Контрольні запитання та питання до дискусії

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 9Следующая ⇒

1. Як, ще називають «Пенітенціарну психологію»?

2. З якими науками найтісніше пов’язана «Пенітенціарна психологія»?

3. Які методи застосовуються для вивчення особи засудженого

4. Дайте визначення поняттю «Стигматизація»?

Питання для самостійної роботи

1. Поширеність татуювань в підлітковому середовищі

2. Функції татуювань в злочинному середовищі неповнолітніх

3. Класифікація татуювань

4. Мотиви нанесення і видалення татуювань.

5. Кримінальний жаргон.

Рекомендації з підготовки до питань теми:

До першого питання. Пенітенціарна психологія - галузь юридичної психології, що досліджує закономірності психічної діяльності особи, яка відбуває покарання, а також можливості її ресоціалізації (відновлення раніше порушених соціальних якостей).

До другого питання. Методи психолого-педагогічного впливу, використовувані в установах з виконання покарань, відповідають за своєю принциповою схемою загальним педагогічним заходам виховання, однак мають певну специфіку, обумовлену контингентом, щодо якого вони застосовуються. До цих методів поряд з високою і послідовною вимогливістю щодо режиму праці і відпочинку належить метод переконання, основною рисою якого є такий вплив на психіку засудженого, за якого досягається розуміння завдань і формується згода з необхідністю її виконання.

До третього питання. Для колективу засуджених характерні такі особливості: а) це колектив закритого типу; б) колектив формується з правопорушників, позбавлених волі; в) перебування засуджених у колективі є примусовим; г) діяльність колективу детально регламентується нормами кримінально-виконавчого законодавства; ґ) колектив характеризується істотними відмінностями (віковими, професійними, моральними); д) формування і специфіка колективу визначаються видом кримінально-виконавчої установи; є) особливості колективу обумовлюються видом і характером виробничої діяльності.

До четвертого питання. Соціальна ізоляція покликана змінити особу засудженого, зробити певну корекцію, усунути певні особистісні дефекти. Засуджені з укоріненими соціально - психологічними дефектами мають потребу у твердому соціальному контролі, що здійснюється в установах з виконання покарання і спрямований на зміну і викорінювання у них соціально-психологічних дефектів. Метою такого контролю є руйнування злочинних потреб, розрив соціально шкідливих зв'язків, ліквідація негативного соціального досвіду, навичок і звичок. У цьому плані позитивний вплив на засудженого справляє режим (точно встановлений порядок життєдіяльності), прилучення до праці, виховний вплив, медична і психологічна допомога.

До п’ятого питання. У злочинному світі важлива регулююча роль належить «злодійському закону» і «поняттям». Зокрема, до заборонних норм «закону» належать такі: злодій не має права на обман своїх товаришів по касті, на утаювання грошей і речей, що належать братству, розголошення таємниці, видачу співучасників злочинів чи заподіяння будь-якої іншої шкоди своїм братам по касті; злодій не повинен працювати або служити, джерелом його існування є злочинний промисел.

До шостого питання. Важливим елементом ресоціалізації засуджених є комплексна програма їх підготовки до життя на волі.

Складовими такої програми є: 1) правовий аспект (полягає у правовій регламентації процесу підготовки до звільнення з місць позбавлення волі); 2) психологічний аспект (урахування психологічних особливостей особистості засуджених); 3) соціальний аспект (побудова позитивних модулів вирішення соціальних проблем після звільнення); 4) професійний аспект (можливість одержати спеціальність за допомогою навчання в умовах відбування покарання); 5) освітній аспект (можливість підвищувати свій освітній рівень); 6) медичний аспект (передбачає збереження здоров'я шляхом певних профілактичних заходів); 7) фізкультурно-оздоровчий аспект (можливість займатися фізкультурою і спортом).

Література

1. Аминов И.И. Юридическая психология: учеб. пособие для студентов вузов обучающихся по специальности«Юриспруденция» / И.И. Аминов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 415 с.

2. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 596 с.

3. Бедь В. В.Юридична психологія: Навч. посіб. – 2-ге вид., доп. і переробл. – К.: МАУП, 2004. – 436 с.

4. Бочелюк В. Й. Юридична психологія. Навч. нос. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 336 с.

5. Еникеев М. И. Юридическая психология. – М.: Издательство НОРМА, 2003. – 256 с.

6. Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 424 с.

7. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Основы юридической психологии: Учебник. – X.: Одиссей, 2005. – 352 с.

8. Мариновская И.Д., Тихомиров С.Н. Юридическая психология: Учеб. пособие. – М.: Дело, 2005. -384 с.

9. Орбан-Лембрик Л.Е., Кошинець В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги - XXI, 2007. - 448 с.

10. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология. Учебное пособие. - М.: Право и Закон, 1997. – 320 с.

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 204; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 789 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!