МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЗМІСТУ, ОБСЯГУ, ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
Контрольна робота виконується з урахуванням досвіду, набутого студентом при виконанні контрольних робіт з інших гуманітарних дисциплін.
Мета контрольної роботи – виявити вміння студента аналізувати джерельну базу, літературу з певної проблеми, узагальнювати підібраний науковий та методичний матеріал, логічно правильно висловлювати його у письмовій формі та робити власні висновки та узагальнення.
Виходячи з цього, за своєю структурою робота повинна мати:
· титульний аркуш за зразком; «Зміст», «Вступ»,основний текст роботи по питаннях з розділами, «Висновки», список використаних джерел і літератури;
· об’єм контрольної роботи 18 – 20 аркушів А-4. В середньому 7-8 сторінок на питання;
· до питань контрольної роботи студент повинен самостійно скласти план із 2 - 3 пунктів, що розкривають основні їх аспекти ;
· текст має починатись вступом (зазначити актуальність і значення розгляду питань, мету, завдання, методи, аналіз джерел і літератури) та закінчуватись висновками (загальні висновки по питаннях);
· в кінці роботи додається список використаних джерел літератури в алфавітному порядку із зазначенням автора, назви, місця видіння, видавництва, року видання, загальної кількості сторінок;
· на всі приведені в роботі фактичні, цифрові дані, цитування джерел повинні додаватися посилання у підстрочнику на відповідній сторінці або у квадратних дужках із зазначенням номера джерела у списку джерел і літератури та сторінки, з якої взяті відомості – [1, с.143];
|
|
|
· контрольна робота виконується в друкованій формі (шрифт 14 Times New Roman, інтервал між рядками – 1,5, нумерація сторінок у правому верхньому куті аркушу);
· робота повинна бути виконана охайно та грамотно.
· робота виконується державної мовою України.
У випадку, коли без поважних причин контрольна робота не представлена за місяць до початку сесії або не зараховується, студент не допускається до складання заліку. Він зобов’язаний доопрацювати (переробити) роботу відповідно до зауважень викладача і надати її разом з незарахованою роботою на повторну перевірку. Повторна контрольна робота виконується за тією самою темою.
Робота повинна бути обов’язково представлена за місяць до початку екзаменаційної сесії. Після рецензування її викладачем студент допускається до складання заліку.
Теоретичні відомості
РЕЛІГІЄЗНАВСТВО ЯК НАУКА.
ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК РЕЛІГІЄЗНАВСТВА
Місце релігієзнавства в системі суспільних наук. Проблема виникнення релігії.
Релігія — складне й багатоаспектне соціокультурне явище. Існування релігії пов’язане з діяльністю особливого суспільного інституту — церкви. Остання має специфічну організацію, продукує соціальні та етичні вчення, веде економічну діяльність, бере участь у політичному житті. В основі релігії лежить доктрина (комплекс уявлень) здебільшого трансцендентального характеру про світ, місце й призначення людини. Релігійному життю властиві особливі емоції, переживання, екстатичні та атракційні стани. Кожна релігія створює власну виражально-естетичну систему (архітектуру, музику, живопис), має неповторну історію.
|
|
|
Усі складові релігії не в змозі охопити жодна окремо взята наука, тому релігієзнавство — комплексна дисципліна, яка поєднує дані соціології, психології, історії та інших галузей суспільствознавства з метою з’ясування природи й сутності релігії, її місця в житті індивіда й суспільства, перспектив її розвитку.
Релігієзнавство відрізняється як від теології (богослов’я), так і від наукового атеїзму. Теологія покликана вивчати сутність Бога, захищати й обстоювати доктринальні положення тієї чи тієї релігії (існують іудейська, православна, католицька, ісламська та протестантська теології). На противагу цьому релігієзнавство універсальне — так само, як математика, біологія та інші науки. Спільним для теології та наукового атеїзму є те, що обидві дисципліни оцінюють релігійні явища з погляду їхньої істинності чи хибності, тоді як релігієзнавство є нейтральним щодо досліджуваних ним фактів. Зауважимо також, що завданням теології та наукового атеїзму є формування переконань, а завданням релігієзнавства — поширення нових знань про свій предмет.
|
|
|
З основних теоретичних проблем сучасного релігієзнавства на чільне місце слід поставити проблему визначення релігії.
Найбільш поширеним нині є визначення релігії як віри в Бога, віри в надприродне. Проте його можна застосовувати лише до вузького кола теїстичних релігій — іудаїзму, християнства, ісламу. Уявлення про всемогутнього та досконалого Творця не властиве іншим релігіям. Так, синтоїзм, даосизм і конфуціанство вважають священним сам природний порядок, буддизм вчить про імперсональну й невимовну основу сущого, яку людина здатна осягнути через самозаглиблення, а деякі індуїстські секти надають релігійного значення взагалі кожній речі, оскільки «існувати» у них і означає «бути священним».
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 282; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!