливості не благо приємних факторів виробничого середовища.

Практична робота

Тема: ВИКОНАННЯ КРУГОВОЇ СХЕМИ ОЦІНЮВАННЯ УМОВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА.

Практичне завдання: Виконати кругову схему оцінювання умов оточуючого середовища заданого варіанту навчального приміщення (кабінету або навчальної майстерні).

Матеріали та інструменти:

1. Методичні рекомендації до виконання роботи.

2. Рисунки із зразками кругової схеми оцінювання умов оточуючого середовища.

3. Папір креслярський.

4. Креслярське приладдя.

Хід виконання роботи

Для виконання роботи кожен студент повинен мати кілька аркушів паперу, креслярське приладдя (циркуль-вимірювач, транспортир, лінійку тощо.), конспект лекцій і довідкову літературу з ергономіки. Кожний студент за індивідуальним завданням, повинен визначити гігієнічні та ергономічні параметри заданого варіанту навчального приміщення та виконати для нього кругову схему оцінювання умов оточуючого середовища.

Етапи роботи:

1. Використовуючи навчальну та методичну літературу, наочні посібники, методичні рекомендації до виконання роботи ознайомитись із змістом:

- вимог ергономіки санітарного стану виробничих приміщень;

- основних санітарно-гігієнічних норм для приміщень різного призначення;

- вимог техніки безпеки.

2. Виконати зображення кругової схеми оцінювання умов оточуючого середовища на креслярському папері формату А3;

а) визначити ступінь комфортності даного приміщення;

б) проаналізувати кругову схему з точки зору ергономіки, дизайну, безпеки праці;

в) надати пропозиції щодо покращення умов середовища даного приміщеня.

Зміст звіту:

1. Назва та мета роботи.

2. Зображення на папері формату А3 кругової схеми оцінювання умов оточуючого середовища для заданого варіанту приміщення.

3. Текстовий звіт.

Контрольні запитання:

1. Вкажіть, що означає - нормальні гігієнічні умови праці:

2. Вкажіть як впливає підвищення або зниження температури виробничого середовища на організм людини?

3. Вкажіть як впливає на організм людини підвищений рівень шуму?

4. Вкажіть як впливає на організм людини підвищений рівень вібрації?

5. Вкажіть як впливає на організм людини підвищений рівень запиленості?

6. Вкажіть на яки зони поділяється кругова схема оцінювання умов оточуючого середовища?

7. Вкажіть що означає «психологічна межа» на кругової схемі оцінювання умов праці?

8. Вкажіть що означає «фізіологічна межа» на кругової схемі оцінювання умов праці?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 11

Тема: Вивчення фізичних та психологічних факторів виробничої діяльності, їх вплив на працездатність та втомлюваність людини.

Мета:Ознайомлення з основними фізичними та психологічними факторами виробничого середовища, ознайомлення з поняттями – фізіологія праці, психологія праці, втомлюваність тощо; формування вмінь визначення ступеню перевтоми працівника за вказаними симптомами та профілактичних заходів до її усунення.

Література: 2) с. 126-131, 4) с.118-135, 5) с. 112-167, 6) с. 99-108.

ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Одним з основних завдань по удосконалення процесу виробництва, являється створення таких умов, при яких вплив усіх зовнішніх факторів повинен забезпечувати найбільшу ефективність діяльності при збереженні здоров’я та працездатності людини. Цього можна досягти при врахуванні закономірних змін, яки здійснюються в організмі людини, яки вивчаються фізіологією та психологією праці.

Фізіологія праці – галузь науки, яка вивчає і розкриває закономірності фізичних змін функції організму людини у процесі виробничої діяльності.

Психологія праці – галузь науки, яка вивчає і розкриває закономірності психологічних змін, що здійснюються в організмі людини під впливом виробничої діяльності. Ці науки є тісно взаємозв’язаними між собою, тому що вивчають цілісний організм людини.

На людину постійно впивають, як фактори зовнішнього середовища, так і подразники, що створюються самою людиною. Це знаходить відображення у трьох функціях центральної нервової системи: рефлекторної, координаційної та інтегральної. Перераховані функції мають відношення до дієздатності та працездатності людини.

Працездатності характеризує трудову діяльність із кількісної сторони та зв’язана з ефективністю праці. Вона має свої межі, яки визначаються кількістю енергії, що може бути витраченою без шкоди організму людини. Дані функції обмежують витрати енергії людини, що зовні відображається у стомленні – зниження сил внаслідок утрати енергії. Стомлення пов’язано з гальмуванням, тобто координаційною функцією.

