Механізми та закономірності формування особистості дитини
В 6-му віці уже починає реально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими.Джерелом емоційних переживань дитини є її діяльність. Діяльність – це трудова динамічна система взаємодії людини, як суб’єкта, з оточуючим світом, в процесі якої людина розвиває та реалізує свої потреби.Діяльність породжує передусім позитивні емоції, причому своєю метою, сенсом, якого вона набуває для дитини, та самим процесом їх виконання. Зростає потреба 6-ї дитини в товаристві ровесників, внаслідок чого інтенсивно розвиваються соціальні емоції. Виникають інтелектуальні емоції. У процесі спілкування дитини з дорослими формуються її моральні почуття. Урізноманітнюються прояви почуття власної гідності і розвивається як самолюбство, так і почуття сорому, ніяковості.Таке емоційне передбачення відіграє вирішальну роль у формуванні моральної поведінки дитини. Вирішальну роль у засвоєнні зразків поведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди дають іншим дорослим чи дітям. З'являється новий тип поведінки, яку можна назвати особистісною Дитина 6-річного віку робить перші кроки у самопізнанні, розвитку самосвідомості. Об’єктами самопізнання стають дії, вчинки, переживання та особистісні якості. З розвитком довільності психічних процесів стає можливими їх усвідомлення, що служить основою саморегуляції.Виконуючи різноманітні завдання, діти порівнюють свої досягнення з досягненнями інших, оцінюють не лише наслідки своєї роботи, але й власні можливості, вчаться контролювати себе та ставити перед собою конкретні вимоги.Характерною є і схильність дитини до самоутвердження спочатку в очах дорослих, потім – однолітків, а згодом – і у власних очах
|
|
|
Процеси памяті
1)Запамятовування- це утримання в памяті, фіксація, закріплення тих образів і вражень які виникають у свідомості людини під діє предметів і явищ дійсності в процесі відчуття і сприймання. Воно буває мимовільне і довільне. При мимовільному людина не ставить за мету запам’ятати і при цьому не затрачає вольових зусиль. Це запам’ятовування не є цілеспрямованою дією, воно є побічним результатом. Умови мимовільного запам’ятовування: наявність інтересу,емоційне ставлення до матеріалу який вона запам’ятовує. Довільне проявляється тоді кои людина ставить за мету щось запам’ятати і вживає спец засобів для досягнення цієї мети. Ще буває механічне і смислове запам’ятання.Механічне- послідовне заучування окремих частин матеріалу без опори на логічні смислові зв’язки між ними. Смислове –розуміння і усвідомлення відносин і внутрішніх зв’язків між частинами матеріалу
|
|
|
2)Збереження- процес що забезпечує утримання матеріалу в мозку впродовж тривалого часу.
3)Відтворення-процес актуалізації ЗУН засвоєних при запам’ятовуванні. Здійснюється у вербальній і руховій формі, є показником міцності запам’ятовування і водночас наслідком цього процесу.
4)Забування – мнемічний процес який призводить до втрати чіткості і зменшення обсягу запамятованого, виникнення помилок у відтворенні і нарешті унеможливлює пізнання. Забування: тривале і тимчасове.
37. Поняття про Емоції та почуття. Функції емоцій та почуттів. Основні особливості емоційПочуття-переживання людиною свого ставлення до того, що вона пізнає, робить до інших людей, до самої себе.Емоції—короткочасні нетривалі прояви ставлення людини до оточуючої дійсності. Вони властиві і людині і тваринам. На відміну від емоцій, почуття глибокі, тривалі і властиві тільки людині.Функції емоцій і почуттів: 1) сигнальна—за допомогою емоцій і почуттів людина виражає значимість пізнаних нею предметів. 2) регулювальна—переживання і почуття певним чином змінюють поведінку людини, направляють її, підтримують. 3) комунікативна — людина під час спілкування використовує і невербальні засоби спілкування-мімка. Фізіологічні основи емоцій і почуттів.Коли людина переживає почуття в корі головного мозку виникає збудження яке розповсюджується і на підкіркові центри, активізуючи і центри емоцій. Видипочуттів: а) інтелектуальні –допитливість, здивування, впевненість або сумнів. Б)пізнавальні почуття—це різновид інтелектуальних: цікавість, цілеспрямованість, стійкий інтерес. В) праксичні почуття: переживання людиною свого ставлення до діяльності. Г) естетичні—почуття краси в явищах природи, праці, музиці і т.п. д) стинічні—позитивно сприяють на виконання діяльності. Е) моральні-почуття кохання, патріотичні почуття.
