Розкрити сутність системного підходу
Систе́мний підхід — напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи.
Ефективність системного підходу залежить від характеру застосовуваних загальносистемних закономірностей, що встановлюють зв'язок між системними параметрами. Основний засіб системного підходу — системний аналіз.
Системний підхід забезпечує можливість розробляти цілісні інтеграційні моделі, виявляти основні функції, елементи, компоненти, їх зв'язки і відношення, системотвірні фактори та умови функціонування у статичному і динамічному аспектах. Взаємозв'язок фактів і явищ, взаємодія ситуацій та компонентів об'єктивно вимагає всебічного аналізу всієї системи. Аналітичну діяльність потрібно конструювати як динамічну систему. Формування системного мислення сприяє умінню варіативно будувати і коригувати професійну діяльність, віднаходити оптимальні поєднання засобів, форм і методів роботи. Системний самоаналіз є основою регулювання власної діяльності, збільшує доцільність професійних дій, зменшує елементстихійності.
категорії діалектики, як зв'язок (філософія), відношення, зміст і форма, частина і ціле та ін.
Основні принципи системного підходу
Цілісність, яка дозволяє розглядати систему одночасно і як єдине ціле, і як підсистему вищестоячих рівнів.
|
|
|
Ієрархічність побудови, тобто наявність множини (принаймні двох) елементів, які розташовані на основі підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого рівня. Реалізація цього принципу добре видна на прикладі будь-якої конкретної організації, яка являє собою взаємодію двох підсистем: керуючої і керованої. Одна підчиняється іншій.
Структуризація, яка дозволяє аналізувати елементи системи і їх взаємозв'язки в рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.
Множинність, яка дозволяє використовувати множину кібернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.
Системність — властивість об'єкта володіти всіма ознаками системи
Розкрити сутність та здійснити порівняння видів гнучкості організації
Гнучкість організації — спроможність виробничої системи без якихось істотних змін техніки, технології й виробництва забезпечувати перехід на нові вироби в найкоротші терміни і з мінімальними затратами трудових та матеріальних ресурсів незалежно від зміни конструктивних і технологічних характеристик виробів.
|
|
|
ГО як процес-здатність до оперативних змін—гнучкість реалізації(зміна спрямованості у випадках відхилення від визначених орієнтирів,форм і засобів реалізації,складу і послідовності стадій,параметрів).ГО як системи(здатність системи нормативно або адаптивно змінювати свій стан або поведінку в межах,обумовлених критичними значеннями,параметрах внаслідок певної дії).
Охарактеризувати специфічні закони організації
Специфічні (особливі) закони базуються на ефективному використанні законів у сфері функціонування організацій і людей.
До специфічних законів організації можна віднести:
• закон інформованості-впорядкованості;
• закон єдності аналізу і синтезу;
• закон пропорційності і композиції;
• закон диференціації й універсалізації функцій;
• закон своєрідності;
• закон соціальної гармонії;
• закон оптимального завантаження;
• закон ефективного сприймання і запам'ятовування інформації.
Згідно з законом інформованості-впорядкованості, чим більшу інформацію про внутрішнє та зовнішнє середовище має в своєму розпорядженні організація, тим більшу вірогідність стійкого функціонування вона має. Закон вимагає від керівників створення ефективної системи комунікаційних зв'язків, впровадження передових інформаційних технологій. На думку багатьох дослідників, керівник від 50 до 90 % свого часу витрачає на комунікації. Обмін інформацією пронизує всі основні види управлінської діяльності. Комунікації є пов'язуючими каналами, за допомогою яких здійснюються координація, впорядкування і регулювання діяльності людей.
|
|
|
У теорії організації аналіз включає дві основні процедури: розділення цілого на частини; поліпшення функціонування кожної з цих частин. Синтез також складається з двох процедур: узгодження характеристик виділених частин; об'єднання їх в одне ціле. Для виконання цього закону керівникові рекомендується: складати та реалізовувати програми постійного вдосконалення організації, її елементів і підрозділів; проводити маркетингові дослідження в ключових сферах діяльності; використовувати інформаційні технології управління.
