Антропометричні параметри людини, які використовуються в ергономіці (см)

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 9Следующая ⇒

1	Стоячі довжина тіла (зріст)	167,8±5, 8	156,7±5,7	Визначення висоти верстата при роботі у позі стоячі, визначення висоти робочого приміщення
2	Довжина тіла з витягнутої рукою у верх	213,8±8, 4	198,±7,6	Визначення зони досяжності по вертикалі, з метою розташування органів керування
3	Дельтоідна ширина плеча	44,5+2,2	41,8±2,4	Визначення параметрів робочого місця
4	Довжина руки витягнутої у перед (редуцір)	64,2±3,3	59,3±3,1	Визначення зон досяжності по глибіні
5	Довжина руки, витягнутої у бік (редуцір)	62,2±3,3	56,8+3,0	Визначення зон досяжності по глибіні
6	Довжина плеча	32,7±1,7	30,2±1,6	Визначення висоти розташування органів керування и висоти робочої поверхні
7	Довжина ноги	90,1±4,3	83,5±4,1	Визначення висоти розташування органів керування и висоти робочої поверхні
8	Довжина бедра			Визначення висоти розташування органів керування и висоти робочої поверхні
9	Висота очей стоячі	155,9±5, 8	145,8±5,5	Визначення висоти робочої поверхні та розташування засобів індикації, зон огляду
10	Висота плечової точки	137,3+5, 5	128,1±5,2	Визначення висоти робочої поверхні та висоти розташування органів керування
11	Висота долонної точки	51,8±3,5	48,3±3,6	Визначення зони охоплення
12	Сидячі довжина тіла	130,9+4, 3	121,1+4,5	Вибір висоти верстатів, верстаків, вибір висоти кабін у машинах, комбайнах, тракторах тощо
13	Висота очей від підлоги	И8,0±4, 3	109,5±4,2	Визначення висоти робочої поверхні, розташування сигналізації, засобів індикації
14	Висота плеча від підлоги	100,8+4, 2	92,9+4,1	Визначення висоти робочої поверхні, зони керування важелями
15	Висота ліктя від підлоги	65,4±3,3	60,5±3,5	Визначення висоти робочої поверхні, зони керування важелями
16	Висота колін	50,6±2,4	46,7±2,4	Визначення висоти робочого стільця
17	Довжина тіла над сидінням	88,7±3,1	84,1+3,0	Визначення висоти верстата,

				органів керування, засобів індикації
18	Висота очей над сидінням	76,9±3,0	72,5+2,8	Розташування органів керування, засобів індикації, висоти робочої поверхні
19	Висота плеча над сидінням	58,6±2,7	56,0±2,7	Розташування органів керування, визначення висоти робочої поверхні
20	Висота ліктя над сидінням	23,2±2,5	23,5±2,5	Розташування підлікотникив, визначення висоти робочого місця
21	Довжина передпліччя ,руки (редуцір)	36,4±2,0	33,4±1,8	Визначення зони досяжності по глибині розмірів робочого місця
22	Довжина витягнутої руки	104,2±4, 8	98,3±4,7	Розташування органів ручного керування
23	Довжина бедра	59,0±2,7	56,8+2,8	Визначення розмірів сидіння

Таблиця 3

Основні розміри кісті руки людини

Позначення	Розміри, см
Позначення	найбільший	середній	найменший
А Б В Г Д	20 9 12,1 7,8 7,3	18,5 8,2 11,2 7,3 6,6	17 7,6 9,9 6,8 5,8

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2

Тема:Організація робочих місць на підприємствах та шкільних виробничих майстернях.

Мета:Ознайомлення з основними положеннями: планування робочого місця, визначення зон дії на робочому місці, обслуговування робочого місця; формувати вміння та навички з розробці робочих місць вчителя та учнів для роботи у навчальних приміщеннях різного призначення.

ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

У складному комплексі заходів, які забезпечують цілеспрямоване використання робочого часу, а також практичних умінь, навичок і творчих здібностей кожного члена учнівського колективу, чільне місце посідає раціональна організація робочого місця.

Досконале робоче місце не тільки дає змогу з меншими зусиллями виробляти більше продукції, а й сприяє збереженню здоров'я учнів. Робоче місце - ділянка виробничої площі цеху або майстерні, яка закріплюється за окремим учнем або ланкою. Робоче місце учня оснащують необхідними інструментами, пристроями, верстатами відповідно до профілю його підготовки. Організація робочого місця та його розташування на виробничій площі повинні забезпечувати продуктивність праці учнів, гарантувати безпеку роботи, відповідати ергономічним нормам. Так, матеріально-технічне оснащення робочого місця у шкільних майстернях характеризується сукупністю таких функціонально взаємопов'язаних елементів:

1. основного виробничого технологічного обладнання (машин, агрегатів, верстаків, верстатів тощо), яке відповідає змісту праці учня та основним технологічним процесам;

2. допоміжного нестандартного та підйомне - транспортного обладнання, що полегшує і прискорює допоміжні операції;

3. технологічного обладнання, тобто пристроїв, спеціальних інструментів;

4. організаційної оснастки (робочих тумбочок для інструментів приставок, приймальних столиків тощо).

Дані про зміст праці її прийоми і методи, а також про робочу позу є вихідними для визначення складових елементів робочого місця та його організації. Правильна організація трудового процесу полягає в створенні таких виробничих умов на кожному робочому місці, за яких трудові рухи й операції робітника є найпродуктивнішими і найменш стомлюючими. Скороченню кількості трудових рухів сприяє правильне розміщення на робочому місці обладнання, інструментів, напівфабрикатів, органів керування обладнанням. Недодержання цієї вимоги спричиняє швидку втомлюваність працюючих. Наприклад, тільки із-за незручності підходу до тумбочок і зайвих пересувань до них кожний учень за чотири уроки витрачав 10...25 хв.

Правильно організувати робоче місце - означає:

1. забезпечити його (відповідно до спеціалізації і технологічного призначення, а також з урахуванням рівня виробництва) основним обладнанням, комплексом ріжучих інструментів і пристроїв, технологічною й інструктивною документацією, інвентарем;

2. налагодити безперебійне обслуговування робочого місця допоміжними службами з усіма функціями;

3. створити сприятливі умови праці.

Особливості організації робочого місця залежать від таких факторів:

- обсягу робіт;

- кількості й складу закріплених за ним виробничих операцій;

- габаритів і кількості одиниць обладнання;

- системи обслуговування;

- рівня механізації праці тощо.

Сукупність цих факторів називається класифікаційною характеристикою робочого місця. Під класифікацією робочих місць необхідно розуміти їх групування за однорідними ознаками, які залежать від особливостей трудових функцій, знарядь і предметів праці.

Класифікація робочих місць: І. За ступенем поділу праці:

1. Індивідуальні;

2. Колективні:

а) парні;

б) бригадні;

в) ланкові.

II. За ступенем механізації праці:

1. Ручної обробки з інструментами;

2. Ручної обробки з технологічними пристроями;

3. Механічної обробки на верстатах.

Ергономіка передбачає критичний аналіз існуючого стану організації робочих місць, розробку і вживання заходів, спрямованих на постійне поліпшення умов праці. Це можливо тільки в умовах комплексного вдосконалення усіх елементів організації робочого місця, планування, оснащення, обслуговування.

Планування зон дії на робочому місці

Робоча зона - це частина тривимірного простору, обмежена зонами досяжності у вертикальній і горизонтальній площинах. Простір, обмежений умовною дугою, що окреслена кінчиками пальців витягнутої руки, називається зоною максимальної досяжності. Ця дуга називається межею робочої зони. Дуга, яка окреслюється рухом пальців зігнутої в ліктьовому суглобі руки, називається нормальною зоною досяжності в горизонтальній і вертикальних площинах.