|
|
|
38. Розвиток дитини в дошкільному віці. Значення гри для психічного розвитку дитини У цьому віці діти вчаться підпорядковувати свої потреби і мотиви . Особисті мотиви проявляються в різних видах діяльності і спрямовані на предмети діяльності.Разом з ними формуються і суспільно значимі мотиви, що проявляються у формі бажання щось зробити для інших людей. У цьому віці формуються моральні якості як почуття сорому, гідності, товариськість, здатність до співчуття, доброзичливість. Провідною діяльністю в цьому віці є сюжетно рольова гра бо саме в ній дитина може реалізувати почуття дорослості, пізнавати навколишній світ а разом з тим в ній здійснюється успішний психічний розвиток і створюються найсприятливіші умови для переходу до шкільного навчання. Гра- соціальна за своїм походженням, вона є історичним утворенням пов’язаним із розвитком суспільства, його культури. Гра- особлива форма життя людини в суспільстві. Вона являє собою діяльність в якій діти виконують ролі дорослих відтворюючи в ігрових умовах їх життя, працю та стосунки між ними. Черех гру дошкільники задовольняють свої потреби у спілкуванні з дорослими, у суспільному житті з ними. Гра- діяльність у якій дитина спочатку емоційно а потім інтелектуально засвоює всю систему людських взаємин. Сутність гри як провідної діяльності полягає в тому що діти відображають у грі різні сторони життя, особливості діяльності дорослих, набувають і уточнюють свої знання про навколишній світ. Психологічними новоутвореннями даного віку є потреба в спілкуванні, почуття дорослості, наявність певних соціальних потреб.
|
|
|
39. Зовнішня і внутрішня активність людини. відмінність активності людини віл активності тварини. Загальне поняття про діяльність.Діяльність – це трудова динамічна система взаємодії людини, як суб’єкта, з оточуючим світом, в процесі якої людина розвиває та реалізує свої потреби.Діяльність породжує передусім позитивні емоції, причому своєю метою, сенсом, якого вона набуває для дитини, та самим процесом їх виконання. Загальною характеристикою живих істот є їхня активність. Саме активність забезпечує підтримку життєво важливих зв'язків усіх істот з навколишнім світом.Джерелом активності живих організмів є потреби, завдяки яким усе живе діє певним чином та в певному напрямі. Потреба - це стан живої істоти, що відображає її залежність від умов існування та спричиняє активність у ставленні до цих умов.Активність людини суттєво відрізняється від активності тварин. Прояви активності в поведінці тварини зумовлені насамперед природною організацією (будова тіла і органів, інстинкти), яка начебто визначає низку предметів, що можуть стати об'єктами потреб. Процес задоволення потреб тварин забезпечує найбільш повне пристосування їх до середовища. Наприклад: вроджена програма поведінки комах (бджіл), птахів (синиця, ремез), ссавців (бобер, білка, ведмідь) передбачає певні будівельні потреби, а також матеріал для їхнього забезпечення: віск, природні матеріали, певні породи дерев.Джерело активності людини - її потреби. Потреби людини формуються в суспільстві в процесі виховання. Природні речі є не тільки предметами, що задовольняють біологічну потребу (наприклад, у їжі). За допомогою знарядь праці людина може видозмінювати предмет відповідно до власних потреб. Тому задоволення потреб у людини - активний, цілеспрямований процес оволодіння певною формою діяльності, яка визначена суспільним розвитком.
40.Фактори психічного розвитку Виокремлюються такі фактори психічного розвитку, як біологічний, соціальний та активність самої особистості.Біологічний фактор психічного розвитку людини формується і вступає в дію ще до народження дитини, тому вважається основою, підґрунтям для розгортання психічного розвитку. Даний фактор включає в себе:1) спадковість (якості, передані індивіду від батьків через генотип), 2)природжені ознаки (особливості внутрішньоутробного розвитку дитини та процесу її народження),3) результати дозрівання нервової системи (зростання та формування зв'язків аксонів та дендритів, мієлінізація нейронів).Соціальний фактор Суспільне оточення, в якому народжується індивід, і специфіку якого поступово засвоює, впливає на його розвиток своєрідними, історично закріпленими шляхами. Соціальне середовище, що впливає на дитину, - це передусім люди, їх взаємини, створені ними речі, знаряддя діяльності, мовні засоби, духовні цінності.Згодом основним середовищем стає школа, колектив педагогів і товаришів, шкільні й позашкільні малі групи, широке суспільне оточення. Впливи суспільного оточення здійснюються засобами радіомовлення, телебачення, кіно, газет, Інтернету та інших джерел інформації.Активність особистості як детермінанта розвитку психіки. Особистість, що формується, не є пасивним продуктом взаємодії біологічного та соціального факторів. Взаємодія цих факторів реалізується через активність дитини.Засобом активності дитини, що виявляється в діяльності, відбувається двостороння взаємодія підростаючої особистості з соціумом. Спочатку свою активність діти спрямовують на дорослого, зумовлюючи зворотний вплив з його боку. Згодом, починаючи з перед дошкільного віку, дитина спрямовує свою активність на самопізнання і самовдосконалення.
