Правила і норми з охорони праці в торгівлі



    Повний перелік чинних в Україні нормативних документів з охорони праці в торгівлі наведено в «Державному реєстрі міжгалузевих і галузевих актів про охорону праці». У реєстр включено міжгалузеві та галузеві нормативні акти, міждержавні системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ), державні стандарти України, правила, норми, положення, інструкції, керівництва чи приписи, вимоги. Рекомендації, технічні умови безпеки та деякі інші нормативні документи. У цих нормативних актах конкретизовано основні положення закону України «Про охорону праці». Дії одних нормативних актів розповсюджуються на всі чи більшість галузей господарської або іншої діяльності суспільства, дії інших – на якусь конкретну галузь. Тому вони мають відповідну назву: державні міжгалузеві та галузеві акти про охорону праці.

    До державних міжгалузевих актів, які діють також в торговельній галузі, належать, наприклад: «Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів», «Правила будови і безпечної експлуатації посудин, які працюють під тиском», «Правила безпеки у газовому господарстві», «Правила технічної експлуатації електрообладнання споживачів» і «Правила техніки безпеки при експлуатації електрообладнання споживачів». У галузі торгівлі діють відповідні галузеві акти про охорону праці, наприклад, «Правила охорони праці на підприємствах роздрібної торгівлі», «Правила техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах громадського харчування».

    Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ССБП) мають позначення буквені (ГОСТ) та цифрові: перша цифра 12 – позначення ССБП, друга після крапки – шифр підсистеми, три наступні після крапки – порядковий номер стандартів у підсистемі та дві після тире – рік затвердження чи перегляду стандарту. У реєстрі наведено міждержавні стандарти з шифрами підсистем від 0 до 4. Стандарти з шифром підсистеми «0» є організаційно-методичними, тобто основоположними (наприклад, ГОСТ 12.0.001-82. «ССБП. Основні положення»). Шифр підсистеми «1» об’єднує стандарти вимог та норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих факторів (наприклад, ГОСТ 12.1.003-83. «ССБП. Основні вимоги безпеки»).

Стандарти підсистеми «2» встановлюють вимоги безпеки до виробничого обладнання (наприклад, ГОСТ 12.2.003-91. «ССБП. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки»; ГОСТ 12.2.124-90. «ССБП. Обладнання продовольче. Загальні вимоги безпеки»). У стандартах з шифром підсистеми «3» викладено вимоги безпеки до виробничих процесів (наприклад, ГОСТ 12.3.009-76. «ССБП. Роботи завантажувально-розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки»).

Стандарти з шифром підсистеми «4» установлюють вимоги до засобів захисту працівників (наприклад, ГОСТ 12.4.011-89. «ССБП. Засоби захисту працівників. Загальні вимоги і класифікація»).

Як приклад державних стандартів України з безпеки праці можна навести ДСПУ 2272-93. «ССБП. Пожежна безпека. Терміни і визначення»); ДНАОП 7.1.00-1.01-96. «Правила охорони праці для об'єктів роздрібної торгівлі».

Впровадження стандартів на підприємствах, в установах і організаціях полягає у конкретній реалізації їх вимог щодо забезпечення безпеки праці. Стандарти впроваджуються відповідно до комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничої санітарії, які розробляються на основі обстеження обладнання, технологічних процесів, фактичного санітарно-технічного і протипожежного стану робочих місць.

Для вирішення питань забезпечення безпеки праці використовуються будівельні норми і правила, наприклад: СНіП 2.01.02-85. «Протипожежні норми». СНіП 12.11.02-87. «Холодильники».

На основі чинних на Україні нормативних актів про охорону праці на об’єктах господарювання (підприємствах, установах і організаціях) розробляються положення та інструкції, які застосовуються до конкретних умов.

Управління охороною праці на виробництві

Система управління охороню праці на виробництві

З метою створення безпечних і нешкідливих умов праці у кожному структурному підрозділі та на кожному робочому місці керівник підприємства (власник) повинен створити систему управління охороною праці і забезпечити її ефективне функціонування.

Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною управління підприємствами, яка включає прогнозування і планування, організацію роботи, координацію і регулювання, активацію і стимулювання, контроль, облік і аналіз.

