КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ НОРМИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА НОРМА – це встановлене або санкціоноване державою формально-обов’язкове правило поведінки для учасників конституційно правових відносин.
Цим нормам притаманні загальні ознаки юридичних приписів, але вони мають і свої особливості в порівнянні з нормами інших галузей права. Від норм інших сфер права конституційно-правові норми відрізняються: а) своїм змістом, сферою суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані (включають значно більше норм загально-регулюючого характеру; регулюють найбільш важливі суспільні відносини); б)джерелами, в яких вони містяться, оскільки найважливіші норми закріплені в Конституції України і мають найвищу юридичну силу; в)установчим характером своїх приписів, оскільки конституційно-правові норми визначають форми правових актів, порядок їх прийняття і опублікування, компетенцію державних органів; г)особливостями внутрішньої структури (не є класичними, тобто вони не завжди містять у своєму складі всі три елементи: гіпотезу, диспозицію і санкцію). Понад 80 % конституційно-правових норм містять лише диспозицію, тобто правило (еталон) поведінки. Наприклад, «Президент України є главою держави і виступає від її імені» (ст. 102 Конституції України). Частина конституційно-правових норм містить не лише диспозицію, але й гіпотезу, яка визначає умови дії правової норми. Наприклад, право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років (ч. 1 ст. 70 Конституції України). Частина конституційно-правових норм містить як гіпотезу, диспозицію, так і санкцію, де передбачені правові наслідки за невиконання розпоряджень диспозиції. Наприклад, будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом (ч. 2 ст. 52 Конституції України).
|
|
|
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ НОРМИ можна КЛАСИФІКУВАТИ ЗА наступними ОЗНАКАМИ (критеріями).
1. За ЗМІСТОМ, тобто за колом суспільних відносин, які вони регулюють. А) Загальні засади конституційного ладу (статті 1 – 20 Конституції України); Б) суспільні відносини у сфері організації та діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування (статті 5, 6, 75 – 153 Конституції України); В) права і свободи людини та громадянина, основи правового статусу людини і громадянина (статті 21 – 68 конституції України); Г) основи народовладдя (статті 5, 69 – 74 Конституції України); Д) територіальний устрій України (статті 2, 132 – 134 Конституції України).
2. За ЮРИДИЧНОЮ СИЛОЮ. Це залежить від того, в якому нормативному акті міститься норма і яке місце займає акт у правовій системі України. А)Законодавчі – викладені в Конституції та законах за України. Б)Норми підзаконних актів – приймаються уповноваженими суб’єктами конституційно-правових відносин у межах, на підставі і відповідно до законів (постанови Кабінету Міністрів, укази Президента України).
|
|
|
3. ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ У МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ. А) Матеріальні – здійснюють безпосереднє правове регулювання суспільних відносин, визначають права та обов’язки суб’єктів конституційних правовідносин, відповідають на питання «Що робити?» («Строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років», ч. 5 ст. 76 Конституції України). Б)Процесуальні– визначають спосіб, форму і механізм реалізації матеріальних конституційно-правових норм, відповідають на питання «Як робити?». («Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування», ч. 2 ст. 84 Конституції України)
4. ЗА ТЕРМІНОМ ДІЇ. А) Постійні – більшість норм конституційного права України є постійними. Термін їх дії не визначено. Б) Тимчасові – дія конституційно-правових норм визначається певним строк. (Конституційний договір від 8 червня 1995 р. діяв до прийняття нової Конституції України, тимчасовий характер дії мають «Перехідні положення» Конституції України, які розраховані на 3 – 5 р. після набрання нею чинності). В) Виключні(норми, які діють тільки у виключних обставинах) – заборона страйків на період надзвичайного стану. («В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень», ч. 2 ст. 64 Конституції України).
|
|
|
5. ЗА ТЕРИТОРІЄЮ ДІЇ. А)Загальної Дії – поширюютьсяна всю територію України, на необмежене коло суб’єктів конституційно-правових відносин (Конституція і закони України).
Б)Обмеженої Дії – межі визначаються відповідними територіальними факторами (Конституція АРК). В)Локальної Дії – стосуються певних органів державної влади, місцевого самоврядування (Положення про постійні комісії представницьких органів місцевого самоврядування).
6. ЗА ХАРАКТЕРОМ ПРИПИСІВ, що містяться в конституційно-правових нормах.
