Робота над термінами та поняттями



Діамонологічна компетенція — розуміння зв'язного тексту, вміння відповідати на запитання, підтримувати та розпочинати розмову, вести діалог, складати різні види розповідей та переказувати.

Комунікативна компетенція — комплексне застосування мовних і немовних засо­бів з метою комунікації, спілкування в конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціативність спілкування.

Особистісний компонент зв'язного мовлення характеризується тим, що в мовленні особа виявляє свою індивідуальність — характер, темперамент, рівень загальної куль­тури.

Діяльніший компонент зв'язного мовлення зумовлюється процесами утворення й сприймання повідомлень, регуляції та контролю власної мовленнєвої діяльності.

Текст — словесно виражений продукт мовленнєво-розумової діяльності людини, якому властива завершеність, структурна цілісність, цілеспрямованість та граматична настанова.

Дискурс (О.Мельничук) — продукт усного мовлення, зв'язний текст, узятий у про­цесуальному контексті.

Спілкування (або комунікація) — це контакт між людьми, що забезпечує соціальну перцепцію, інтерактивний, інформаційний, афективно-оцінний обмін, який може від­буватися на вербальному та невербальному рівнях.

Діалог — це форма мовної комунікації, учасники якої обмінюються репліками-ви-словлюваннями та чергуванням слухання й промовляння невеликих, непрвних речень простої будови, якими обмінюються співрозмовники.

Монолог — мовлення однієї людини, орієнтоване на сприймання іншими людьми, яке не передбачає миттєвого, безпосереднього відгуку слухачів.

Розповідання — самостійний зв'язний смисловий розгорнутий виклад певного зміс­ту про події, предмети, об'єкти, явища навколишньої дійсності.

Переказування — свідоме відтворення дитиною літературного тексту в усному мов­ленні.

Опис — тип мовлення, за допомогою якого створюється цілісне уявлення про оз­наки, якості, властивості, дії предмета.

Описування — вид зв'язного висловлювання дитини з цілісним уявленням про ознаки, якості, властивості, дії предметів або явищ навколишньої дійсності.

Повідомлення — функціональний тип мовлення, що характеризується послідовним викладом подій з погляду оповідача про подію та час її здійснення.

Міркування — це найскладшший тип зв'язного монологічного мовлення, який ха­рактеризується встановленням причинно-наслідкових, логічних зв'язків між суджен­нями, що входять до його складу і утворюють умовивід з відповідним мовним оформ­ленням.

Теза — думка або твердження, істинність яких треба довести.

Аргумент — це думка, істинність якої вже встановлено.

Висновок вживається для підтвердження істинності висловленої тези.

Мовленнєві навички міркування (за Н.Харченко) — це мовленнєві операції, що здій­снюються несвідомо, з повним автоматизмом відповідно до мовної норми й викорис­товуються для самостійного вираження суджень.

Мовленнєві уміння міркування (за Н.Харченко) — це мовленнєві дії довільного ви­бору та поєднання мовленнєвих операцій (навичок) у процесі комунікації.

Пояснення — тип зв'язного мовлення дитини, що характеризується з'ясуванням, розкриттям причини якоїсь події чи явища.

Планування — нова функція мовлення, яка полягає у послідовному, логічно побу­дованому та словесно оформленому плані дій певного виду діяльності. Є якісним но­воутворенням у дітей старшого дошкільного віку.

Етюд — вид зв'язного розповідання дитини у вигляді невеликого за обсягом без­сюжетного твору настроєвого характеру.

Контамінація (змішані тексти) — це такий вид текстів, в яких наявні елементи усіх типів висловлювань із переважанням одного з них.

Зразок-дублер — методичний прийом навчання дітей розповіді, який використову­ється у середньому дошкільному віці та полягає у повторенні зразка від іншої особи.

Розповідь з власного досвіду — самостійна розповідь дитини про події, учасником або свідком яких вона була.

Творча розповідь — самостійна розповідь дитини з елементами домислу та фантазії.

Мовленнєвотворча діяльність (за Н.Гавриш) — це діяльність, в якій через самостій­не мовлення (у різних зв'язних висловлюваннях) відображаються почуття, уявлення, враження, навіяні художніми творами та сприйманням довкілля.

Словесна дитяча творчість — це форма літературної творчості, яка полягає у скла­данні дитиною твору в будь-якій формі висловлювання відповідно до літературних норм.


Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!