Потреби як джерело активності
Активність – це здатність людини впливати на оточуюче середовище. Виявляється в діяльності. Виникає при взаємодії організму і середовища.
Джерело активності – потреби (стан особистості, що виражає її залежність від конкретних умов існування).
Види потреб:
За походженням: природні, культурні.
За характером: матеріальні, духовні, суспільні.
Мотивація як прояв потреб особистості.
Мотиви– пов’язані із задоволенням певних потреб, спонукання до діяльності і поведінки.
Види мотивів: усвідомлення, неусвідомлення.
Не усвідомленими мотивами є настанова і потяг.
Настанова — це готовність певним чином задовольняти потреби, не усвідомленні особистістю, стан готовності певної діяльності.
Потяг — це спонукання до діяльності, яка являє собою недиференційованою, недостатньо чітко усвідомлену потребу.
Усвідомлюваними мотивами є інтереси, переконання, прагнення.
Інтерес—вибіркове ставлення особистості до об’єкту в силу його емоційної привабливості, значимості для людини. Виражає собою привязаність до певної діяльності.
Розрізняють інтереси за змістом, спрямованістю, шириною, за стійкістю.
Переконання — система усвідомлюваних потреб, які спонукають діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду; це система знань, пропущених через почуття. Переконана та людина, у якої ідеї поєдналися з почуттям і волею.
Прагнення- мотиви поведінки, у яких виявлена потреба в чомусь, що може бути досягнуто вольовими зусиллями. Оскільки прагнення не задовольняються інакше, ніж через спеціально організовану діяльність, вони здатні підтримувати активність особистості протягом тривалого часу.
|
|
|
Форми: мрія, пристрасті, ідеали.
Формув. особистості та рушійні сили її розвитку.
Формування особистості — перехід від індивіда до особистості,
становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.
Особистість формується в умовах конкретно-історичного існування людини, в діяльності (трудовій, навчальній та ін.). Провідну роль у процесах формування особистості відіграють навчання і виховання, що здійснюються переважно в групах і колективах.
Умовно процес виховання поділяють на: розумове, трудове, моральне, естетичне, фізичне.
Роль спадковості і середовища в розвитку і формуванні особистості
Спадковість виявляється в тому, що людині передаються основні біологічні ознаки людини (здатність розмовляти, працювати рукою). За допомогою спадковості людині передаються від батьків анатомо-фізіологічна будова, характер обміну речовин, ряд рефлексів, тип вищої нервової діяльності.
|
|
|
Середовище - комплекс зовнішніх явиш, які стихійно діють на людину і значною мірою впливають на їїрозвиток. Середовище, що оточує людську особистість, можна умовно поділити на природне (географічне) соціальне і домашнє, кожне з яких відіграє певну роль у розвитку людини.
Природне середовище - у тому числі клімат, різноманітні природні умови та ресурси, безсумнівно, впливає на спосіб життя людини і характер її трудової діяльності. Соціальне середовище як сукупність суспільних і психологічних умов, у яких людина живе, із яким, постійно стикається, позначається на її розвитку найбільшою мірою. Тому потенційні можливості навколишнього середовища слід уміло використовувати в процесі виховання.
20.Група - це сукупність людей, які об’єднані на основі ряду ознак.
Класифікація:
Мала група - (від двох до кількох десятків чоловік) невеликасукупність людей, яка займається спільною справою і має особистий контакт.
Велика група – це група через яку здійснюється вплив ідеології суспільства (нація, партія, держава).
Умовна група –виділяється і об'єднується на основі ряду ознак, при чому члени групи можуть ніколи не зустрічатися, але мають спільні соціально психологічні характеристики (студенти м. полтава, педагоги м. полтави).
|
|
|
Реальна група - це об'єднання, де люди пов'язані реальними контактами(клас, група).
Лабораторна група – створена з метою проведення наукового дослідження.
Природна – група яка виникає та існує виходячи з потреб суспільства та включених в цю групу людей.
Формальна - створена на основі соціально заданої діяльності, спеціальним чином нормативно організовані, мають юридичний статус (факультет, курс, група)
Неформальні (неофіційні) – об’єднання, діяльність яких не закріплена офіційно, юридично, але характеризується сформованою системою міжособистісних стосунків (дружба, симпатія, взаєморозуміння, довіра).
Референтна група – значима для людини.
Нереферентная група - байдужа для людини.
Антиреферентная група - це така група, поведінку і психологію членів якої людина не приймає, засуджує і відкидає.
Основні характер. групи.
Розмір групи
Композиція групи (своєрідність індивідуального складу групи) однорідна, різнорідна.
Психологічний клімат – морально етичний тон між особистих взаємин.