У процесі трудової діяльності здійснюються не тільки фізичні але і психологічні зміни: покращення та погіршення стану, сприйняття, запам’ятовування, уявлення тощо. Ці поняття являються психологічними категоріями, яки разом з фізіологічними функціями формують, визначають особистість людини, його фізичні та нервово-емоційні здібності і можливості, придатність до виконання будь якої діяльності.

Фізичні і психофізіологічні функції необхідно враховувати при здійсненні технічних, технологічних організаційних, соціальних та інших заходів по удосконаленню процесу виробництва. Крім того, необхідно враховувати і емоції людини, яки викликаються не тільки безпосередньою трудовою діяльністю, але і виробничими та особистісними взаємовідношеннями у колективі, естетичним оформлення оточуючого середовища.

Послаблення несприятливого впливу психологічних факторів процесу виробництва досягається шляхом зменшення фізичних зусиль, оптимізацією темпу та ритму роботи, вибором раціональної робочої пози, зниженням нервово-психологічного напруження, попередженням монотонності тощо.

Обмеження фізичних зусиль у відповідності до фізіологічних рекомендації, повинно забезпечуватися як за рахунок дозування ваги вантажу, що піднімається, так і з врахуванням загального грузообігу зміни. Беруться до уваги способи перенесення та руху вантажу, характер поверхонь вантажів. Так, наприклад для жінок одноразове піднімання вантажу не повинно перевищувати 20кг, для чоловіків – 50кг.

При дозуванні фізичної праці працюючих, слід враховувати таку фізіологічну вимогу – витрати енергії за одну годину роботи не повинна перевищувати 250ккал. Якщо дана кількість калорії за рахунок інтенсифікації праці, витрачається за набагато менший період часу, то у даному випадку для працівника потрібно збільшувати час на відпочинок. Наприклад, якщо 250ккал витрачається за 50хв, то після такої роботи потрібно надавати по 10хв відпочинку на кожну годину. Для більш інтенсивної роботи встановлюється режим паці та відпочинку, що регламентує не тільки перерву в роботі, а й переключення на інший вид діяльності, який не вимагає значних фізичних зусиль. Усунення негативного впливу значних фізичних навантажень, можна здійснити за рахунок оптимально поєднання динамічної та статичної роботи.

При оптимізації темпу і ритму роботи, слід мати на увазі, що завищений та знижений темпи, послаблюють увагу, знижують точність рухів і ритм роботи, негативно впливає на працездатність людини. Тому темп слід встановлювати в залежності від ступеню фізичного та нервово-психологічного навантаження: меншому навантаженню повинен відповідати більш високий темп, а при збільшенні нервово-психологічного або фізичного навантаження темп роботи повинен знижуватися.

Стосовно окремих ділянок рухового апарату людини, оптимальний темп повинен бути не більше 20% від максимальних можливостей людини, який складає: для пальців -6 рухів за секунду, для долоні - 3 рухи за секунду, для руки – 80 рухів за хвилину, для ноги – 45 рухів за хвилину, для корпусу тіла – 30 рухів за хвилину.

Враховуючи те, що різниця в індивідуальному темпі в людей складає більше 30%, комплексні бригади робітників доцільно комплектувати з людей з приблизно рівними природними темпами.

Для підтримання стійкої працездатності, слід регулювати темп роботи на протязі робочої доби з урахуванням закономірностей її зміни. (Схема.)

Не дивлячись на ряд обмежень у фізичних навантаженнях, на заходи по покращенню оточуючого середовища, в умовах інтенсивної праці на відповідних етапах спостерігається зниження працездатності, з’являється втома. Втома виникає у процесі роботи, пов’язаної з затратою м’язової енергії та при напруженої розумовій праці.

При значних фізичних навантаженнях стан втоми супроводжується зміною біоелектричної активності м’язів, а при напруженої розумовій праці – підвищенням нервової імпульсацій, яку можна визначити за збільшенням серцевих скорочень.

Втома – це явище, при якому процеси виснаження в організмі людини, (в основному в працюючих м’язах) починають переважати над процесами відновлення. Однак втома – процес обратимий. Достатньо людині відпочити визначений час, як вона заново може приступати до роботи на тому ж рівні працездатності. Якщо відпочинку недостатньо для відновлення сили працівника, може розвитися процес перевтоми, який може проявлятися у різних формах.