Управління охороною праці – це підготовка, прийняття і реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, направлених на забезпечення безпеки, збереження здоров’я і працездатності людини у процесі роботи. В СУОП наявні об’єкти і органи управління, що виконують визначені функції та завдання. Об’єктом управляння є дієздатність функціональних служб і структурних підрозділів щодо забезпечення безпеки праці на робочих місцях, ділянках, в підрозділах і на об’єкті господарювання.

Управління охороною праці на підприємстві здійснює його керівник (власник); у цехах, службах і на ділянках – керівники відповідних підрозділів і служб. Для цього розробляється і затверджується Положення про систему управління охороною праці на підприємстві. Управління охороною праці дає можливість вирішувати такі основні задачі:

·   навчання працівників безпеці праці і пропаганда досягнень охорони праці;

· забезпечення безпеки виробничого обладнання, виробничих процесів, а також будівель і споруд;

· нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

· забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

· забезпечення оптимальних умов праці та відпочинку працівників;

· організація лікувально-профілактичного і санітарно-побутового обслуговування працівників;

· професійний відбір працівників за окремими спеціальностями.

Організаційно-методична робота управління охороною праці, підготовкою управлінських рішень і контроль за їх реалізацією здійснюється службою охорони праці, яка підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства. На підприємствах виробничої сфери з кількістю працівників до 50 чоловік, невиробничої сфери – до 100 чоловік функції цієї служби можуть виконувати люди із відповідною професійною підготовкою за сумісництвом.

Служба охорони праці керується в своїй роботі розробленим і затвердженим Положенням про службу охорони праці підприємства (закладу чи організації). Спеціалісти з охорони праці мають право:

· видавати керівникам структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення недоліків;

· отримувати від них необхідні відомості, документацію і роз’яснення з питань охорони праці;

· вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж, перевірку знань і не мають допуску до відповідних робіт;

· припиняти роботу виробництв, ділянок, машин, механізмів, обладнання у випадку порушень, які створюють загрозу для життя чи здоров’я працівників;

· направляти керівнику підприємства приписи про притягнення до відповідальності посадових осіб та інших працівників, які порушують вимоги охорони праці.

На кожному підприємстві для забезпечення ефективного функціонування СУОП за участю служб охорони праці:

· розробляються перспективні і поточні плани щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничої санітарії, а також положення, інструкції та інші нормативні акти про охорону праці, які діють в межах підприємства;

· проводиться паспортизація цехів, дільниць, робочих місць на відповідність їх вимогам охорони праці і атестація робочих місць за умовами праці, складається розділ «Охорона праці» колективного договору;

· проводиться навчання, інструктаж і перевірка знань з питань охорони праці;

· організується проходження попереднього і періодичних медичних оглядів працівників певних категорій, а також забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком чи рівноцінними харчовими продуктами, мийними засобами;

З метою залучення представників власника і трудового колективу до співробітництва у справах управління охороною праці на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше чоловік створюється комісія з питань охорони праці підприємства. Трудовий колектив на загальних зборах (конференції) затверджує Положення про комісію з питань охорони праці підприємства.

Від власника у склад цієї комісії включаються працівник служби охорони праці, спеціалісти виробничої, юридичної та інших служб;

від трудового колективу– працівники основних професій, уповноважений з питань охорони праці, представник профспілкової організації.

    Основні завдання комісії такі:

· захист законних прав та інтересів працівників в області охорони праці;

· підготовка рекомендацій власнику і працівникам з профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань;

· узгодження позицій сторін у вирішенні практичних питань охорони праці;

· вироблення пропозицій щодо включення в колективний договір окремих питань з охорони праці і використання засобів охорони праці.

    Для практичного вирішення питань забезпечення безпеки праці на підприємстві створюються постійно діюча комісія з питань атестації робочих місць за умовами праці та комісія з вводу в експлуатацію об’єктів виробничого або соціального призначення, відремонтованого чи модифікованого обладнання. В управлінні охороною праці і здійсненні громадського контролю за дотриманням законодавства з охорони праці беруть участь уповноважені трудових колективів з питань охорони праці. Їх діяльність регламентується Положенням про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яке затверджується на загальних зборах (конференції) трудового колективу підприємства. Уповноважені з питань охорони праці беруть участь у:

- розробці розділу «Охорона праці» в колективному договорі і комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів з охорони праці;

- роботі постійно діючої комісії з атестації робочих місць за умовами праці;

- розслідуванні нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві (якщо потерпілий не є членом профспілки);

- вирішенні спірних питань, заяв та скарг, що пов’язані із забезпеченням безпеки праці.

