Сучасні технології психодіагностичного обстеження
Для одержання максимально об’єктивної діагностичної інформації сучасна психологічна наука і практика застосовує різні прийоми і засоби, запобігає до певних “хитрощів”, створює спеціальні умови. Дещо узагальнюючи дані технології, можна виділити в них наступні, як ті, що є досить виразливими.
1. Маскування істинної мети дослідження. Це один з найбільш розповсюджених тактичних прийомів. У такому випадку, як правило, справжня мета дослідження випробовуваним не повідомляється. У явному виді їм називається інша, не істинна мета, що дозволяє одержати менш спотворений результат. Дуже часто прийом маскування дійсної мети використовують в особистісних діагностиках, зокрема в проективних методиках (ТАТ, тест Роршарха, малюнкові тести).
2. Несподівана постановка задачі. Цей прийом аналогічний ефекту раптовості, що використовують слідчі. Раптовість порушує систему очікувань і викликає у випробовуваного емоційне фон, близький до стресового, що заважає йому дотримуватися обраної лінії поведінки і реагування. Такий прийом виявляється доцільним у тих випадках, коли випробовуваний проявляє явно фіксовану установку на агравацію чи симуляцію у відповідях на тестові завдання.
У такий же спосіб, без попередньої підготовки інструкцією, до випробовуваного висувається вимога згадати зміст тексту, виконаного раніше, або згадати картинки, що були в попередньому стимульному матеріалі, хоча випробовуваний працював раніше з цифрами (методика Виготського-Сахарова). Інший приклад. В асоціативному експерименті випробовуваного просять відтворити ключові слова-асоціанти, а потім після відтворення знову пред'являють набір слів, але раптово просять відповідати асоціаціями. У підсумку випробовуваний виявляється перед дилемою: якої лінії дотримуватись — відповідати якомога швидше, починаючи з першого слова, що приходить на ум (асоціаціями), як того зажадала остання інструкція, чи зосередити зусилля на запам'ятовуванні ключових слів, як було задано спочатку?
|
|
|
Запитання, пов'язані з характером установок, що задаються інструкцією, умовностей і компромісів щодо несподіваних нововведень, являють самостійний інтерес для особистісних психодіагностик.
3. Невизначеність, нечіткість цілей тестування. Випробовуваному дають такі інструкції, щоб він не міг зрозуміти вимоги експериментатора і не знав, у яку сторону варто змінити свої реакції, щоб вони відповідали соціальним нормам і вимогам. У цих випадках випробовуваному говорять, що робити, але не уточнюють, як робити, не дають критеріїв якості виконання.
Наприклад, випробовуваному говорять, щоб він обертав руками в зручному темпі, розклав схожі картинки на групи, переніс іграшки зі столу на підвіконня і т.п. Якщо випробовуваний намагається уточнити інструкцію, відповіді дають в ухильній формі. Які іграшки будуть перенесені, як розставлені — вирішувати йому. Чи, скажемо, у тесті на вивчення наполегливості і самостійності випробовуваному пред'являється набір важких арифметичних задач. Інструкція передбачає, що якщо випробовуваний не може вирішити задачу, він може звернутися по допомогу чи підказку, що знаходиться на звороті листа. Однак з інструкції неясно, що краще — узагалі не вирішити чи задачу звернутися по допомогу.
|
|
|
4. Відволікання від головного. У цьому прийомі завдання, важливі для вирішення тестової задачі, як би розчиняються серед завдань, що не мають для досягнення мети істотного значення. Зовні відволікаючі елементи дуже схожі на основні, як, наприклад, у субтестах Векслера по відновленню послідовності подій. У такий спосіб сконструйований тест дозволяє виявити здатності випробовуваного до цільової, орієнтованої діяльності, хоча основна його увага поглинена просторово-логічними співвідношеннями. Виконуючи в такий спосіб організований тест, випробовуваний меншою мірою контролює свою поведінку і часто, не підозрюючи, розкриває потенційні сторони своєї психіки.
|
|
|
5. Створення емоційної ситуації. Такий прийом часто використовується в психодіагностиці. Емоційний стан напруги досягається різними способами, наприклад негативними відгуками про якість виконання завдання, чи про здібності, про уміння випробовуваного виконувати якісь дії, вимогою відповідати дуже швидко чи повільно та ін.
Емоційну напругу можна викликати також за допомогою тестового матеріалу: неетичний зміст, трагічне (катастрофа), виродливе, смішне, азартне у взаємодії будуть породжувати відповідні психоемоційні стани. На тлі викликаних емоцій виконується тестова задача й одночасно реєструються вербальні реакції, вегетативні, рухові, моторно-рухові, мімічні, інтонаційні або інші зміни. Іноді створюють ситуацію емоційного стресу для того, щоб виявити психогенну стійкість організму до дії екстремальності. При цьому паралельно виконується який-небудь інший тест чи надходять прохання розповісти про сугубо особисті справи і враження, висловити власне відношення до тестів або до тих, хто їх проводить. Експериментально поряд з вербальними реакціями фіксуються вегетативні, а також моторно-рухові, мімічні й інтонаційні зміни.
|
|
|
6. Стереотипізовані форми психіки, автоматизми. Почерк, манеру поведінки, експресивні рухи важко контролювати і змінювати навіть при великому бажанні, тому вони часто використовуються в особистісних тестах і діагностиках спеціального призначення: генетичні дослідження, експертна психодіагностична криміналістика, психоемоційна резистентність в екстремальних умовах, ін. Поряд з особистісною інформацією такий діагностичний прийом дає багато цінної інформації про психофізіологічні механізми саморегуляції поведінки і діяльності людини взагалі.
7. Психофізіологічні, чи "мимовільні" індикатори психіки. Поняття "мимовільні" індикатори психіки введені і розробляються науковою школою Б. М. Теплова і В. Д. Небиліцина, їхніми учнями і послідовниками. Це поняття охоплює лише ті явища психіки, які реєструються в проявах функцій, що не залежать від волі і намірів випробовуваного. У якості "мимовільних" індикаторів психіки, як правило, у психодіагностиці використовуються електроенцефалографічні, електрофізіологічні, біохімічні, вегетативні зміни, що супроводжують психічні процеси. Прикладом таких методик є так називаний “детектор брехні”, уперше запропонований О. Р. Лурією і застосовуваний при вирішенні спеціальних практичних задач.
8. "Фонові", чи статусні, індикатори психіки. У якості таких індикаторів використовують показники фізіологічного і фізичного статусу, антропометричні ознаки: зріст, вага, кістково-м'язова маса, динамічна і статична сила, інші властивості, як то - пропорційності і розмірності тіла, а також відхилення й аномалії — кульгавість, заїкання, каліцтва, що неминуче позначається на психіці людини, її специфічних проявах у поведінці, діяльності, мотиваціях, способі життя, ціннісних орієнтаціях і т.п.
Перераховані тактичні прийоми тестових завдань і безліч похідних від них призначені для зниження суб'єктивних спотворень, що можуть надходити від випробовуваного. Але в психодіагностиці вони розглядаються як перемінні завдання. Перемінна завдання, таким чином, визначає і форму психодіагностики, її технологію застосування. Завдання, що використовуються в конкретній діагностиці (стимульний матеріал), являють собою не що інше, як тест того чи іншого психодіагностичного змісту і призначення. Виходячи з цього, розрізняють і відповідні до них категорії тестової психодіагностики.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!