Конституційне врегулювання зовнішньої політики... 235
датів на вступ; 16 членів Європарламенту, 2 представники Євро-комісїї.
У процесі підготовки проекту документа в Єврокомісії були висловленні побоювання, що «проект Конституції ЄС каталізує спільноту, адже не вирішує проблеми організації ЄС», тому є кроком назад. Проте, після закінчення роботи проект було визнано «не ідеальним, але таким, що перевершив очікування». Для перетворення проекту Конституції на діючий акт лишається тільки представити проект Міжурядової конференції ЄС, яка відбудеться у жовтні поточного року. Конференція може внести свої поправки і остаточно затвердити Європейську Конференцію. Проект Конституції ЄС передбачає запровадження посади Президента і Віце-президента.
Президент очолює Президію, до якої ввійдуть глави 15 країн учасниць ЄС, віце-президент одночасно є міністром закордонних справ. Таке нововведення сприятиме проведенню спільної зовнішньої політики, а також спільної політики безпеки і оборони ЄС.
Планується, що права Європарламенту у прийнятті рішень будуть суттєво розширені. Він братиме участь у розробці більшості законів ЄС. Також передбачене посилення позицій громадської ініціативи. Зокрема, громадяни зможуть ініціювати розгляд Комісією питань, що їх хвилюють найбільше.
Проект Основного закону також розрізняє сфери компетентності ЄС та країн-учасниць. Так, ЄС належать питання торгівлі та валюти, а країнам-учасницям – усі інші сфери, контроль за якими не передано Конституцією органам ЄС. А питання охорони довкілля та енергетичної політики будуть розподілені між Союзом та країнами-учасницями.
|
|
|
25 вересня 2003 р. у Європейський парламент підтримав проект Європейської Конституції – майбутнього основного закону Європи. Як зазначають Європейські спостерігачі, документ став результатом компромісу між прибічниками федералізації Європи і тими, хто намагається зберегти більше суверенних прав дер-жав–учасниць ЄС.
Розділ 18
Особливості конституційного права
Держав–членів Європейського Союзу
Європейський Союз (ЄС) – унікальна міжнародна організація, специфіку якої прийнято виражати через характеристику Союзу як наддержавного (наднаціонального) об’єднання. Однією з особливих рис Європейського Союзу є праве становище його держави-члена – як щодо інших держав-членів, так і самого Союзу. Членство у ЄС зумовлює виникнення не лише міжнародно-правових, а й конституційно-правових феноменів, невідомих пра-вопорядкам інших держав.
Засади правопорядків держав-членів ЄС не можна визначити на основі лише національного конституційного права. Для цього необхідно проаналізувати також право самого Європейського Союзу, що прийнято характеризувати як право sui generis – право, суттєво відмінне від сучасного міжнародного права.
|
|
|
Правова природа Європейського Союзу
По закінченні Другої світової війни західноєвропейські держави створили три регіональні економічні організації: Європейське співтовариство з вугілля та сталі (ЄСВС) за Паризькою угодою 1951 р., а також Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом) за Римськими угодами 1957 р. У 1992 р. Маастрихтською угодою був створений Європейський Союз. Це створило нове середовище для міждержавного співробітництва, яке можна охарактеризувати як інтеграційне та наднаціональне.
Засновниками Співтовариств виступили шість держав – Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Франція, до яких згодом приєдналися Данія, Ірландія і Сполучене Королівство (1973 р.), Греція (1981 р.), Іспанія і Португалія (1986 р.), Австрія, Фінляндія і Швеція (1996 р.). З 1 травня 2004 р. до ЄС приєднали 10 нових членів:
Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія. У недалекому майбутньому планують стати членами Європейського Союзу Болгарія та Румунія.
|
|
|
Особливості конституційного права держав-членів... 237
На порядку денному також стоїть питання про можливість вступу до ЄС Туреччини. Не виключено, що у майбутньому питання про вступ інших європейських країн, зокрема України, може набути практичного значення.
