Здійснити порівняння етапу зародження та етапу старіння організації
Зародження орг. Умови розвитку:наявність оригінальної ідеї;в управлінській команді зібралася група сміливих,активних однодумців-ентузіастів;існує перспектива виробництва і збуту продукції,надання послуг на основі наявної ідеї. фактори розвитку:ентузіазм і цілеспрямованість лідера колективу;згуртованість команди навколо лідера;мобільність,гнучкість,швидке опанування нових видів діяльності;мінімальний управлінський апарат;прості організаційні зв’язки;творча атмосфера в колективі. можливі негативні риси:надмірний фанатизм лідера,невміння його йти на компроміс;прихід в колектив іншого лідера;обмеженість фінансових матеріальних,людських ресурсів;значна залежність від ринкової конюктури;слабкі кредитні можливості;перевантаження,незадовільні умови праці та соц. Забезпечення.Етап старіння. Умови розвитку:розподіл компанії на кілька малих і середніх фірм;наявність бажання у фахівців зберегти свій колектив;відсутність у конкурентів бажання поглинути організацію. фактори розвитку:наявність лідера,який добре розусіє специфіку ринку;уміння утримувати своїх покупців,клієнтів;конкурентоспроможність продукції;невимогливість кадрів до їх соціальної забезпеченості;висока технологічна озброєність орг. можливі негативні риси:звуження ринку;значне не завантаження виробничих потужностей;стабільна номенклатура продукції;орг. в колективі опозиції;високі відносні витрати;організаційна інертність;значна чисельність управлінського апарату;неможливість удосконалення продукції
|
|
|
Традиційна концепція організації
Складається з виконавчо-технологічної функції-раціоналізація праці.
Функція управління менеджменту—планування—організування-мотивування-контроль-раціоналізація структури орг.
Планування – це заздалегідь намічений порядок дій, необхідних для досягнення поставленої цілі. Планування - оптимальний розподіл ресурсів для досягнення поставленої мети. Слово «план» походить від латинського слова planum — площина, рівне місце. Спочатку цей термін використовувався на позначення креслення (рисунка), що характеризує певну ділянку в масштабі площини. Потім його стали застосовувати для визначення (опису) проектів, реалізація яких передбачає систему взаємозв’язаних завдань, показників та розрахунків. "Планувати- означає думати про майбутнє", - писав Болан.
"Планування - це дії, описані для того, щоб їх було здійснено",- Соєр.
"Майже будь - яку роботу, щоб її взагалі зробити, треба спланувати, принаймні неформально, на кілька хвилин наперед", - Денісон.
Саме поняття "управляти" означає "дивитися вперед", що дає певне уявлення про те, якої ваги надають плануванню у світі бізнесу.; і це дійсно правда. Навіть якщо передбачення і не є всім менеджментом, воно складає його важливу частину, - зазначив ще в 1916 р. Файоль. Планування в організації – процес визначення цілей організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення.
|
|
|
Організування це друга функція менеджменту, завданням якої є формування структури організації, а також забезпечення її всім необхідним для роботи - персоналом, матеріалами, устаткуванням, будівлями; грошовими коштами та іншим. Мотивування — це складна категорія, для з'ясування природи якої важливо спочатку розібрати поняття «потреби», «спонукання», «мотиваційна структура», «стимули». Контроль (суспільство) — складова частина управління економічними чи соціальними об'єктами і процесами з метою перевірки відповідності поточного стану об'єкта бажаному та необхідному стану, передбаченому законами, інструкціями, іншими нормативними актами, а також програмами, планами, договорами, проектами, угодами тощо.
Розкрити зв'язок типів організації та відповідних організаційних структур
Кожна організація являє собою досить складну техніко-економічну систему, що відображає її індивідуальність і специфіку. Організація описується при визначенні характеру взаємодії на наступних рівнях: 1) організація — зовнішнє середовище; 2) підрозділ — підрозділ; 3) індивід — організація.
|
|
|
Взаємодія на рівні зовнішнього середовища здійснюється за допомогою механістичних і органічних підходів; взаємодія на рівні підрозділів реалізується в рамках структури організації; на рівні індивіда взаємодія, залежно від того, яка сторона відіграє лідируючу роль, надає організації індивідуалістичного або корпоративного характеру.
За взаємодією підрозділів організації діляться на чотири типи: традиційні організації; дивізіональні організації; матричні організації; комбіновані (що складаються з елементів попередніх трьох).
Традиційні організації можуть мати:
— лінійну структуру керування;
— лінійно-функціональну структуру керування;
— лінійно-штабну (лінійно-функціонально-штабну) структуру керування.
Дивізіональна організація — це тип організації, розроблений в інтересахбільшихпідприємств, для яких функціональні структури вже перестають бути ефективними.
У дивізіонах можуть бути об’єднані фінанси, кадри, НДДКР, маркетинг та інші служби.
|
|
|
Дивізіони можуть будуватися:
— за продуктом (дивізіонально-продуктові структури); %
— за регіоном (дивізіонально-регіональні структури);
— за споживачем-клієнтом (дивізіонально-споживчіструктури);
— за ринком збуту (дивізіонально-ринкові структури).
Матричні організації — це організації, що використовують роботу автономних групп для запуску й впровадження нового продукту або проекту. Кожна автономна группа створює під мету або проект і користуються при цьому певною свободою в організації своєї роботи. Вони можуть самостійно придбавати ресурси, розподіляти отриману продукцію, брати участь в організації своєї праці.
Переваги матричних організацій:
— спрощення ієрархії дивізіональних схем;
— динамічність керування;
— органічність робочих груп (їхня висока адаптивність).
Недоліки матричних організацій:
— складність реалізації;
— потреба у висококваліфікованій робочій силі;
— тенденції до анархії й групівщини;
— боротьба за владу між проектними й функціональними керівниками;
— складність перебудови матриці на випуск принципово нових замовлень;
— високі накладні видатки (зарплата керівників тощо);
— конфлікти між частинами організації;
— низька швидкість реакції й труднощі в прийнятті рішень у позаштатних ситуаціях.
Матрична департаментизація стала відбиттям спроб одночасно максимізувати переваги й мінімізувати слабкі сторони як функціонального, так і продуктового підходів. Вона являє собою компроміс між розподілом і групуванням робіт навколо ресурсів і навколо результату. Департаментизація на основі матричного підходу із всіх наявних у практиці є найбільш складною для практичної реалізації. Однак за певних обставин вона може бути дуже ефективною. Так, до матричної департаментизації звертаються тоді, коли потрібна складна система реакцій на вплив факторів зовнішнього середовища. Перехід до матричного підходу в побудові організації став реакцією на зміну глибини й сили впливу ряду факторів зовнішнього середовища, що виразилося в першу чергу в інтенсифікації потоків інформації.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 180; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!