Дотримуючись правил прив’язки уточнити положення несучих та самонесучих стін, колон відносно координаційних осей



Розташування конструктивних елементів і деталей в плані і в розрізі будівлі визначають при проектуванні шляхом прив’язки їх до координаційних осей. Прив’язка характеризується відстанню від осей до грані або геометричної осі елемента.

В зовнішніх несучих стінах координаційна вісь проходить з відступом від внутрішньої поверхні стіни, влаштовуючи глибину обпирання несучих елементів перекриття. Розміри глибини обпирання, тобто розміри прив’язки приймають:

а) кратними основному модулю (100 мм) або кратними розмірам дрібноштучного виробу, який використовується для кладки стін;

б) рівними половині товщини внутрішніх несучих стін (рис. 7).

В зовнішніх самонесучих стінах координаційну вісь частіше проводять по внутрішній грані стіни, тобто здійснюється так названа «нульова прив’язка». В внутрішніх несучих і самонесучих стінах координаційні вісі слідує розташовувати посередині їх товщини. Відступ від цього правила допускається для стін сходових клітин і стін з вентиляційними каналами.

 

 

 

Рис.7. Прив’язки несучих і самонесучих стін до координаційних осей

 

Так внутрішню грань стіни сходової клітини слід розташовувати на відстані 100 мм від координаційної вісі. В залежності від ширини сходового маршу Вм визначається мінімальна ширина сходової клітини в осях Влк, наприклад:

для житлових будинків - якщо Вм = 1050 мм, то Влк = 2400 мм;
                                 - якщо Вм = 1200мм, то Влк = 2700 мм;
   для громадських будівель - якщо Вм = 1350 мм, то Влк = 3000 мм;
                                                 - якщо Вм = 1500 мм, то Вл к= 3300 мм.

Для несучих внутрішніх стін з вентиляційними каналами слід приймати парні вісі або збільшити уніфіковані прольоти з кожної сторони вентиляційного каналу на 70 мм. Приклади стін з вентиляційними каналами дані на рис.8.

Вкаркасних будівлях геометричний центр перерізу середніх рядів колон суміщають з перетином осей. При прив’язці крайніх рядів колон допускаються наступні два варіанта:

а) зовнішню грань колон суміщають з  координаційною віссю (нульова прив’язка) , якщо прольотні конструкції (балка, ферма, т.д.) перекривають колону і коли це доцільно за умов розкладки елементів перекриття або покриття;

б) внутрішню грань колон розміщують від координаційної вісі на відстані, рівній половині товщини внутрішньої колони.

 

Рис. 8. Прив’язка стін з вентиляційними каналами до координаційних осей

Уточнити призначення, розміри основних і допоміжних приміщень, матеріал і товщину перегородок. Виконати деталізацію плану: накреслити перегородки, віконні і дверні прорізи.

При призначені розмірів санвузлів слід вивчити планувальні нормалі, приведені на рис. 9.

Санітарні вузли в багатокімнатних квартирах проектують роздільними, суміщені санвузли розміщують тільки в однокімнатних квартирах. В багатонаселених п’яти, шести – кімнатних квартирах необхідно передбачати вбиральню з рукомийником в господарсько-гостьовій зоні, а другий санвузол, що складається з ванної кімнати з умивальником (можливо з біде) і кабіни з унітазом – в спальній зоні.


Санвузли зазвичай освітлюють штучним світлом. У них, як і на кухнях, обов’язково пристрій витяжної вентиляції з допомогою вентиляційних каналів.

Рис. 9. Основні типи санвузлів і їх обладнання
в  житлових та громадських будівлях

 

В залежності від площі, набору обладнання і меблів, кухні підрозділяються на кухні-ніші, робочі кухні і кухні-столові. (рис. 10).

 

        а)                                                                      б)                 в)

 

Рис. 10. Основні типи кухонь і їх обладнання

а – робоча кухня; б – кухня-столова

 

Робоча кухня призначена в основному для приготування їжі. Мінімальна площа такої кухні – 8м2, мінімальна ширина – 2000мм. В кухні-столовій передбачена додаткова площа для розміщення обіднього столу. Площа кухні-столової зазвичай складає 10…12м2, що дозволяє планувально виділити обіднє місце. Можливе об’єднання вітальні і кухні-столової за рахунок влаштування перегородки, що трансформується (рис. 10, в). Вхід в кухню зазвичай влаштовують з передпокою (холу). Однак в житлових будинках садибного типу із кухні може бути також передбачений і господарський вихід на подвір’я.

При автономному опаленні будинку для розміщення опалювального котла передбачають приміщення топкової, розташоване поряд з кухнею або в підвальному поверсі.