Слід враховувати, що правильна організація робочого місця передбачає створення максимальних умов для уникнення зайвих рухів і напруження. Для

цього знаряддя і предмети праці розташовують у межах зон оптимальної досяжності і оптимального огляду.

На величину фізичного напруження і ступінь економічності робочих рухів впливає скоординоване положення всіх частин тіла працюючого учня відносно знарядь і предметів праці, тобто його робоча поза. Основна вимога щодо робочої пози - повна її відповідність темпу і зонам рухів, а також м'язовому навантаженню в процесі роботи.

Для повільних рухів, коли переважають статичні зусилля м'язів, потрібна фіксація тіла, яка досягається в процесі роботи сидячи. Така поза дає змогу використовувати більше точок опори. Швидкі рухи найчастіше потребують значних траєкторій і допоміжних м'язових зусиль. їх легше раціональніше виконувати стоячи (наприклад, верстатні роботи в машинобудуванні). Ця поза вимагає великих м'язових напружень для збереження рівноваги. Центр ваги при цьому розміщений високо (в області таза), а площа опори мала. Коли людина сидить, площа опори збільшується, центр ваги наближається до площі опори. Проте перебувати тривалий час в одній і тій самій позі не можна, бо настає перенапруження, яке знижує працездатність. Тому найдоцільнішою позою є змінна поза: стоячи - сидячи.

Від оснащення і обладнання робочого місця, просторового розміщення предметів залежить і поза працюючого, тобто положення його корпусу, ніг, рук, голови. Неправильний вибір пози сприяє втомленою учнів і негативно впливає на організм.

Робочі пози бувають: стоячими, сидячими, лежачими, змінними. Залежно від умов ї поділяють на:

вільні - якщо є можливість у разі потреби переміщувати тіло і його органи;

обмежені - коли необхідно фіксувати якесь певне положення: сидячи, стоячи, лежачи;

незручні - якщо доводиться часто нахилятися (але не нижче від пояса), повертати корпус більш ніж на 45 град., піднімати руки (але не вище від плечей);

напружені - коли необхідно нагинатися дуже низько або різко повертатися чи дуже високо піднімати руки, а також працювати стоячи на колінах;

дуже напружені (дуже незручні) - якщо людина працює лежачи, зігнувшись у тісному місці, до того ж виникає потреба стежити за рівновагою тіла.

Найсприятливіша для роботи вільна поза. Різні робочі пози зумовлюють неоднакові витрати м'язової енергії. Тому, при проектуванні робочих місць учнів, потрібно враховувати:

- робоча зона повинна бути такою, щоб вісь тіла працюючого суміщалася з віссю робочої зони:

- стоячи легше виконувати таку роботу, яка вимагає переміщень і зусиль більш як 100 Н;

- сидячи доцільно виконувати роботу, яка потребує великої точності, підвищеної уваги, а також коли можна працювати обома руками без змін положення тіла при робочому зусиллі до 50 Н.

Висота робочого місця значно впливає на ефективність формування в школярів правильних прийомів праці й додержання раціональних робочих поз. Тому кожне робоче місце обладнують відповідно до зросту учня. Не виконання цих вимог може призвести до неправильної постави, викривлення хребта, зниження гостроти зору, засвоєння неправильних робочих поз і прийомів роботи.

За статистичними даними учні X XI класів мають зріст 137...190см Висота робочого місця за токарним верстатом повинна становити 60% зросту працюючого. Тобто, для учнів низького зросту (137см) висота токарного верстата від підставки до полозків поперечного супорта повинна бути 82см; для учнів середнього зросту (163см) - 98см, для учнів високого зросту (109см) -114см. Для старшокласників, які мають інший зріст, висоту робочого місця регулюють, змінюючи висоту підставки під ноги. Встановлено, що під час роботи за верстаками, висота яких не відповідає зросту на 5см, витрата енергії збільшується на 15%.

