Жан Густав Курсель-Сенель (1813 – 1892)
Розглядав облік як прикладну економіку, що відображає господарські процеси і виступає як метод управління ними. «Рахівництво – це складова частина управління окремим підприємством». Уперше створив вчення про широку й вузьку амортизацію. Широка амортизація передбачала поширення її сфери практично на весь актив, кожна стаття служила підставою для формування амортизаційного фонду, на кожну статтю встановлювалась спеціальна норма. А вузька амортизація була пов’язана лише з основними засобами, які обліковувались на рахунках Споруд (нерухомості) і Машин (устаткування). Основна праця - «Курс бухгалтерського обліку» (1878 р.)
Леон Сей (1826 – 1896)
Займав видатні пости в державній ієрархії,- міністра фінансів, президента сенату, академіка, жодного дня не працював у бухгалтерії, але наполягав на максимально детальному обчисленні калькуляції собівартості. Говорив, що «будь-який прибуток є предметом оцінки, і, діючи досить чесно, можна або легко знайти його там, де його взагалі немає, або ж обчислити його в сумах, які значно відрізняються одна від одної». Всю історію обліку поділяв на 4 етапи: 1) мнемонічний, який розпадався на 2 періоди – усний, коли так званий бухгалтер повинен був все зберігати в пам’яті, і символічний (дописемний), коли записи робились зарубками на бірках, вузлами на мотузках тощо (в обох випадках вже був рахунок, але не було письма); 2) уніграфічний – проста бухгалтерія; 3) диграфічний – подвійна бухгалтерія; 4) логісмографічний.
|
|
|
Рене Делапорт (... – 1942)
Засновник французької форми рахівництва. На його думку, предметом обліку був рух майна в часі й просторі. Для нього «бухгалтерія – наука рахунків, яка застосовується для реєстрації, групування й класифікації циклів будь-яких господарських операцій із метою отримання інформації, необхідної для будь-якої науки, що використовує дані». Вважав за необхідне пов’язати амортизацію з терміном роботи обладнання. Трактував бухгалтерію як комплекс управлінських функцій: 1) статистичні; 2) економічні; 3) фінансові; 4) юридичні; 5) бюджетні; 6) управлінські; 7) контрольні; 8) історичні; 9) реєстраційні; 10) сигналізаційні; 11) порівняльні (аналітичні).
ДОДАТОК В
Внесок вчених німецької школи в розвиток обліку
Іоган Фрідріх Шер (1846-1924)
Основні наукові праці: «Рахівництво і баланс», «Техніка банківської справи», «Вчення про торгівлю», «Калькуляція і статистика в господарстві споживчих товариств». Дав математичний опис бухгалтерської процедури, виходячи з формальної теорії двох рядів рахунків. Вважав, що облік починається з балансу, з якого випливають рахунки, а записи за синтетичними рахунками мають більшу переконливість, ніж записи за аналітичними рахунками. Йому належать перші спроби аналізу балансу, зокрема, оборотності засобів, знаходження точки беззбитковості, розробка правил калькуляції, нарахування витратомісткості. Рекомендував карткові форми рахівництва. В основу балансу покладав рівняння капіталу: А-П=К. Баланс трактував як засіб для розкриття стадій кругообігу капіталу (балансова теорія). Розробив перший найбільш повний план рахунків, який грунтується на ідеї балансового групування.
|
|
|
Ейген Шмаленбах (1873-1955)
Основні наукові праці: «Рахункові плани», «Динамічний баланс». Творець теорії динамічного балансу, основою якого є відображення руху капіталу на різних фазах відтворення. Запропонував єдиний план рахунків, який відображав стадії кругообігу засобів, внесених до підприємства, і який поєднував виробничу й торговельну бухгалтерію. Запропонував постулат: «різниця між сальдо рахунків власних засобів і основних засобів дорівнює різниці між сальдо рахунків оборотних засобів і кредиторської заборгованості».
Генріх Нікліш (1876-1946)
Запропонував теорію статичного балансу, відповідно до якої баланс дає точне обчислення вартості майна, яке знаходиться у властності підприємства. Це майно повинно бути представлене за ціною можливої реалізації на дату складання балансу, і тільки в тому випадку баланс відображатиме реальний фінансовий стан підприємства. Основна задача балансу – захист інтересів кредиторів. Розглядав прибуток підприємства як наслідок використання не тільки власного, але й залученого капіталу.
|
|
|
Фрідріх Ляйтнер (… - …)
Вважав кінцевою метою рахівництва опис його економічного стану шляхом встановлення величини і складових частин капіталу і боргів, а також шляхом виведення результатів від діяльності господарства. Методи оцінки поділяв на абсолютні (поточні і продажні) та відносні. Висунув теорію трьох рядів рахунків. Відзначав умовність розташування дебету і кредиту.
Болдін Пенндорф (... - ...)
Основні праці: «Методика комерційної арифметики» та «Фабрична бухгалтерія у зв’язку з калькуляцією і статистикою» (1928). Облік розмежував на два самостійні цикли: промислова і торговельна бухгалтерія. Ввів суттєві зміни до форми «Журнал-Головна», а саме – рахунок «Різні рахунки» для збирання тих рахунків, які рідко зустрічались. Для обліку амортизації рекомендував застосовувати два способи: прямий (Д-т «Прибутки та збитки», К-т «Основні засоби») і непрямий (Д-т «Витрати», К-т «Амортизація»).
|
|
|
Альберт Кальмес (... - ...)
Основні праці: «Фабрична бухгалтерія» та «Фабричне підприємство». Розробив теорію калькуляції та промислового обліку, яка входила у протиріччя з італійськими авторами. Стверджував, що вся суть бухгалтерії зводиться до нарахування собівартості, складає одну з характерних рис промислового рахівництва. Об’єктом обліку вважав господарську діяльність підприємства в цілому. Виробництво чітко розділяв на основне і допоміжне. Витрати комерційного відділу не включав до собівартості, а загальні витрати - це частина собівартості основної продукції.
Г. Хольцер (... - ...)
Запропонував концепцію «квантифікаційного» балансу. Визначив сутність балансу як знаряддя нарахування вартості. Рахунки поділяв на два ряди: майна і капіталу, звідси випливає подвійний запис. Стверджував, що результат не має самостійного значення, тобто рахунок «Збитки і прибутки» може бути тільки субрахунком до рахунку «Капітал».
Вальтер Ле-Кутр (... - ...)
Основна праця - «Основи балансоведення» (1925 р.). Запропонував теорію тотального балансу. Підкреслив значення балансу для різних осіб: керівника, власника, кредиторів, товариства в цілому, тобто баланс потрібно будувати і розуміти з точки зору його адресата. Вважав, що в німецькому плані рахунків велика увага приділяється управлінському обліку, але майже не береться до уваги фінансовий.
Йосип Шротт (...- ...)
Був прихильником теорії камеральної бухгалтерії. Вважав рахівництво наукою про систематичний запис і контроль господарських операцій. Бачив мету обліку в попередженні і викритті шкоди, нанесеної господарству його керівником.
Застосовував теорію двох рахунків та математичні методи для опису бухгалтерської процедури.
ДОДАТОК Г
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 646; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!