Дайте відповіді на тестові запитання
1. Місце переходу стебла в корінь називають:
а) кореневою шийкою;
б) кореневище;
в) кореневим чохликом;
г) видозміною стебла.
2. Позначте назву видозмінених потовщених бічних або додаткових коренів:
а) коренеплоди;
б) кореневі паростки;
в) кореневища;
г) кореневі бульби.
3. Позначте назву рослини, яка має дихальні корені:
а) кипарис болотний;
б) орхідея;
в) плющ;
г) водяний горіх.
4. Вкажіть назву рослини, на коренях якої можуть оселятися бульбочкові бактерії:
а) морква;
б) кукурудза;
в) жоржина;
г) соя.
5. Корені деяких рослин вступають у симбіоз із грибами, утворюючи:
а) мікоризу;
б) корені-причіпки;
в) бактеріоризу;
г) пневматофори.
6. Ріст кореня в довжину відбувається за рахунок:
а) кореневого чохлика;
б) всисної зони;
в) провідної зони;
г) зони розтягування.
7. Вкажіть функції кореня:
а) трофічна;
б) видільна;
в) провідна;
г) запасаюча;
д) механічна.
8. Вкажіть назву видозміни кореня:
а) дихальні корені;
б) бульба;
в) кореневище;
г) цибулина.
9. Видозмінені корені у кукурудзи:
а) ходульні;
б) пневматофори;
в) корені-причіпки;
г) корені-присоски.
10. Вкажіть назву найдовшої зони кореня:
а) кореневий чохлик;
б) поділу клітин;
в) розтягування;
г) провідна.
Література:
1. Мороз І.В., Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології. – К. Вища школа, 1994. – С. 39 – 45.
2. Григора І.М. та ін. Ботаніка. – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – С. 83 – 100.
|
|
|
3. Согур Л.М. Ботаніка. Курс лекцій. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – С. 63 – 87.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4
ТЕМА: Вивчення зовнішньої та внутрішньої будови пагона, стебла та листка на прикладі однодольних і дводольних рослин.
МЕТА: ознайомити студентів із зовнішньою будовою пагона і внутрішньою будовою стебла однодольних і дводольних рослин. Ознайомити з морфологічною та анатомічною будовою листків та їх різноманітністю.
МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАННЯ. Гербарні та живі екземпляри пагонів різних рослин; гербарні зразки простих та складних листків, живі листки льону, берези, конюшини, люпину.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Стебло – це вегетативний орган рослин, що з'єднує між собою корінь і листки.
Основними функціями стебла є передача поживних речовин з кореня в листки і навпаки; збільшення поверхні рослини шляхом галуження; утворення та найвигідніше розташування листків; утворення квіток; нагромадження і зберігання поживних речовин у багаторічних рослин та у видозмінених стеблах інших рослин; вегетативне розмноження.
Ділянка стебла, що несе листок, називається вузлом. Віддаль між вузлами зветься міжвузлям. Кут між листками та стеблом – пазуха листка. Листок, у пазусі якого є брунька або пагін, називається покривним. На верхівці стебла знаходиться верхівкова брунька, з якої розвивається пагін.
|
|
|
Пагін –нерозгалужене стебло з листками і бруньками, що розвинулося з верхівкової бруньки (або бруньки зародка) протягом одного вегетаційного періоду. Брунька є характерним утвором стебла. Є бруньки пазушні, що утворюються в пазусі листків, додаткові, або адвентивні, які можуть виникати на будь-якій частині рослини з будь-якої групи живих клітин.
Форма стебел може бути циліндричною (в більшості випадків), тригранною (у осоки), чотиригранною (у губоцвітих), багатогранною (у зонтичних, багатьох кактусів), сплюснутою, або плоскою (у опунцій, рдесників). Є стебла деревні (у дерев, чагарників, напівчагарників) і трав'янисті (у більшості однорічних рослин).
Стебла, що стеляться по землі і можуть укорінюватися за допомогою додаткових коренів, називаються повзучими (суниці, барвінок та ін.).
Стебла, за допомогою яких рослина піднімається (в'ється) на підпірках, називаються лазячими, або виткими.
Внутрішня будова стебла представлена перидермою, вторинною корою або лубом, камбієм (за рахунок поділу і диференціації його клітин зовні утворюються клітини лубу, а всередині – клітини деревини), деревиною (складається вона з судин (трахей), трахеїд, деревної паренхіми, деревних волокон), серцевиною.
|
|
|
Листок складається з листкової пластинки і черешка, який за зовнішнім виглядом нагадує стебло, але за походженням є частиною листка. Листки з черешками називаються черешковими, без них – сидячими (у наперстянки).
У багатьох рослин (злаків, осок, зонтичних) нижня частина листка розширена і охоплює стебло, утворюючи піхву; у цілого ряду рослин з основи листка утворюються особливі вирости – прилистки, що мають вигляд плівок, лусочок, маленьких листочків, колючок і розташовані парами.
Листкові пластинки розрізняють за формою контурів, за формою розсіченості, за розмірами, за формою краю листкової пластинки.
