СИСТЕМА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ. НОРМИ ТА ІНСТИТУТИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
ЛЕКЦІЯ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗІ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
1.Поняття, предмет, метод конституційного права, його місце та роль у системі національного права України.
2.Система конституційного права України. Норми та інститути конституційного права України.
3.Конституційні правовідносини.
4.Джерела галузі конституційного права.
5.Конституція: поняття, класифікація, порядок прийняття.
ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА, ЙОГО МІСЦЕ ТА РОЛЬ У СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ.
В Україні, як і в більшості країн світу (нині їх нараховується близько 200), поряд з іншими галузями права (цивільним, кримінальним, міжнародним, фінансовим, сімейним та ін.), існує конституційне право.
Конституційне право – це категорія багатопланова. Термін «конституційне право» вживається у декількох аспектах: як галузь права, галузь законодавства, юридична наука та навчальна дисципліна.
Розглянемо конституційне право як галузь національного права.
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ – це провідна галузь національного права, що становить систему конституційно-правових норм та принципів, які регулюють та охороняють найбільш важливі та загальні політико-правові суспільні відносини, мають найвищу юридичну силу та забезпечуються дієвими заходами суспільного та державного впливу.
ОЗНАКИ конституційного права України.Поряд із загальними ознаками конституційному праву України властиві й спеціальні ознаки, які характеризують особливості та специфіку цієї галузі права: 1. Конституційне право України відноситься до галузей публічного права, оскільки предмет правового регулювання цієї галузі права пов'язаний з публічним здійсненням влади народу, держави та територіальної громади. 2. Охороняє та регулює найбільш важливі політико-правові суспільні відносини: систему органів державної влади, форми народовладдя, права і свободи людини та громадянина, основи місцевого самоврядування, територіальну організацію держави та ін.
|
|
|
3. Функції конституційного права України, тобто основні напрямки і види його впливу на суспільні відносини поширюються на всі або більшість сфер суспільного та державного життя України – політичну, економічну, соціальну, культурну (духовну, ідеологічну), зовнішньополітичну та інші тісно пов'язані з ними сфери. 4. Має системоутворюючу властивість, тому що всі інші галузі права формуються на основі конституційного права і не можуть йому суперечити. 5. Має найвищу юридичну силу з-поміж усіх галузей права. 6. Є системою конституційних норм та принципів.
7. Забезпечується найбільш ефективними заходами державного впливу, під якими розуміють діяльність спеціально уповноважених органів державної влади: судів, прокуратури, міліції та ін.
|
|
|
8.Конституційне право України передбачає особливий вид суспільних відносин, пов'язаних із юридичною відповідальністю за порушення конституційно-правових норм. Окрім галузевої конституційно-правової відповідальності, порушення норм конституційного права України має наслідком настання інших видів публічно-правової відповідальності – кримінальної, адміністративної та дисциплінарної.
Конституційне право України, як і будь-яка інша галузь права, має свій предмет і метод правового регулювання. Предмет і метод правового регулювання – найбільш суттєві підстави поділу системи права на галузі права. Кожна галузь права, в тому числі конституційне право України, об’єднує такі правові норми, які врегульовують особливий, якісно визначений вид суспільних відносин, що потребують нормативної регламентації.
ПРЕДМЕТ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА (через його основні суб’єкти) – це система юридичних норм, які регулюють відносини між особою, суспільством і державою, що складаються на основі та у зв’язку зі здійсненням державної влади.
|
|
|
Досить вагомим критерієм, за яким конституційне право України вирізняється серед інших галузей, є МЕТОДправового регулювання (сукупність способів і засобів правового впливу на суспільні відносини).
МЕТОД КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ – це спосіб встановлення і застосування норм конституційного права, це прийом, спосіб впливу норм конституційного права на суспільні відносини.
ОСНОВНИМ методом конституційного права є метод безпосереднього конституційного закріплення. Конституція, як правовий акт, що має найвищу юридичну силу по відношенню до всіх інших нормативно-правових актів держави, на найвищому законодавчому рівні регламентує суспільні відносини, які існують у суспільстві і державі.
Як і в інших галузях права, в конституційному праві використовуються методи заборони, зобов’язання і дозволу.
МЕТОД ЗАБОРОНИне допускає вчинення тих чи інших дій суб’єктами конституційно-правових відносин. Наприклад, забороняєтьсястворення і функціонування на території України будь-яких збройних формувань, не передбачених законом (ч. 6 ст.17 Конституції України), забороняється використання примусової праці (ч. 3 ст. 43 Конституції України), забороняється (не допускається) проведення референдуму щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії (ст. 74 Конституції України).
|
|
|
МЕТОД ЗОБОВ’ЯЗАННЯвстановлює вид і міру необхідної, належної поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин.Наприклад, Президент України зобов’язаний прийняти рішення і дати обґрунтовану відповідь у разі висловлення обласною чи районною радою недовіри голові відповідної місцевої державної адміністрації (ч.9 ст.118 Конституції України), Кабінет Міністрів України зобов’язаний скласти повноваження перед новообраною Верховною Радою України (ст.115 Конституції України), у разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях Верховна Рада України зобов’язана зібратися на засідання у дводенний строк без скликання (ч.3 ст.83 Конституції України).