Спочатку Європейські співтовариства були організаціями з досить вузькою і конкретною сферою діяльності (суто економічні питання), згодом співробітництво охопило інші сфери, зокрема політичну, військової співпраці, боротьби зі злочинністю, що привело до появи у 1993 р. Європейського Союзу – організації з майже універсальною компетенцією і рисами державоподібного міжнародного об’єднання.
Європейський Союз має унікальну організаційну структуру. Традиційно її описують як сукупність трьох «опор», що охоплюють інтеграційні процеси, відповідно, в соціально-економічній, зовнішньополітичній і військовій та правоохоронній галузях.
Центральною є перша опора – Європейські співтовариства разом узяті, тобто на сьогодні це – Європейське співтовариство (до 1993 р. – ЄЕС) та Євратом. Третє співтовариство (ЄСВС) припинило своє існування у 2002 р. Договір про Європейський Союз (Маастрихтський договір) підкреслює значення Співтовариств для забезпечення єдності та послідовності дій Союзу в різних галузях: відповідно до ч. 3 ст. 1 «Союз заснований на Європейських співтовариствах, доповнених політиками і формами співробітництва, встановленими цим Договором», а ч. 1 ст. 3 передбачає, що «Союз обслуговується єдиною інституційною структурою, що забезпечує узгодженість і наступництво діяльності, що здійснюється з метою досягнення цілей Союзу». Друга опора – співробітництво у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки, метою якого проголошено утвердження ідентичності Союзу на міжнародній арені та створення спільної системи військової оборони (ст. 2 Договору про ЄС). Третя опора – поліцейське і судове співробітництво з кримінально-правових питань, що має забезпечити громадянам Союзу «високий рівень безпеки у межах простору свободи, безпеки і правосуддя» (ст. 29 Договору про ЄС).
|
|
|
Існують серйозні відмінності у правовому характері співпраці держав-членів у рамках різних опор. У межах другої і третьої спор співробітництво здійснюється у формах, що потребують значно меншого обмеження суверенних прав держав, і характеризуєть-
238
Розділ 18
ся як «міжурядове». Воно є традиційним для загального міжнародного права і суттєво відмінним від «наднаціонального» співробітництва в рамках Співтовариств.
Утім, юридично Європейський Союз сконструйовано як єдину організацію, що забезпечується єдиним складом держав-членів та єдиною системою керівних органів,які одночасно обслуговують Співтовариства і Союз.
Найважливіші п’ять органів отримали спеціальну назву «інститут». Рада ЄС, що включає представників урядів усіх держав-членів на рівні міністрів є головним законодавчим органом. Європейський Парламент, що обирається громадянами ЄС кожні п’ять років на прямих загальних виборах, здійснює суттєвий вплив на законодавчий процес. Європейська Комісія – своєрідний виконавчий орган Союзу, що має право законодавчої ініціативи та контролює виконання прийнятих рішень. Суд Європейських співтовариств здійснює правосуддя у справах про застосування і тлумачення установчих договорів Співтовариств і Союзу. Рахункова палата (Палата аудиторів) здійснює контроль за виконанням бюджету ЄС.
Лише Європейська Рада – єдиний орган, що діє в рамках тільки Союзу, а не Співтовариств. Вона складається з глав держав-членів або їх урядів і голови Європейської Комісії та покликана «надавати необхідний імпульс для розвитку Союзу і визначати його загальні політичні дороговкази» (ст. 4 Договору про ЄС). Останніми роками цей орган скликається тричі на рік.
Щодо правової природи Союзу точаться суперечки від самого моменту його створення. Умовно всі точки зору можна звести до трьох варіантів: Союз є особливим різновидом міжнародної міждержавної організації; специфічним державним утворенням (різновидом конфедерації чи навіть федерації); новим типом політичного утворення.
Загалом можна стверджувати, що більшість науковців і політичних діячів не вважає ЄС різновидом держави, навіть конфедерації чи функціональної федерації. Дійсно, Союз не має класичних ознак держави, що використовуються у міжнародному публічному праві (власні територія і населення, суверенна влада).
Деякі науковці пропонують розглядати ЄС як нову форму наднаціональної політичної організації, що прийшла на зміну системі суверенних національних держав. Вони позначають Союз разом
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 329; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!