Складові та завдання медіадидактики
Ураховуючи вищезазначене, ми виділяємо у медіадидактиці дві основні складові: традиційну та інформаційну. Традиційна медіадидактика пов’язана з використанням у навчальному процесі усталених медіа: книг, газет, журналів, телепередач, відео кліпів, кінофільмів, плакатів тощо, тобто використання медіатекстів.
Під медіатекстом розуміють повідомлення (телепередача, відеокліп, фільм, плакат тощо), викладене у будь-якому вигляді та жанрі медіа, призначене для одночасного зорового і слухового сприйняття аудиторією. Воно може бути декількох видів: аудіовізуальне, призначене для одночасного зорового і слухового сприйняття, аудійне, призначене для слухового сприйняття, візуальне, призначене лише для зорового сприйняття аудиторією.
Традиційна медіадидактика є достатньо дослідженою, тому ми зосередимо увагу на висвітленні її складової – інформаційної медіадидактики. Ця частина медіадидактики пов’язана з вивченням закономірностей, принципів навчання за допомогою сучасних інформаційних технологій.
Інформаційні технології являють собою сукупність сучасної комп’ютерної та медійної техніки, засобів телекомунікаційного зв’язку, інструментальних програмних засобів, які забезпечують інтерактивний програмно-методичний супровід сучасних технологій навчання.
Основними задачами сучасних інформаційних технологій є розробка інтерактивних середовищ управління процесом пізнавальної діяльності та доступу до сучасних інформаційно-освітніх ресурсів (мультимедіапідручників і підручників, побудованих на основі гіпертексту, різноманітних баз даних, навчальних сайтів та інших джерел).
|
|
|
Комп’ютерні технології навчання – це сукупність методів, прийомів, способів створення педагогічних умов роботи на основі комп’ютерної техніки, засобів телекомунікаційного зв’язку та інтерактивного програмного продукту, що моделюють частину функцій педагога із зображення, передавання та збору інформації, організації контролю та управління пізнавальною діяльністю.
Застосування комп’ютерних технологій дозволяє видозмінити весь процес навчання, реалізувати модель особистісно-орієнтованого навчання. Сучасні засоби навчання (комп’ютери, телекомунікаційні засоби зв’язку, необхідне інтерактивне програмне і методичне забезпечення) створюють можливість інтенсифікації занять різних форм навчання, але мають найбільше значення для організації самопідготовки студентів як методичне й організаційне забезпечення самостійної роботи. Комп’ютер та інтерактивне програмно-методичне забезпечення вимагають зміни форми спілкування викладача і студента, перетворюючи навчання на ділове співробітництво, що суттєво посилює мотивацію навчання, призводить до необхідності пошуку нових моделей занять, проведення підсумкового контролю, підвищує індивідуальність й інтенсивність навчання. Комп’ютерні технології навчання зумовлюють великі можливості для розвитку творчості як педагогів, так і студентів.
|
|
|
Медіа, інтегровані у традиційні дисципліни, стають одним із засобів підвищення ефективності навчання, якщо задовольняють такі вимоги:
– сприяють підвищенню пізнавального інтересу;
– відповідають практичним потребам викладача та учня;
– універсальні у використанні;
– застосовуються з опорою на базову навчальну програму.
Інтеграція медіаосвіти з базовою може бути досягнута органічною для кожного навчального закладу медіаосвітньою метою та її досягненням на фактичному матеріалі, знаходженням якомога більше точок перетину зовнішніх інформаційних потоків і студентів, максимальним використанням дидактичного і виховного потенціалу медіа для розв’язання і реалізації освітніх задач.
При використанні сучасних медіа в освіті значно змінюється роль педагога і побудова самого навчального процесу, його методи і зміст. Практика свідчить, що спроби впровадження сучасної техніки у процес навчання не завжди дають той освітній ефект, на який розраховує педагог. Це пояснюється такими причинами: відсутністю методики застосування навчальних програм, непідготовленістю вчителів, неврахуванням особливостей застосування інформаційно-комунікативних засобів в освіті. Для зміни ситуації, що склалася, необхідно не лише розуміння важливості інноваційних процесів в освіті, а й знання сучасних медіазасобів, їх функцій, можливостей і умов ефективного використання у навчально-виховному процесі.
