Робота над термінами та поняттями
Діамонологічна компетенція — розуміння зв'язного тексту, вміння відповідати на запитання, підтримувати та розпочинати розмову, вести діалог, складати різні види розповідей та переказувати.
Комунікативна компетенція — комплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування в конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціативність спілкування.
Особистісний компонент зв'язного мовлення характеризується тим, що в мовленні особа виявляє свою індивідуальність — характер, темперамент, рівень загальної культури.
Діяльніший компонент зв'язного мовлення зумовлюється процесами утворення й сприймання повідомлень, регуляції та контролю власної мовленнєвої діяльності.
Текст — словесно виражений продукт мовленнєво-розумової діяльності людини, якому властива завершеність, структурна цілісність, цілеспрямованість та граматична настанова.
Дискурс (О.Мельничук) — продукт усного мовлення, зв'язний текст, узятий у процесуальному контексті.
Спілкування (або комунікація) — це контакт між людьми, що забезпечує соціальну перцепцію, інтерактивний, інформаційний, афективно-оцінний обмін, який може відбуватися на вербальному та невербальному рівнях.
Діалог — це форма мовної комунікації, учасники якої обмінюються репліками-ви-словлюваннями та чергуванням слухання й промовляння невеликих, непрвних речень простої будови, якими обмінюються співрозмовники.
|
|
|
Монолог — мовлення однієї людини, орієнтоване на сприймання іншими людьми, яке не передбачає миттєвого, безпосереднього відгуку слухачів.
Розповідання — самостійний зв'язний смисловий розгорнутий виклад певного змісту про події, предмети, об'єкти, явища навколишньої дійсності.
Переказування — свідоме відтворення дитиною літературного тексту в усному мовленні.
Опис — тип мовлення, за допомогою якого створюється цілісне уявлення про ознаки, якості, властивості, дії предмета.
Описування — вид зв'язного висловлювання дитини з цілісним уявленням про ознаки, якості, властивості, дії предметів або явищ навколишньої дійсності.
Повідомлення — функціональний тип мовлення, що характеризується послідовним викладом подій з погляду оповідача про подію та час її здійснення.
Міркування — це найскладшший тип зв'язного монологічного мовлення, який характеризується встановленням причинно-наслідкових, логічних зв'язків між судженнями, що входять до його складу і утворюють умовивід з відповідним мовним оформленням.
Теза — думка або твердження, істинність яких треба довести.
Аргумент — це думка, істинність якої вже встановлено.
|
|
|
Висновок вживається для підтвердження істинності висловленої тези.
Мовленнєві навички міркування (за Н.Харченко) — це мовленнєві операції, що здійснюються несвідомо, з повним автоматизмом відповідно до мовної норми й використовуються для самостійного вираження суджень.
Мовленнєві уміння міркування (за Н.Харченко) — це мовленнєві дії довільного вибору та поєднання мовленнєвих операцій (навичок) у процесі комунікації.
Пояснення — тип зв'язного мовлення дитини, що характеризується з'ясуванням, розкриттям причини якоїсь події чи явища.
Планування — нова функція мовлення, яка полягає у послідовному, логічно побудованому та словесно оформленому плані дій певного виду діяльності. Є якісним новоутворенням у дітей старшого дошкільного віку.
Етюд — вид зв'язного розповідання дитини у вигляді невеликого за обсягом безсюжетного твору настроєвого характеру.
Контамінація (змішані тексти) — це такий вид текстів, в яких наявні елементи усіх типів висловлювань із переважанням одного з них.
Зразок-дублер — методичний прийом навчання дітей розповіді, який використовується у середньому дошкільному віці та полягає у повторенні зразка від іншої особи.
|
|
|
Розповідь з власного досвіду — самостійна розповідь дитини про події, учасником або свідком яких вона була.
Творча розповідь — самостійна розповідь дитини з елементами домислу та фантазії.
Мовленнєвотворча діяльність (за Н.Гавриш) — це діяльність, в якій через самостійне мовлення (у різних зв'язних висловлюваннях) відображаються почуття, уявлення, враження, навіяні художніми творами та сприйманням довкілля.
Словесна дитяча творчість — це форма літературної творчості, яка полягає у складанні дитиною твору в будь-якій формі висловлювання відповідно до літературних норм.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!