Листки бувають прості і складні. Прості листки мають лише нерозгалужений черешок і пластинку (яблуня, береза), складні – кілька малих листочків, розміщених на основному, нерідко розгалуженому черешку (в більшості один навпроти одного).
Часто буває важко встановити, простий чи складний даний листок. У таких випадках необхідно провести спостереження під час листопаду: простий листок завжди відпадає цілком, а складний – окремими частинами (акація).
|
|
|
Жилки – це провідні пучки, що з'єднують листок із стеблом. Функції їх – провідна (постачання листків водою та мінеральними солями і відведення з них продуктів асиміляції) та механічна (вони є опорою для листкової паренхіми та захищають листки від розривів).
Під листкорозміщенням розуміють спосіб розміщення листків на пагоні. Листки укріплені на стеблових вузлах. Розрізняють три основних типи листкорозміщення: чергове, або спіральне – коли від вузла відходить лише один листок (береза, яблуня); супротивне – коли від вузла відходять два листки, розміщені один проти одного, причому в більшості випадків листки двох сусідніх пар відходять у взаємно перпендикулярних площинах і не затінюють один одного (глуха кропива); кільчасте – коли від вузла відходять три або більше листків (елодея, вороняче око, хвощі тощо).
Зовні листок вкриває епідерміс. Це жива тканина, що складається з одного або кількох шарів клітин, у яких, як правило, не спостерігається добре диференційованих хлоропластів. Клітини щільно з'єднані між собою, що сприяє ролі епідермісу в захисті тканин листка від зайвої втрати води і в здійсненні механічної опори.
Основна тканина, що знаходиться між верхнім та нижнім епідермісом, називається мезофілом. Це фотосинтезуюча тканина, що складається з живих клітин з великою кількістю хлоропластів.
Провідна тканина листка складається з судинно-волокнистих пучків, що сконцентровані в жилках. По них надходить у листок вода з поживними речовинами і відводяться продукти фотосинтезу.
Хід роботи
ЗАВДАННЯ 1. Розглянути натуральні зразки та гербарії пагонів. Вивчити будову пагону. Зарисувати, позначивши його основні частини: стебло, листки, вузли, міжвузля, бруньки (пазушні або бокові, верхівкову, додаткові).
ЗАВДАННЯ 2. Розглянути на живих та гербарних зразках підземні видозміни пагона: бульбу (картоплі, кольрабі), цибулину (цибулі), кореневище (пирій повзучий, папороті, конвалії), колючки (глід), вусики (виноград, огірок). Зарисувати метаморфози, позначивши їх будову.
ЗАВДАННЯ 3. Розглянути живі та гербарні зразки простих листків. Намалювати різні морфологічні типи за: формою листкової пластинки; формою краю та основи листкової пластинки; розчленуванням листкової пластинки, способом жилкування.
ЗАВДАННЯ 4.Розглянути і намалювати основні морфологічні типи складних листків: трійчастоскладні (конюшина, суниця), пальчастоскладні (каштан, люпин), непарноперистоскладні (горобина, шипшина), парноперистоскладні (акація жовта)
ЗАВДАННЯ 5.Розглянути і зарисувати основні видозміни листків: вусики (горох), колючки (барбарис), луски (хвощ, цибуля).
Висновки.
Питання для самоконтролю
1. Що таке пагін, його функції?
2. З яких основних частин складається пагін?
3. Якими бувають бруньки за функціями і за місцем розташування на стеблі?
4.Охарактеризуйте анатомічну будову стебла однодольних і дводольних трав’янистих рослин.
5. Основні функції листка. З яких частин складається листок?
6. Типи жилкування в листках рослин.
Дайте відповіді на тестові запитання:
1. Простими називаються листки, які мають:
а) черешок;
б) сітчасте жилкування;
в) одну листкову пластинку;
г) дугове жилкування.
2. Транспірація – це:
а) процес газообміну;
б) процес випаровування води;
в) процес дихання;
г) процес поглинання СО2.
3. Де містяться хлоропласти в листку:
а) у шкірці листка;
б) у клітинах губчастої та стовпчастої паренхіми;
в) у жилках листка;
г) у клітинах продихів.
4. Видозміни листків:
а) вусики;
б) ловильні листки;
в) луски;
г) колючки;
д) листкові бульби.
5. Вкажіть назву рослини з ланцетними листками:
а) груша;
б) верба біла;
в) фіалка;
г) липа.
6. Листки називаються сидячими, якщо в них:
а) є черешок;
б) відсутній черешок;
в) є прилистки;
г) відсутні прилистки.
7. Наземна видозміна пагона:
а) кореневище;
б) бульба;
в) цибулина;
г) колючка.
8. Ділянку стебла, до якої прикріплюється листок називають:
а) вузлом;
б) пазухою листка;
в) міжвузлям;
г) листковим рубцем.
9. Вкажіть видозміни пагона:
а) бульби картоплі;
б) колючки кактуса;
в) вусики винограду;
г) присоски омели.
