ТЕМА 7. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ
Починаючи з VIII ст. до н.е. на узбережжях Чорного та Азовського морів сучасної України почали створюватися грецькі колонії. Вони справили істотний вплив на навколишнє місцеве населення, вели торгівлю з народами, що тут проживали, заснували ряд міст-колоній. Облік у грецьких колоніях був організований за тими ж принципами, що й у самій Греції.
Перші згадки про слов’ян на території сучасної України дають античні автори I-II ст. На території, що за античними джерелами окреслюється як слов’янська, археологи виділяють декілька культур, серед яких найголовніші зарубинецька й черняхівська. Щодо обліку в цих культурах, то точних відомостей майже немає.
У VII-ІХ ст. відбувається формування ранньофеодальної держави – Київської Русі. Бухгалтерський облік України-Русі IX-XIII ст. за своїм походженням і характером був європейським, але зі значним впливом облікової культури Сходу. Україна-Русь підтримувала різносторонні зв’язки з багатьма країнами, але засвоювала передусім більш розвинену візантійську культуру й через неї – досвід і надбання європейської і східної облікових культур.
Розвиток обліку на Русі піднявся на новий щабель після прийняття християнства в 988 р. Слід зазначити, що християнство стало ідеологічним підґрунтям феодальних відносин, сприяло входженню України-Русі в європейський культурний простір. Осередками облікової освіти були храми й монастирі, останніх в XIII ст. було 50, 17 із них – у Києві. У монастирях здійснювалась відповідна підготовка людей, які займались обліком. У цей період в Україні переважала проста бухгалтерія, хоча вже почали з'являтись паростки подвійного запису. Облік у монастирях був організований за принципами камеральної бухгалтерії. Об'єктами обліку була готівка, доходи, видатки, а також дебіторська й кредиторська заборгованість.
|
|
|
Про розвиток бухгалтерських і юридичних знань свідчить поява збірника законів України-Русі «Руська правда» Я. Мудрого (середина XI ст.). «Руська правда» закріпила недоторканість приватної земельної власності.
Монголо-татарська навала (1237-1241 рр.) на деякий час загальмувала розвиток обліку країни. Період монголо-татарської навали призвів до занепаду Київської держави й перенесення центру східнослов'янської культури до Галицько-Волинського князівства. Змінилися облікові правила, з’явилося подушне оподаткування.
Українська культура Польсько-Литовської доби є невід’ємною складовою духовного розвитку Європи в епоху Відродження. У ці часи в Польщі та Литві почалося культурне піднесення завдяки поширенню ідей гуманізму, Відродження та Реформації в Європі. Усе це мало вплив на розвиток української облікової культури. Спираючись на ідеї антропоцентризму й гуманізму, головним предметом обліку вважали людину.
|
|
|
Кінець XV ст.- перша половина XVII ст. – надзвичайно складний період в історії України-Русі, який характеризується рядом подій, що значно наблизили її облікову культуру з обліком Західної Європи. Особливо на це вплинула Люблінська унія (1569), за якою українські землі стали частиною Речі Посполитою. Після Люблінської унії традиційна освіта в Україні-Русі почала занепадати, кріпосницькій гніт в Україні посилився. Зростала роль латинських шкіл, католицьких навчальних закладів, які були здебільшого закриті для православних. Справу освіти під свою опіку взяли єзуїти, які з'явилися в Польщі в 1560 р. для боротьби з реформацією і які рішуче виступали проти православної церкви.
Заснування Іваном Федоровим друкарні у Львові (1572-1573 рр.), Берестейська церковна унія (1596 р.), що проголосила перехід православної церкви під зверхність папи римського, заснування Києво-Могилянської колегії (1632р.), поділ України по Дніпру між Річчю Посполитою та Московською державою (1667 р.) значно вплинули на формування нових напрямків в розвитку обліку. Слід зазначити, що в ті часи в Європі поширювалася подвійна бухгалтерія, запроваджена італійськими вченими. В Україні також найбільш поширеними працями серед обліковців були добре відомі в Європі праці В. Котрулі «Про торгівлю і досконалого купця» і Л. Пачолі «Про рахунки та записи».
|
|
|
Отже, починаючи з XVI і до середини XVII ст. в Україні переважала італійська бухгалтерія.
