Дегазація води. Способи усунення газів з води
Дегазація води – це видалення з води розчинених газів. В основному, видаляють корозійно активні гази: СО2, О2, H2S, які спричиняють корозію обладнання і руйнування бетонних споруд. Методи дегазації можна поділити на фізичні та хімічні. Перший спосіб - аерування – придатний для газів парціальний тиск яких у повітрі близький до нуля (вільний СО2, H2S). Кисень через його значний парціальний тиск у повітрі аеруванням видалити неможливо.
Аерування води здійснюють дощуванням, фонтануванням, барботажем повітря через шар води, пропусканням через градирні, розбризкувачі у вакуумі. Дощування проводять за допомогою спеціальних приспосіблень з отворами в днищі, які розміщені над приймальними басейнами з водою. Висота падіння води 2…3 м. Фонтанування води проводять в залізобетонних або бетонних спорудах, над якими на висоті ≈ 1,5 м розташована система розподільчих труб з встановленими на них розбризкуючими насадками. Швидкіст витікання води з цих насадок повинна бути такою, щоб забезпечити найбільший час перебування води в повітрі і найбільший ефект розбризгування. Для видалення кисню використовують також оброблення води гідразіном N2H4 – cильним відновником O2 + N2H4 =N2 + 2H2O.
Швидкість цієї реакції значно більша ніж окиснення сульфіту, каталізатором є металева мідь, скло і активне вугілля. Гідразін не збільшує маси сухого залишку води і не утворює шкідливих летких продуктів розкладу. Викор истовується для оброблення води, яка іде на живлення прямоточних котлів Недолік методу – висока вартість гідразіну.
|
|
|
Дезодорація і знезараження води, суть і методи
Дезактивація – це комплекс технічних заходів, що забезпечують доведення кiлькостi радiоактивних речовин у питній воді до гранично-допустимої концентрації та гранично–допустимого рівня. Hайбiльш поширеними методами дезактивацiї є: коагуляцiя;вiдстоювання;фiльтрацiя через спеціальну шихту;
Знезараження – це комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання мікробного складу води та знищення патогенних мiкроорганiзмiв.Основними методами знезараження питної води є:хімічні або реагентні методи (використання препаратів хлору, перекисних сполук, препаратів срібла та проведення озонування);фізичні або безреагентні методи (використання ультрафіолетового випромінювання, швидких електронів, високочастотного струму, імпульсного струму низької напруги, ультразвуку та кип’ятіння).
Хлорування води. Механізм хлорування. Доза хлору, хлорпоглинальність води. Характеристика хлорвмісних сполук.
Найпоширеніший метод знезараження води – хлорування. Обробка води хлором призводить до ураження й загибелі бактеріальної клітини внаслідок окиснення і хлорування складових частин клітини мікроорганізму.
|
|
|
Для порівняння знезаражуючої дії різних хлорвмісних речовин введено поняття активний хлор. Це кількість газоподібного хлору, яка відповідає кількості кисню, що виділяється хлорвмісною речовиною при введенні її у воду.
Бактерицидний ефект хлорування значною мірою залежить від початкової дози хлорвмісного реагенту і тривалості контакту його з водою. На руйнування бактеріальних клітин витрачається лише незначна частина введеного у воду хлору. Більша його частина як сильного окиснювача витрачається на реакції з різними органічними і мінеральними домішками води – гумусовими речовинами, солями заліза ІІ, нітритами, аміаком, сірководнем, молекулярними органічними речовинами.
Кількість хлору, яка витрачається на окиснення органічних і неорганічних домішок, визначає хлоропоглинання води.Хлоропоглинання води– це кількість хлору (мг/дм3), яка витрачається при 30-хвилинному контакті його з досліджуваною водою. Хлоропоглинання характеризує ступінь забруднення води: чим воно вище, тим більше у воді домішок, які реагують з хлором. Хлоропоглинання річкової та озерної води, як правило, не перевищує 2...2,5 мг/дм3, а у ставах і болотах досягає 5 мг/дм3.
|
|
|
Дозу хлорвмісного реагентувибирають таким чином, щоб після окиснення всіх домішок у воді залишався деякий надлишок хлору (залишковий хлор) для того, щоб уникнути можливого вторинного бактеріального забруднення води під час проходження її по водопровідній мережі. Відповідно до ДержСанПіН, після 30-хвилинного контакту хлору з водою кількість залишкового активного хлору повинна складати 0,3...0,5 мг/дм3.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 675; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!