Оснащення робочого місця

Оснащення робочого місця - це сукупність у його зоні основного технологічного й допоміжного обладнання, технологічної і організаційної оснастки та ін. Конкретна кількісна і якісна характеристика оснащення залежить від багатьох факторів, які можна поділити на дві групи:

1. виробниче - технологічні;

2. біологічні й психофізіологічні.

До основних виробничо-технологічних факторів належать: тип виробництва, технологічне призначення робочого місця, характер трудових функцій, ступінь спеціалізації та ін. Особливість організації робочих місць на різних виробництвах щодо їх оснащення полягає в характері виконуваної роботи і залежить від обладнання. До групи біологічних і психофізіологічних факторів входять антропометричні, психофізіологічні, естетичні, санітарно-гігієнічні, а також ті, що характеризують комплексне забезпечення питань безпечної праці.

Антропометрична відповідність - це правильно добрані параметри і розміри обладнання, зумовлені анатомічними особливостями тіла учня, його розмірами, масою, можливостями виконувати різні рухи. Біологічна відповідність досягається максимальною економією трудових рухів; фізіологічна - особливостями органів зору, слуху, нюху, дотику. При створенні умов для різних психофізіологічних процесів, які відбуваються у трудової діяльності, і регламентованих перерв, слід максимально враховувати всі характеристики всіх органів чуття.

Психологічна відповідність характеризується зниження до мінімуму психологічних і нервових навантажень на організм учня. Психологічна і фізіологічна відповідності тісно пов'язані з естетичною, яка визначається емоційним впливом предмета на учня. Коли предмет легко сприймається, а його пропорції, колір та інші особливості відповідають змісту предмета, це сприятливо впливає на психологічні функції організму учня.

Для того, щоб правильно оснастити робоче місце, треба точно знати перелік і кількість предметів, які використовуються у процесі праці. Всі предмети оснастки поділяються на змінні і постійні.

Змінні (тимчасові) предмети оснащення використовують для виконання однієї операції, після чого їх прибирають з робочого місця. До них належать основні матеріали і напівфабрикати, спеціальні пристрої, робочі й вимірювальні інструменти, необхідні для кожної окремої операції і т.д.

Постійні предмети оснащення використовують для виконання різних операцій, тому вони завжди знаходяться на робочому місці. До них належать: основне і допоміжне обладнання; різні універсальні технологічні пристрої; засоби для підтримання нормальних санітарно-гігієнічних умов та виконання правил безпечної праці; освітлення тощо.

На робочих місцях має бути відповідне організаційне оснащення для розміщення й утримання пристроїв, інструментів, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів, а також різні прилади і засоби контролю.

Вчені - ергономісти вважають, що в оснащенні робочого місця ручними пристроями й інструментами важливе значення мають форма ручок і рукояток ручних інструментів, їхні розміри. У процесі оснащення робочого місця, ергономісти рекомендують враховувати наступні фактори:

1. тривалість використання інструменту протягом робочого часу;

2. зусилля, необхідне для керування машиною чи іншим обладнанням;

3. запобігання ушкодженням руки (пухирів, мозолів, зумовлених великим тиском інструмента на долоню а також необхідністю міцно стискати рукоятки).

Зручні форми рукояток і ручних органів керування сприяють позитивному ставленню школярів до власної виробничої діяльності, забезпечують високу ефективність формування в них загально трудових умінь.

Оптимальними рукоятки будуть, якщо в процесі їх проектування враховуватимуся анатомічна структура руки, спосіб тримання і функціональне призначення інструмента.

Для збереження інструментів, пристроїв і готових виробів, на кожному робочому місці мають бути інструментальні тумбочки, столики, підставки, стелажі. Інструментальним тумбочкам слід надавати раціональні конструкції. Це на 3-5% скоротить непродуктивні витрати часу й підвищить продуктивність праці. Особлива роль в організації робочого місця відводиться його оснащенню різними пристроями з техніки безпеки а також пристроями, які забезпечують нормальні гігієнічні умови.

