Охарактеризувати теорію Гласієр
Універсальна теорія формування організацій, теорія Гласієра, виділяє існування в кожній організації 4х підсистем: виконавчої, апеляційної, представницької, законодавчої. Кожна з них виконує виключні функції у межах організації, однак вони частково пересікаються і взаємодіють.
- виконавчої – структура, що складається з функцій, виконавці яких повинні слідкувати визначеним вимогам (розподіл праці, передача
повноважень);
- апеляційної – створюється в організаціях з метою надати кожному співробітнику право оскаржити рішення керівника будь-якого рівня. У самому крайньому випадку скарга на головного керуючого може бути розглянута спеціальним апеляційним судом.;
- представницької – формується шляхом обрання представників, що входять в робітничу раду разом з керівниками. Даний орган керується прийнятими в організації нормами і законами. Він призначений для узгодження спірних моментів і врегулювання конфліктів;
- законодавчої – розробка політики організації за участю вибраних представників робітничої ради. Законодавча підсистема приймає рішення про наймання, розподіл робіт, правилах роботи і так далі.
Безперечними плюсами застосування теорії Гласіер є:
• підвищення результативності за рахунок впровадження принципів підзвітності (чіткого розуміння кожним співробітником своїх цілей і повноважень), прискорення процесу прийняття рішень;
|
|
|
• підвищення ефективності функціонування компанії за рахунок оптимізації організаційної структури та кваліфікації співробітників;
• створення комфортної робочої атмосфери - підвищення рівня довіри між співробітниками організації за рахунок прояснення і узгодження робочих відносин і повноважень.
33. Розкрити зв*язок нової (сучасної) концепції організації та організаційних структур управління.
Організаційна структура управління - це впорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, що знаходяться між собою у стійких взаємостосунках, які забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. В межах структури управління проходить управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені завдання і функції управління, і відповідно - права і відповідальність за їх виконання. Для відображення структурних взаємозв’язків основних рівнів та підрозділів організації, їх підпорядкованості на практиці використовують схеми організаційної структури управління. Такі схеми є лише скелетом системи управління, оскільки не розкривають склад та зміст функцій, прав та обов’язків посадових осіб.
|
|
|
Теорія і практика менеджменту розробили багато різних принципів побудови структур управління, які можна звести до наступних основних типів:
· лінійна організаційна структура;
· лінійно-штабна організаційна структура;
· функціональна організаційна структура;
· лінійно-функціональна організаційна структура;
· дивізіональна організаційна структура;
· матрична організаційна структура.
Нова концепція організації (бізнес-процеси)
Бізнес-процес – сукупність різних видів діяльності, в межах якої на вході – ресурси, на виході – продукт цінний для споживача, тому організація – динамічна система із входом і виходом ззовні і всередині. Бізнес-процес забезпечує група фахівців, посада керівника не є обов’язковим атрибутом управління групою: деменеджеризація. Радикальна зміна управлінського мислення. Природними умовами функціонування такої організації є проблеми, а основою її діяльності стає забезпечення стійкого розвитку. Тому визначення проблем розглядається як бізнес-процес.
Охарактеризувати теорію людських стосунків і поведінкових наук.
Головна ідея теорії людських стосунків полягає у тому, що зростання продуктивності праці може бути досягнете без суттєвого матеріально-технічного оновлення виробництва, а успіх трудової діяльності більшою мірою залежить від морально-психологічного клімату, який склався всередині трудового колективу, ніж від матеріально-речових умов. Підставою для цієї концепції стали експерименти, проведені на початку 30-х рр. XX ст. у компанії "Вестерн Електрик" біля Чикаго і пов'язується вона з іменем Елтона Мейо.
|
|
|
На думку прихильників цієї концепції, працівники є загалом пасивними, вони перебувають у моральній залежності від керівників, завдання яких полягає у тому, щоб схилити робітників до співробітництва. Мейо вважав, що прагнення до співробітництва є природним станом робітників і менеджерів, яке в реальних обставинах обмежене неправильно побудованими взаєминами між ними. Завдання менеджера — так організувати внутрігрупову структуру, щоб задовольнити соціальні потреби виконавців у спілкуванні, виховати у них відданість фірмі і спрямувати їхні особисті пристрасті у продуктивне русло. Опір управлінню. При аналізі трудових відносин з позиції менеджерів, наймані працівники часто виглядають лише як об’єкти впливу, гвинтики, від яких нічого не залежить. Проте, насправді, працівники виробляють свої власні способи контролю над трудовим процесом, які не завжди відповідають інтересам менеджерів.
|
|
|
Поведінкові науки стали свого роду продовженням теорії людських відносин, однак представники нового напряму не лише акцентували увагу на методах налагодження міжособистісних відносин, але і прагнули надати допомогу працівникові в усвідомленні власних можливостей на основі застосування концепцій поведінкових наук до побудови та управління організаціями. Сюди відносяться: різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації, характеру влади й авторитету, організаційної структури, комунікації в організації, лідерства, зміна змісту роботи і якості трудового життя.
Головним змістом теорії людських стосунків і поведінкових наук є повага до працівників, мотивація, комунікація, лояльність, участь у прийняті рішень. Тобто, система підтримки людських стосунків у середині організації.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 394; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!