Пропорційність та композиція — це природний процес в житті людини. Між поняттями пропорційність, композиція і гармонія можна поставити знак рівності. Як природний еволюційний процес гармонізація відбувається на всіх рівнях світобудови. Основне завдання розумної людини полягає в тому, щоб не гальмувати цей процес, а головне завдання професійного менеджера — допомагати цьому процесу. Гармонія має системний початок, вона об'єктивна і не залежить від волі і бажання людини. Професійна реалізація закону пропорційності і композиції базується на виконанні низки принципів: планування, координування, обмеження, стабілізації, узгодження, повноти.
|
|
|
Сутність закону диференціації і універсалізації функцій полягає в тому, що в організаційних системах діють протилежно спрямовані процеси: розділення, спеціалізація функцій, що реалізовуються її елементами, з одного боку, та їх інтеграція, універсалізація — з іншого. В результаті збільшуються потенційні можливості складових елементів та поліпшуються результати їх взаємодії у вигляді приросту потенціалу організації в цілому.
Закон своєрідності. Будь-якій організації притаманні деякі особливості використання технологічного устаткування, професіоналізму і особових якостей персоналу, порядків та традицій відносин між працівниками за вертикаллю та горизонталлю. Ці особливості в сукупності визначають організацію як маленьке суспільство з власними населенням і територією, економікою і цілями, матеріальними цінностями та фінансами, комунікаціями і ієрархією. Кожна організація має свою історію, культуру, технологічну філософію. Для здійснення їх гармонійної взаємодії слугує єдина, найбільш відповідна до них організаційна структура управління. Оригінальність конкретної організаційної структури управління досягається використанням наявних типових лінійних, функціональних, штабних та інших структур шляхом включення або виключення будь-яких підрозділів або зв'язків.
Закон соц.гармонії. У соціальну сферу діяльності організації входить виконання функції соціального розвитку колективу. Вона включає: досягнення соціальної справедливості; створення сприятливого соціально-психологічного клімату в кожній групі працівників; поліпшення умов праці і відпочинку працівників і членів їх сімей; турботу про здоров'я та гідне пенсійне забезпечення.
Закон оптимального завантаження. В організаціях працюють люди з різними освітою, досвідом, здоров'ям і темпераментом. Хтось виконує роботу досить швидко, а хтось — повільніше. Для кожного працівника можна знайти сферу ефективної діяльності за допомогою різних методів тестування та дослідним шляхом.
Закон ефективного сприйм. і запамятов.інформ. Особливості мислення людини виявляються в двох типах: образності або алгоритмічності. Образне мислення — це представлення певних подій у вигляді образотворчих, яскравих, а можливо, і одухотворених еквівалентів. Алгоритмічне мислення засноване на логіці уявлення та розвитку реальних подій. Кожна людина володіє переважно тим або іншим типом мислення. У всіх випадках практикується система індивідуальної "міцної пам'яті". Тому керівник повинен індивідуально підходити до кожного працівника і радити йому використовувати відповідну методику для запам'ятовування інформації та розробки рішень.
31. Розкрити зв*язок громадянської організаційної культури та організаційних структур управління.
Організаційна культура у вузькому розумінні – це культура організації (підприємства), у широкому – культура організації, яка ґрунтується на загальнолюдських цінностях і одночасно на цінностях, нормах та правилах організації. Вона впливає на: мотивацію працівника, привабливість організації як роботодавця, моральність працівника та його ділову репутацію.
Громадянська культура організації передбачає, що ринок - простір конструктивної взаємодії з рівноправними партнерами. Змагання тут другорядні. Головне для організації - не панування або перемога над більш слабкими супротивниками, а розширення простору для співпраці, створення умов для самореалізації працівників.
Громадянська культура характеризується критичним ставленням до дійсності, демократичністю, толерантністю. Відповідаючи інтересам людей, вона не стільки підкоряє свої норми і цінності вимогам особистої свободи, скільки створює умови розвитку людини.
Структура управління - це упорядкована сукупність зв'язків між ланками і робітниками, зайнятими вирішенням управлінських задач організації.
В процесі виробничої діяльності між співробітниками організації та її структурними підрозділами встановлюються постійні виробничі зв'язки. Вони носять інформаційний,управлінський,технологічний, трудовий, фінансовий характер і в цілому характеризують організаційну цілісність, інтеграцію, об'єднання елементів системи.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 904; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!