Взаємна правова допомога
Принцип взаємодопомоги є основним положенням для будь-якого процесуального виду міжнародного співробітництва в кримінальному судочинстві, а міжнародна правова допомога – однією з процесуальних форм такого співробітництва, що полягає в здійснюваній на підставі міжнародного договору, принципу взаємності та положень національного законодавства діяльності компетентних органів Запитуваної сторони з надання інформації, матеріалів кримінальних справ або проведення окремих процесуальних дій з кримінальної справи, яка знаходиться у провадженні Запитуючої сторони (активна допомога), або надання можливості самостійного проведення таких дій на території Запитуваної держави представниками компетентних органів Запитуючої сторони, в тому числі консульським шляхом (пасивна допомога).
Одним із основних джерел права, що регламентують надання міжнародної правової допомоги, є Європейська конвенція Ради Європи про взаємну допомогу в кримінальних справах від 20 квітня 1959 р. (ETS 30) та додаткові протоколи до неї від 17 березня 1978 р. і 8 листопада 2001 р. З метою доповнення зазначеної конвенції на території ЄС діє Конвенція, схвалена Радою ЄС у відповідності до Статті 34 ДЄС, про взаємодопомогу в кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу[99]. Ця Конвенція складається з п’яти розділів, центральними з яких є розділ 2 «Звернення за певними конкретними формами взаємодопомоги» та розділ 3 «Контроль засобів електрозв’язку». Конвенція передбачає спрощення порядку зносин, згадуючи про можливість безпосередніх зносин між судовими органами, які мають територіальну компетенцію на ініціювання та оформлення звернень про взаємодопомогу та їх виконання (ст. 6).
|
|
|
Так, Конвенцією ЄС передбачено проведення реституції, тимчасової передачі осіб, що утримуються під вартою, з метою проведення слідчих дій, допит шляхом відеоконференції, допит свідків та експертів шляхом телефонних конференцій, контрольовані поставки, спільні слідчі групи, таємні розслідування, контроль засобів електрозв’язку на національній території шляхом використання компаній, що надають послуги; перехоплення повідомлень електрозв’язку без технічної допомоги іншої держави-члена.
Новими формами взаємної правової допомоги є проведення слідчих дій у режимі телефонної або відеоконференції[100], контроль засобів електрозв’язку, та проведення розслідування спільними слідчими групами.
Підставою для застосування відеоконференції є знаходження допитуваної особи на території іншої держави-члена, якщо присутність вказаної особи на території держави-члена, судові органи якої проводять допит, є небажаною або неможливою (ст. 10 Конвенції). Умовою використання відеоконференцзвязку є його відповідність фундаментальним принципам запитуваної держави та наявність технічних засобів для цього.
|
|
|
Конвенція 2000 р. передбачає створення та діяльність так званих " спільних слідчих груп" (joint investigation teams) для розслідування транснаціональних злочинів. Особливий статус спільних слідчих груп позначається на особливостях проведення спільною слідчою групою процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, давання доручень національним слідчим та іншим правоохоронним органам.
Спільні слідчі групи є різновидом слідчої групи, створеної для обмеженого періоду часу на основі угоди між двома або кількома державами-членами ЄС та/або третіми особами з метою розслідування кримінальних справ про тяжкі транскордонні злочини.
Слід вказати на такі переваги використання спільних слідчих груп:
- можливість прямого обміну інформацією між членами групи (тобто слідчими різних держав) без необхідності звернення з міжнародними слідчими запитами;
- можливість проведення слідчих та інших процесуальних дій (у тому числі і вжиття примусових заходів) безпосередньо слідчими спільної слідчої групи на території будь-якої з держав, що утворили таку групу;
|
|
|
- здатність координувати зусилля на місці проведення розслідування і мати неофіційний обмін спеціалізованими знаннями;
- можливість зміцнення взаємної довіри між фахівцями-практиками з різних юрисдикцій під час спільної роботи і прийняття рішення щодо стратегії розслідування та судового переслідування;
- можливість отримати пряму підтримку та допомогу Європолу та Євроюсту та ін.
Вказана Конвенція передбачає також два шляхи отримання відомостей про повідомлення, які передаються мережею електричного зв’язку з проходженням через іноземні території:
1) в порядку надання взаємної правової допомоги за письмовим дорученням у випадках, коли запитуюча сторона без технічної підтримки запитуваної сторони самостійно не може отримати до них доступ;
2) без направлення міжнародного доручення про взаємну правову допомогу, якщо держава без технічної підтримки іноземних компетентних органів самостійно здійснює за кордоном збирання доказів у вигляді відомостей про повідомлення електрозв’язку[101].
Таким чином, цією Конвенцією передбачено екстериторіальну кримінально-процесуальну юрисдикцію, в тому числі і юрисдикцію примусу.
|
|
|
Рада ЄС в кінці 2008 року прийняла Рамкове рішення[102], яким запроваджується новий ордер з метою одержання предметів, документів і даних, які будуть використовуватися під час розгляду у кримінальних справах як докази. Незважаючи на те, що цей правовий захід є менш радикальним, ніж впровадження Європейського ордера на арешт, Європейський ордер про передачу доказів є ще одним кроком на шляху до гармонізації європейських законів і спрощення процесів співробітництва між державами-членами ЄС. Держави-члени мають забезпечити виконання Рамкового рішення до січня 2011 р.
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!