Трудові норми (правила поведінки)
Цінності групи
22.Колектив - група об'єднаних загальними цілями і завданнями людей, що досягла в процесі спільної діяльності високого рівня розвитку. У колективі формується особливий тип міжособистісних відносин, що характеризуються високою згуртованістю. Саме в цьому і полягає основна психологічна відмінність колективу від інших груп. Істинному колективу притаманне максимальна соціальна цінність діяльності, норм і ідеалів, які реалізуються даною групою. Саме колектив виступає провідною референтною групою в житті всіх своїх членів, виникає найбільш сприятлива ситуація для соціалізації: колектив стає проміжною ланкою між суспільством та індивідом.
|
|
|
Групова диференціалізація.
Групові відмінності проявляються між великими групами людей - статями (міжстатеві), расами (між-расові), етносами (міжетнічні), носіями різних культур (міжкультурні).Диференціальна психологія досліджує як психологічну своєрідність конкретної індивідуальності, так і типологічні відмінності психологічних проявів у представників різних соціальних, класових, етнічних, вікових та інших груп.
Група і особистість.
Група має сильний вплив на формування особистості і поведінку людини.
Можна з деякими обмовками прийняти те що, що людина - результат численних залишкових групових впливів, всі (крім генетично і фізіологічно обумовлених особливостей) у її психології та поведінці складається й закріплюється під впливом участі у діяльності різних соціальних великих і малих груп. Кожна із значущих (референтних) соціальних груп вносить свій внесок у психологію і поведінку особистості і цей внесок це не є однозначно позитивним або негативним.
27.Діяльність- це активна взаємодія людини з середовищем, в якій він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби. Головна відмінна риса діяльності - мета - як регулятором активності. Тому треба розрізняти мету як об'єктивне (об'єктивний результат) і як суб'єктивне психічне (передбачуване) явище. Цілі, які у своїй діяльності ставить людина, можуть бути віддаленими і близькими.
Структура діяльності.
Основними складовими структури діяльності є дії і операції. Діями називають частину діяльності, цілком самостійну, усвідомлену людиною мету, що має. Операцією називають спосіб здійснення дії, характер якої залежить від умов виконання дії, наявних умінь і навичок, наявності засобів здійснення дії.
Приклад: запис інформації - дія одна, а операція у кожної людини своя.
Структуру діяльності можна представити у вигляді сходів, спускаючись по східцях якої людина цю діяльність і здійснює: мета - приватні завдання - дії - рухи - елементи.
29.Навички - це опанування до автоматизму способами використання певних засобів діяльності. Навичкою називають ще спосіб виконання дій, який у результаті вправляння став автоматизованим. Навички, виявляючись у діях, справляють враження, що людина в деяких випадках діє "машинально". Такі автоматизовані елементи трапляються в різних сферах діяльності. За ознакою автоматизованості до навичок можуть бути віднесені різні операції в трудовій, навчальній, побутовій, спортивній, художній діяльності. Але автоматизованості підлягає не вся діяльність, а лише окремі її елементи. Так, автоматизуються дотримання орфографічних правил, способи написання і поєднання літер у слові, але сам процес письма залишається цілеспрямованою, навмисною дією.
На основі знань та навичок складається фонд умінь людини. До умінь належить система свідомої побудови результативної дії. На відміну від навичок, кожна з яких утворена серією автоматизованих елементів діяльності, уміння - здатність людини усвідомлено застосовувати набуті знання адекватно новим обставинам діяльності. Якщо навички людина застосовує у знайомих їй ситуаціях, уміння відповідають більш широкому класу ситуацій. Наприклад, людина може виявляти свої уміння за нових обставин діяльності. Адекватність умінь обставинам, у які людина ще не потрапляла і які не входять до її досвіду, базується на усвідомленому застосуванні знань, а також досвіді певним чином діяти. Уміння становлять основу майстерності особистості.
Уміння і навички поділяються на декілька типів: рухові, пізнавальні, теоретичні та практичні. До рухових належать різні рухи, складні та прості, які належать до зовнішніх, моторних аспектів діяльності. Пізнавальні уміння охоплюють здібності, пов'язані з пошуком, сприйманням, запам'ятовуванням і опрацюванням інформації. Вони співвідносяться з основними психічними процесами і передбачають формування знань. Теоретичні уміння і навички пов'язані з абстрактним інтелектом. Вони виявляються в здатності людини аналізувати, узагальнювати матеріал, будувати гіпотези, теорії тощо.
Важливе значення для формування всіх типів умінь і навичок мають вправи. Завдяки їм відбуваються автоматизація навичок, удосконалення умінь, діяльності загалом. Без постійного, систематичного вправляння уміння та навички втрачаються.
30.До основних видів діяльності належать: гра, навчання і праця.
Гра - вид діяльності, який полягає в емоційному освоєнні соціального досвіду людини та емоційному задоволенні. Ігри найчастіше мають характер розваг, дають змогу відпочити.
