Особливості інформаційних правовідносин в Інтернет



Розглянемо особливості здійснення інформаційних правовідносин в Інтернеті і основні елементи цих правовідносин.

Можна виділити три групи суб'єктів, що діють в Інтернеті.

Перша група - ті, котрі створюють програмно-технічну частину інформаційної інфраструктури Інтернет, включаючи засоби зв'язку і телекомунікацій, що забезпечують її експлуатацію, розширення і розвиток. Основними суб'єктами першої групи виступають: виробники транскордонних інформаційних мереж, у тому числі їхніх технічних засобів (комп'ютерів), засобів зв'язку і телекоммуникаций, програмних засобів різного рівня і призначення, іншого устаткування, що складає інфраструктуру Інтернет.

Друга група - суб'єкти, що роблять і поширюють інформацію в Інтернеті, що надають послуги по підключенню до Інтернету (як би «генератори» інформації, інформаційних продуктів і послуг). У число суб'єктів другої групи входять фахівці, що роблять вихідну інформацію, що формують інформаційні ресурси (створюють інформаційну базу даних, що входять до складу Інтернет) і яки надають інформацію з цих ресурсів споживачам або дозволяють підключитися до Інтернет і користатися його можливостями самостійно.

Третя група - споживачі інформації з Інтернет, тобто всі суб'єкти, що підключаються до Інтернету для отримання необхідної їм інформації і використовують її у власній діяльності.

Основними об'єктами, із приводу яких виникають інформаційні відносини в Інтернет, є:

- програмно-технічні комплекси, інформаційні системи, інформаційно-телекомунікаційні технології як засіб формування інформаційної інфраструктури, засобу зв'язку і телекомунікацій, що забезпечує здійснення інформаційних процесів;

- інформація, інформаційні ресурси, інформаційні продукти, інформаційні послуги;

- доменні імена;

- інформаційні права;

- інтереси особистості, суспільства, держави в інформаційній сфері;

- інформаційна цілісність і інформаційний суверенітет держави;

- інформаційна безпека.

Інформаційні об'єкти в Інтернеті володіють тією відмітною рисою, що вони, як правило, представляються у віртуальній формі. У цьому зв'язку правовідносини, що виникають по їхньому приводу, істотно відрізняються від діючих у відношенні інформаційних об'єктів на матеріальних, твердих носіях. Найбільш типовим прикладом тут може служити доменне ім'я, надане для найменування сайта (галузі пам'яті в Інтернеті для розміщення інформації й інформаційних ресурсів) і позначення адреси цього сайту в Інтернеті. Доменне ім'я точно ідентифікує суб'єкта, якому належить цей сайт і увесь зміст цього сайту. Наявність двох однакових доменних імен у мережі не допускається. І в цьому головний зміст реєстрації доменних імен в Інтернеті.

Що ж таке доменне ім'я з юридичної точки зору?

По-перше, і ми це уже відзначили, це адреса (аналогічно поштовій адресі в матеріальному світі) розміщення інформаційного ресурсу в Інтернет. Як і у випадку поштової адреси, тут повинне виконуватися вимога його унікальності, неповторності. Ця вимога досягається реєстрацією доменного імені. І в цьому змісті байдуже, яке значеннєвий зміст закладається в доменне ім'я. Воно може складатися з будь-якого набору букв, цифр, знаків і інших способів позначення адреси.

Однак, якщо в реальному матеріальному світі зміст адреси (його написання) не має істотного значення, то у віртуальному просторі, як виявилося, цей факт має величезне значення. Практика останнього років підтверджує це. Так, добре відомі судові справи, що розглядають суперечки про правомірність застосування як доменне ім'я товарних знаків, фірмових найменувань, інших подібних позначень.

У чому ж розходження у використанні адрес у матеріальному і віртуальному просторі? Як виявляється - у віртуальності простору Інтернет, що змінює зміст поняття «поширення» інформації.

Кінцева мета поширення інформації - це доведення її змісту до споживача.

У матеріальному світі під поширенням інформації розуміються активні дії конкретного суб'єкта, які спрямовані на доведення змісту інформації до її споживачів. Причому інформація може поширюватися як по зазначеним заздалегідь конкретним адресам (наприклад, по звичайній пошті), так і в невизначеному напрямку. Такий спосіб доведення інформації до її споживача можна назвати активним поширенням інформації.

У віртуальному просторі поряд з активним поширенням інформації широко застосовується пасивне поширення інформації, коли суб'єкт, що бажає довести свою інформацію до визначеного (чи невизначеного) кола облич, розміщає інформацію на своєму сайті і очікує звертання до неї споживачів. Причому таке поширення забезпечується не тільки розміщенням інформації на сайте, але також і включенням доменної назви у відповідні глобальні інформаційно-пошукові системи (Гугл, Рамблер, Яндекс і ін.), що підвищує імовірність доведення його змісту до потенційного споживача. Причому чим більш відоме чи зображення написання доменного імені потенційному споживачу, чим більш відповідає це ім'я змісту розповсюджуваної інформації, тим більше імовірність звертання до даного сайту.

Отже, з юридичної точки зору, доменні імена варто було б реєструвати після перевірки їхнього авторства. У цьому структура інформаційних правовідносин у віртуальному середовищі інформаційної сфери аналогічна їхній структурі в матеріальному середовищі.


Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!