Перемінна особистості випробовуваного
Випробовуваний (обстежуваний, пацієнт, клієнт, респондент) — центральна фігура і надзвичайно важлива перемінна психодіагностики. Вона завжди враховувалась і повинна враховуватися в психологічних дослідженнях у віковому, статевому, диференціальному, педагогічному, соціально-статусному й інших відношеннях.
Варто мати на увазі, що в психодіагностуванні випробовуваний виступає одночасно в двох площинах: як об'єкт і як суб'єкт взаємодії. Звичайно ж, випробовуваний — об'єкт психологічного пізнання, оскільки діагност повинен у ньому розібратися, вивчити, зрозуміти. Але це жива людина і вона активно взаємодіє з експериментатором, хоча і розуміє, що стає об'єктом маніпулювання і пізнання, суб'єктом випробування, іспиту. Далеко не всім така доля представляється приємною, однак майже всі люди піддаються спокусі випробувати і перевірити себе.
Відношення випробовуваного до обстеження, дослідника, ситуації, завдань, в кінцевому рахунку, до самої психології багато в чому визначає достовірність діагнозу, прогнозу, консультування. Очікування випробовуваного, здатність відкритися, довіра до дослідника, мотивація на обстеження — усе це проміжні перемінні, які є заставою ефективності психодіагностики.
Важливою умовою психодіагностики є створення ситуації включеності випробовуваного в обстеження, у процес міжособистісної і ділової взаємодії з дослідником. У спорті використовується поняття "розминка", що позначає підготовку і включення, "утягування" спортсмена в майбутню діяльність. Щось схоже передбачається й у ситуації психодіагностичного обстеження: випробовуваний повинен адаптуватися, звикнути до обстановки і процедури діагностики, до дослідника, "утягтися" у завдання, що має виконувати. Не випадково деякі опитувальники, наприклад Р. Кеттела, містять попередні, ознайомлювальні твердження, що не враховуються у підрахунках "сирих" очків, але необхідні для включення випробовуваного в процедуру обстеження.
|
|
|
Поряд із процедурною частиною при організації психодіагностичного обстеження особливого значення набувають попередні уявлення випробовуваного про психологічну діагностику. З практики відомо, що здебільшого до психолога звертаються люди, які бажають випробувати, перевірити себе. Усіх бажаючих прийняти добровільну, ініціативну участь в обстеженні можна віднести до так званих “проблемних”. Серед них більшість людей із заниженою самооцінкою і підвищеною тривожністю. Психолог ще до обстеження знає, що в таких людей існують труднощі або в основній (трудовій, навчальній) діяльності, або в міжособистісних стосунках, у комунікативній сфері, у сфері спілкування. Уточнити ці позиції не важко. Однак психологам також відомо, що проблеми в області основної трудової діяльності здебільшого пов'язані з емоційно-вольовою і мотиваційною сферою особистості, можливо, нереалізованими задатками і здібностями, самооцінками і домаганнями. Проблеми в міжособистісних стосунках мають, як правило, неврівноважені й активні люди, що не вміють стримувати свої емоції і почуття. Їх імпульсивність і нестриманість, прямолінійність і нерідко незграбність створюють ускладнення у відношеннях. Досвідчений психолог завжди має в арсеналі подібні названим установки на проблеми клієнтів і організує діагностичні процедури не тільки на їх перевірку й уточнення, але і на відповідний тип особистості, для того щоб зняти процедурні перешкоди й артефакти, що виходять від так званої перемінної випробовуваного.
|
|
|
Як показує досвід, усіх випробовуваних, які добровільно погоджуються на психологічне обстеження (для себе), умовно можна розділити на групи з різними мотивами. Розглянемо їх.
1. Випробовувані, котрі в результаті обстеження розраховують на зміни до кращого, бажають самозмін і очікують підказок або зовнішніх підтримок власним установкам на самовдосконалення або виправлення якихось пороків, недоліків, вад. Ціль звернення до психолога в такому випадку, як правило, консультативна.
|
|
|
2. Випробовувані, в основі життєвого кредо яких лежить невгамовна допитливість. Такі люди бажають довідатися ще і ще щось нове, навіть не важливо з якої області, головне, щоб це було цікаве і раніше невідоме. Пристрасть пізнання нерідко приводить їх у психологію, екстрасенсорику, соціоніку, біоінженерію. Ціль звернення до психолога — поспілкуватися з цікавим співрозмовником, звірити свої орієнтири, відкрити для себе щось нове.
3. Випробовувані — від "гострих відчуттів". Для них відчуття несподіваних, незвичайних, неясних ситуацій важливіше спокійних і ясних справ. Такі люди очікують від психологічних досліджень емоційного розжарення, ейфоричних станів, містичних метаморфоз, злету фантазії, загострення почуттів. Для них візит до психолога —певною мірою магічний трюк, здатний підтримати ілюзорне уявлення про життя, підкріпити в собі емоційний початок.
Виразність і сполучення названих мотивів багато в чому залежать від психологічних пізнань людей, а вони в різних випробовуваних різні. Відповідно цим критеріям зустрічаються різні типи випробовуваних. Розглянемо найбільш яскраві з них.
|
|
|
1. Випробовуваний "новачок". Має неясне уявлення про психологію, ніколи не брав участі у психодіагностичних обстеженнях. У певному смислі це "чистий" випробовуваний, саме той, який не має упереджених поглядів, нехай навіть позитивних. Як для наукових, так і для прикладних досліджень це найбільш сприятливий контингент.
2. "Позитивний професіонал". Він уже брав участь у психодіагностичних обстеженнях і набув позитивного досвіду, відкрив для себе щось нове, цікаве. У нього залишилося позитивне і приємне враження від тестування. Про психолога в нього склалася думка як про доброго і мудрого дослідника.
3. "Негативний професіонал". Упевнений, що ніяка наука не може допомогти людині. Вважає, що ніхто не знає себе краще, ніж людина сама. Попередні обстеження переконали його в тім, що нічого нового, а тим більше цікавого в них немає, залишилося враження, що в тестуванні його "роздягають", "лізуть у душу". Контактом із психологом він залишився не задоволений.
Природно, що кожна людина переносить свій досвід спілкування з конкретним психологом (діагностом) на психологічну практику взагалі, — ще і тому так важливо враховувати в психодіагностиці перемінну, пов'язану з категорією випробовуваних. Правильно організоване інструктування, довірчість, мотивація, зворотний зв'язок (інформування за результатами обстеження) можуть максимально нівелювати негативні установки і викликати жвавий інтерес до психодіагностичної взаємодії.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 22; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!