Тема 6. Класифікація підприємств

План лекції

6.1. Види класифікації підприємств

6.2. Класифікація за правовим статусом

6.3. Класифікація за галузево-функціональним видом діяльності підприємства

6.1. Види класифікації підприємств

Для забезпечення ефективного господарювання за ринкових умов, кваліфікованого управління підприємствами дуже важливою є їхня чітка й повна класифікація за певними ознаками. Достатньо повну класифікацію можна скласти, користуючись такими ознаками [13]:

1) метод й характер діяльності;

2) форма власності;

3) національна належність капіталу;

4) правовий статус;

5) галузево – функціональний вид діяльності;

6)технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування;

7) розмір за кількістю працівників.

По кожній групі ознак підприємства (організації,фірми) мають відповідну класифікацію.

За метою й характером діяльності фірми бувають комерційні та некомерційні.

За формою власності фірми розрізняють: приватні; колективні; комунальні; державні.

За національною належністю капіталу фірми розрізняють: національні; змішані.

6.2. Класифікація за правовим статусом

Найбільш важливою є класифікація підприємств (фірм) за правовим статусом: одноосібні, кооперативні, господарські товариства, повні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, командитні, акціонерні, негласно товариство, цільові товариства.

Одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини, яка несе відповідальність за свої зобов’язання всім майном (капіталом).

Кооперативні організації (кооперативи) добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності.

Господарські товариства є об’єднаннями підприємців, які залежно від характеру інтеграції (осіб або капіталу) та міри відповідальності та зобов’язаннями (повною або частковою) поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, командитні, акціонерні, негласні, цільові.

Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) – товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть повну відповідальність за зобов’язання фірми не тільки своїм внеском у фонд, а й всім своїм майном.

Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами.

Товариство з додатковою відповідальністю є аналогічним товариству з обмеженою відповідальністю, але в разі виникнення боргів учасник відповідає своїм внеском до статутного фонду, а за недостатністю суми, додатково належним йому майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника (тобто середнє між повним товариством і товариством з обмеженою відповідальністю).

Командитним є товариство, яке поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність яких обмежується особистим внеском у майно такого товариства.

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство, головним атрибутом в якому служить акція. Акціонерне товариство має свій статутний фонд, мінімальний розмір якого складає 1250 min заробітної платні.

6.3. Класифікація за галузево-функціональним видом діяльності підприємства

За галузево-функціональним видом діяльності підприємства є: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгові, виробничо-торгові, торгово-посередницькі, інноваційно-впроваджувальні, лізингові, банківські, страхові, туристичні тощо. Класифікаційна належність організацій за цією ознакою здебільшого є зрозумілою із самої назви окремих груп (видів). Пояснення потребують хіба що лізингові організації. У світовій економіці під такою назвою фігурують міжнародні орендні фірми-продуценти, які за відповідну плату здають в оренду товари споживчого призначення, обчислювальну техніку, транспортні засоби тощо. У державному секторі економіки однією з форм підприємництва є орендні організації (підприємства). Оренда полягає в тимчасовому (на договірних засадах) володінні й користуванні майном, необхідним для здійснення підприємницької діяльності. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств або їхніх структурних підрозділів (цехів, дільниць), а також окремі одиниці майна.