Обслуговування робочих місць

До основних функцій обслуговування робочих місць учнів незалежно від характеру й особливостей процесу виготовлення виробів у шкільних виробничих майстернях належать таки:

Виробничо-підготовча, яка полягає в розподілі робіт, комплектуванні заготовок, деталей, допоміжних матеріалів тощо;

Складська, що передбачає приймання, сортування, маркування, збереження, облік, видавання різних матеріалів , інструментів тощо;

Інструментальна, яка полягає в забезпеченні робочих місць учнів усіма видами інструментів і технологічних пристроїв, в організації догляду за ними, заточуванні й ремонті;

Налагоджувальна, тобто налагодження і необхідне регулювання виробничого обладнання й оснастки;

Контрольна, що передбачає контроль за якістю продукції, сировини, матеріалів, технічних режимів, інструменту, запобігання браку тощо;

Енергетична - безперебійне постачання робочих місць усіма видами енергії;

Ремонтно-будівельна - поточний ремонт і утримання в робочому стані приміщень;

Господарчо-побутова - систематичне додержання чистоти й порядку на робочих місцях, забезпечення працюючих водою, спецодягом.

Правильне розв'язання всіх питань комплексного обслуговування робочих місць за всіма функціями сприяє більш раціональному використанню робочого часу і підвищенню продуктивності праці на кожному робочому місці.

Практична роботаТема: РОЗРОБКА РОБОЧИХ МІСЦЬ ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНЯПрактичне завдання: Виконати практичне завдання з визначенням оптимальних розмірів, планування і компоновки робочих місць вчителя та учня з урахуванням основних вимог ергономіки.

Матеріали та інструменти:

1. Методичні рекомендації до виконання роботи.

2. Таблиці середніх антропометричних даних чоловічого та жіночого населення.

3. Папір креслярський та декілька аркушів міліметрового паперу.

4. Креслярське приладдя.

5. Туш, гуаш або кольорові олівці, пензлі.

Хід виконання роботиДля виконання роботи кожен студент повинен мати кілька аркушів паперу, креслярське приладдя (циркуль-вимірювач, транспортир, лінійку тощо.), конспект лекцій і довідкову літературу з ергономіки. Кожний студент за індивідуальним завданням, повинен розробити та виконати на кресленні у визначеному масштабі зображення робочих місць. Етапи роботи:

1. Використовуючи навчальну та методичну літературу, наочні посібники, методичні рекомендації до виконання роботи ознайомитись із змістом:

- вимог ергономіки до організації робочих місць антропометричних, гігієнічних, психофізіологічних, економічних, естетичних, за якими оцінюється якість в цілому;

- вимог щодо планування зон дії на робочому місці;

- вимог до оснащення робочого місця;

- вимог до обслуговування робочих місць

2. Відповідно до заданого виробу виконати графічне зображення робочих місць у наступній послідовності:

а) виконати наочне зображення робочих місць на креслярському папері формату А3;

б) проаналізувати зображення з точки зору антропометричних, гігієнічних, психофізіологічних вимог;

в) вказати параметри зон досягнення та габаритні розміри.

Зміст звіту:

2. Назва та мета роботи.

2. Зображення (у масштабі) на папері формату А3 заданого робочого місця.6. Текстовий звіт.

Контрольні запитання:

1. Що означає правильна організація робочого місця?

2. Вкажіть класифікацію робочих місць?

3. Що означає робоча зона?

4.Кратко охарактеризуйте основні види робочих поз?

5 Що означає оснащення робочого місця?

6 Вкажіть фактори, що характеризують якість оснащення робочого місця?

7. Вкажіть основні функції обслуговування робочих місць?

Рис.1. Основні параметри робочих місць.