Ренесансний процес в Україні відбувався під впливом козацтва, яке виступило в ролі духовного лідера народу, захисника православної церкви. Основним центром козацтва була Запорозька Січ, яка була заснована в 1550 р. на Хортиці. Отже, друга половина XVII-XVIII ст. – період козацько-гетьманської держави. Розвиток обліку в цей час відбувався за таких обставин:
- активізація національно-визвольної боротьби українського народу на чолі з Богданом Хмельницьким проти панування шляхетської Польщі (1648-1657 рр.);
- створення та існування Української держави та особливого соціально-політичного устрою на землях Гетьманщини (1648-1782 рр.).
Характерні особливості обліку в Запорізькій Січі: детальне й окреме введення спеціальних книг обліку доходів і видатків, обліку касових операцій і матеріальних цінностей, облік козацьких державних фінансів підпорядковувався гетьманові й не відокремлювався від його особистого майна. За часів гетьманства І. Мазепи (1687-1689 рр.) на рівні держави панували ідеї французького обліку, у монастирському господарстві - переважав російський облік.
|
|
|
Найбільші складнощі в обліковій культурі України з’явилась наприкінці XVIII ст., на що суттєво вплинуло зруйнування царськими військами Запорозької Січі (1775 р.) і прийняття указу Катерини II про закріпачення селян Лівобережної України (1783 р.).
Наприкінці XVIII ст. українські землі перебували в складі двох імперій – Російської та Австрійської. У складі Австрійської імперії перебували Закарпатська Україна, Східна Галичина й Північна Буковина. Більша частина корінних земель на сході України входила до Росії. Тому на заході України найбільш популярними були ідеї німецької бухгалтерської школи, а на сході – за формою російської, а по своїй сутності також німецької бухгалтерської школи.
Також слід зазначити, що XVIII ст. увійшло в історію суспільного життя як епоха Просвітництва. Ідеї, народжені європейською культурою цієї епохи, поширились і в Україні. Крім просвітництва, на подальший розвиток обліку вплинули ідеї Великої французької революції та ідеї слов’янського відродження.
На формування обліку в XIX ст. вплинув український національно-визвольний рух на західноукраїнських землях (1848-1849 рр.), внаслідок якого була скасована феодальна залежність селян (кріпацтво) Галичини (1848 р.), Буковини (1849 р.), Закарпаття (1853 р.). Революційні події на західноукраїнських землях вплинути на селянську реформу на східноукраїнських землях, зокрема відміна у 1861 р. кріпосного права, породили багато прогресивних ідей в обліку: відродження національного обліку, пошук реформаторських течій, початок наукової розробки питань обліку.
Бухгалтерський облік в Україні протягом ХХ ст. формувався складно і суперечливо, повторюючи всі політичні та економічні метаморфози Російської імперії, а потім Радянського Союзу.
Як відзначає російський вчений Я. В. Соколов у книзі «Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней» (1996) модель бухгалтерського обліку Російської імперії до жовтня 1917 року мало чим відрізнялася від тогочасної європейської. В основі була та ж базова модель Луки Пачіоло: рахунки, подвійний запис, облікові регістри, баланс.
Посилення кризових явищ у внутрішній політиці Росії призвело до законодавчого визнання 22 квітня 1917 року декретом Тимчасового уряду стихійно створених фабзавкомів – фабрично-заводських комітетів робітників. Вони були уповноважені представляти робітників в усіх справах і переговорах між підприємцями та робітниками.
Першою вимогою нових органів управління стало підвищення заробітної плати та скорочення робочого дня. Втілення в життя цих вимог в значній мірі сприяло падінню виробництва, росту цін, інфляції, дефіциту товарів першої необхідності та загальній деморалізації населення.
В умовах політичного та економічного хаосу 25 жовтня 1917 року в Росії була встановлена диктатура більшовиків і вже в січні 1918 року Ленін намітив програму перебудови країни: «Посадити до в’язниці десяток багатіїв, дюжину жуліків, півдюжини робітників, відлинюючих від праці… і розстріляти на місці одного з десяти винних в неробстві» [Ленін, т.35, с.203-205].
Опираючись у своїй політиці в основному на неосвічені класи населення та доведених війною до відчаю солдат, прості, легко доступні і зрозумілі методи більшовиків знаходили їх підтримку. «Протягом першого періоду лозунг «Грабуй награбоване», - говорив Ленін, - був дійсно вірним, в іншому – девізом повинно стати: «Награбоване порахуй і в різні сторони тягти не давай, якщо будуть тягти до себе прямо або побічно, то таких порушників дисципліни розстрілюй» [Ленін, т.36, с. 172-184 та 269].