    Обов’язки власника й уповноважених ним посадових осіб щодо безпеки праці визначені законом України «Про охорону праці», виконання їх забезпечує ефективне вирішення завдань управління охороною праці на підприємстві.

Закон передбачає також обов’язок кожного працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці. Працівники повинні співпрацювати з власником в організації безпечних і нешкідливих умов праці, дотримуватись передбачених колективним договором (угодою) обов’язків з охорони праці, знати і виконувати правила поводження з машинами, механізмами та іншими засобами виробництва, вміти користуватися засобами індивідуального і колективного захисту, проходити у встановленому порядку медичні огляди.

На підприємстві для управління охороною праці необхідно мати такі документи:

· Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;

· Положення про службу охорони праці на підприємстві;

· Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

· Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці;

· Положення про навчання, інструктажі і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

· Положення про організацію та проведення інструктажів і спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму) з питань пожежної безпеки;

· Наказ про порядок атестації робочих місць на їх відповідність нормативним актам про охорону праці;

· Положення про організацію попереднього (при прийомі на роботу) та періодичного (впродовж трудової діяльності) медичних оглядів працівників певних професій;

· Положення про санітарну лабораторію підприємства;

· Інструкції з охорони праці для працівників за професіями і видами робіт;

· Інструкції про порядок організації і проведення зварювальних та інших вогневих робіт на підприємстві;

· Загальнооб’єктові і цехові інструкції щодо заходів пожежної безпеки;

· Перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких необхідне спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з охорони праці;

· Перелік посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;

· Наказ про організацію видачі безкоштовно працівникам визначених категорій лікувально-профілактичного харчування (для підприємств, де є виробництва з особливо шкідливими умовами праці);

· Наказ про організацію видачі безкоштовно молока чи інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці;

· Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, організацію належного зберігання й утримання цих засобів.

Державне управління охороною праці в Україні забезпечує Кабінет міністрів України, Держгірпромнагляд, міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, місцеві Ради народних депутатів.

В об’єднаннях підприємств, у апараті обласних, міських і районних органів державної виконавчої влади створюються служби охорони праці для вирішення відповідних питань у межах їх компетенції.

Планування і фінансування робіт з охорони праці

На підприємствах здійснюється перспективне і поточне планування робіт з покращення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища. Планування робіт з охорони праці передбачає визначення завдань підрозділам і службам підприємства, які беруть участь у вирішенні завдань СУОП.

У плануванні робіт з охорони праці як вихідні дані використовують:

· план економічного і соціального розвитку підприємства;

· план організаційно-технічних, технологічних та інших заходів, направлених на підвищення ефективності, пошук резервів підприємства;

· матеріали паспортизації цехів, дільниць, робочих місць на відповідність їх вимогам охорони праці; а також атестації робочих місць за умовами праці;

· комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничої санітарії;

· матеріали розслідувань нещасних випадків, професійних захворювань та аварій;

· приписи органів державного нагляду, служб охорони праці;

· рекомендації комісії з питань охорони праці підприємства; пропозиції уповноважених трудового колективу з питань охорони праці;

· результати адміністративно-громадського контролю стану охорони праці;

· постанови профспілкового комітету, рішення зборів (конференцій) трудового колективу з питань охорони праці;

· відповідні накази адміністрації, документи вищестоящих господарських і профспілкових органів.

Важливе значення у системі планування робіт щодо забезпечення безпеки праці на підприємствах має розробка розділу «Охорона праці» колективного договору (угоди, трудового договору), що укладається між власником і трудовим колективом, за рішенням якого його інтереси може представляти також і профспілка. Одним з найважливіших розділів колективного договору є інженерно-технічні заходи задля досягнення нормативів безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, підвищення наявного рівня охорони праці. До цільових заходів належать, наприклад, розробка, виготовлення і установка нових, ефективніших інженерно-технічних засобів охорони праці, огорож, засобів сигналізації і контролю, запобіжних пристроїв тощо.

