Дидактичні властивості електронних медіазасобів та їх ефективне використання
Нові інформаційні технології визначають конкурентоспроможність закладу освіти, перспективи розвитку всіх сфер його діяльності, можливість оперативного подання та опрацювання необхідної інформації. Динамічність і насиченість навчання у сучасній школі потребує використання високоефективних технічних засобів.
Електронні медіапродукти навчального призначення
Для визначення можливостей, способів і особливостей використання медіа у медіаосвітньому і медіавиховному процесі необхідно знати, які види засобів масової інформації існують, чим вони відрізняються один від одного, що розуміють під «електронним медіа», які їх особливості впливу на аудиторію.
Якщо ми розглянемо сучасні медіа у межах класифікації за каналом сприйняття, то у подібному контексті розуміють ті цифрові/електронні медіа, які роблять можливим мультимедійну інтеграцію різноманітних медіа у деяке комп’ютерне відображення: гіпертекстову структуру, текст, інтерактивність і моделювання. Сьогодні до електронних медіа ми відносимо радіо, ефірне і супутникове телебачення, відео, комп’ютерні мережі, комп’ютерні ігри тощо.
Щодо функцій сучасних медіа у суспільстві існує багато думок. Уявлення щодо засобів масової інформації та комунікації змінювалось тому, що змінювався сам предмет. Розглядаючи електронні медіа з точки зору реалізації їх освітніх функцій, важливе значення має класифікація відповідних медіапродуктів і способів їх застосування у навчальному процесі. У цьому контексті необхідним є знайомство із сучасними інформаційними технологіями навчання та існуючими програмними засобами.
|
|
|
У зарубіжній практиці використовується така класифікація програмного забезпечення освіти:
– навчальні, контролюючі й тренувальні системи;
– системи для пошуку інформації;
– моделюючі програми;
– інструментальні засоби пізнавального характеру;
– інструментальні засоби універсального характеру;
– інструментальні засоби для забезпечення комунікацій.
Важлива роль відводиться таким поняттям, як «електронні видання» та «електронні ресурси». Під електронними виданнями і ресурсами зазвичай розуміють інформаційні продукти, для відтворення яких потрібен комп’ютер. Як правило, «виданнями» називають продукти, розміщені на твердотільних носіях: дискетах, дисках CD-ROM, DVD. Термін «ресурси» широко застосовують у телекомунікації, додаючи визначення «інформаційні» (комп’ютери, об’єднані в мережі, дозволяють обмін різноманітною інформацією). До освітніх електронних видань належать: навчальне електронне видання, наукове електронне видання, науково-популярне електронне видання, довідкове електронне видання.
|
|
|
Але якщо виходити з такого розуміння медіапродуктів навчального призначення, при якому електронні видання та інформаційні ресурси об’єднують локальні, мережеві та комп’ютерні продукти, тоді ми маємо справу з більшим числом багатофункціональних освітніх ресурсів. Основні напрями структуризації цієї множини такі: освітні видання інформаційно-довідкові, навчальні й загальнокультурного характеру. Навчальні електронні інформаційні видання, у свою чергу, поділяються на засоби отримання інформації, засоби для практичних занять і здійснення атестації.
Засоби нових інформаційних технологій – це програмно-апаратні засоби і пристрої, що функціонують на базі мікропроцесорної, обчислювальної техніки, а також сучасних засобів і систем інформаційного обміну, що забезпечують операції щодо збору, нагромадження, зберігання, обробки і передачі інформації. До них належать ЕОМ, комплекти термінального устаткування для ЕОМ, локальні обчислювальні мережі, пристрої введення-виведення інформації, засоби введення і маніпулювання текстовою і графічною інформацією, засоби архівного зберігання великих обсягів інформації та інше периферійне обладнання сучасних ЕОМ; пристрої для перетворення даних із графічної або звукової форм у цифрову, і навпаки; засоби і пристрої маніпулювання аудіовізуальною інформацією (на базі технології мультимедіа й систем «Віртуальна реальність»); сучасні засоби зв’язку; системи штучного інтелекту; системи машинної графіки, програмні комплекси (мови програмування, транслятори, компілятори, операційні системи, пакети прикладних програм) тощо.
|
|
|
Інтернет-технології
Через декілька років у мережі Інтернет будуть усі. Острах перед тим, що Інтернет зможе замінити реальне життя, не має під собою ніяких підстав. Як телебачення не змогло замінити радіо і книги, так і віртуальний світ не зможе замінити світ реальний. Разом з тим не викликає ніякого сумніву, що мережа Інтернет привносить і ще привнесе у людське життя ще багато нового. Мрія про те, щоб весь світ був у власному комп’ютері, врешті-решт, стане реальністю. Будь-яку відстань можна буде подолати одним натиском на кнопку миші. А якщо врахувати, що ціни на апаратне і програмне забезпечення постійно знижуються, то скоро комп’ютери будуть доступні всім мешканцям нашої планети.
