Основні категорії тестової психодіагностики
Спеціалізація тестів у сучасній психодіагностиці – поняття досить умовне. Діагностичний інструментарій може змінюватися в залежності від поставлених задач, а з іншого боку, у вирішенні різних практичних задач можуть застосовуватися одні і ті ж методики. Проблема у плануванні діагностичного дослідження: психолог, обґрунтовуючи задачі обстеження, у досягненні мети визначає самостійно, яка комбінація методичних засобів спроможна допомогти у виявленні потрібних якостей психіки. Та все ж, за своїм призначенням тести мають власну спеціалізацію.
1. Тести на сприйняття і діагностику пізнавальних процесів. Це велика категорія методів, що дозволяють вимірювати різні сторони вищих психічних функцій людини: відчуття і сприйняття (від порогів чутливості до диференціальних відмінностей), властивості уваги, пам'яті, мислення, емоцій, волі, сфери почуттів і т.д.
До таких методів (тестів) відносяться спеціально складені завдання, на виконання яких потрібне включення (актуалізація) або мобілізація за перевагою тих чи інших досліджуваних функцій психіки. Результати виконання запропонованих завдань фіксують у спеціально розробленому протоколі, що потім обробляється й аналізується. У підсумку роблять аналітичні висновки щодо індивідуальних особливостей досліджуваних психічних процесів.
2. Тести на визначення умінь і навичок. Це методики на діагностику механізмів психіки, що лежать в основі складних сенсомоторних новоутворень (навичок). До них відносяться тести на зорово-моторну координацію, ритмо-темпові характеристики, координацію рухів, стійкість рівноваги, точність і швидкість проходження лабіринту, упередження (антиципацію) рухів, координаційні, просторово-координаційні можливості та ін. У залежності від навичок, які потрібно установити, підбирають або створюють своєрідні завдання, при виконанні яких фіксуються відповідні показники. Отримані значення аналізують за допомогою методів математичної статистики, а потім порівнюють і зіставляють з модельними чи нормативними.
|
|
|
3. Тести здібностей. Основний принцип, за яким складаються тести здібностей, полягає у встановленні значимих кореляційних зв'язків між показниками тестів і успішністю в оволодінні тими чи іншими видами діяльності. У цьому випадку використовують ті ж тести, що розроблені для дослідження вищих психічних функцій і психологічних систем, – швидкості мови, моторної лабільності або ригідності, мобілізації енергії, особистісного розвитку і т.д. Питання полягає лише в тім, щоб набір тестів адекватно відтворював конкретні задатки досліджуваних здібностей у випробовуваних.
|
|
|
4. Опитувальники. Це найбільш розповсюджена категорія тестів, побудованих за формою анкетного методу. Опитувальні тести різноманітні — від особистісних діагностик до з'ясування смаків і звичок, переконань, ціннісних орієнтації, установок, ліній поведінки, гігієнічних норм, відносин між людьми, правил моралі, політичних поглядів і т.п. Такі тести різноманітні також по конструкції — від простих до дуже складних, багатоблочних і багатопрофільних, від очевидних до мудрих і зашифрованих.
5. Проективні тести. Ця категорія психодіагностичного інструментарію будується на таких підставах: за принципом помилок сприйняття, настановчої готовності діяти, оцінювати і поступати певним чином, індикації актуальних сенсів, конструктивних домінант, вибірковості, переносу чи заміщення провідних життєвих цінностей особистості, опредметнення переживань та ін. Зокрема, це ТАТ (тематичний апперцептивний тест), тест Роршарха, метод піктограм, тест Розенцвейга, метод незакінчених речень, усілякі рисункові тести. У діагностичній площині (у стимульних завданнях) використовують формалізовані проективні матеріали, за допомогою яких випробовуваний переносить свій внутрішній психологічний досвід у зовнішні не завжди лінгвістично адекватні форми і моделі. Задача дослідника — правильно скористатися отриманими моделями і проекціями.
|
|
|
6. Ситуаційні включення тестових завдань. Ті самі завдання (у залежності від мети дослідження) можуть виконуватися наодинці або перед усім класом, для особистого або командного заліку, у ситуації змагання чи кооперації. Ситуація в такому випадку використовується як стимульний матеріал, як своєрідність діагностичного завдання. Ситуаційні тести допускають також включеність експериментатора або інших людей у вирішення тестового завдання. Створювані ситуації, як тест-стимули, можуть бути природними чи лабораторними, але саме вони в таких випадках є діагностичними. Один з різновидів ситуаційних тестів — ігрові психодіагностики.
