Охарактеризувати теорію ноосфери Вернадського
В. Вернадський прийшов до концепції ноосфери в останні роки свого життя. Головна праця, присвячена даній проблемі, отримала назву “Наукова думка як планетарне явище”, і вперше побачила світ у 1977 році. Ноосфера - це біогеохімічне поняття, що відображає коеволюцію людства та біосфери, синтез історичного та природного процесів самоорганізації як планетарного явища. Цей синтез пов'язаний з діяльністю людства, що становить могутній геологічний процес, а людство - могутню геологічну силу. У зв'язку з небаченим раніше посиленням стихійного впливу людини на природу виникає можливість катастрофічних наслідків для людства та навколишньої природи. Визначаючи об'єктивні тенденції в процесі самоорганізації ноосфери, її передумови, умови становлення та значення, Володимир Вернадський зазначає, що, по-перше, ноосфера виникла у зв'язку з становленням всесвітності в історії людства, перетворенням людства на єдину цілісність. За таких умов не класовий інтерес, а інтереси народу і кожної особистості визначають життя людства. По-друге, соціальна та природна тенденції вимагають рівності всіх людей, ставлять інтереси і добро всіх як реальне планетарне державне завдання. По-третє, для переходу системи суспільство — природа з біосфери в ноосферу необхідна єдина наукова планетарна думка, яка б охоплювала всі держави. Таким чином, вчення про ноосферу з самого початку містило в собі елемент утопії, у ньому тісно переплетені ціннісні та буттєві підходи без будь-якого розмежування їх. Тому потрібно розрізняти розуміння ноосфери як утопії і як реального стану. І, виходячи з реального стану відносин людини з природою, слушною можна вважати думку деяких сучасних вчених про те, що ноосфера знаменує собою початок низхідного етапу розвитку людства.
|
|
|
Розкрити зв'язок корпоративної організаційної культури та організаційних структур управління
Корпоративна організаційна структура та організаційні структури управління
Корпорації мають різноманітну організаційну будову. Організаційна структура має забезпечувати оптимальний розподіл праці в корпорації, ефективні горизонтальні та вертикальні зв’язки і бути спрямованою на досягнення організаційних цілей. Організаційна структура корпорації - це стійка до кризових ситуацій та інших негативних явищ цілісна сукупність внутрішніх та відокремлених структурних підрозділів, розташованих у ієрархічній послідовності, зумовлена місією та стратегічними цілями корпорації, з наявністю вертикальних та горизонтальних взаємозв’язків, встановлених у відповідності до законодавчих та внутрішніх корпоративних норм, яка відрізняється високим рівнем динамізму та адаптації до можливих змін внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування корпорації.
|
|
|
Для забезпечення стабільного стану корпорації її організаційна структура має максимально відповідати визначеним цілям та бути у максимальному ступені адаптована до умов зовнішнього середовища.
Організаційна структура корпорації повинна бути максимально орієнтована на ринкове середовище, мати оптимальне співвідношення між централізацією та децентралізацією повноважень, орієнтуватись ка оптимальний контроль та самостійність.
При розбудові організаційної структури корпорації використовуються базові моделі організаційних структур.
Організаційна структура повинна чітко відповідати стратегії розвитку організації. Розробка нової стратегії може викликати необхідність змін в існуючій організаційній структурі, які відповідатимуть новим видам діяльності, новим зовнішнім зв’язкам, новим напрямам розвитку організації тощо.
В корпораціях найбільш часто зустрічаються ієрархічні організаційні структури. Ієрархічним організаційним структурам притаманна наявність декількох рівнів управління.
Ієрархічні організаційні структури управління, в свою чергу, поділяються на бюрократичні (механістичні) та адаптивні (органічні).
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 167; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!