Заходи з охорони праці мають бути забезпечені проектно-кошторисно-конструкторською та іншою технічною документацією, фінансуванням і матеріальними ресурсами.

Згідно зі статтею 19 закону України «Про охорону праці», фінансування охорони праці на підприємстві здійснюється власником. На підприємствах, в галузях і на державному рівні створюються фонди охорони праці. Такі ж фонди створюються органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону. В державний, галузеві та регіональні фонди охорони праці направляються, разом із коштами державного і місцевого бюджетів, відрахування підприємств (в розмірі не менше 0,5% від об’єму реалізації продукції, виконаних робіт, наданих послуг, а для бюджетних підприємств – не менше 0,2% від фонду оплати праці) та іншими надходженнями, кошти, отримані від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до підприємств, а також кошти від штрафування фізичних осіб, винних у порушеннях вимог охорони паці.

На підприємствах фінансування заходів з охорони праці може здійснюватись, зазвичай за рахунок:

· виробничих витрат (матеріальні витрати на удосконалення технології та організації виробництва, підтримку основних виробничих фондів у робочому стані, утримання засобів колективного захисту та ін.);

· амортизації основних фондів;

·  капітальних вкладень;

· банківського кредиту;

· кошторису затрат бюджетних організацій і установ;

· фонду охорони праці.

Засоби фонду охорони праці підприємства повинні використовуватися тільки на виконання комплексних заходів, спрямованих на досягнення встановлених нормативів з охорони праці, подальше підвищення рівня охорони праці в умовах діючого виробництва. До цих заходів, які є основою для розробки колективного договору, належать:

· атестація робочих місць на відповідність їх вимогам нормативних актів про охорону праці;

· навчання працівників з питань охорони праці;

· забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

· проведення обов’язкових медичних оглядів працівників;

· модернізація технологічного, підіймально-транспортного та інших видів обладнання з метою доведення його до вимог нормативних актів з охорони праці;

· проведення експертизи технічного стану будівель і споруд;

·  приведення рівня шуму, вібрації, ультразвуку, іонізуючих та інших шкідливих випромінювань на робочих місцях у відповідність вимогам чинних нормативних актів;

· розробка, виготовлення і монтаж нових або реконструкція існуючих вентиляційних систем, аспіраційних, порохо- і газоуловлювальних пристроїв для приведення у відповідність вимогам чинних нормативних актів про охорону праці та їх паспортизація тощо.

    Першочерговість виконання заходів встановлюється на основі атестації робочих місць на відповідність їх вимогам нормативних актів з охорони праці, аналізу причин нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань з урахуванням їх економічної і соціальної значимості.

    Засоби фонду охорони праці підприємства не повинні витрачатися на ремонтні та інші роботи, пов’язані з підтриманням в належному технічному стані основних фондів (включаючи інженерно-технічні засоби безпеки, засоби колективного захисту працівників), на надання пільг і компенсацій працівникам, на природоохоронні заходи.

    Засоби галузевих і регіональних фондів охорони праці підприємствам направляються згідно з затвердженими кошторисами витрат на фінансування заходів, передбачених відповідно галузевими і регіональними програмами покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії.

    До заходів, які здійснюються за рахунок коштів галузевого фонду охорони праці, належать, наприклад:

· створення і впровадження автоматизованих систем попередження аварій, пожеж, нещасних випадків на виробництві, а також систем управління охороною праці;

· розробка і виконання програм метрологічного, кадрового і організаційного забезпечення атестації робочих місць;

· нормативно-правове забезпечення охорони праці;

· проведення і впровадження у виробництво науково-дослідних, проектно-конструкторських робіт з безпеки і гігієни праці.

За рахунок регіонального фонду охорони праці виконуються, наприклад, такі заходи :

· приведення у відповідність з вимогами нормативних актів приміщень для зберігання отруйних, пожежо- і вибухонебезпечних речовин;

· утилізація небезпечних і шкідливих відходів виробництва;

· забезпечення безпечної експлуатації об’єктів з постійним перебуванням великої кількості людей (магазинів, навчальних закладів та ін.).

