Основні риси типового характеру
Людина — носій характеру. Риси її характеру впливають на діяльність, стосунки,способи дії в найширшому їх розумінні – в сім’ї, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.
Особливості типового характеру виявляють позитивне або негативне ставлення: 1) до праці, 2) до інших людей, 3)до самої себе, 4) до предметів та явищ дійсності.
Ставлення до праці є однією з найістотніших рис характеру людини. Воно виявляється в повазі до праці, працелюбності або ж у зневазі до праці й працівників. Важливі риси у ставленні до праці – акуратність, сумлінність, дисциплінованість, організованість. Ставлення до інших людей виникають у міжособистісних контактах і зумовлюються суспільними умовами життя, які складаються історично й розкриваються в колективі.Ставлення до самої себе – позитивне або негативне – залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відповідальність за справу, схильність віддавати себе, свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості особистості. Разом з тим, деяким людям притаманні негативні риси: нескромність, хвалькуватість, кар’єризм, гординя, самовпевненість тощо.
Різновиди мовлення.
Усне мовлення. Це основний різновид мовлення, який є звуковим і який інші сприймають за допомогою слуху. Усне мовлення поділяється на діалогічне та монологічне.
|
|
|
ДІАЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ - це розмова між двома або кількома співбесідниками, які міняються ролями того, хто слухає, та того, хто говорить, тобто постають як пасивний чи активний співрозмовник.
МОНОЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ - це таке мовлення, коли говорить одна особа, а інші слухають, сприймають її мову.
ПИСЬМОВЕ МОВЛЕННЯ - це особливий різновид мовного процесу, що дає змогу спілкуватися з відсутніми співрозмовниками як сучасникам того, хто пише, так і тим, що житимуть потім.
ВНУТРІШНЄ МОВЛЕННЯ беззвучне, тобто не промовляється вголос, хоча часто виявляється у вигляді шепоту, а то й починає звучати, переходячи в розмову зі самим собою. Це трапляється в разі великого напруження думки, що супроводжується виразними емоціями.
73.Здібності— це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.Здібності формуються лише у тій діяльності, що за своєю
структурою відповідає конкретним здібностям. В основі здібностей лежать так
звані задатки. Задатки – морфологічні та функціональні особливості структури
|
|
|
головного мозку людини. В умовах наявності відповідних форм діяльності із
задатків можуть розвинутись відповідні здібності.
Відомо, що чим багатший життєвий досвід, тим легше людині досягати успіху в діяльності.Здібності можна розглядати якісно та кількісно: до чого та скільки.
Загальні здібності відповідають цілому ряду діяльностей, у яких формуються.
Спеціальні – лише конкретному виду діяльності. Наприклад, музичні, художні,
математичні.
Різновиди здібностей.
Розрізняють загальні й спеціальні здібності.
Загальними називають здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються у всіх видах її діяльності.
Під спеціальними здібностями розуміють здібності, що виразно виявляються в окремих спеціальних галузях діяльності (наприклад, сценічній, музичній, спортивній тощо).
Здібності не тільки виявляються, а й формуються в діяльності.
ОБДАРОВАНІСТЬ - це система здібностей людини, яка дозволяє їй досягнути значних успіхів в одній або кількох видах діяльності.
ТАЛАНТ - високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних. Геніальність - найвищий рівень творчих виявів особистості, який втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства.
|
|
|
Структура здібностей.
Структура синтетичної сукупності психічних якостей, що постають як здібності, визначається конкретною діяльністю і є різною для різних видів діяльності. Стверджувати, що певну (окрему) якість можна розглядати як "еквівалент" здібностей, неправомірно.
До часткових властивостей, які, поєднуючись певним чином, складають структуру здібностей, належать:
а) уважність людини
б) чутливість до зовнішніх вражень, спостережливість.
Особливо важливу роль у структурі здібностей відіграє здатність людини мислити, виявляти не помітні безпосередньо зв'язки та відношення. Важливе значення тут мають такі якості мислення, як широта, глибина, якість, послідовність, самостійність, критичність, гнучкість.
Якості мислення та пов'язаного з ним мовлення посідають важливе місце в структурі здібностей.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 384; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!