Рис. 2. Приклад зображення зон досягнення на робочому місці учня.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9

Тема:Поняття про режим праці та відпочинок, загальні вимоги до їх розробки.

Мета:Ознайомлення з основними положеннями поняття режим праці, відпочинок та загальними вимогами для їх розробки; формувати вміння з розрахунку технічно-обґрунтованих норм часу відведеного на працю та відпочинок, методом хронометражу.

Література: 2) с. 126-131, 4) с.118-135, 5) с. 112-167, 6) с. 99-108.

ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

В ході спільної діяльності праця окремих працівників і підрозділів повинна бути узгодженою по тривалості і календарними періодами. Для цього розробляється режими праці і відпочинку - розпорядок, який регламентує чергування часу роботи і відпочинку на протязі зміни, тижня, місяця, року. Основна мета його розробки - забезпечення ефективного використання виробничих потужностей при збережені високої працездатності і здоров'я працівників. Для досягнення цієї мети потрібне усестороннє використання режимів. Розробка режимів праці - і відпочинку не може бути без врахування вимог фізіології і психології праці, оскільки діяльність людини не обмежується роботою, режими праці і відпочинку повинні бути і соціально обґрунтованими, що означає і взяття до уваги особистих інтересів працівників, забезпечення можливості виконання ними своїх сімейних обов'язків та ін.

Психофізіологічне, соціально та законодавчо обґрунтовані режими праці і відпочинку складаюсь набір їх допустимих варіантів. Найбільш економічно ефективний із допустимих режимів може розглядатися як оптимальний режим.

Внутрішньо змінні режими праці і відпочинку визначають: час початку і закінчення зміни, її тривалість, сумарну тривалість перерв на відпочинок, величину окремих перерв, їх розташування на протязі зміни, форми проведення відпочинку.

При розробці внутрішньо змінного режиму праці і відпочинку розглядається сумарна тривалість відпочинку протягом зміни.

Розрізняють три основних видів перерв:

1) Мікропаузи - самовільно виникаючі короткі, тривалістю в декілька секунд перерви між операціями, роботами, викликані необхідністю перебудування нервової системи робітників при переході від однієї дії до іншої;

2) Обідня перерва - призначена для прийому їжі і відпочинку. Її тривалість не входить в тривалість зміни. У випадку неможливості чи недоцільності зупинки виробничого процесу на час обідньої перерви можуть здійснюватися підміни, або з використанням допоміжних робітників. Підміни повинні мати регламентований характер і здійснюватися по графіку.

3) Регламентовані перерви на відпочинок - призначені для попередження швидкого падіння працездатності; вони включаються в робочий час, при розрахунку норм праці їх тривалість входить в розрахунок норми часу.

Регламентовані перерви встановлюються безпосередньо перед періодами падіння працездатності. Тривалість однієї перерви - 5-10хв.

На роботах, які потребують великого нервового навантаження концентрації уваги, встановлюються часті і короткі перерви по 5хв.; для робіт з фізичним напруженням - більш рідші і довші.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8

Тема:Проектування нескладних робочих інструментів з урахуванням антропометричних параметрів руки людини.

Мета:Ознайомлення з основними положеннями про дизайн, та вимоги хіротехніці, що ставляться до ручних та механізованих робочих інструментів; формування вмінь з проектування нескладних робочих інструментів з урахуванням антропометричних параметрів руки людини.

Література: 2) с. 126-131, 4) с.118-135, 5) с. 112-167, 6) с. 99-108.

ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Дизайн ручного робочого інструменту.

Важливим елементом будь якого робочого місця є – ручної інструмент. Об’єктом ергономіки та дизайну ручного робочого інструменту являються рукоятки інструментів, яки безпосередньо дотикаються з руками працівника. Внаслідок того, що форма рукоятки також визначається формою робочого органу інструменту, до кожного інструменту пред’являються таки традиційні вимоги дизайну, як цілісність та логічність форми.