Керівництво державним фондом охорони праці здійснює Державний комітету країни з нагляду за охороною праці (Держгірпромнагляд). Кошти цього фонду відповідно до кошторису, затвердженого Держгірпромнаглядом за узгодженням з Мінфіном, направляються на фінансування заходів комплексного вирішення завдань з охорони праці, передбачених національною програмою покращення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, проведення науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт в межах цієї програми, сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств і виробництв, науково-технічних центрів і експертних груп та здійснення цих заходів.

    Таким чином, на Україні створена і функціонує єдина система планування і фінансування заходів з охорони праці: на підприємствах і в галузях, на регіональному і державному рівнях.

    Згідно з чинним законодавством, кошти фондів охорони праці не підлягають оподаткуванню.

Навчання з охорони праці

Складовою частиною системи управління охороною праці на об’єкті господарювання (підприємстві, установі, організації) є навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці. На підприємстві розробляється і затверджується його керівником Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, складаються плани-графіки виконання цієї роботи. Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з питань охорони праці на підприємстві покладається на його керівника, у відділах, секціях, цехах, майстернях, на ділянках – на керівників цих підрозділів. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань з цих питань здійснює служба охорони праці.

Всі працівники під час прийому їх на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань охорони праці. Ці інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться за програмою, розробленою службою охорони праці і затверджується керівником підприємства (виробництва). Зі всіма особами, які прийняті на постійну чи тимчасову роботу, а також прибули у відрядження або на практику і мають брати безпосередню участь у виробничому процесі. Цей інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або спеціально обладнаному для цього приміщенні спеціалістом з охорони праці чи особою, на яку наказом по підприємству покладено ці обов’язки. Запис про проведення інструктажу робиться у спеціальному журналі, який знаходиться у службі охорони праці, а також в документі про прийом інструктованої особи на роботу.

Первинний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці з особами, які прийняті на роботу на підприємстві чи відряджені для безпосередньої участі у виробничому процесі, а також з працівниками, що будуть виконувати нову для них роботу або переводяться з одного відділу (цеху) в інший, і з прибулими на виробничу практику студентами (учнями). Програма цього інструктажу розробляється керівником структурного підрозділу зі службою охорони праці і затверджується керівником підприємства. Після первинного інструктажу всі працівники повинні пройти стажування впродовж 2…15 змін під керівництвом досвідчених працівників або спеціалістів, призначених наказом по підприємству. Тільки за цієї умови вони отримують допуск до самостійної роботи.

Повторний інструктаж за повною програмою первинного інструктажу проводиться на робочому місці з усіма працівниками у встановлені терміни:

один раз на квартал – при виконанні робіт з підвищеною небезпекою;

один раз на півріччя – при виконанні інших робіт.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці у таких випадках:

запровадження в дію нових або перероблених нормативних актів про охорону праці;

зміна технологічного процесу, заміна або модернізація обладнання;

порушення працівником нормативних актів про охорону праці, які могли призвести або призвели до аварії, травми або отруєння;

вимога посадових осіб органу Держнаглядохоронпраці, вищестоящої господарської організації або державної виконавчої влади, якщо виявлено незнання працівником (студентом або учнем) безпечних методів, прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці;

 в разі перерви у виконанні робіт з підвищеною небезпекою більше, ніж на 30 календарних днів, у виконанні інших робіт – більше 60 днів.

Об’єм і зміст цього інструктажу залежить від причин і обставин, які викликали необхідність його проведення.

    Цільовий інструктаж повинен проводитися з працівниками перед проведенням робіт:

за нарядами-допусками (дозволами);

разових, безпосередньо не пов’язаних з посадовими обов’язками (навантаження і розвантаження товарів тощо);

в разі надзвичайної ситуації (стихійного лиха).

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводять керівники робіт (завідувачі відділів, секцій, складів, комор, а також начальники цехів, ділянок).