З 1917 по 1921 рік система обліку в новій державі зазнала жорстких експериментів: від повного заперечення до строгого централізму. Заперечення бухгалтерського обліку базувалось на тому ідеологічному постулаті, що при комунізмі грошовий вимірник втрачає всякий зміст. Вже 5 грудня 1917 року було прийнято декрет «Про права народного комісара по Державному контролю в Раді Народних Комісарів». У складі комісаріату створено Центральну державну бухгалтерію з фантастичними обов’язками – здійснювати сумарний облік коштів і майна держави, складати річні звіти про доходи і видатки та інше. Бухгалтерський облік на підприємствах, як наслідок капіталізму, практично ліквідувався. Однак, вже в травні 1918 року всі націоналізовані підприємства отримали наказ вести рахунки, зберігати цінності в Державному банку, а всі розрахунки проводити за допомогою чеків або записами в книзі. На рівні держави облік покладався на обліковий відділ Державного контролю, який повинен був вести Головну книгу лише з трьома активними рахунками: нерухомість, матеріали, інвентар. Почалася робота по загальнодержавній інвентаризації з метою поставити на централізований контроль всі матеріальні рахунки країни. При цьому до уваги бралась тільки кількість без вартісного вимірника. Таким чином, господарська діяльність фактично зводилась, як в печерні часи, до натурального обміну. Звичайно, з цього нічого не вийшло. Падіння дисципліни привело до майже повної деградації обліку. «Всюди або майже всюди, - зазначав у 1924 році сучасник того періоду відомий російський вчений-бухгалтер А.П. Рудановський, - книги в безладді, які погано контролювати, без зв’язку; рахунки поганої класифікації ведуться будь-як, записи і баланси подаються із запізненням, інвентарні відомості погано складені, неповні баланси неточні». «Хто може, - запитував він, - порахувати сотні мільйонів або навіть мільярди, які зникли при відсутності порядку або вірніше, при повному безладді?».
Побачивши безрезультатність своїх експериментів, уряд Леніна вирішив повернути дореволюційну форму бухгалтерського обліку, виключивши з неї облік суто капіталістичних фінансово-господарських операцій. Як зазначає Я. В. Соколов, співставляючи інструкцію про ведення і складання звітності з рахівництва в нафтовій справі Російської республіки відділами, районними нафтовими комітетами і складами (затверджена в січні 1919 року) з інструкцією про ведення і складання звітності з рахівництва відділами, районними конторами і складами товариства братів Нобель (затверджена в листопаді 1913 року) спостерігається їх повна ідентичність за виключенням вилученого обліку векселів, акцизу, застави, відсотків, цінних паперів, комісії. У кошторисі витрат зняті такі статті, як представницькі витрати, пожертви та винагороди, пені, штрафи та інші. Скорочувалась при цьому майже у половину кількість рахунків обліку. Так, шляхом трансформації дореволюційного обліку формувався радянський облік. Він так чи інакше наслідував старі традиційні принципи бухгалтерського обліку, підігнані під ідеологічні постулати нової влади.
Професія бухгалтера до революції була у пошані, а бухгалтер належав до інтелігенції. З приходом до влади більшовиків, в умовах диктатури пролетаріату інтелігенція була визнана ворожим класом і як буржуазний прошарок між пануючими суспільними класами робітників і селян, з часом мала зникнути. Тому, дореволюційні бухгалтери-практики піддавались репресіям, значна їх частина емігрувала. На їх місце приходили нові люди з революційним запалом але часто з дуже обмеженим світоглядом та відсутністю необхідних знань. Все це помножене на повсюдне падіння дисципліни праці призводило до неможливості запровадження в короткий термін системного бухгалтерського обліку, побудованого на наукових засадах.