|
|
|
Головні завдання медіадидактики полягають у сприянні формуванню:
– медіаімунітету особистості, який робить її здатною протистояти агресивному медіасередовищу, забезпечує психологічне благополуччя при споживанні медіапродукції, що передбачає медіаобізнаність, уміння вибирати потрібну інформацію, оминати інформаційне «сміття», захищатися від потенційно шкідливої інформації з урахуванням прямих і прихованих впливів;
– рефлексії та критичного мислення як психологічних механізмів медіа-грамотності, які забезпечують свідоме споживання медіапродукції на основі ефективного орієнтування у медіапросторі та осмислення власних медіа-потреб, адекватного та різнобічного оцінювання змісту і форми інформації, її повноцінного і критичного тлумачення з урахуванням особливостей сприймання мови різних медіа;
|
|
|
– здатності до медіатворчості для компетентного і здорового самовираження особистості та реалізації її життєвих завдань, покращання якості міжособової комунікації та приязності соціального середовища, мережі відносин і якості життя у значущих для особистості товариствах;
– спеціалізованих аспектів медіакультури: візуальної медіакультури (сприймання кіно, телебачення), музичної медіакультури, розвинених естетичних смаків щодо форм мистецтва, опосередкованих мас-медіа та сучасних напрямів медіаарту тощо.
Принципи медіадидактики
Медіадидактика ґрунтується на вихідних вимогах, які випливають із закономірностей ефективної організації навчання. Принципами дидактики називають певну систему вихідних, основних дидактичних вимог до процесу навчання, виконання яких забезпечує його необхідну ефективність. Виходячи з наукового розуміння сутності навчання, можна сформулювати основні принципи медіадидактики:
1. Особистісний підхід. Медіадидактика базується на актуальних медіа-потребах споживачів інформації з урахуванням їх вікових, індивідуальних і соціально-психологічних особливостей, наявних медіауподобань і рівня сформованості медіакультури особистості та її найближчого соціального оточення.
2. Перманентне оновлення змісту. Зміст медіадидактики постійно оновлюється, відповідно до розвитку технологій, змін у системі мас-медіа, стану медіакультури суспільства та окремих його верств. Використовуються актуальні інформаційні прецеденти, поточні новини, сучасні комплексні медіафеномени, популярні у молодіжному середовищі. При здійсненні медіанавчання забезпечується баланс між актуальною сьогоденністю та історичними надбаннями.
3. Орієнтація на розвиток інформаційно-комунікаційних технологій. Медіадидактика спирається на передові досягнення у галузі інформаційно-комунікаційних технологій, використовує їх для організації роботи медіа-педагогів, формування спільних інформаційних ресурсів, полегшення комунікації та координації у середовищі взаємодії учасників навчального процесу у медіаосвітньому просторі. У процесі медіанавчання враховуються тенденції розвитку новітніх медіа.
4. Вшанування національних традицій. Медіадидактика базується на культурних традиціях народу, враховує національну та етнолінгвістичну специфіку медіапотреб студентів, забезпечуючи паритетність їх взаємодії та конструктивність діалогу.
5. Пріоритет морально-етичних цінностей. Медіадидактика спрямована на захист суспільної моралі та людської гідності, протистоїть жорстокості та різним формам насильства, сприяє утвердженню загальнолюдських цінностей, зокрема, ціннісному ставленню особистості до людей, суспільства, природи, мистецтва, праці та самої себе.
6. Громадянська спрямованість. Медіадидактика сприяє розвитку в країні громадянського суспільства, оскільки медіаграмотність громадян перетворюється на важливу складову політичної культури суспільства.
7. Естетична натхненність. Медіадидактика широко використовує кращі досягнення різних форм сучасного мистецтва та естетичного виховання засобами образотворчого мистецтва, музики, художньої літератури, кіно, фольклорних практик, розвивається з урахуванням потенціалу існуючих у суспільстві в загалі і на місцевому рівні інституцій та окремих проектів мистецького профілю.
8. Продуктивна мотивація. У межах медіадидактики поєднуються акценти на творче сприймання медіа і розвиток здатності того, хто вчиться, створювати власну медіапродукцію. Виробництво у медіаосвітньому процесі медіапродукту з метою його подальшого використання у суспільстві, на фестивалях, конкурсах тощо сприяє формуванню продуктивної мотивації учасників медіаосвітнього процесу.
Зазначені принципи медіадидактики історично конкретні та відображають суспільні потреби. При виборі змісту навчання поряд із названими важливо керуватись ще й принципами зв’язку навчання з життям, науковості та доступності, систематичності та послідовності навчання. Вибір методів і засобів навчання в основному визначається принципами наочності, свідомості й активності студентів у навчанні.
Лише сукупність принципів медіадидактики забезпечує успішне визначення задач, вибір змісту, методів, засобів і форм навчання. Недопустима гіперболізація того чи іншого принципу, оскільки це призводить до зниження ефективності розв’язання одних дидактичних задач за рахунок інших. Також недооцінювання окремих принципів буде призводити до зниження ефективності навчання. Лише цілісне застосування принципів медіадидактики дозволить успішно вирішити питання сучасного навчання.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 934; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!