Попередженню передвчасний втоми працівників та підвищеню ефективності їх праці сприяє правильна організація режиму праці та відпочинку. Дослідження показали, що працездатність та продуктивність праці на протязі однієї зміни є неоднаковою. У процесі виконання роботи функціональний стан працівника та пов’язані з цим якість роботи і продуктивність проходять наступні фази(стадії):

1. Фаза мобілізації, яка характеризується підвищенням тонусу нервової системи и збільшенням активності ряду органів та систем людини;

2. Фаза первинної реакції, яка характеризується зниження майже усіх показників функціонального стану. Ця фаза короткочасна та непостійна;

3. Фаза гіприкомпенсації, за цей час здійснюється пристосування людини до найбільш знайомому, оптимальному режиму виконанню конкретної роботи;

4. Фаза компенсації, для якої характерним є встановлення оптимального режиму роботи органів та відробленою визначеною стабілізацією показників праці;

5. Фаза декомпенсації, під час якої здійснюється погіршення функціонального стану органів та зниження якості роботи;

6. Фаза субкомпенсації, яка характеризується деяким зниженням рівню фізіологічних реакції, послабленням менш важливих функції. Компенсація здійснюється за рахунок найменш важливих (енергетичних та функціональних) процесів.

7. Фаза зриву, для якої характерним є розлад регуляційних механізмів неадекватних реакції організму на сигнали внутрішнього середовища, різке падіння працездатності до неможливості виконання роботи.

В реальних умовах дослідження робочого процесу з урахуванням перерахованих фаз провести неможливо, тому що де яки фази відбуваються при відповідних видах роботи, до того ж мають невелику тривалість. У звичайних умовах виробництва рівень працездатності поділяють на три - чотири етапи.

Перший етап, на якому працівник, «входить» у роботу, називається «впрацуємість». Триває цій етап приблизно від одного до двох годин, на протязі яких продуктивність та працездатність людини збільшуються.

Другий етап – стійкой працездатності, при якій продуктивність працюючого досягає максимального значення та підтримується приблизно на тому ж рівні.

На третьому етапі наступає фаза субкомпенсації, коли працездатність людини починає знижуватися, з’являються перші ознаки втоми. Якщо не зробити перерви у роботи для відпочинку, то наступає четвертий етап, при якому наступає втома.

Після третього етапу потрібно робити перерву на обід, по закінченні якого етапи заново повторюються, але максимальна продуктивність вже нижче ніж була до обіду. Для того, щоб рівень працездатності підтримувався на достатньо високому рівні, потрібно робити перерви у роботі, як у перший, так і у другий частині зміни. Ці перерви є короткочасними тривалістю 5-10 хв.

До передчасної втоми та нервового виснаження призводить також і монотонність у роботі, якщо одноманітна праця набуває характеру автоматизації рухів. До швидкої втоми веде тривала відсутність двігательної активності. Тому при організації трудового процесу необхідно по можливості, виключати одноманітні рухи та операції, тривалістю менше 45сек. Операції повинні бути укрупненими і включати різні робочі рухи

Тому, для того щоб людина працювала продуктивно на протязі всій зміни, необхідно правильно вирішувати питання організації режиму праці та відпочинку. Основні завдання раціональної організації праці:

- визначення необхідної тривалості робочої зміни;

- визначення оптимальних інтервалів між змінами;

- організація роботи на протяги зміни;

- організація відпочинку між змінами.

Практична робота

Тема: ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЮ ПЕРЕВТОМИ ПРАЦІВНИКА ЗА ВКАЗАНИМИ СИМПТОМАМИ.

Практичне завдання: визначити ступінь перевтоми працівника за вказаними симптомами та профілактичні заходи до її усунення.

Хід виконання роботи

Кожний студент за індивідуальним завданням, повинен визначити ступінь перевтоми працівника за вказаними симптомами та профілактичні заходи до її усунення.

Етапи роботи:

- основних фізичних та психологічних факторів виробничого середовища;

- поняття – фізіологія праці та психологія праці;

- поняття – втомлюваність.

2. Визначити ступінь перевтоми працівника за вказаними симптомами та профілактичні заходи до її усунення:

а) проаналізувати ступінь перевтоми працівника за вказаними симптомами;

б) надати пропозиції щодо профілактичних заходів до усунення втоми.

Зміст звіту:

1. Назва та мета роботи.2. Текстовий звіт.

3. Висновок по визначенню ступеню перевтоми працівника за вказаними симптомами та профілактичних заходів до її усунення.

Контрольні запитання:

1. Вкажіть, що означає поняття – фізіологія праці?

2. Вкажіть, що означає поняття – психологія праці?

3. Вкажіть функціях центральної нервової системи?

4. Вкажіть що означає поняття - втома?

5. Вкажіть фази функціонального стану працівника та пов’язані з цим якості роботи?

6. Вкажіть рівні працездатності?

7. Вкажіть основні завдання раціональної організації праці.

Таблиця 1.

Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 245; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 789 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!