Галузь правового забезпечення інформаційної безпеки мережі Інтернет.
З позицій інформаційної безпеки (стан захищеності об'єктів і інтересів суб'єктів правовідносин) розглядаються всі суб'єкти інформаційних правовідносин всіх галузей інформаційної сфери, розглянутих вище, а також діяльність державних структур, що традиційно забезпечують таку безпеку.
Об'єктами правовідносин тут є ті ж традиційні об'єкти, що й в інших галузях інформаційної сфери.
Інтернет нерідко використовується в злочинних цілях, які можна розділити на дві груп:
- злочину, вона спрямована на мережі і системи обробки інформації. У цю групу попадають комп'ютерні злочини, які зв'язані з несанкціонованим доступом до інформаційних ресурсів, або зі зміною руйнуванням даних, а також з використанням Інтернет як засобу здійснення незаконної діяльності;
- злочину, мережа використовуються як канали зв'язку. До цієї групи відносяться злочини, які зв'язані головним чином з показом насильства, расової дискримінації, порнографії. Інтернет несе багато потенційно шкідливого або незаконного змісту.
В Інтернет досить багато правопорушень, насамперед в галузі прав і свобод людини і громадянина і інших різних зловживань.
Боротьба з ними повинна бути спрямована на захист:
- національної безпеки (наприклад, від поширення інструкцій з виготовлення вибухових пристроїв, виробництва наркотиків, терористичної діяльності, закликами до скинення влади);
- неповнолітніх (образливі форми маркетингу, насильство і порнографія);
|
|
|
- людської гідності (расова дискримінація і расистська образа);
інформації й інформаційних ресурсів (наприклад, від неправомірного доступу, зловмисного хакерства і т.п.);
- таємниці особистого життя (несанкціонований доступ до персональних даних, електронні образи);
- репутації («навішення ярликів», незаконна порівняльна реклама);
- інтелектуальної власності (несанкціоноване поширення захищених авторським правом робіт, наприклад, програмного забезпечення, музики, неправомірне використання торгових марок як доменні імена і т.п.).
Інформаційна безпека представляє сьогодні основний напрямок дослідження Інтернет із правової точки зору, тому що дає можливість акцентувати увагу на основних інформаційних погрозах і заходах для їх запобігання.
9. Основні напрямки правового регулювання інформаційних відносин в Інтернет
Аналіз Інтернет як віртуального середовища й інформаційної сфери дозволяє виділити основні напрямки правового регулювання відносин в Інтернет:
- захист від шкідливої і незаконної інформації (змісту);
- дотримання авторських і суміжних прав в умовах поширення інформації в електронній формі і технічно легкого копіювання такої інформації;
|
|
|
- питання електронного документообігу, доменні імена, правове регулювання відносин при використанні електронного цифрового підпису;
- питання киберэкономики (електронні гроші, реклама, маркетинг, електронні публікації, електронні контракти, податок на передачу інформації;
- інформаційна безпека як стан захищеності всіх об'єктів інформаційних правовідносин в Інтернет;
10. Правопорушення в Інтернет.
При правовому регулюванні відносин в Інтернет важливе дотримання балансу:
Вільний доступу до інформації й інформаційною безпекою особистості, суспільства, держави. Захист державної таємниці, комерційної таємниці, інших видів таємниць не повинна накладати заборону на поширення і вільний доступ до інформації, що торкається свобод і права людини і громадянина;
Свобода виробництва інформації й обмеження виробництва і поширення небезпечної інформації, інформації, що ображає особистість. Свобода - не вседозволеність.
Споживачі мають усе більший доступ до онлайнових банківських операцій, каталогам і іншим послугам. Оплачуватися послуги можуть як традиційними методами, так і електронними з використанням «електронних грошей». Системи електронних грошей розробляють кілька компаній. Самі електронні гроші - еквівалент банківського депозиту, або виданий у виді зашифрованої серії цифр комп'ютерним мережам, або записаний на картку з убудованим мікропроцесором.
|
|
|
Важливою віхою на шляху формування основ інформаційного суспільства на міжнародному рівні варто вважати прийняття в Окінаві Хартії Глобального інформаційного суспільства, у якій встановлюються основні принципи входження світового співтовариства в таке суспільство на основі єдиної інформаційної інфраструктури, базис якої складає Інтернет.
Таким чином, правове регулювання відносин в Інтернет може базуватися на основі норм актів інформаційного законодавства. Можна виділити основні напрямки цього законодавства, що мають найбільш тісний зв'язок з відносинами, що виникають в Інтернет, багато хто з який можуть бути трансформовані для поширення їхньої дії і на віртуальне середовище.
Це наступні напрямки:
- законодавство про здійснення права на пошук, отримання і споживання інформації (про право на доступ до інформації або право знати);
- законодавство про інтелектуальну власність (законодавство про авторське право і суміжні права, патентне законодавство, законодавство про ноу-хау);
|
|
|
- законодавство про ЗМІ;
- законодавство про документовану інформацію і про інформаційні ресурси;
- законодавство про інформацію обмеженого доступу;
- законодавство про створення і застосування інформаційних систем, інформаційних технологій і засобів їхнього забезпечення;
- законодавство про відповідальність за правопорушення в інформаційній сфері.
Саме норми актів цих напрямків можуть бути розглянуті на предмет доповнень і змін для приведення у відповідність з особливостями середовища Інтернет.
Крім того, найважливішого значення сьогодні набуває робота з формування актів міжнародного законодавства, тому що саме на цьому рівні необхідно регулювати основну групу відносин, що виникають у віртуальному середовищі Інтернет. Природно, при такому формулюванні зазначеної норми розміщення інформації в Інтернет (а не в ЗМІ) із приводу виборів не можна вважати порушенням законодавства. Отже, необхідно внести відповідні зміни в цей нормативний акт, які спрямовані на недопущення поширення такої інформації в будь-якій формі.
Таким чином, можна говорити про становлення наступних базових принципів
- поширення інформації за допомогою глобальних мереж електрозв'язку: відповідальність за поширення інформації в Мережі несе кожен користувач, що поширює таку інформацію, оскільки сам факт поширення інформації говорить про бажання користувача виступити активним учасником відносин, тобто підключитися до правовідносин по поширенню інформації;
- провайдер, що надає доступ до Мережі, не зобов'язаний контролювати порушення своїх користувачів (це може зважуватися в договорі), але зобов'язаний попереджати в ясній і дохідливій формі про відповідальність за неналежне поширення інформації;
- поширення масової інформації повинне оцінюватися не за формальними критеріями діючого законодавства про ЗМІ, що орієнтовано головним чином на специфіку періодичної преси, а з погляду наслідків саме масового поширення інформації».
Таким чином, розміщення інформації на сайте є способом поширення масової інформації, що може і повинне бути врегульовано правом, за умови дотримання тонкого балансу інтересів особистості і суспільства в зв'язку з проголошеною свободою на інформацію.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!