Д) Державна реєстрація земельних ділянок

⇐ ПредыдущаяСтр 19 из 23Следующая ⇒

Проблемою є термінологічна неузгодженість різних положень ЗК України. Ст. 202 вживає термін " реєстрація земельних ділянок ", ст. 100 — веде мову про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, п. 6 Розділу X "Перехідні положення" - про державну реєстрацію прав на землю, ст. 125 - про реєстрацію документів. Жоден із цих термінів законодавчо не визначається. На наш погляд, в усіх згаданих випадках йдеться про одне й те саме - реєстрацію відомостей про земельні ділянки, у тому числі правового характеру. Між тим, термінологічна невизначеність породжує проблеми у правозастосуванні.

Доктринально реєстрація прав на землю визначається як "юридично визначена, поліфункціональна, вольова діяльність суб'єктів земельних реєстраційних правовідносин, спрямована на внесення передбачених

IX. Управління у галузі земельних відноснії

законодавством належно отриманих даних у спеціально призначені для цього офіціцні документи уповноваженими державою органами за встановленою процедурою з метою виникнення, зміни або припинення прав на землю у належних заінтересованих осіб, які її ініціюють, та утвердження останніх як суб 'єктів зазначених легалізованих прав" (С. В. Гринько).

Термін "реєстрація" походить від слова "реєстр', яке з'явилося в українській мові через польське "rejestr" від латинського "regestntm" - внесене, записане. Воно означає список, письмовий перелік кого-небудь або чого-небудь; книгу для запису

■ «• 692

справ, документів, майна, земельних володінь тощо.

Реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (Центр ДЗК). Центр ДЗК діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Держкомзему України від 23.05.2003 N 135 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах". Діяльність Центру ДЗК регулюється також наказом Держкомзему України від 31.10.2003 № 279 "Про схвалення Типових положень про регіональну філію державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та про районний (міський) відділ регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Із прийняттям Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 діяльність Центру ДЗК отримала законодавче підґрунтя, проте сама ситуація, коли державні функції здійснює підприємство, хоч і державне, є, на наше глибоке переконання, неприродною.

Законодавство, що регламентує державну реєстрацію земельних ділянок (прав на землю, документів про права на землю), включає:

- ст. 202 та ін. ЗК України,

- ст. 185 ЦК України,

- ст. 20 Закону України "Про оренду землі",

- Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме
майно та їх обмежень" від 01.07.2004,

- постанову KM України "Про затвердження Порядку державної
реєстрації договорів оренди землі" від 25.12.1998 № 2073 (містить
істотні розбіжності із положеннями чинного ЗК України),

- Наказ Держкомзему України "Про затвердження Інструкції про порядок
складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право
приватної власності на землю, право колективної власності на землю,

⁶⁹¹Гринько С. В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Монографія. - К.: Видавничо-
поліграфічний центр "Київський університет", 2004. - С. 23. 24.

⁶⁹²Гринько С. В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Монографія. - К.: Видавничо-
поліграфічний центр "Київський університет'". 2004. - С. 6.

право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" від 04.05.1999 № 43,

- Наказ Держкомзему України "Про затвердження Тимчасового порядку
ведення державного реєстру земель " від 02.07.2003 № 174;

- низку інших підзаконних нормативно-правових актів.

До прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", реєстрація земельних ділянок проводиться у складі державного реєстру земель відповідно до ЗК України та постанови KM України від 17.07.2003 № 1088 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру⁶⁹³. Також окремо здійснюється реєстрація правочинів щодо земельних ділянок у порядку, встановленому постановою KM України "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів" від 26.05.2004 № 671.

Проблемою є неузгодженість положень щодо реєстрації прав на землю ЗК України, ЦК України та Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Зокрема, ЗК України передбачає державну реєстрацію земельних ділянок (державних актів про право власності на землю) у складі державного земельного кадастру (ст. ст. 125, 202 ЗК України). Так, при видачі державного акту він реєструється у Книзі записів реєстрації державних актів (ст. 202 ЗК України, форма державного акту на право власності на земельну ділянку, затверджена постановою KM України від 02.04.2002 № 449, п. 9.1.1. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174), після чого виникає право власності на землю (ст. 125 ЗК України).

Натомість, Закон України "'Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачає реєстрацію прав на нерухомість (існуючих) у Державному реєстрі прав на нерухоме майно (Розділ III та ін. норми Закону). Така реєстрація є і реєстрацією правочинів, яка вимагається ЦК України (ст. ст. 334, 657 та ін.). Для реєстрації права подають серед іншого і державні акти (ст. 19 Закону), які при їх видачі вже зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів. Після реєстрації видається свідоцтво про державну реєстрацію речового права (ст.ст. 8, 26 Закону). Таким чином, передбачена Законом процедура реєстрації не виключає і не заміщає процедури реєстрації державних актів відповідно до ЗК України. На наш погляд, існування двох паралельних реєстраційних процедур є недоцільним.