А)Уповноважуючі – визначають межі можливої поведінки суб’єкта правовідносин. («Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань», ч. 2 ст. 89 Конституції України). Б)Забороняючі – встановлюють недопустимість вчинення певних дій, наприклад, поєднання представницького мандата та посади у державному органі виконавчої влади. («Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку», ч. 3 ст. 76 Конституції України ). В)Зобов’язуючі – визначають обов’язок суб’єкта правовідносин до вчинення чи / або утримання від конкретних дій. («Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей», ч. 1 ст. 68 Конституції України)
|
|
|
7. ЗА МЕТОДОМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ. А) Імперативні – нормативні приписи, що мають обов’язковий характер, безпосередньо визначають поведінку суб’єкта конституційних правовідносин, передбачають єдино можливий зразок поведінки. («Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік», ч. 2 ст. 96 Конституції України). Б)Диспозитивні – надають можливість суб’єктам конституційних правовідносин обрати певний варіант поведінки. («Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України», ч. 2 ст. 90 Конституції України).
8. ЗА ФУНКЦІОНАЛЬНОЮ СПРЯМОВАНІСТЮ. А) Регулятивні(зобов’язальні, заборонні, уповноважуючі) – розглядали вище. Б)Охоронні –спрямовані на охорону правовідносин у суспільстві і державі.
9. ЗА ХАРАКТЕРОМ САНКЦІЙ. А) Прямі – міра юридичної відповідальності суб’єктів конституційно-правових відносин встановлюється на основі прямих санкцій, які містяться в правовому приписі конституційної норми (наприклад, «У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії з дня прийняття такого рішення», ч. 6 ст. 81 Конституції України). Б)Бланкетні – міра і ступінь покарання можуть визначаються нормами кримінального та іншого права (наприклад, «За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність», ч.2 ст.60 Конституції України).
Конституційно-правові норми не можуть функціонувати відокремлено від інших норм конституційного права, тому вони об’єднані між собою у певні групи, які називаютьсяінститутами права. Структурними елементами галузі конституційного права є не норми права, а конституційно-правові інститути.
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ– це відповідна система норм конституційного права, яка регулює однорідні і взаємопов'язані суспільні відносини, які складають відносно самостійну групу. Конституційно-правові інститути є основними елементами системи конституційного права; вони об’єднують норми як Конституції України, так і поточного конституційного законодавства.
ІНСТИТУТИ конституційного права можна класифікувати на ТРИ РІЗНОВИДИ:
1)Комплексні (Генеральні) – регулюють інтегровані сфери суспільних відносин, можуть поєднувати декілька відносно споріднених інститутів, практично є відображенням структурного поділу Конституції України. Комплексними конституційно-правовими інститутами є:
ü а) інститут загальних засад конституційного ладу України;
ü б) інститут правового статусу людини і громадянина;
ü в) інститут безпосередньої демократії (вибори, мітинги та ін.);
ü г) інститут організації та діяльності органів державної влади;
ü ґ) інститут політико-територіального устрою України;
ü д) інститут місцевого самоврядування.
2) Головні (Основні)– регулюють конкретні сфери однорідних відносин, мають чіткий предмет правового регулювання, виступають структурними елементами комплексних інститутів. Головними профільними інститутами конституційного права є:
ü а) інститут громадянства України;
ü б) інститут глави держави;
ü в) інститут законодавчої влади;
ü г) інститут юридичної відповідальності та ін.
3) Первинні (початкові) – складаються з відносно невеликої кількості норм конституційного права, регулюють суспільні відносини, які за предметом правового регулювання є дуже близькими і невеликі за обсягом предметного регулювання, інтегруються у головні конституційно-правові інститути.Первинними конституційно-правовими інститутами є: інститут голосування, інститут депутатського запиту, інститут складання присяги, інститут законодавчої ініціативи, інститут конституційного подання та ін.
Існують Прості та Складні інститути. Наприкладдоінституту основ правового статусу людини і громадянина як складного конституційно-правового інституту належать прості: інститут громадянства України; інститут основних прав і свобод громадян України, іноземців; інститут основних обов’язків та інші.
Підсумовуючи питання про системно-структурну характеристику конституційного права, пригадаємо пояснення внутрішньої будови права загалом за проф. Сергієм Алексєєвим (проф. Московського університету), який свого часу пропонував студентам уявити собі все право як цегляний будинок. Він говорив, що у будиночку «права» цеглиною, тобто найменшою частинкою, є правова норма. Норми (цеглини) об’єднаються в інститути (стіни будинку), а вже інститути містять галузь права (стіни будинку творять кімнату). Всі галузі права разом творять цілісну систему права – будинок «права». Отже, ми маємо норми (цеглини), які об’єднаються в інститути (дають стіни) і твориться окрема кімната у будиночку «права» – окрема галузь права – конституційне право України.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 397; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!