Керівники нової Росії прагнули до миттєвих позитивних результатів. Це мало прискорити відповідно до марксистсько-ленінської теорії початок світової революції. А світова революція була конче необхідна, бо Ленін вважав, що побудувати комунізм в окремо взятій державі неможливо. Це вже пізніше, побачивши безперспективність вогнища світової революції, у 1925 році Сталін висунув ідею, що побудувати соціалізм в окремій державі, виявляється, можна. Така політика вимагала всього надзвичайного: надзвичайних заходів, надзвичайних комісій. Винахідники нового вирішили відмінити бухгалтерський облік, заснований на старих традиційних принципах, а впровадити надзвичайний облік – Надзоблік. Базою для апробації було обрано Петроград (сучасний Санкт-Петербург).
Суть Надзобліку полягала у фактичній відміні бухгалтерського обліку на підприємствах і перенесення його у межах Петрограду в єдиний центр. Використовуючи сучасну термінологію, це був облік руху матеріалів з допомогою централізованої бухгалтерії у межах міста. Бухгалтери підприємств лише один раз в тиждень здавали в Надзоблік документи про рух матеріалів. Слід зауважити, що Надзоблік не поширювався на продукти харчування Комісаріату продовольства і предмети військово-морського майна.
Така організація обліку призвела до величезного штату в централізованій бухгалтерії, який, в умовах ручного обробітку надзвичайно великої картотеки, виконував в результаті непотрібну і порожню роботу. Жорстокий вирок Надзобліку залишив сучасник А.П. Руданівський, який назвав його «безтолковою арифметикою малограмотних лічильників».
«Надзоблік звівся до того, що безконтрольну владу приватних власників до революції, - писав Руданівський, - було замінено ще більш небезпечною самовладою державних чиновників».
Теоретики-економісти, які залишились в Росії після революції, у 20-ті роки інтенсивно працювали над встановленням нового вимірника-еквівалента, відмінного від грошового. Справа не тільки в тому, що при комунізмі, згідно теоретичних викладок Маркса і Леніна, гроші мали втратити всякий зміст. Занепад товарного виробництва, гіперінфляція, майже повне знецінення грошових одиниць, відсутність єдиної грошової одиниці в якості платіжного засобу спонукали вчених до пошуку нетривіальних облікових вимірників. Застосування іноземної твердої валюти в якості облікового еквівалента було неможливим не тільки з ідеологічних причин. Росія знаходилась у повній політичній та економічній блокаді країн світу. Тому про взаємну конвертацію національних валют годі було й думати.
Наукові пошуки економістів того часу базувались на фактичному стані економіки Росії та ідеологічній кон’юнктурі.
В цих умовах економісти вели пошук у трьох напрямках: трудовий, енергетичний і предметний.
Найвпливовішим був трудовий напрямок, представники якого вважали доцільним встановити вимір матеріальних цінностей в трудогодинах. Тут не було нічого нового, оскільки трудогодини і трудодні пропагували ще у першій половині ХІХ ст. соціалісти-утопісти Оуен і Прудон. В період воєнного комунізму російський теоретик-економіст С.Г. Струмилін створив найбільш абсурдну систему обліку і планування господарства з допомогою трудового показника. Вона передбачала, що кожний працівник за місцем роботи повинен був отримати книжку, в якій йому записуватимуть вироблену кількість трудових одиниць («тредів» - від російського «трудовых единиц»). В магазинах при продажу товарів в книжці робиться відмітка. І так по цій книжці можна отримувати товари та послуги до тих пір, поки не буде вичерпано вироблені треди.
Ця печерна система обліку одиниці праці в подальшому знайшла широке застосування в колгоспах, де проіснувала в деяких районах вже Радянського Союзу, зокрема в Західній Україні, до 60-х років.
Енергетичне та предметне направлення не отримали розповсюдження. Їх представники вважали, що в основу єдиного вимірника необхідно покласти витрати умовно приведеної одиниці енергії (ерг) або умовну величину втіленої в предметі кількості сировини і знарядь виробництва.
Заслуговує на увагу те, що всі автори проектів облікових вимірників не торкались питань бухгалтерського обліку взагалі, або сприймали його вороже. Так, відомий російський економіст А.В. Чаянов, автор предметного вимірника, через непридатність грошового вимірника зробив висновок про непридатність методу подвійного запису – основи традиційного бухгалтерського обліку з часів Луки Пачіоло – для господарства взагалі. «Бо, - писав він, - при ближчому розгляді виявляється, що вся пишність бухгалтерської системи капіталістичного господарства, побудованої на принципі обліку приватногосподарського зиску, нам при побудові соціалістичного господарства також не придатна, як і непридатний дредноут (великий броньований корабель – Гедз М.Й) для військових операцій в Курській губернії». Бухгалтерський облік, за думкою Чаянова, необхідно замінити на економічний облік, бо термін «бухгалтерський» застарів, не відповідає суті господарських процесів, несе на собі сліди проклятого, навіки знищеного капіталістичного ладу і психологічно відлякує молодь від заняття цією професією.