Є кілька типів ігор: індивідуальні і групові, предметні і сюжетні, рольові та ігри з правилами.
Індивідуальні ігри - це різновид діяльності, коли грою займається одна людина, групові - коли охоплені грою декілька індивідів. Предметні ігри пов'язані з включенням в ігрову діяльність якихось предметів. Сюжетні ігри розгортаються за певним сценарієм, відтворюючи його в основних деталях. Рольові ігри передбачають поведінку людини, обмежену певною роллю. Нарешті, ігри зправилами регулюються певною системою правил поведінки їхніх учасників.
Ігрова поведінка й ігрові взаємини мало впливають на реальні стосунки людей, особливо дорослих. Проте іграм належить неабияке місце в житті людей. Для дітей ігри мають розвивальне значення.
Навчання - вид практичної чи теоретичної діяльності, який за своєю сутністю є пізнавальним процесом засвоєння людиною соціального досвіду.
Шляхом навчання можна набути будь-якого досвіду (знання, уміння і навички).
Праця - соціально зумовлений вид діяльності, який виявляється у зв'язку із значеннями, зафіксованими в закріплених знаряддями схемах дій, мовленнєвих понять, соціальних ролей, цінностей та соціальних норм.
Розрізняють три основні види діяльності людини: гру, навчання, працю. Кінцевим результатом гри є емоційне освоєння соціального досвіду людини та емоційне задоволення. Кінцевий результат навчання - оволодіння знаннями, уміннями і навичками. А завдяки праці людина створює предмети матеріальної і духовної культури та змінює умови свого життя.
31.Увага- зосередженість діяльності суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті - предметі, події, образі, міркуванні.Увага не психічний процес, а форма організації свідомості та умова успішного протікання психічних процесів та станів. Увага не має власного змісту, виявляє свою дію у зв'язку з відчуттями, сприйняттями, пам'яттю, мисленням тощо. Ці явища актуалізуються у людини не самі собою, а під впливом спрямованості особистості. Отже, увага є вибірковою спрямованістю й зосередженістю свідомості особистості на об'єктах, що відповідають її потребам, інтересам та цілям діяльності або поведінки.Функції уваги полягають у тому, що людина серед безлічі подразників, що діють на неї, обирає потрібні, важливі, а інші гальмує, виробляє програми дій та зберігає зосередженість, контроль над їхнім протіканням.
32.Фізіологічним підґрунтям уваги є збудження, яке виникає в корі великих півкуль головного мозку під впливом подразнень, які на нас діють. Якщо людина зосередила увагу на якомусь предметі, то це означає, що даний предмет викликав збудження у відповідній ділянці кори великих півкуль головного мозку, решта ж ділянок кори виявилася загальмованою, внаслідок чого людина нічого не помічає, окрім даного предмета.
33.Мимовільна увага виникає несподівано, незалежно від свідомості, непередбачено, не потребує вольових зусиль. Мимовільна увага виникає за умови, коли сила впливу сторонніх подразників перевищує силу впливу усвідомлюваних діючих збуджень. Збудниками мимовільної уваги можуть бути не лише зовнішні предмети, обставини, а й внутрішні потреби, емоційні стани, наші прагнення - усе те, що чомусь хвилює нас.
Мимовільна увага є короткочасною, але за певних умов залежно від сили впливу сторонніх подразників, що впливають на нас, вона може виникати досить часто, заважаючи основній діяльності.
Особливості подразників, які викликають мимовільну увагу:
- сила і раптовість;
- новизна, незвичність;
- контрастність та рухливість об'єктів
Довільна увага - це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах та явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності
Основним компонентом довільної уваги є воля. Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисциплінованість розумової діяльності, здатність долати сторонні відволікання.
Основними збудниками довільної уваги є усвідомлювані потреби і обов'язки, інтереси людини, мета, засоби та сприятливі умови діяльності. Чим віддаленою є мета і складнішими умови діяльності та способи її досягнення, тим менше приваблює людину сама діяльність і потребує більшого напруження свідомості і волі, а отже, й довільної уваги.
Післядовільнаувага настає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги, не потребує вольових зусиль, але є інтенсивною.
Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама довільність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.
Тому післядовільну увагу називають ще й вторинною мимовільною увагою. У ній напруження волі слабшає, а інтенсивність уваги не зменшується, залишаючись на рівні довільної уваги.
У навчальній діяльності дуже важливим є функціонування саме післядовільної уваги.
Властивості уваги.
Розподіл – одночасне виконання декількох різних видів діяльності.Нерідко людині доводиться виконувати одночасно кілька видів діяльності, зосереджуючись на різних процесах та об'єктах: водій автомобіля одночасно стежить за ситуацією на дорозі, станом автомобіля, даними приладів.При цьому нова діяльність пов'язана з осередком оптимальної збудженості ділянки кори великих півкуль головного мозку, а опанована раніше - з ділянками мозку меншого збудження.
