Процесуальні обов'язки та право на життя
Третю категорію обов'язків, що випливає з першого речення статті 2 («право на життя охороняється законом»), Суд розглядає як процесуальну. їх також можна розглядати як частину позитивних обов'язків держави, і стосуються вони переважно ретроспективних розслідувань будь-якого насильницького позбавлення життя. Спираючись на справу МакКана (МсСапп), Суд витлумачив формулювання першого речення статті 2 у поєднанні зі статтею 1 (обов'язок поважати та забезпечувати права і свободи), про обов'язок проводити ефективне офіційне розслідування випадків, коли особу вбито внаслідок застосування сили. Цей обов'язок поширюється на всі випадки вбивств, незалежно від того, чи представники державних органів несуть за них відповідальність 42. При цьому не має значення, чи скаржаться родичі жертви на державні органи. Щойно факт насильницького позбавлення життя стає відомим державним органам, негайно виникає обов'язок провести ефективне розслідування обставин, що супроводжують цей факт. Якщо розслідування не проводиться — це становить порушення процесуальних зобов'язань за статтею 2. Відсутність ефективного (курсив наук, ред.) розслідування також може становити порушення статті 2. Отже, виникає ключове питання: що вимагається від держави, для того щоб задовольнити вимоги до процесуального захисту права на життя?
Справа «Кая проти Туреччини» (Kaya v. Turkey)43
На це запитання Суд дав відповідь у справі Каї (Кауа), напевно, найважливішій справі стосовно права людини на життя після рішення у справі МакКана (МсСапп), 25 березня 1993 року Абдулменаф Кая (Abdulmenaf Кауа) був убитий турецькими силами безпеки неподалік від села у провінції Діярбакир (Diyarbakir) на південному сході Туреччини. Обставини його смерті були предметом спору. Держава заявляла, що виникла перестрілка між працівниками служби безпеки (до шістдесяти осіб) та бойовиками з РПК. Держава також заявляла, що тіло Каї знайшли після бою і шо він був одним з убитих бойовиків РПК.
|
|
|
___________________________________
39 Рішення у справі «Яса проти Туреччини» (Yasa v. Turkey) від 2 вересня 1998 року, Reports 1998-VI; рішення у справі «Кілич проти Туреччини» (Kiligv, Turkey) від 28 березня
2000 року.
40 Рішення у справі «Кілич проти Туреччини» (Kiligv. Turkey) від 28 березня 2000 року.
41 Пункт 32.
42 Рішення у справі «Яса проти Туреччини» (Yasa v. Turkey) від 2 вересня 1998 року Reports 1998-VI.
43 Рішення ізід 19 лютого 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-1.
Місцеві жителі стверджували, що ніяких бойових дій не було; Кая був фермером І працював у полі, коли навперейми вийшов підрозділ служби безпеки, і солдати застрелили його умисне за обставин, коли життю цих солдатів нічого не загрожувало.
|
|
|
Колишня Комісія, яка провела розслідування обставин справи, висловила великі сумніви шодо версії, запропонованої державою, але достатніх доказів для встановлення поза розумними сумнівами, шо Каю вбили солдати служби безпеки, не вистачало. Тому Суд визнав, що порушення пункту 2 статті 2 не мало місця. Втім, Суд сам перевірив проведене владою розслідування вбивства. Перш за все, Суд відзначив, що право на життя лише тоді наповнене реальним змістом, коли застосування летальної сили стає предметом ретельного незалежного і відкритого розслідування. Суд встановив наявність процесуального порушення на тій підставі, що прокурор, який прибув на місце події гелікоптером, визнав як належне пояснення представників сил безпеки, що вбитий був терористом. Прокурор не захотів перевірити їхню заяву. Він не опитав солдатів на місці події. Не було проведено експертизи на предмет виявлення слідів від пороху на одязі чи руках загиблого. Рушницю, знайдену на місці події і, за свідченням родичів, підкинуту, не перевірили на наявність відбитків пальців. Розтин було здійснено поверхово, і ніяких обвинувачень не було висунуто. Уряд заявив, шо, оскільки йдеться про очевидний факт правомірного вбивства з боку сил безпеки, необхідності в детальному розслідуванні не було. Але Суд відхилив цей аргумент. Обов'язок забезпечення захисту життя людини вимагав від прокурора ретельного вивчення місця події; він не повинен був брати на віру пояснення обставин убивства, які надали сили безпеки. Отже, при розслідуванні вбивства існують такі стандарти:
|
|
|
1) слідчий має бути незалежним від тих осіб, стосовно яких здійснюється розслідування;
2) слідство повинне мати змогу визначити, чи було застосування сили обгрунтованим, а також визначити осіб, відповідальних за вчинене, і сприяти їх покаранню, якщо застосування сили не було обгрунтованим;
3) слідство має бути достатньо швидким, щоб забезпечити громадську довіру до слідства та унеможливити будь-які підозри у толерантності влади до незаконного застосування сили;
4) з боку громадськості повинен існувати певний контроль за самим розслідуванням або його результатами, з тим щоб забезпечити підзвітність органів слідства; до всіх справ має бути залучено близького родича потерпілого з метою захисту його інтересів 44.
Дата добавления: 2015-12-18; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!