Отже, як стверджує Я. В. Соколов, все що могли запропонувати вчені-економісти у межах нової державної ідеології в галузі бухгалтерського обліку, зводилось до використання надуманих умовних величин (треди, ерги) або ж повернення за словами російського письменника Є.І. Зам’ятіна до «темряви єгипетської», тобто до найперших часів історії рахівництва – інвентарного обміну, позбавленого можливості дати узагальнюючий вимір обліковим цінностям.
Крах економічних експериментів, розруха і голод заставили політичне керівництво Росії у 1921-29 роках вдатися до радикальної зміни економічної політики. Суть змін фактично полягала у відтворенні дореволюційних ринкових форм господарювання. Ідеологічна зашореність та боязнь відповідальності за сотні тисяч загинутих співвітчизників під час утвердження нової влади не дозволяли керівництву держави визнати свою економічну політику поверненням до капіталізму. Економічну політику було оголошено новою – НЕП (нова економічна політика).
Втілення НЕПу тягло за собою реставрацію традиційної системи бухгалтерського обліку. Тверді гроші забезпечували ефективність і дієвість класичних облікових принципів. Але система обліку також мала бути «новою». Більшовицькі ідеологи не могли змиритися з первинністю подвійного запису в бухгалтерському обліку. Справа у тому, що подвійний запис дає технічну можливість підрахунку прибутку без громіздкої інвентаризації і західні науковці вважали, що цей винахід людської думки сприяв виникненню капіталізму. Так німецький філософ, соціолог, економіст, дослідник виникнення капіталізму Вернер Зомбарт (1863-1941) вважав, що тільки завдяки подвійній бухгалтерії став можливим капіталізм. Крім можливості визначення прибутку подвійний запис має визначальний для обліку юридичний (вимоги та зобов’язання) та економічний (засоби та джерела їх походження) зміст.
Першим зорієнтувався одесит, який ще напередодні революції переїхав до Москви – Р.Я. Вейцман (1870-1936). Він краще за інших відстоював і насаджував балансову теорію подвійного запису. Ще до революції російський вчений Н.С. Лунський (1867-1956), як послідовник німецької бухгалтерської школи, ввів поняття «джерело засобів господарювання» і об’єднав в терміні «пасив балансу» кредиторську заборгованість і власний капітал. Тобто, рівняння капіталу засновника німецької бухгалтерської школи І. Шера:
Актив-Кредиторська заборгованість=Капітал
Лунський записав:
Актив=Капітал+Кредиторська заборгованість
Назвавши суму капіталу і кредиторської заборгованості «пасивом», вийшло відоме правило:
Актив=Пасив
В дореволюційній Російській імперії таке правило для формування балансу на практиці не застосовувалося та мало значення лише в теоретичній площині. На практиці для побудови балансу застосовувалася формула І. Шера. Слід зауважити, що формування балансу за правилами Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) на сучасному етапі також передбачає формулу І. Шера.
В той же час Г.А. Бахчисарайцев (1875-1926) розглянув вплив факторів господарського життя на зміни в балансі, вивів чотири «тести» господарських операцій. Пізніше, чотири «тести» Бахчисарайцева були названі А.М. Галаганом чотирма типами господарських операцій і лягли в основу будь-якого радянського курсу теорії обліку.
«Новизна» обліку Вейцмана полягала в тому, що у противагу Луці Пачолі та західній бухгалтерській науці рахунки та подвійний запис виводились з балансу, а не навпаки.
Ідеологічна спрямованість, простота і доступність зробили з часом балансову теорію єдино визнаною в Радянському Союзі, яка склала основу радянського курсу теорії обліку. Така теорія бухгалтерського обліку була предметом вивчення в Україні до 2000 року.
Балансова теорія сприймалася як догма, бо спроби її розвинути незмінно приводили до сумнівів щодо відправної точки – подвійний запис випливає із балансу.
