Поняття збору. Індивідуальна поворотність збору
У визначенні поняття "збір" зроблено акцент на таких його визначальних рисах як: 1) обов'язковість; 2) сплата до бюджету; 3) справляння збору - пов'язується з певними умовами - отриманням платником збору спеціальних вигод від владного суб'єкта, в тому числі внаслідок вчинення на користь платника збору юридично значимих дій.
Збір, як і податок, є обов'язковим платежем. Але на відміну від податків, обов'язковість сплати збору наступає в результаті вільного вибору платника. Обов'язок щодо сплати виникає у платника збору лише за умови звернення останнього до владного суб'єкта (державного органу чи органу місцевого самоврядування, іншого уповноваженого органу) щодо надання публічної послуги, здійснення на його користь юридично значимої дії.
Слід звернути увагу, що на відміну від податку, збір завжди є цільовим платежем. Його сплата пов'язана із спеціальною метою та спеціальними інтересами платника.
Збір має компенсаційний, відплатний характер. Збори є індивідуальними платежами, а їх оплатність виражається в опосередкованому зв'язку платежу і послуги. Вказані платежі не є прямим і безпосереднім еквівалентом наданої публічної послуги, як не пов'язані вони і з цивільно-правовими обов'язками.
Сплата збору є умовою здійснення на користь платника зустрічних дій чи надання йому спеціальних прав з боку уповноважених на те державних органів, органів місцевого самоврядування. Сплата збору пов'язана "із певною діяльність публічного органу і справляється в якості спеціальної винагороди саме за цю діяльність"4, зазначав провідний науковець XIX століття ф. - Еєберг К. Т.
|
|
|
Функції податків та принципи оподаткування за А. Смітом.
Податки виконують такі функції:
фіскальну —пов'язану з формуванням джерел державних видатків;
розподільну— перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб відповідно до прийнятих у суспільстві критеріїв доцільності і соціальної справедливості;
регулювальну—регулювання особистих, колективних, суспільних інтересів, а також взаємовідносин держави з різними секторами виробництва;
стимулююча- стимулювання впроваджень науки і техніки у виробництво, створення ефективних стимулів діяльності підприємств.
Принципи податків:
– принцип господарської свободи і незалежності платника податку, оснований на праві приватної власності і неможливості з боку держави втручатися у діяльність платників податку;
– принцип справедливості, що полягає в рівних обов’язках всіх громадян сплачувати податки, як вважав А. Сміт, – відповідно до доходу, яким громадяни користуються під покровительством держави. При цьому виділяють:
|
|
|
– горизонтальну справедливість, при якій будь-які платники податку, якщо вони мають однакові доходи або інші об'єкти оподаткування, повинні сплачувати до бюджету однакові за розміром податки; тобто цей принцип враховує платоспроможність платників податків і забезпечує розподіл податкового тягаря відповідно до спроможності суб'єктів сплачувати податки;
– вертикальну справедливість, яка, навпаки, не враховує фінансових можливостей платників податків, а передбачає отримання платниками якихось благ від держави, кількісно домірних їх податковим внескам. В реально діючій податковій системі застосовуються різні за принципом справедливості податки: і з горизонтальною, і з вертикальною справедливістю;
– принцип визначеності, з якого виходить, що сума, спосіб, час платежу повинні бути заздалегідь відомі платнику податків;
– принцип зручності, згідно з яким податок треба стягувати в такий час і у такий спосіб, які мають найбільші зручності для платника;
– принцип економії (ефективності), відповідно до якого витрати на справляння податку повинні бути меншими, ніж самі податкові надходження;
– принцип домірності – передбачає збалансованість інтересів платника податку і держави.
|
|
|
Класифікація податків.
Податки можна класифікувати за певними ознаками:
1) за економічною ознакою об’єкта оподаткування:
─ податки на доходи та прибутки - обов’язкові збори, які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб в момент його отримання. Безпосередніми об’єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток чи валовий доход підприємства;
─ податки на споживання - обов’язкові збори, які стягуються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата не залежить від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у вигляді непрямих податків.
─ податки на майно - обов’язкові збори, які стягуються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державних формах власності (податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів).
2) за економічним змістом:
─ прямі податки - обов’язкові платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету держави в залежності від розміру об’єкту оподаткування. Причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об’єкта оподаткування (податок з прибутку підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів);
|
|
|
─ непрямі податки - обов’язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об’єкту оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито);
3) за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють:
─ загальнодержавні податки - обов’язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов’язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів;
─ місцеві податки та збори - обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов’язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території. Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів.
4) за формою стягнення:
─ розкладні (розкладкові) податки - обов’язкові платежі, які визначаються як розподілення загальної суми на певну кількість платників (подушні податки). Такі податки широко використовувались на ранній стадії розвитку оподаткування. Їх розмір визначали, виходячи з потреби здійснити конкретні витрати: викупити короля з полону, побудувати захисну стіну тощо. Суми витрат розподілялись між платниками – на кожного платника припадала конкретна сума податку. В теперішній час розкладні податки використовуються рідко, в основному в місцевому оподаткуванні;
─ квотарні (окладні, дольові, кількісні) податки - обов’язкові платежі, які стягуються за певними ставками від чітко визначеного об’єкту оподаткування. На відміну від розкладних, вони виходять не із потреби покриття витрат, а з можливості платника заплатити податок. Дані податки безпосередньо чи непрямо враховують майновий стан платника податку;
5) за способом зарахування податкових надходжень:
─ закріплені - обов’язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);
─ регулюючі - обов’язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів (акцизний податок);
6) по відношенню до платника:
─ податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок);
─ податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб);
─ змішані (плата за землю, податок з власників транспортних засобів);
7) по відношенню до джерела сплати:
─ податки, що включаються у валові витрати та собівартість;
─ податки, що включаються в ціну товару;
─ податки, що сплачуються з прибутку або капіталу.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 63; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!