7. Ігрові психодіагностичні задачі. Достоїнства гри в психодіагностиці важко переоцінити. В ігрових ситуаціях добре виявляються індивідуальні особливості випробовуваних. Гра звичайним шляхом підтримує мотивацію, а правила гри прекрасно імітують інструкцію. Грою легко керувати, використовуючи додаткові умови і доповнення, змінюючи ролі, видозмінюючи мету і способи її досягнення. У гру охоче і з неприкритим інтересом включаються і діти, і дорослі. Непогано грають і дорослі з дітьми, і діти з дорослими. Тому багато видів ігор включають в об'єктивні тести, а тести часто перетворюють в ігри.
|
|
|
Книга Е. Берна так і називається: "Ігри, у які грають люди. Люди, що грають в ігри". Кожен психологічний тренінг — не що інше, як спеціально організована гра.
8. Випадковості як стимульно-тестовий матеріал. Цей матеріал не зовсім точно визначається назвою “випадковості”. Спостереження, звичайно, у цьому методі організовані, але об'єкт і предмет дослідження залежать здебільшого від "випадкових" причин. Це можуть бути, наприклад, непевні відповіді, застереження, недомовки, ситуативні (не передбачувані інструкцією) позначки на тестових бланках, репліки, акуратність письма, полохливість, непосидючість, поспішність в обстеженні, інші прояви.
Психологу дуже важливо помітити подібні "випадковості" і врахувати у відповідних діагностиках. Якщо такі "випадковості" складаються в систему, то вони зовсім не випадкові, а детерміновані тими чи іншими особистісними, мотиваційними, культурними, а можливо, моральними або іншими тенденціями, установками, психічними станами. Подібні "випадковості" можна також провокувати, наприклад в експерименті на "психологічне перенасичення", коли випробовуваному дають завдання ставити риски на аркушах паперу рядок за рядком, не задаючи ні обсягів, ні часу виконання тесту.
У розгляді проблем тестового завдання і процедури психодіагностичного дослідження варто звернути увагу і на спосіб реєстрації одержуваних в обстеженні матеріалів. Способи реєстрації показників діагностики можуть бути явними, відкритими чи неявними, закритими.
Відкриті способи реєстрації допускають чіткі чи опосередковані уявлення випробовуваного про те, що ведуться виміри, записи, що матеріали тестування фіксуються. Більшість як лабораторних, так і "польових" досліджень є відкритими по способу реєстрації, хоча в лабораторних дослідженнях одні матеріали можуть фіксуватися явно, а інші — сховано. Але сам факт наявності об'єктивної реєстрації матеріалів обстеження робить їх відкритими.
Інша ситуація в "польових" дослідженнях, пілотажних спостереженнях, діагностичних бесідах, експедиціях. Там частіше прибігають до закритої форми реєстрації матеріалів діагностики — випробовуваний не знає, які відомості і як фіксуються. Це дозволяє уникати негативних впливів на інформацію з боку випробовуваних, однак процедура вимірів, коли результати протоколюються по пам'яті експериментатора, істотно втрачає точність, об'єктивність і повноту.
Виключення складають випадки закритої реєстрації результатів, коли вивчаються психологічні явища (особистісні якості, стани психіки, здібності) на продуктах діяльності — почерк, вироби, якісні показники, наприклад у навчанні, праці, суспільній роботі, чи статусні ролі в груповій психодинаміці й ін. У таких випадках випробовуваний не знає і не підозрює, що його вивчають, і ніяк не може впливати на результати психодіагностики.
У психодіагностиці експериментатор-діагност повинен прагнути до об'єктивності вимірів, тому змушений піклуватися про зняття, усунення або хоча б про врахування можливих артефактів.
Нами, таким чином, ретельно розглянуті особливості перемінної тестового завдання, які варто враховувати задля підвищення точності психологічної діагностики. Проте на достовірність діагностичних вимірів впливають ще й перемінні, які надходять від безпосередніх учасників психологічного обстеження - особистості випробовуваного й особистості діагноста.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!