Ці інструкції завершуються перевіркою отриманих знань і набутих навичок з безпеки праці. В журналі реєстрації інструкцій з питань охорони праці, який є в кожному структурному підрозділі, роблять записи про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів, стажування і допуски до роботи. При цьому обов’язкові підписи осіб, з якими проводився інструктаж і керівника робіт. Запис про проведення цільового інструктажу робиться в наряді-допуску чи інших аналогічних документах.

Особи, не пов’язані з обслуговуванням обладнання, використанням інструмента, зберіганням сировини, матеріалів та ін., можуть бути звільнені від первинного, повторного, позапланового інструктажів. Перелік професій і посад працівників, звільнених від інструктажів, затверджуються керівником підприємства (установи, організації) після узгодження з державним інспектором Держгірпромнагляд.

Працівники, діяльність яких безпосередньо пов’язана з експлуатацією торгівельно-технологічного, холодильного та іншого обладнання, яке застосовується на підприємствах торгівлі і громадського харчування, проходять навчання за програмою технічного мінімуму. Таке навчання проводиться на діючому устаткуванні кожні два роки, на новому – в міру надходження його на підприємство.

Працівники, допущені до експлуатації малих вантажних ліфтів і нахилених підйомників, проходять навчання щорічно.

Навчання за програмою технічного мінімуму закінчується екзаменом, результати якого оформляються протоколом.

Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою (електрозварювальних, вантажно-розвантажувальних з допомогою машин і механізмів, з обслуговування вибухо- і пожежонебезпечних об’єктів) проводиться тільки в навчальних закладах (професійно-технічних училищах, навчально-курсових комбінатах тощо). До обслуговування торговельних автоматів, машин напідлогового електротранспорту, холодильного обладнання холодопродуктивністю вище 41,9 Дж/год та деяких інших видів обладнання, в тому числі підконтрольного органам Держгірпромнагляду, допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання. Перевірка знань цієї категорії працівників проводиться щорічно постійно діючою комісією, створеною наказом керівника підприємства.

Є перелік посад посадових осіб, які зобов’язані обов’язково проходити перевірку знань з охорони праці до виконання ними своїх обов’язків, а також періодично один раз на три роки. У цей перелік включені :

· керівники, замісники керівників, головні спеціалісти підприємств (установ, організацій), керівники, замісники керівників і спеціалісти їх структурних підрозділів, які безпосередньо пов’язані з проведенням робіт на виробничих дільницях, а також здійснюють контроль за технічним станом машин, механізмів, будівель і споруд, проведенням технологічних процесів;

· керівники і спеціалісти виробничо-технічних відділів, енерго-механічної та технологічної служб;

· посадові особи, які безпосередньо відповідають за пожежну безпеку і безаварійну експлуатацію об’єктів, проводять інструктажі з охорони праці для підлеглих працівників;

· керівники і спеціалісти служб охорони праці.

На підприємстві для перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів створюється постійно діюча комісія під керівництвом керівника підприємства (його замісника) чи керівника (його замісника) служби охорони праці.

Керівники підприємств (об’єднань), їх замісники, керівники основних виробничо-технічних служб, члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці проходять навчання і атестацію переважно в експертно-технічних центрах, керівники вищої ланки керівництва – в Науково-інформаційному і навчальному центрі Держгірпромнагляду.

Важливу роль у навчанні працівників безпеці праці на робочих місцях відіграють інструкції з охорони праці. Інструкції розробляються керівниками підрозділів або керівниками робіт за участю служби охорони праці. Кожна інструкція повинна містити вимоги безпеки:

загальні,

перед початком роботи,

під час роботи,

в аварійних ситуаціях і

після закінчення роботи.

Допускається використовувати типові інструкції з безпеки праці для окремих професій і на окремі види робіт з урахуванням конкретних умов.

    Інструкції з охорони праці (часом у вигляді особистих книжок) видаються працівникам після проведення інструктажів та інших видів навчання як посібники для закріплення знань. Короткі інструкції і керівництва у вигляді листків розміщують у робочих зонах на поверхні машин і апаратів (поблизу органів керування ними), на поверхні стін і колон.

    Основними формами пропаганди охорони праці є конференції, лекції, семінари, консультації, а також виставки, огляди і конкурси. Навчально-методичним центром пропаганди безпеки праці є кабінети охорони праці підприємства.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 163; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!