Перегородки. В малоповерховому будівництві найбільш традиційними являються цегляні перегородки, які виконують товщиною 65 мм (міжкімнатні), 120 мм і 250 мм (міжквартирні). Для зменшення ваги перегородки доцільно приймати ефективний пустотілу або пористу цеглу. В приміщеннях з підвищеною вологістю (санвузли, ванні кімнати, кухні) приймають тільки керамічну повнотілу цеглу. Перегородки в ¼ цегли застосовують лише для маленьких приміщень і армують в вертикальному і горизонтальному напрямку.

Перегородки з дрібноблокових і кам’яних матеріалів виконують товщиною 90, 100, 120 и 190 мм і обштукатурюють з обох сторін.

Міжкімнатні перегородки з гіпсових плит виконують товщиною 80 мм, а міжквартирні – 200 мм ( з двох рядів плит з зазором між ними 40 мм).

В якості міжкімнатних перегородок широко застосовуються каркасно-обшивні перегородки товщиною 100-120 мм.

Перегородки обпирають на несучі конструкції перекриття, на перших поверхах будівель – на підстильний шар підлоги або спеціально влаштовану підбетонку.

 

 

Рис. 11 . Дрібноелементні перегородки:
а, б – цегляні в ½ и ¼ цегли; в – з дрібних легкобетонних блоків з пустотами; 1 – оздоблювальний шар; 2 – арматура горизонтальна діаметром 2…6 мм; 3 – то же, вертикальна і горизонтальна діаметром 4…6 мм; 4 – відгину арматури для кріплення до стін і перекриття

 

           

 

Рис. 12. Влаштування каркасно-обшивних перегородок:

а – з дерев’яним каркасом; б – з каркасом з тонких сталевих профілів;; 1 – нижні направляючі бруски; 2 – стійки; 3 – малярна сітка; 4 – шурупи; 5 – гіпсокартонні листи;
6 – мінераловатні плити; 7 – нижній направляючий профіль; 8 – електротехнічний плінтус;
9 – самонарізні гвинти; 10 - профільовані стійки; 11 – отвір для прихованої проводки

Житлові кімнати, кухні, робочі приміщення, вестибюлі, сходові клітини повинні мати природне освітлення. Розміри віконних прорізів визначають з умови забезпечення необхідного природного освітлення. Орієнтовно відношення сумарної площі світлових прорізів до площі підлоги приміщення повинно складати 1/5…1/8. Розміри прорізів бажано назначати кратному модулю 3М. Схеми визначення розмірів віконних і дверних прорізів, віконних коробок і дверних полотен приведені в додатку 6,7.

Співвідношення ширини і глибини житлових кімнат слід приймати в межах від 1:1 до 1:2. Глибина приміщення при односторонньому освітлені повинна бути не більше 6,0 м.

При розміщені вікон на плані необхідно пам’ятати, що вікна і ритмічність їх розміщення являються одним із важливих елементів художньої виразності фасадів будівлі.

Ширину дверейрекомендується приймати: вхідних в будинок і загальну кімнату – 1300мм (двопільна), 1100мм (полуторна); в спальні і на кухні – 800 мм, 900 мм (однопільна); в ванній и вбиральні – 700 мм. Вибірка з ДСТУ по зовнішнім і внутрішнім дверям приведена в Додатку 6.

Ширина віконного і дверного прорізу в стіні повинна бути на 40-50 мм (ширина зазору між коробкою і стіною) більше, чим ширина коробки блоку заповнення. Прорізи в зовнішніх стінах для вікон і дверей бажано виконувати з чвертями по верхнім і боковим граням. (рис.6.2 додаток 6).

6. Показати вентиляційні і димові канали.Вентиляційні канали перерізом 140×140 мм передбачають в кухнях, ванних кімнатах і вбиральнях житлових будівель (по одному в кожному приміщені). Допускається ванну кімнату вентилювати через вбиральню. В малоповерхових будівлях при розташуванні однотипних приміщень один над одним, для кожного приміщення передбачають окремий канал. Димовий канал (наприклад в топковій) виконують перерізом 270×140 мм. Вентиляційні і димові канали бажано блокувати один з одним. 

Рис. 11. Влаштування вентиляційних каналів в цегляних стінах:
а – перерізом 270×140 мм в стіні товщиною 380 мм; б – 140×140 мм; в – 140×270 мм

в стіні товщиною 510 мм

 

Канали не допускається розміщувати в товщині зовнішніх стін, так як це погіршує, як теплотехнічні характеристики стін, так і тягу.

Житлові кімнати з врахуванням забезпечення наскрізного провітрювання квартири дозволяється вентилювати через віконні кватирки або фрамуги.


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 706; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!