До 1930 року успішно розвивалася М.О. Булатовим (1875-1942) мінова теорія. Він всупереч Вейцману запевняв, що подвійний запис є наслідком еквівалентного обміну матеріальними цінностями, або, як тоді говорили, міни. Це приводить до висновку, що бухгалтерський баланс є наслідком подвійного запису.
Після 1930 року, мінова теорія була піддана офіційній критиці, яка виходила з того, що подвійний запис відображає капіталістичні виробничі відносини, а вчення про обмін еквівалентами приводить до приховання факту виробництва доданої вартості. А додана вартість – категорія також капіталістична. Тому подвійній запис не може бути первинним.
В умовах тоталітаризму, який культивувався в Радянському Союзі, право на існування мала тільки офіційно визнана теорія, а її критика чи розробка альтернативної була справою безперспективною і часто небезпечною для життя дослідників.
Розвиток форм бухгалтерського обліку знаходився у тісному взаємозв’язку з теоретичними розробками. В 30-ті роки не існувало домінуючої форми обліку, а переважали різні варіанти карткових форм. Але до 40-х років отримала широке розповсюдження меморіально-ордерна форма обліку, при якій стали широко застосовувати накопичувальні відомості.
Суть меморіально-ордерної форми обліку полягала в наступному. Для хронологічної фіксації однотипних фінансово-господарських операцій відкривалась окрема відомість – меморіал (від латинського «memorialis» - пам’ятний). По закінченню місяця, у відомостях підводили підсумок і складали документ за підписами посадових осіб, який одночасно був розпорядженням про вчинення фінансово-господарських операцій та містив кореспонденцію бухгалтерських рахунків. Такий документ отримав назву – ордер (від латинського «ordo» - ряд, розряд). Кореспонденція рахунків – це взаємозв’язок бухгалтерських рахунків при відображенні господарських операцій методом подвійного запису (напр. дебет «Каса» – кредит «Розрахунковий рахунок в банку»). Якщо операція мала поодинокий характер, то ордер виписували безпосередньо по первинному документу.
Меморіальні ордери реєстрували в окремій книзі, після чого робили записи оборотів в Головній книзі.
Принцип накопичення записів відомий ще з часів стародавнього Єгипту і до 1930 року пропагувався як цілком природний обліковий прийом. Але з 1936 по 1940 рр. його признавали шкідницьким і більшість бухгалтерів, які використовували накопичувальні відомості, було репресовано.
Звичайно, нічого шкідницького у застосуванні накопичувальних відомостей не було. Слід мати на увазі, що завжди велася і ведеться боротьба за владу на різних ієрархічних рівнях в різних галузях людської діяльності, в тому числі і науковій. Люди, що прийшли до влади у Росії в 1917 році та їх послідовники, заперечуючи Бога та християнські цінності, нав’язали суспільству нову антигуманну шкалу моральних цінностей, в якій насильство було нормою. Відтепер для досягнення мети необхідно було лише підвести діяльність опонента під політичну неблагонадійність. А далі діяла система навішування ярликів: контрреволюціонер, посібник імперіалізму, ворог народу. Зокрема, в науковій діяльності за терміном «шкідництво» часто стояв відвертий кар’єризм та амбіційність окремих посадових владних осіб. Саме з таких мотивів «шкідництвом» було оголошено генетику, кібернетику, застосування ЕОМ. Не винятком був і бухгалтерський облік.
Меморіально-ордерна форма обліку була через багаторазове переписування даних з регістру в регістр досить громіздкою. Її удосконалення мало на меті економію трудових витрат, пов’язаних з реєстрацією даних. Пошуки почалися з ідеї доповнення колонок накопичувальних відомостей шифрами кореспондуючих рахунків. Тобто, меморіал і ордер поєднали в один облікових документ. В результаті отримали регістр інтегральної форми, названий журналом-ордером. Такий регістр дав можливість реєструвати кожну господарську операцію не двічі, а лише один раз. Це призвело до ліквідації меморіальних ордерів.
Так до кінця 50-х років сформувалась в СРСР журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку, описана І.С. Резниченком в 1952 році.
Тут слід зазначити, що журнально-ордерна форма обліку в СРСР виникла на основі інтегральної форми обліку, яку описав ще у 1914 році представник французької бухгалтерської школи Жан Батист Дюмарше (1874-1946) (рис. 1) та є її прямим продовженням. Таку інтегральну форму обліку було розроблено французьким бухгалтером для великих підприємств з метою розподілу праці облікових працівників.