Головні чинники переваг упровадження Інтернет-технологій в освітній галузі наступні:
|
|
|
– можливість реалізації навчання за дистанційною формою;
– зміна змісту понять простору і часу;
– багатофункціональність структури Інтернет.
Розглянемо їх детально.
Дистанційна освіта. Університети проводять спеціальні віртуальні лекції для користувачів, які не можуть відвідувати звичайні заняття, з метою надання користувачам із будь-якої країни світу (якщо вони готові сприйняти нетрадиційні форми академічної освіти) максимально інтерактивне і абсолютно нове за формою навчання в Internet. Цільову аудиторію цього проекту становлять люди з фізичними вадами, представники зарубіжних країн, студенти, які не мають можливості мешкати у даній місцевості. За допомогою нових Internet-технологій і звичайних Web-сторінок викладач читає студентам лекції, які, у свою чергу, можуть звернутися до нього з питаннями через Internet і по телефону.
Відмітна властивість дистанційної освіти полягає у тому, що Internet виступає, з одного боку, як посередник, що забезпечує доступ до великих масивів інформації, а з іншого – як канал зв'язку, що сприяє впровадженню нових інтерактивних методів навчання. Крім того, студенти не є пасивними користувачами в односторонньому комунікативному процесі, оскільки використання таких технологій надає їм можливість активно впливати на зміст, розробку курсів і програми навчання. Процес інтерактивного навчання підтримується завдяки доступу до особливого центру контент-обслуговування на базі Internet. Центр забезпечує цілодобовий контроль і можливість зворотного зв'язку. Інтерактивність, глобальне охоплення, багатомовність і полікультурний підхід у поєднанні з практично стовідсотковою доступністю – такі ключові складові дистанційної освіти.
Простір і час в Internet. Успіх підготовки та перепідготовки фахівців в Internet забезпечується також і тим, що фахівці набувають навичок роботи у Мережі, а тому й далі можуть використовувати Інтернет-технології для своєї подальшої професійної діяльності. В Internet, в інформаційному співтоваристві, діють свої принципи: «більше знань – більше операцій» і «програє той, хто гірше інформований». Знання – якість. Саме цим твердженням і визначається напрям розвитку у будь-якій професійній сфері в умовах Інтернет. Ніколас Хейк, президент корпорації Swatch Group, що продукує популярний годинник Swatch, створив нову одиницю часу. Замість колишнього розподілу доби на 24 години Хейк розділив добу епохи Internet на 1000 своч-одиниць. Internet-час використовує тільки свій нульовий меридіан, від якого відлічується більський середній час (так зване ВМТ – BieJ Mean Time). До однієї своч-одиниці входить 86,4 секунди.
Винахід «Internet-часу» відображає напрям думки в епоху Internet. Режим обслуговування клієнтів з 9.00 до 17.00 замінюється новим режимом цілодобового обслуговування: клієнт може одержати товар або послугу у будь-який слушний для нього час доби. Часові пояси і географічні зони не мають більше ніякого значення. Потрапивши до кіберпростору, кожний одержує все, що йому потрібно, «тут і зараз». Хоча часові пояси й досі відіграють свою роль у спілкуванні, для організації будь-якого процесу в Інтернет їх уже не існує. Користувач бажає одержати потрібну йому інформацію або послуги тоді, коли це зручно йому, і він їх отримує.
Web – це не Internet. Internet побудовано, відповідно до власних стандартів, які використовуються всіма учасниками мережі для зв’язку одного з одним. Специфікації Internet-протоколу не впливають значною мірою на характер товарів, інформації або послуг, які передаються по Мережі. IP визначає лише спосіб організації потоку інформації. Одним з протоколів для обміну інформацією є протокол передачі гіпертекстів (HTTP) – протокол World Wide Web гіпертекстового сервісу доступу до інформації. Окрім World Wide Web, на прикладному рівні або рівні додатків, діють й інші протоколи, наприклад, електронної пошти (РОРЗ, SMTP, IMAP), спілкування у режимі реального часу (IRC) і груп новин (NNTP). За допомогою протоколу HTTP Web дозволяє обмінюватися документами у форматі HTML, який забезпечує належне відображення змісту документів у браузерах.
World Wide Web – це лише одна із численних служб Internet і не визначає, де доступна дана Web-сторінка, в intranet, extranet або Internet. Web пропонує простий для користування інтерфейс, який дає можливість користувачам, навіть не дуже обізнаним з комп'ютером, отримувати доступ до Web-служб у будь-якій частині Internet.
Таким чином, Internet є «мережевою інфраструктурою», яка характеризується багатофункціональністю.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 331; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!