10. Які ознаки, характерні для пагона:
а) складається зі стебла і квіток;
б) складається зі стебла, листків і бруньок;
в) склад. з кореня, стебла і листків;
г) склад. з кореня, стебла і квіток.
Література:
1. Мороз І.В., Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології. – К. Вища школа, 1994. – С. 459 – 66.
2. Григора І.М. та ін. Ботаніка. – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – С. 100 – 161.
3. Согур Л.М. Ботаніка. Курс лекцій. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – С. 88 – 113.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5
ТЕМА: Вивчення будови квітки, суцвіття, насіння і плоду на прикладі вишні, картоплі, гороху та жита.
МЕТА: Вивчити будову квітки, суцвіття, насіння і плоду; навчитися розрізняти актиноморфні і зигоморфні квітки, складати формули та діаграми квіток, робити їх морфологічний опис; ознайомити з будовою насіння та плодів, з основними типами плодів і способами їх поширення.
МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАННЯ. Живі або фіксовані квіти вишні, жовтецю, конвалії, гороху; муляжі, лупи, скальпелі, пінцети; гербарні зразки суцвіть, заспиртовані плоди різних рослин, колекції плодів: зернівки пшениці, насіння квасолі.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Квітка – це укорочений видозмінений пагін з обмеженим ростом, що містить замість звичайного зеленого листя концентрично розташоване листя, яке пристосоване для виконання функцій розмноження. Осьова частина квітки називається квітколожем,що переходить у квітконіжку – частину стебла, яка безпосередню несе квітку. Якщо квітконіжка відсутня, така квітка називається сидячою. На квітколожі розташовані всі інші частини квітки: чашолистки, пелюстки, тичинки і маточка.
Чашечка і віночок – зовнішні частини квітки, складають її покрив, який називається оцвітиною. Оцвітина може бути подвійна й проста.
Чашолисткизвичайно зеленого кольору і більше за всіх схожі на справжнє листя. Вони можуть бути вільними або зрослими, тоді власне чашечка буде називатися роздільно- або зрослолистою.
Віночок – сукупність пелюсток, забарвлення яких залежить від наявності в них різних пігментів.
Пелюсткитакож можуть бути зрослими – зрослопелюсткові і вільні – роздільнопелюсткові. Вони не тільки захищають тичинки і маточки, але й служать для принаджування комах-запильників.
Головні частини квітки – тичинки і маточки.Кожна тичинка складається з тонкої тичинкової нитки з розташованим на її кінці пиляком.
Маточка складається із зав'язі,в якій знаходяться насінні зачатки, стовпчика(одного чи декількох) і приймочки,на якій проростає пилок, що потрапив при запиленні.
Квітки, в яких є тичинки і маточки,називають двостатевими.Якщо ж у квітки є тільки тичинки або тільки маточки, їх називають різностатевими.
Розрізняють квітки правильні, або актиноморфні,неправильні – зигоморфніі несиметричні.
Щоб мати більш чітке уявлення про квітку, про будову і розташування її частин, складають формулу і малюють діаграму.
Формула – це зображення будови квітки за допомогою цифр, літер та інших символів. Правильну або актиноморфну квітку, через яку можна провести декілька осей симетрії, позначають зірочкою *, зигоморфну, неправильну, через яку можна провести одну вісь симетрії – стрілкою ↑, асиметричну квітку, через яку неможливо провести жодної осі симетрії позначають ламаною стрілкою.
Чашечку позначають літерою Ч або символом Са, пелюстки – П або символом Со, сукупність тичинок позначають Т або символом А, сукупність плодолистків квітки – М або символом G.
Числова символіка виражає кількість однорідних елементів квітки, а якщо вони розташовані кількома колами, то використовують знак +. Якщо кількість однорідних елементів перевищує 12, ставлять знак ∞. Дужки у формулі квітки вказують на зростання її частин. Рискою під цифрою кількості плодолистків позначають верхню зав’язь, а над цифрою – нижню.
Одностатеву маточкову квітку позначають астрономічним знаком планети Венери ♀, тичинкову одностатеву – знаком Марса ♂.
Формули деяких квіток
Жовтець *Ч5П5Т∞М∞
Тюльпан *П3+3 Т3 М (3)
Осока волосиста ♂*Ч0 П0 Т3М0
♀*Ч0П0Т0М(3)
У багатьох рослин розвиваються поодинокі квітки,розташовані по одній на верхівці пагону (верхівкові) або в пазухах листя (пазушні). У інших рослин квітки розташовуються групами. Така сукупність квіток отримала назву суцвіття.До простих суцвіть належать: китиця, зонтик, початок, щиток, кошик, голівка, простий колос.
Складні суцвіттяутворюються з простих внаслідок розгалуження головної осі суцвіття. Сюди відносяться: складнийзонтик, складний колос, волоть, сережка та ін.
Плід – орган покритонасінних рослин, що утворився із зав’язі маточки (в переважної більшості рослин). Складається із оплодня і насіння.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 1781; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!