Застосовуючи журнали-ордери, в кожній галузі, на кожному підприємстві стали виникати свої варіанти, пов’язані із специфікою та обсягом виробництва. Це було природно. Однак, пропагандистів журнально-ордерної форми обліку це не влаштовувало. На початку 60-х років були розроблені єдині форми журналів-ордерів і з 1963 року урядовим рішенням журнально-ордерна форма обліку стала обов’язковою для всіх підприємств на території СРСР. Контрольно-ревізійні служби були зобов’язані неухильно стежити за її дотриманням.
 |
Рис. 1. Інтегральна форма обліку Жана Батиста Дюмарше
Журнально-ордерна форма обліку, незважаючи на жорсткі заходи по її впровадженню, у чистому вигляді так і не була повсюдно реалізована. Частина колгоспів та агропромислових підприємств аж до кінця 90-х років застосовували модифіковані форми обліку з ознаками як меморіально-ордерної так і журнально-ордерної форми.
Журнально-ордерну форму обліку вважали остаточним каменем побудови радянської бухгалтерії, але насправді вона за словами Я. В. Соколова скоріш за все стала її могильною плитою.
З середини 50-х років отримали розповсюдження рахунково-перфораційні машини і почався пошук на їх базі нових форм обліку. Головним ідеологом машинної бухгалтерії став В.І. Ісаков (1913-1986). Він сформував таблично-перфокарткову форму обліку, створив вчення про комплексну механізацію та автоматизацію обліку. В його розпорядженні були дві групи машин: з ручним і автоматичним вводом даних, або рахунково-клавішні та рахунково-перфораційні.
Перший тип машин мав широке розповсюдження серед бухгалтерів. В нього входили сумуючі (могли тільки додавати і віднімати) та обчислювальні (використовувались в основному для множення та ділення) машини. Якщо сумуючі та обчислювальні машини могли застосовуватись ще й для складання документів, то вони називались, відповідно, бухгалтерські і фактурні. Бухгалтерські машини широко використовувались для складання розрахунково-платіжних відомостей, накладних на відправку цінностей, зведених регістрів аналітичного та синтетичного обліку.
Експлуатаційні можливості бухгалтерських і фактурних машин, а в подальшому електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) проявлялися у повній мірі, в тому числі для ведення цільного бухгалтерського обліку, тільки при застосуванні хронологічного принципу реєстрації господарських операцій. Позбавлена хронології журнально-ордерна форма виявилась непридатною в умовах автоматизації обліку та стала гальмом для коп’ютеризації облікового процесу. Однак, вона на державному рівні залишалась обов’язковою аж до розпаду СРСР у 1991 році, а потім вже в незалежній Україні до 2000 року.
За незначний період часу в радянській Україні сформувалась національна бухгалтерська школа, яку започаткував професор П.П. Німчинов. Яскравими представниками цієї школи, які створювали науку про бухгалтерський облік, були такі: І.В. Малишев, Ю.Я. Литвин, І.І. Каракоз, А.М. Кузьмінський, В.І. Самборський, О.А. Шпіг, О.С. Бородкін.
Обов’язковість застосування журнально-ордерної форми обліку в Україні протягом першого десятиріччя її незалежності була скоріше формальною ніж фактичною принаймні з двох причин. Перша з них полягає у послабленні впливу держави, особливо у першій половині 90-х років, на економічні процеси взагалі та облік і звітність, зокрема. Друга причина пов’язана із масовим застосуванням для облікових цілей персональних комп’ютерів. Як зазначалось вище, журнально-ордерна форма непридатна для комп’ютеризації облікового процесу.
Необхідність реформування бухгалтерського обліку в Україні остаточно визріла у другій половині 90-х років. За роки незалежності відбулися глибокі економічні зміни, зумовлені процесами приватизації та розбудови ринкової економіки. Поява значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, докорінна зміна системи ціноутворення, оподаткування, кредитування і розрахунків, розвиток ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних фондів) значною мірою трансформували умови функціонування всіх складових ланок економіки.
Крім внутрішніх причин були і зовнішні. З розширенням зовнішньоекономічних зв’язків з іншими країнами, утворенням підприємств з іноземним капіталом виникла потреба у зіставленні показників звітності. Вихід України на світові фондові біржі вимагав від емітентів цінних паперів подавати фінансові звіти згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Така ж вимога була висунута Світовим банком та іншими західними кредиторами щодо позичальників.
