Внесок вчених італійської школи в розвиток обліку



Ф. Марчі (1822-1871)

Розвинув юридичний аспект обліку. Широко використовував персоніфікацію в обліку. Вважав, що за кожним рахунком стоїть людина. Сформулював правило подвійного запису: «Той, хто отримує цінність, або стає боржником, - дебетується, той, хто видає цінність, або стає позикодавцем, - кредитується».

Дж. Червоні (1827-1917)

Основна праця – «Перший досвід логісмографії» (1873 р.). Зміст логісмографії – в послідовній персоналізації рахунків, мета – в контролі діяльності агентів і кореспондентів господарства, предмет – права і зобов’язання фізичних і юридичних осіб, метод – реєстрація. Стверджував, що бухгалтерський облік – наука адміністративних функцій і адміністративних дій. Створив вчення про синтетичне об’єднання та аналітичний поділ рахунків.

Ф. Вілла (1801-1884)

Поєднав юридичні та економічні цілі обліку. Стверджував, що бухгалтерський облік – комплекс економіко-адміністративних понять, які пропонуються до ведення рахунків і книг. Його мета – контроль організації господарства і майна. Вважав об’єктом обліку не правові відносини, а матеріальні або грошові цінності, у зв’язку з якими виникають ці відносини. Предметом обліку вважав договір. Написав працю «Рахівництво в його застосуванні до приватних і суспільних господарств» (1840 р.). Пропонував способи застосування камерального рахівництва для обліку будь-яких матеріальних благ.

Дж. Россі (1845-1921)

Автор шахової форми рахівництва (1889 р.), яка дозволяла фіксувати факти господарського життя в матрицях. Розклав шаховий баланс на окремі картки. Розвивав вчення про бухгалтерський баланс (статмологію). Прирівнював підприємство до живого організму, де клітинки складають його сутність.

Ф. Беста (1845-1923)

Вважав предметом обліку цінності. Стверджував, що об’єктом обліку є цінність матеріальних благ, тому рахунки повинні бути інструментом, за допомогою якого було б можливим відмітити усі зміни господарських цінностей. Ототожнював бухгалтерський облік з господарським контролем. Автор багатьох праць, зокрема: «Теорія поточних рахунків» (1882 р.), «Курс рахунковедення» (1882-1883 рр.), «Торговельне рахівництво» (1884 р.), «Бухгалтерія» (1922 р.) та інші.

В. Альфієрі (1863-1930)

Прихильник економічного напрямку, очолював Венеціанську школу обліку. Критикував логісмологію, розглядав проблеми обліку кошторису, ґрунтуючись при цьому на принципі, що кошторис є вираженням «передбачення економічної діяльності».

ДОДАТОК Б

Внесок вчених французької школи в розвиток обліку

Пьєр Жозефа Прудон (1809 – 1865)

Перший вказав на важливість та значення облікового мистецтва для рахівництва, як засобу наукового спостереження дійсного життя підприємств. У 1888 р. в журналі «Рахунковедення» № 16 була надрукована стаття «Прудон про рахівництво», де наводилися слова, що «бухгалтерія є політичною економією, а рахівництво – наука і вона повністю заслуговує цю назву». Вказував на аналітичні функції бухгалтера – «тільки він один може сказати, який прибуток дасть та чи інша машина».

Адольф Гіль бо (1819-1895) і Ежен Пьєр Леоте (... - ...)

Створили суто економічний напрям спочатку у французькій, а потім і в світовій бухгалтерській літературі. Запропонували визначення: «Рахунковедення як додаток математики до вивчення економічних кількостей є наукою про рахунки, що відносяться до творів праці і до перетворень капіталу» а також доктрина 3-х функцій обліку: 1) рахівничої, яка пов’язана з класифікацією об’єктів; 2) соціальної, яка поєднує класові інтереси; 3) економічної, яка дозволяє за допомогою облікової інформації здійснювати управління господарськими процесами. Стверджували, що баланс є наслідком подвійного запису, який заданий рахунками. Пропонували всі цінності оцінювати за собівартістю, ввели терміни «уніграфічна» та «диграфічна» системи обліку. Підкреслювали народногосподарське значення рахівництва і вимагали щорічного складання Балансу народного багатства та загального рахівництва народного господарства. Основна праця - «Общие руководящие начала счетоводства» (1924 р.).

Жан Батист Дюмарше (1874 – 1946)

Вважав, що облік - це частина політекономії, тому облік – суто економічна, а не юридичнанаука. Предмет обліку - оцінка. Тільки оцінка (вартість) притаманна всім об’єктам, поза оцінкою немає обліку. Зазначав, що факти господарського життя викликають в балансі чотири види змін (активні і пасивні пермутації та компенсаційні та результатні модифікації). Сформулював нове положення: «Рахунок, зміни якого входять до балансу з позитивним знаком, - дебетується; рахунок, зміни якого входять до балансу з від’ємним знаком, - кредитується». У 1944 р. створив міжнародний герб бухгалтерів, який складається з 3-х фігур: сонце - бухгалтерський облік освітлює господарську діяльність; ваги – баланс; крива Бернуллі - символ того, що облік, одного разу виникнувши, буде існувати вічно, та девіз: «Наука, довіра, незалежність».


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 455; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!