41.Фактори що забезпечують успіх навчання Кожен батько бачить в своїй дитині майбутнього лідера, генія. Багато мам починають навчати дитину читати, писати, рахувати, розвивати логічне мислення. Але цього недостатньо, щоб дитина стала успішною у школі.. Одним з чинників успішності є готовність дітей до школи. Це не лише вміння читати, писати, рахувати, а й соціально-психологічна і особистісна готовність, яка виявляється в умінні знайти спільну мову з однолітками, в сформованості навичок самообслуговування. Другим чинником успішності служить вибір програми, за якою буде навчатися дитина. У будь-якому випадку лише співпраця батьків, дитини і вчителі здатне допомогти знайти дитині дорогу до його особистого успіху. На успішність дитини впливає майстерність і професіоналізм вчителя, який любить своїх учнів. Це третій фактор успішності. Від педагога залежить, чи буде в класі організована профілактика простудних захворювань, чи будуть включені в урок фізкультхвилинки для очей. Важливо, як організовано режим дня дитини. У режимі дня повинні бути передбачені: допомога по дому, відвідування музичної школи, спортивної секції. Але слід пам’ятати що вибір додаткової освіти має спиратися на бажання дитини і його здібності.
50. Криза підліткового віку, її суть та ознаки. Стратегія взаємодіїОсновний зміст та специфіку всіх сторін розвитку (фізичного, розумового, морального, соціального та ін.) у підлітковому віці визначає перехід від дитинства до дорослості. У всіх напрямках відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин з дорослими та однолітками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної та учбової діяльності. Причини кризи підліткового віку пояснюються психологами по-різному. Криза підліткового віку біологічно зумовлена і тому є неминучою, виявляючись обов'язково в усіх підлітків. Це аргументовано тим, що в організмі підлітка неминуче відбуваються глибокі перетворення, які впливають на його переживання і психічний розвиток. Причина кризи підліткового віку полягає в неузгодженості процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування. Нині ця суперечність має особливо гострий характер, проте не має обов'язкового універсального характеру, а залежить від соціальних умов. Наприклад в країнах де суспільство має первинний розвиток не існує підліткової кризи. Він спостерігається в економічно слабо розвинених суспільствах. Тривалість підліткового віку та наявність кризи визначені конкретними соціальними обставинами. Криза підліткового віку не є обов'язковою для нашого суспільства, а залежить від успіху в перебудові системи взаємин підлітка з дорослими. Криза з'являється тоді, коли дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу в підлітків прагнення до нових форм взаємин з батьками та вчителями.- причина кризи підліткового віку полягає в неузгодженості процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування;
- криза підліткового віку не має обов'язкового універсального характеру, а залежить від соціальних умов;Компетентні, досвідчені батьки і вчителі знають, що передбачити та попередити конфлікт легше, ніж подолати його наслідки, і відповідно вибудовують свою взаємодію з підлітками. Дорослий, який за будь-яких обставин готовий бути поряд із підлітком, сприйняти його таким, яким він є, вчасно приходити йому на допомогу, турбуватися про гармонійний розвиток його особистості, виховання моральних якостей, спільно з ним аналізувати вчинки і стосунки людей, критично ставитися до себе і своїх дій, виконує неоціненну роль у процесі адаптації підлітка до нової соціальної ролі, в його самопізнанні і пізнанні світу, в соціальному й особистісному самоутвердженні та самовираженні.
51. Структурні компоненти діяльності.Діяльність - це активна взаємодія людини з середовищем, в якій він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби. Головна відмінна риса діяльності - мета - як регулятором активності. Тому треба розрізняти мету як об'єктивний результат і як суб'єктивне передбачуване явище. Цілі, які у своїй діяльності ставить людина, можуть бути віддаленими і близькими.Розрізняють три основні види людської діяльності: гру, навчання та працю. Кожен з них визначається своїми мотивами, цілями й засобами. У грі приваблює сам процес, домінуюче значення має «виконання» певних ігрових ролей. Головна мета навчання – засвоєння знань, навичок, вмінь, підготовка до трудової діяльності. Праця пов’язана із свідомою діяльністю людини, спрямованою на створення матеріальних і духовних цінностей.Основні компоненти структури діяльності:
процеси діяльності;(інтеріоризація – перетворення з зовнішніх, реальних дій на внутрішні, ідеальні. Екстеріоризація – перехід внутрішніх актів у зовнішній план, у конкретні зовнішні реакції, в дії людини. Вона веде до упредметнення образу.)
засоби діяльності; (суб’єкт – особистість, процес – мислення, предмет - матеріальний чи ідеальний, умови – потреби, продукт - матеріальний чи ідеальний.
види діяльності; (ігрова, навчальна, праця)
елементи діяльності; (уміння, навички, звички)
спонукання до діяльності.
Кожна конкретна діяльність має свою індивідуальну структуру, уточнюючу загальну структуру, притаманну будь-якої діяльності. У останню входять: загальна мета діяльності, її мотиви (як спонукання), окремі дії, і, в тому числі, навички (способи досягнення спільної мети), і психічні акти у них включені, і результати діяльності. Мета - це уявний результат діяльності (тобто те, заради чого діє людина), а мотив - це спонукальна сила дії (тобто те, чому діє людина).
Дія - це відносно закінчений елемент діяльності, в процесі якої досягається конкретна, не розкладається на більш прості, усвідомлена мета. Дія має подібну діяльності психологічну структуру: мета - мотив - спосіб - результат. У залежності від психічних актів, що домінують успособах дій, розрізняють дії: сенсорні, моторні, вольові, розумові. Останні два об'єднують терміном «розумові дії».
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 429; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!