Ручний інструмент конструюється на основі даних про руку людини, з урахуванням залежності функції інструменту у процесі роботи. В таблиці №1 показані амплітуди руху кісті руки та інші параметри. Даними параметрами визначаються також межі руху інструментів. На рис.2 показані ці місця на долоні, яки більш за усе торкаються рукояток інструментів. У тих місцях біль за все утворюються мозолі, подряпини, рани тощо. Бажано, щоб у тих місцях навантаження від рукояток було розсерджене на найбільшу площину.

Відомо, що питанням формоутворення ручних інструментів займається спеціальна наукова дисципліна – хіротехніка. Ця наука вивчає функціональні (з точки зору ергономіці) закономірності формоутворення інструментів. Основною метою хіротехніки, стосовно питання проектування ручних інструментів, є – відповідність інструментів анатомічний будові руки людини, характеру рухаючи процесів та основної меті трудової діяльності. Для цього необхідно проаналізувати характер робочих рухів. Наприклад, форма рукоятки напільника залежить від форми і площі його перерізу та насечкі по металу, але обов’язково повинен враховуватися характер поступово-обертових рухів, що виконує працівник у процесі роботи. Шабери мають звичайно, таку ж саму рукоятку, як і звичайний напільник. А це являється невірним, тому що, характер рухів, яки здійснює людина у процесі роботи з шабером являється зовсім іншим, ніж при роботі з напільніком.

Приклади інструментів, рукоятки яких виконані з урахуванням основних вимог хіротехніці (молоток, ключ, ножиці), показані на рис.2. Необхідно відмітити, що дані рукоятки мають також і недоліки: вини складні у виготовленні і підходять не під усі руки, тому потрібно виготовляти комплекти інструментів, яки повинні бути розраховані на різні варіанти розмірів рук людини. Найбільш доцільним є використання круглих або заокруглених рукояток.

Важливе місце у процесі проектування та виготовлення ручних інструментів займає процес оздоблення основних поверхонь рукояток. Усі поверхні рукояток повинні протидіяти появі мозолів та пошкоджень долоні людини. Але потрібно враховувати те, що дуже гладенькі поверхні теж не завжди є доцільними, тому що ковзання такого інструменту в руці працівника вимагає витрати зайвих зусиль для його утримання.

Дизайн механізованого робочого інструменту.

Механізований робочий інструмент відрізняється від ручного наступними факторами:

- швидкістю роботи;

- значною потужністю;

- великою вагою та значними габаритами;

- значним опором з боку матеріалу, що обробляється (який має місце і при роботе з ручним інструментом), а також опору самого інструменту;

- повинен бути більш універсальним та функціональним.

У процесі проектування механізованого інструменту дизайнер повинен обов’язково враховувати усі вказані фактори. Так, для вказаної на рис.3 конструкції електродрилі, художником-конструктором були закладені наступні функції:

- традиційне свердління;

- фрезерування поверхонь;

- шліфування поверхонь;

- використання електродрилі в якості електроприводу для обробки деревини на верстаті.

Виконання цих робочих функції здійснюється за допомогою використання спеціального комплекту робочих насадок та пристосувань до єдиного базису конструкції електродрилі.

Особливу увагу при проектуванні механізованого робочого інструменту слід приділяти та званому «людському фактору». До механізованого робочого інструменту пред’являються ті ж самі вимоги хіротехніці, яки пред’являються до ручного робочого інструменту, але потрібно обов’язково враховувати особливості характеру роботи з механізованим інструментом, який у ряді випадків вимагає значного напруження рук та усього корпусу тіла людини (відбійний молоток, бензопила тощо). Дизайнеру потрібно також враховувати те, що механізований інструмент може використовуватися у зовсім різних положеннях (свердління униз, уверх, під різними кутами; шліфування поверхонь розташованих під різними кутами; тощо). В усіх цих положеннях робота механізованого інструменту повинна бути зручною для людини.

