Зв'язок між процесуальним порушенням статті 2 та порушенням статті 13
Це питання виникає у випадках, коли Суд, застосовуючи статтю 2, виявляє порушення процесуального характеру щодо неналежного розслідування і водночас на підставі тих самих фактів встановлює порушення статті 13, яка гарантує право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі. Як співвідносяться ці порушення? Відповідь у тому, що процесуальний захист статті 2 стосується обов'язку держави здійснити ретельне розслідування убивства. Стаття ж 13 передбачає право заявника на ефективні засоби правового захисту, право, яке порушується у випадках, коли офіційне розслідування вбивства, з приводу якого подано скаргу, проведене недбало або з упередженістю. Засіб правового захисту, про який ідеться у статті 13, може варіюватися залежно від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тобто він загалом залежатиме від права, щодо порушення якого подається заява. У випадку неправомірного вбивства (як і у випадку із заявленим порушенням статті 3) засіб правового захисту для відповідності вимогам статті 13 має бути придатним для забезпечення виявлення, кримінального переслідування та покарання винних осіб. Він також має включати право заявника на доступність розслідування та будь-якого подальшого кримінального переслідування [винних]. Якшо проведене державою розслідування вбивства є повністю неадекватним та/або заявникові відмовлено в доступ до розслідування чи до будь-якого подальшого переслідування начебто винних осіб — це становитиме порушення статті 13. До того ж це буде процесуальним порушенням статті 2, вимоги якої стосовно цього виду порушення менш суворі, ніж вимоги статті 13. Прикладом таких випадків можуть служити рішення Суду у зазначених вище справах Ґуля (Gut) та Чакиджі (Qakici).
|
|
|
Таким чином, заява про порушення статті 2 Конвенції вимагає уточнення категорії обов'язку, на недотримання якого скаржиться заявник, з урахуванням того, що з одного факту вбивства може випливати кілька окремих порушень статті 2. Така заява також вимагає всебічного аналізу ефективності національного засобу правового захисту за статтею 13, який повинен щонайменше включати механізм розслідування, який уможливлює ефективне виявлення та покарання винних і доступ до якого є відкритим для заявника. Втім, наявність кримінально-процесуального засобу захисту не виключає потреби і в інших засобах правового захисту, передбачених національним законодавством, у тому числі тих, що стосуються компенсації. Визнається, що вимоги статті 13 передбачають засіб правового захисту у вигляді компенсації від органу, відповідального за вбивство, незалежно від того, вчинене воно представником держави чи приватною особою.
|
|
|
Замахи на вбивство
Якщо особа, маючи намір вчинити вбивство, здійснює замах, наприклад, на-Цілює вогнепальну зброю і стріляє, але не вбиває жертву, виникає запитання, чи настає відповідальність за статтею 2 Конвенції. В усіх національних юрисдикціях замах на вбивство становить злочин, а в багатьох із них карається такою ж мірою, як і вбивство, оскільки покарання відповідає наміру обвинуваченого – наміру вбити.
________________________________
45 Заява № 23657/94, рішення від 8 липня 1999 року.
Суд визнав, що у виняткових випадках може бути встановлено відповідальність за статтею 2 в разі замаху на вбивство. У справі «Ільхан проти Туреччини» (Jlhan v. Turkey)46, пов'язаній зі скаргою на загрозу життю з боку поліції, Суд заявив:
«Суд вважає, що сила, застосована проти Абдуллатифа Ільхана (Abdullatif Ilhan) за конкретних обставин цієї справи не призвела до загибелі. Хоча це не виключає розгляду заяви за статтею 2, Суд вважає, що фізичне грубе поводження з боку державних посадовців, яке не призвело до смерті, становитиме порушення статті 2 тільки за виняткових обставин. Попри те що кримінальна відповідальність осіб, які застосовують силу, не є предметом розгляду Судом, ступінь І тип застосованої сили, а також очевидний намір чи мета, шо стояли за застосуванням сили, поряд з Іншими чинниками, підлягають оцінці на предмет того, чи в даному випадку дії державних посадовців, які призвели до ушкоджень (що межували зі смертельними), були сумісні з предметом і метою статті 2. Майже в усіх випадках, коли особа зазнає фізичного насильства чи поганого поводження з боку поліції чи військовослужбовців, ці скарги переваж- ] но слід розглядати за статтею 3. Суд відзначив, що Абдуллатиф Ільхан зазнав травми мозку щонайменше від одного удару прикладом гвинтівки по голові, завданого жандармами, яким було наказано затримати його під час операції І які побили його після того, як знайшли у схованці. Тяжкість ушкодження, яке призвело до стійкої травми головного мозку, була поза всяким сумнівом. Однак обставини цієї конкретної справи не переконали Суд у тому, що характер чи ступінь застосування сили жандармами під час затримання Абдуллатифа Ільхана був достатнім, щоб становити порушення статті 2».
|
|
|
Проте Суд визнав у цій справі порушення статті 3.
Винятковим випадком можна назвати справу «Яса проти Туреччини» (Yasa v. Turkey)47. Скарга стосувалася вбивства дядька заявника і спроби вбивства його самого — в нього було випущено приблизно вісім куль. Суд встановив порушення статті 2 у двох аспектах: відсутність ефективного розслідування факту смерті і замах на вбивство заявника 48.
|
|
|
Посилання
B.G. Ramcharan (ed.), The Right to Life in International Law (Dordrecht, Martinus Nijhoff, 1985).
K. Boyle, «The Concept of the Arbitrary Deprivation of Life», in B.G. Ramcharan above, pp. 221-246.
Torkel Opshal, «The Right to Life», in R, St.J. McDonald, F. Matscher and H. Petzold,
The European System for the Protection of Human Rights (Nijhoff, 1993), pp. 207-225.
Van Dijk and Van Hoof, The Theory and Practice of the European Convention on Human Rights, 3rd edition, 1998.
Harris, Warbrick and O'Boyle, The Law of the European Convention on Human Rights, Butterworth, 1995, pp. 37-54.
_____________________________________
46 № 22494/93, рішення від 27 червня 2000 року.
47 Рішення від 2 вересня 1998 року, Reports 1998-VI.
48 Див. також № 22493/94, рішення у справі «Берктай проти Туреччини» (Berktay v. Turkey) від 1 березня 2001 року.
Дата добавления: 2015-12-18; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!