Соціалістична система бухгалтерського обліку, покликана задовольняти командно-адміністративну систему управління економікою, була не пристосована до ринкових відносин.
У жовтні 1998 року рішенням Кабінету Міністрів України затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Програма визначала, що головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповідність з вимогами ринкової економіки та Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.
Завданням реформи, зокрема, визначено створення системи національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та звітності, яка забезпечить потрібною інформацією користувачів, передусім інвесторів.
У межах програми з 1998 року у банківській системі України було впроваджено міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності, новий план рахунків, нові регістри обліку та форми звітності.
Правові принципи регулювання та функціонування облікової системи визначив прийнятий 16 липня 1999 року в рамках Програми реформування системи бухгалтерського обліку Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Він зафіксував державне регулювання та обумовив обов’язкові для всіх підприємств єдині правила бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Прийняття вище вказаного Закону остаточно сформувало два види обліку: бухгалтерський та податковий. Причому бухгалтерський облік поділився на фінансовий і управлінський.
З 2000 року були впроваджені Положення (стандарти) бухгалтерського обліку для підприємств, які відповідали та/або не суперечили міжнародним стандартам обліку і звітності, новий план рахунків, відмінено обов’язковість журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку.
Подальший розвиток бухгалтерського обліку в Україні відбувається в напрямку постійного перегляду й вдосконалення існуючих стандартів та впровадження нових стандартів обліку по мірі розвитку вітчизняних виробничих відносин з урахуванням МСФЗ.
З набуттям Україною незалежності (1991 р.) розвиток української національної наукової школи став на самостійний шлях. Сьогодні видатними її представниками є М.Я. Дем'яненко, П.Т. Саблук, М.Г. Чумаченко, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, А.М. Герасимович, В.Г. Горєлкін, З.В. Гуцайлюк, І.П. Житна, Г.Г. Кірейцев, Л.М. Крамаровський, Б.С. Кругляк, М.В. Кужельний, В.Г. Лінник, Б.М. Литвин, Н.М. Малюга, Є.В. Мних, Ю.І. Осадчий, М.С. Пушкар, В.С. Рудницький, В.В. Сопко, Л.К. Сук, Б.Ф. Усач, В.Г. Швець, В.О. Шевчук та інші.
Термінологічний словник
Антропоцентризм- світогляд, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, що відбуваються у світі.
Берестейська Унія– злука католицької церкви та православних єпископій України та Білорусі на умовах визнання католицької догматики про чистилище, походження Духа Святого від Бога-Отця та Бога-Сина, додержання візантійського обряду та юліанського алендаря, що була підписана у 1596 р.
Люблінська Унія– угода про об’єднання Польщі й Литви в одну державу – Річ Посполиту, що була підписана 28 червня 1569 р.
Просвітництво– громадський рух, що являв собою невід’ємну складову формування модерної української нації, ставши засобом впливу національної інтелігенції на селянські та робітничі маси шляхом здійснення пропаганди найновіших здобутків світової науки, техніки, культури.
Реформація –соціально-політичний та ідеологічний рух у більшості країн Західної та Центральної Європи XVI ст., спрямований проти католицької церкви. В Україні поширилася з кінця першої половини XVI ст., була направлена також і проти православної церкви.
«Руська правда» –перший давньоруський писаний звід норм світського права, в основі якого лежать правові норми часів панування родоплемінного устрою, виданий Ярославом Мудрим у 1016 р.
Контрольні питання
1. Які особливості розвитку обліку України-Русі в IX-XIII ст.?
2. Вказати на характерні риси обліку в Запорізькій Січі.
3. Пояснити, форми й методи якої бухгалтерії переважали в обліку України, починаючи з XVI і до середини XVII ст.
4. Які історичні події вплинули на формування обліку України в XVIII ст.?
5. У чому полягали основні напрямки розвитку обліку в XIX ст.?
6. Які основні етапи розвитку бухгалтерського обліку в Україні в ХХ ст.?
7. Перелічити видатних вчених України та зазначити їх внесок у розвиток
української бухгалтерської школи в ХХ – XXI ст.
ДОДАТОК А
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 978; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!