Крім того, ще одну колізію закладено на підзаконному рівні. Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений Наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174, передбачив ще одну реєстраційну процедуру, що не передбачена ні ЗК України, ні Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Тимчасовим порядком передбачено ведення Державного реєстру земель, Законом же - Державного реєстру прав на нерухоме майно⁶⁹⁴.

о(

⁶⁹³Інформація до парламентських слухань 13.09.2005 року "Сучасний стан та перспективи розвитку
земельних відносин в Україні". - К.: Кабінет Міністрів України, 2005. - С. 21.

⁶⁹⁴Миколюк М. Державна реєстрація прав на земельні ділянки і їх обмежень: платити чи не
платити? // Юридична газета. - 2006. - № 7 (67). - 20 квітня.

IX. Управління у галузі земельних відносин

NB. У законодавстві України складається тенденція, найбільш яскраво закріплена у Законі України "'Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", до поглинання системи реєстрації прав на землю системою реєстрації прав на нерухомість. С. В. Гринько негативно оцінює цей процес, мотивуючи свою точку зору відмінностями землі від нерухомого майна⁶⁹⁵. На наш погляд, уніфікація реєстраційних процедур, використання принципу "єдиного вікна" значно спростить процедуру реєстрації, підвищить ефективність роботи реєструючих органів і усуне паралелізм у їхній роботі.

NB. Механізм реєстрації прав на землю у складі реєстрації прав на нерухомість, передбачений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", до сих пір не діє через відсутність організаційних передумов. Між тим, в Україні вже зараз діють пілотні проекти з реєстрації землі, які діють за принципами, визначеними Законом. Так. у м. Боярці Київської обл. вже відкрито перший модельний офіс реєстрації прав на нерухомість, що працює за принципом "єдиного вікна'⁶⁹⁶. В Україні здійснюється низка інших пілотних проектів у сфері реєстрації прав на землю: українсько-канадський за системою Торенс - Косівський район Івано-Франківської області, українсько-американський - Вишгородський район Київської області, шведський -Білоцерківський район Київської області, проект TACIS за підтримки корпорації РОНКО - Радехівський район Львівської області⁶⁹⁷.

NB. В юридичній літературі виділяють такі основні типи реєстраційних

систем: (1) система публічності речової (найбільш досконало виражена у німецькій поземельній книзі), або система центральноєвропейського типу - Німеччина. Англія, Австрія, Швейцарія, Ліхтенштейн, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Хорватія та ін.); (2) система публічності особистої, або французька, публікаційна система (Франція, Бельгія, Люксембург, обмежено - Італія та Португалія). Відрізняються тим, що за центральноєвропейської системи зміст поземельної книги завжди вважається таким, що відповідає дійсності, внесення відомостей до поземельної книги має правовстановлююче значення, тоді як за французької системи зміна права на земельну ділянку має місце вже під час укладення договору, однак права, що виникають за угодою, отримують силу для третіх осіб тільки з моменту їх подання у вигляді нотаріального документу в передбаченій формі у поземельний та іпотечний реєстр та публікації після суто формальної перевірки⁶⁹⁸.

За іншою класифікацією, системи реєстрації прав на землю поділяють на (1) систему реєстрації документів (Registration of Deeds), що передбачає внесення до реєстрів відомостей про землю, не гарантованих державою або недержавною організацією (Франція, США), та (2) систему реєстрацію титулів/землі (система Торренса. Registration of Title/Land), що передбачає визнання, підтвердження, захист та гарантування прав на землю, які виникають до моменту реєстрації (Росія, Великобританія) або в момент реєстрації (Україна, Німеччина)⁶⁹⁹.

⁶⁹³ Гринько С. В. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень": замість коментарю // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2005. - № 65-66. - С. 27.

⁶⁹⁶Див. www.mvland.org.ua, новини за 18.10.2004.

⁶⁹⁷Добряк Д. С. Завдання землевпорядної науки на сучасному етапі земельної реформи //
Землевпорядний вісник. - 2003. - № 4. - С. 17.

⁶⁹⁸Гринько С. В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Монографія. - К.: Видавничо-
поліграфічний центр "Київський університет", 2004. - С. 56-57.

^f''^w Там само. - С. 58.

NB. Напевно, не буде помилкою сказати, що реєстрація прав на землю є на сьогодні чи не найпроблемнішим напрямком управління у галузі земельних відносин. У спеціальній літературі висловлюються такі пропозиції щодо удосконалення механізму реєстрації прав на землю, до яких ми приєднуємося: (1) реєстрація прав на землю та іншу нерухомість повинна здійснюватися установою, що не матиме конфліктуючих функцій (надання землевпорядних послуг тощо): (2) діяльність із реєстрації прав на землю має бути неприбутковою; (3) необхідно запровадити механізм вирішення розбіжностей між різними правоустановлюючими документами на нерухоме майно при первинній реєстрації прав; (4) слід передбачити поступову інтеграцію записів про право власності на будинки та квартири із записами про право власності на землю, почавши із запровадження взаємних посилань в існуючих правоустановлюючих документах; (5) необхідно зробити реєстр відкритим, за виключенням певних конфіденційних даних⁷⁰⁰.

Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 14 15 16 17 181920 21 22 23 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!