На рис.3. показаний спеціальний аналіз основних положень електродрилі, проведений дизайнером з метою визначення розподілу зусиль, який здійснюється у різних робочих положеннях. Висновком проведеного дизайнерського аналізу являється те, що у конструкції електродрилі потрібно ввести ручку, що знімається, упор якої може бути закріплений, як під дрилю та і над нею. Використання ручки, що знімається, набагато полегшує роботу людини у різноманітних потрібний положеннях.

Як для ручного інструменту, форма механізованого багато у чому залежить від технічних параметрів робочого органу (діаметр свердла, параметри різноманітних насадок, частота обертання тощо). Але різниця виявляється у тому, що у механізованому інструменті між робочім органом і рукояткою розташовується ціла система двіжетелей та передач, що яки разом створюють єдину, достатньо складну форму. Приблизно за тими ж самими принципами художниками-конструкторами був спроектований електрогвінтовірт.

При конструюванні таких інструментів, як пневматичний відбійний молоток, показаний на рис.3., інструменти для клепки і т.д., особливу проблему представляет боротьба з вібрацією та ударними навантаженнями. В механізованих інструментах для працівників, що здійснюють складання точний механізмів та інших виробів подібного типу, на перше місце виходять точність операції і забезпечення хороших умов для зору тощо. У процесі художньо-конструкторської проробки механізованих інструментів дизайнер завжди повинен знаходити можливості для вирішення не тільки технологічних та ергономічних вимог, але й знаходити цілісну, художньо виправдану форму. На рис. 2., 3. наведені приклади обробки форм інструментів, де велика увага пред’являється кольоровому рішенню, чистоті оздоблення деталей та основних поверхонь.

Практична робота

Тема: ПРОЕКТУВАННЯ НЕСКЛАДНИХ РОБОЧИХ ІНСТРУМЕНТІВ З УРАХУВАННЯМ АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ РУКИ ЛЮДИНИ.

Практичне завдання: Виконати практичне завдання з визначенням оптимальних розмірів, кольорового рішення та варіанту оздоблення робочих інструментів з урахуванням основних вимог ергономіки та хіротехніці.

Матеріали та інструменти:

1. Методичні рекомендації до виконання роботи.

2. Таблиці антропометричних даних основних розмірів кісті руки людини.

3. Папір креслярський.

4. Креслярське приладдя.

5. Туш, гуаш або кольорові олівці, пензлі.

6. Каталоги та журнали з прикладами робочих інструментів.

- вимог ергономіки та хіротеніці до ручних та механізованих робочих інструментів;

- вимог антропометрії до амплітуди руху кісті руки;

- вимог антропометрії до основних розмірів кісті руки людини;

- вимог що ставляться до ручного робочого інструменту;

- вимог що ставляться до механізованого робочого інструменту;

- так званого «людському фактору», який враховується у процесі проектування інструментів.

2. Відповідно до заданого виду інструменту, виконати його графічне зображення у наступній послідовності:

а) виконати наочне зображення робочого інструменту на креслярському папері формату А3;

б) проаналізувати зображення з точки зору антропометрії, хіротехніці, технології, дизайну;

в) вказати основні та габаритні розміри.

Зміст звіту:

3. Назва та мета роботи.

2. Зображення (у масштабі) на папері формату А3 заданого робочого місця.6. Текстовий звіт.

Контрольні запитання:

1. Вкажіть основні особливості ручних робочих інструментів?

2. Вкажіть основні особливості механізованих робочих інструментів

3. Вкажіть чим займається нова наука – хіротехніка?

4. Вкажіть що являється метою хіротехніки, стосовно питання проектування інструментів?

5. Вкажіть за якими факторами механізований робочий інструмент відрізняється від ручного?

6. Наведіть приклади найбільш відомих видів механізованих робочих інструментів?

Рис. 1. Амплітуди руху кісті руки та основні розміри кісті руки людини.

Таблиця 1

Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 366; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!