Здатність розподіляти увагу властива всім людям, але має індивідуальні ознаки. Одним людям важко зосереджуватися на двох видах діяльності, інші залюбки одночасно роблять кілька справ
Стійкість – тривалість концентрації уваги на об’єкті. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою впливу об'єктів діяльності, і індивідуальними можливостями особистості, важливістю для неї діяльності, зацікавленням нею.
Концентрація – ступінь зосередження на об’єкті.Концентрація уваги. Характеризує зв'язок індивіда з об'єктом, засвідчує рівень його інтенсивності. Як правило, людина зосереджується на одному об'єкті, її увага ніби поглинається ним. Сила поглинання залежить від його значення. Щоб утримати об'єкт у полі своєї уваги, людині необхідно докласти вольових зусиль.
Переключення – швидкість переходу від одногооб’єкта до іншого.Фізіологічною основою переключення уваги є гальмування оптимального збудження в одних ділянках мозку і виникнення його в інших.
Залежить це від характеру об'єкта, сенсу дій, індивідуально-психологічних особливостей людини.Воно може бути легким чи важким, повним чи неповним. Іноді нелегко перейти від одних дій до інших, якщо новий об'єкт не приваблює. Неповне переключення уваги свідчить, що людина перебуває під враженням від попередньої діяльності. Довільне переключення уваги потребує оволодіння нею, уміння керувати цим процесом, усвідомлення послідовності майбутніх дій.
Обсяг — кількість об’єктів, актуально усвідомлюваних людиною у даний момент.Він залежить від організації матеріалу, на якому зосереджується людина, здатності відтворювати його у формі образу; широта обсягу уваги - від спорідненості матеріалу, вікових особливостей людини. Якщо матеріал легко асоціюється, тобто пов'язуються його елементи, обсяг уваги стає більшим\Усі властивості уваги універсально проявляються в її видах та мають індивідуальні особливості.
Коливання — зміни концентрації уваги.У природних умовах коливання уваги простежуються, наприклад, коли людина намагається сприймати віддалені об'єкти: літак на небосхилі, човен далеко в морі, людину в степу - вони то з'являються на короткий час, то знову зникають з поля зору. Під час розумової, практичної діяльностей періоди коливань стають рідшими. За напруженої навчальної діяльності можливі пропуски увагою окремих моментів лекції, фрагментів тексту підручника. Іноді вони частішають, що знижує ефективність навчання.Коливання уваги спричинені виснаженням кіркових центрів та гальмуванням унаслідок динаміки процесів радіації (поширення) і концентрації (зосередження) негативної індукції (взаємного зумовлення). На межі можливостей незначні зміни потенціалу нервової клітини впливають на стійкість уваги.
35.Індивідуальні особливості увагивеликою мірою залежать від властивостей нервової системи:
А) при сильній та рухливі нервовій системі - забезпечується стійкість уваги, її легке переключення та успішний розподіл уваги;
Б) при слабкій та інертній нервовій системі – спостерігається нестійкість уваги, менше здатність до переключення та розподілу уваги.
В) при сильній та інертній нервовій системі – спостерігається стійкість уваги, але середні показники переключення та розподілу уваги.
Отже одним із найбільш значущих індивідуальних особливостей уваги є уважливість:
а) уважні люди – здатні до довільної регуляції поведінки, до виявлення післядовільної уваги;
б) неуважні люди - люди, які не здатні зосередитися на об’єкті, «ковзають» по ньому, не здатні відобразити істотні властивості об’єктів.
Також можна виділити ще один вид розсіяності – людина з таким типом може бути інтенсивно зосередженою на якомусь об’єкті і бути неуважною до всього іншого.
Індивідуальні особливості уваги великою мірою залежать від розвитку та виховання, від певних психологічні утворення: А) мотивації діяльності (чим більше мотивація, чим вище інтерес до певної діяльності ,тим більше людина здатна зосередитись на об’єкті); Б) її професійної діяльності та досвіду (наприклад, у авіадиспетчерів, рівень концентрації значно вищий, порівняно з іншими професіями); В) здатністю людини до самоорганізації та виховання (маючи слабкий тип нервової системи, людина може все ж таки в результаті виховання розвинути достатньо високий рівень зосередженості уваги та ін.)
36.Відчуття - це відображення в мозку людини окремих властивостей, якостей предметів і явищ об'єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.
Відчуття складають головні канали, якими інформація про явища зовнішнього світу і про стан організму доходить до мозку, даючи змогу людині орієнтуватися в навколишньому середовищі і в своєму тілі. Якби таких каналів не було і через органи чуття не надходила інформація до мозку, свідоме життя було б неможливим.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 423; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!