МЕТОД ДОЗВОЛУнадає суб’єктам конституційно-правових відносин правовий простір у виборі власної поведінки в межах норм права. Такий метод підтверджує особисте бажання (небажання) суб’єкта бути учасником конституційно-правових відносин: брати участь у виборах, референдумах, право обирати і бути обраним в органи державної влади чи місцевого самоврядування.Наприклад, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ч.1 ст.38 Конституції України), кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання (ч.5 ст.29 Конституції України).
Разом з тим, традиційно методи конституційно-правового регулювання, поділяються на імперативні та диспозитивні.
Найхарактернішим для конституційного права є МЕТОД ІМПЕРАТИВНО-ВЛАДНОГО ВПЛИВУ на суспільні відносини. Основними рисами цього методу є підпорядкування, односторонність, беззаперечна обов’язковість, універсальність, установчий характер.
Імперативний метод правового регулювання не дає права вибору учасникам правовідносин, спрямовуючи їхню діяльність у певному руслі і опосередковує регулювання суспільних відносин на засадах субординації та координації, тобто зверху-донизу. Оскільки імперативний метод не передбачає альтернативної поведінки чи діяльності суб’єктів конституційно-правових відносин, то у разі недотримання приписів норм права, прийнятих у межах компетенції відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування чи посадовими особами, настає відповідальність згідно з чинним законодавством. Такі методи правового регулювання як заборони, уповноваження, зобов’язання, декларації за своїм змістом є імперативними.
ДИСПОЗИТИВНИЙ метод правового регулювання визначає варіанти поведінки учасників суспільних правовідносин, тобто дає їм право вибору. Диспозитивний метод привнесений у конституційне право із приватних галузей права. Такий метод набуває певної цінності у разі реалізації суб’єктами правовідносин своїх прав та свобод.
Наприклад, виборче законодавство встановлює, що вибори є вільними. Відповідно ніхто не може примусити громадянина йти на вибори. Тобто держава і громадянин у цих правовідносинах є рівноправними суб'єктами. У законодавстві деяких країн світу встановлено обов’язковістьгромадянина прийти на виборчу дільницю і проголосувати (Мексика, Туреччина, Аргентина та ін.), і якщо він не проголосував, то до нього застосовуються санкції (штраф, короткотермінове ув'язнення). Таким чином, у цих країнах у виборчому законодавстві на відміну від українського закладена імперативна модель виборчих правовідносин.
СИСТЕМА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ. НОРМИ ТА ІНСТИТУТИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ.
Система галузі конституційного права України – це об’єктивно взаємодіюча сукупність конституційно-правових норм, інститутів та принципів, що регулюють суспільні відносини, які становлять предмет конституційного права. Будь-яка система має внутрішню структуру.
ЕЛЕМЕНТАМИ системи конституційного права є: 1) конституційні принципи;
2) конституційно-правові норми; 3) конституційно-правові інститути.
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРИНЦИПИ (від лат. principium – начало, основа) – це фундаментальні засади, беззаперечні вимоги, керівні ідеї, які визначають сутність, зміст і політико-правове призначення галузі конституційного права у регулюванні суспільних відносин.
Вони регулюють суспільні відносини не безпосередньо, а через конкретні конституційно правові норми і втілюються в цих нормах та в правозастосовній діяльності органів влади. Конституційні принципи можуть стосуватися як конституційного ладу держави загалом, так і її окремих елементів – форми правління, територіальної організації, органів державної влади тощо.
Конституційно-правові принципи можна поділити НА ДВІ ОСНОВНІ ГРУПИ: загальні і спеціальні.
ЗАГАЛЬНІ принципи конституційного права – це найбільш узагальнені керівні засади, ідеї, концепції конституційно-правового регулювання суспільних відносин, які прямо закріплені в Конституціїта законах України. До загальних принципів конституційного права належать: принципи державного суверенітету; демократизму; соціальної держави; правової держави; унітаризму; гуманізму; республіканізму; народного суверенітету; поділу державної влади; законності; верховенства права; політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності суспільного життя тощо. Такі принципи є визначальними щодо багатьох конституційно-правових норм, але самі по собі не формулюють конкретних прав та обов’язків і не завжди забезпечуються правовими санкціями. Загальні принципи потребують конкретизації через відповідні конституційно-правові норми, інакше залишаться конституційними деклараціями.
До другої групи конституційних принципів належать СПЕЦІАЛЬНІ принципи, що мають чітку юридичну форму вираження і безпосередньо застосовуються в державній діяльності. Це, наприклад, принципи вільного мандата, депутатської недоторканності, незворотності дії законів, презумпції невинуватості.
Конституційні принципи можуть розрізнятися також залежно від СФЕРИ ЇХ ДІЇ. Одні з них діють у сфері економіки (принципи багатоманітності форм власності, вільної конкуренції тощо), інші – у соціальній (принципи соціальної держави, гуманізму тощо), політичній (принципи демократизму, народного суверенітету, поділу державної влади тощо) чи духовній (принципи ідеологічної багатоманітності, відокремлення церкви від держави тощо) сферах.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 529; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!