Фізичні та фізіологічні властивості зору

Динамічний діапазон:

Чутливість ока: закон Фехнера-Вебера.

Переріз зінниця ока: 2 – 8 мм.

Кардинальні елементи оптичної системи //інша назва- метод Гаусса

Кардинальні точки- точки на головній оптичній осі за допомогою яких можна побудувати зображення. //дословно конспект

Деякі визначення:

Центрована оптична система-центри кривизни заломлюючих/відбиваючих поверхонь цієї системи лежать на одній прямій-головній оптичній осі.

Спряжені точки –точки що є зображеннями одна одної.

Стигматичне зображення –таке що формується гомоцентричними(виходять/збираються в 1 точці) пучками.

Головні площини –спряжені площини з коефіцієнтом лінійного збільшення=1. // НЕ КОНСПЕКТ

Формулы:

f’= ; f’= ;

; . //по Овечко

A,C,D-елементи матриці оптичної системи; n,n’-показники заломлення в просторі предметів/зображень відповідно; -відстані від опорних площин до головних.

Когерентність

Когере́нтність — це властивість хвилі зберігати свої частотні, поляризаційні й фазові характеристики.

1)Якщо повністю когерентні поля, тобто

2) Якщо

У випадку рівних амплітуд ( : V=

Матрична оптиа

Де матриця оптичної системи; y₁,y₂ – висота входу та виходу променя; V₁, V₂ – узагальнені кути входу та виходу променю.

Узагальнений кут (n – показник заломлення)

Умова зображення В=0; А-лінійне збільшення.

	Матриця заломлюючої поверхні
	Матриця дзеркальної поверхні
	Матриця трансляції

‘Знаки радіусів вибираються за наступними правилами.

Умова унімодулярності AD-BC=1

Положення координальних елементів розраховується за формулами:

Обмеження світлових пучків. Діафрагма

Діафрагма – в оптичних системах – оправи оптичних деталей чи спеціально встановлені в оптичні системи деталі, що обмежують пучки променів, які проходять у системі.

Розрізняють такі діафрагми оптичних систем:

апертурну (діючу), що обмежує пучок променів, які виходять з осьової точки предмета (світлосилу труби);

польову, обмежуючу поле зору системи;

віньєтну, що обмежує пучки променів, які виходять з точок предмета, розташованих, поза оптичною віссю, і викликають цим затемнення зображення по краях поля зору.

Однофотонна інтерференція.

При проходженні окремих фотонів через щілину, вони дифрагуватимуть, і утворюватимуть на фотоплатівці дифракційну картину.

Стан окремого фотона описується y - функцією:

y(l ₁, l ₂) = y(l ₁ ) + y(l ₂). Для класичного випадку інтерферують напруженості |E₁ + E₂|² . Для випадку однофотонної інтерференції діє властивість квантових частинок знаходитися з деякою ймовірністю у двох місцях одночасно. Ймовірність потрапляння окремого фотону в окрему точку:

P(l₁ , l₂) = |y(l ₁, l ₂)|² = |y(l ₁ )|²+ |y(l ₂)|² + 2Re(y(l ₁ ) + y(l ₂)). Останній член – інтерференційний, отже як бачимо інтерферують комплексні амплітуди ймовірносі

P = |A₁ + A₂|² .

Величина P визначається експериментально. Така “інтерференція” може спостерігатися не тільки у фотонах, а і в інших частинках, що мають хвильові властивості(наприклад електрони).

Оптичні прилади

1. Зорові труби(телескопічні системи)(афокальні Ф=0)

2. Мікроскоп(з 2 фокусних об’єктивів складається)

3. Фотографічні об’єктиви(основне завдання-фомування дійсного зображення)

4. Проекційні системи

Характеристики:

· Лінійні або кутові збільшення

· Освітленість

· Лінійне поле зору оптичної системи

· Роздільна здатність

2-компонентна оптична система: