Вправа 3. Методика визначення стилю спілкування
Дана методика дозволяє визначити стиль спілкування та відображає звичні способи взаємодії людини з оточуючими у навчальний та позанавчальний час.
Оберіть один із варіантів відповіді, який що найточніше відповідає запропонованим характеристикам спілкування: Запишіть твердження та поряд з ним поставте цифру , яка відповідає вашому варіанту відповіді. Наприклад, 1. Активність спілкування у порівнянні з іншими студентами: - 2 і т.д.
Якщо зрозуміло, починайте!
1. Активність спілкування у порівнянні з іншими студентами:
- Я майже не беру участі у спілкуванні (1);
- Я спілкуюсь в міру необхідності (2);
- Я менш активний у спілкуванні, ніж інші (3);
- Я так само активний у спілкуванні, як інші (4);
- Я більш активний у спілкуванні, ніж інші (5);
2. Звичне коло спілкування у колективі:
- Ні з ким в колективі не спілкуюсь (1);
- Спілкуюсь тільки з офіційними (посадовими) особами (2);
- Спілкуюсь тільки з однією людиною (3);
- Спілкуюсь з досить вузьким колом студентів (4);
- Активно спілкуюсь з досить широким колом студентів (5).
3. Потреба у спілкуванні:
- Зовсім не зазнаю потреби у спілкуванні (1);
- Дуже рідко з’являється бажання спілкуватись (2);
- Хотів би спілкуватись з деякими студентами (3);
- Хотів би спілкуватись із невеликою групою студентів (4);
- Зазнаю велику потребу у спілкуванні з колективом (5).
4. Ефект спілкування:
- Мене дратує і обурює багато одногрупників (1);
- Спілкування для мене є додатковим навантаженням (2);
- Під час спілкування залишаюсь байдужим (3);
- Спілкування доставляє радість (4);
- Спілкування збагачує і підвищує настрій (5).
5. Характеристика спілкування в колективі:
|
|
|
- Напруженість, взаємні звинувачення, конфлікти (1);
- Грубість, образи (2);
- Байдужість, відволікання(3);
- Товариська взаємодопомога, доброзичливість (4);
- Дружба, колективізм, узгодженість спільних дій (5).
Обробка результатів:
За обраними варіантами відповідей підрахуйте загальну кількість балів та оцініть власний стиль спілкування
· 5-10 балів - свідчить про надмірну замкнутість, не вміння або не бажання спілкуватися з товаришами;
- 11-15 балів – низька ступінь спілкування і інтересу до колективу;
- 16-20 балів – задовільна активність у спілкуванні;
- 21-25 балів – досить розвинутий стиль міжособистісного спілкування.
Запишіть висновок про власний стиль спілкування згідно з отриманими результатами.
Вправа 4.
Опишіть ситуацію з власного досвіду, під час якої Ви взяли на себе відповідальність за керування іншими людьми, своїми однолітками.
Вправа 5.
Запишіть напрямки розвитку найважливіших рис характеру особистості в сучасних умовах.
V.Контрольні питання:
- Дайте визначення понять «спрямованість», «темперамент», характер» і «здібності».
- Які фактори мотивують соціальну поведінку особистості?
- Яке місце займає темперамент серед індивідуально-психологічних особливостей особистості?
- Розкрийте сутність різновидів темпераменту
- Який зв’язок існує між суспільним буттям людини та рисами характеру особистості?
- Визначте основні умови розвитку:здібностей.
VI. Вимоги до знань та вмінь:
|
|
|
1. Знати сутність та зміст психічних властивостей особистості: спрямованості, темпераменту, характеру та здібностей.
2. Вміти застосовувати основні методики визначення темпераменту та характеру, організаторських здібностей особистості.
3. Знати основні напрямки розвитку характеру особистості в сучасних умовах.
VII. Література
1. Психологія: За ред. чл.-кор. АПН України Ю.Л.Трофімова, Київ, 1999.. с. 100-133, 386-406
2. Загальна психологія. Підручник. О.В. Скрипченко –К., Либідь, 2005 с. 290-390
Практична робота № 3
Тема. Прийоми саморегуляції поведінки
І. Мета:
Зміцнити знання про зміст та порядок визначення психічних властивостей та станів особистості; розвинути навички застосовувати найпростіші прийоми психічної саморегуляції.
ІІ. Завдання:
1. Засвоїти сутність психічних станів людини та їх різновидів.
|
|
|
2. Визначити власний рівень тривожності, критичності, вимогливості до себе, відношення до успіхів і невдач, оцінити стан взаємостосунків з іншими людьми.
3. Визначити за методикою ступінь суб'єктивного контролю, готовність брати на себе відповідальність за те, що відбувається з вами та навколо вас.
4. Усвідомити сутність саморегуляції психіки, засвоїти основні прийоми саморегуляції поведінки.
5. Виконати аутотренінг, який має за мету допомогти у гострій стресовій ситуації.
6. Виконати психотренінг, який допомагає позбутися шкідливої звички - куріння.
ІІІ. Короткі відомості з теми:
Будь-яка діяльність людини супроводжується відповідним емоційним тонусом, завдяки якому усі природні та соціальні функції підтримуються на оптимальному або надмірному рівні. Згідно зі структурою психіки особистості. емоції та почуття знаходяться майже разом із психічними пізнавальними процесами.
Емоції – реакція людини або тварини на вплив внутрішніх чи зовнішніх подразників, суб’єктивної ознаки (радість, гнів, страх, відчай).
Почуття– відображення у свідомості людини її відношення до дійсності (почуття патріотизму, відповідальності та вірності батьківському обов’язку; почуття поваги та любові до близьких).
|
|
|
Емоції та почуття – результат діяльності центральної нервової системи, за активної участі кори головного мозку (лобні долі). Емоції – запобіжник живої істоти.
Фактори, які впливають на проявлення емоцій, почуттів: ситуація, умови; особливості явища, предмета; особливості досвіду, знань, інтересів та властивостей особистості.
Завдяки емоціям, почуттям, психічним станам (ПС) ми краще розуміємо, один одного, навіть не використовуючи іноді мову, ми можемо судити про стан людини, краще налаштовуємося на спільну діяльність та спілкування.
У психологічній літературі відношення до психічних станів не однозначне, зустрічаються поняття «стан психіки», «моральний стан», які за суттю є тотожні.
Психічний стан – складна динамічна характеристика психіки особистості, ходу протікання психічних процесів, прояву властивостей людини за певний час.
Особливості психічних станів: мінливість, відносна стійкість, велика різноманітність, полярність.
До складу всіх психічних станів входять емоції. Тривалі негативні емоції негативно впливають на фізичне здоров'я людини. Основа психічного стану – співвідношення нервових процесів: збудження та гальмування. Під впливом сукупності зовнішніх та внутрішніх подразників виникає певний загальний тонус кори головного мозку, її функціональний рівень.
Відповідно до основних станів вищої нервової діяльності психічні стани розрізнюють на: оптимальний; збуджений; депресивний.
1. Оптимальний – стан рівноваги між процесами збудження і гальмування, при якому діяльність людини активна, найбільш продуктивна, «нормальний бадьорий стан» (за визначенням І. Павлова)
2. Збуджений – що ускладнює, перешкоджає процесу гальмування. Збуджений стан може проявлятися у формі афекту або стресу. Афект – короткочасна, бурхлива, інтенсивна емоційна реакція організму. Стрес – стан душевного (емоційного) та поведінкового розладу, який пов‘язаний з не здатністю людини доцільно діяти у різних ситуаціях.
У збудженому стані людина може втрачати над собою контроль, її діяльність стає низкоефективною, людина здатна зробити необдумані дії, можливі наступні варіанти поведінки людини: агресія;. «ступор»; втеча.
3. Депресивний – стан психічного розладу, пригніченості, що характеризується зниженням фізичної активності.
Від чого залежить психічний стан особистості? Від:
- роду діяльності;
- фізичного стану особистості;
- соціальних умов, у яких перебуває людина ;
- особливостей нервової системи (меланхолік – домінує мінорний стан.)
Що наближає людину до збудженого стану психіки?
- дії в умовах ризику;
- необхідність самостійно приймати рішення за “лімітом” часу;
Фактори, які визначають поведінку людини в умовах стресу:
- особисті якості людини;
- вміння швидко оцінювати ситуацію;
- наявність навичок, досвіду дій за в аналогічних умов.
До основних методів саморегуляціївідносяться: самоконтроль, самоаналіз, самопереконання, аутотренінг.
Вміння усвідомлювати свої почуття і мотиви, аналізувати свою діяльність і вчинки, відмічати свої достоїнства і недоліки називають самоконтролем. Більш складною формою самоконтролю є самоаналіз. Він
починається з оцінки типу вищої нервової діяльності і темпераменту. Кожна людина повинна знати достоїнства і недоліки свого темпераменту. Самоаналіз часто реалізується у вигляді самооцінки. Правильна самооцінка виражається в умінні швидко і об’єктивно оцінити свої слова і вчинки, почуття і настрої. Вона дозволяє своєчасно відмовитися від явно нездійсненних або явно помилкових рішень.
Самопереконання звичайнозастосовується в тих випадках, коли особистість в цілому позитивно сприймає будь-яку ідею, але у неї не вистачає рішучості втілити її в життя. Наприклад, кожному зрозуміло, що необхідно розвивати свою пам’ять, але не кожний систематично її тренує.
Ефективність самопереконання залежить від вміння особистості підкоряти свої власні мотиви і зручності інтересам і вимогам обов’язку.
Аутотренінг – комплекс спеціальних вправ, які базуються на самонавіюванні та застосовуються людиною для управління власними психічними станами та поведінкою.
Саморегулюванням рекомендується займатися тим, хто відрізняється підвищеною емоційністю, неврівноваженістю нервових процесів, схильний до швидкої зміни настроїв і надзвичайно вразливий. Саморегулювання забезпечує:
1. Зняття або зниження загальної фізичної та психічної втоми і відновлення працездатності.
2. Заспокоєння при різних стрес-факторах і при зайвому нервовому збудженні.
3. Нормалізування сну та відпочинку.
Для розвитку почуття безпеки і формування емоційно-вольових якостей під час знаходження у складній ситуації можна використовувати проговорювання (коментування) вголос своїх дій. В умовах стресу мова людини є не тільки джерелом інформації про те, як вона адаптується до них, але й служить важливим засобом підвищення психологічної надійності, поліпшення самоконтролю і відволікання уваги від джерела страху. Стрес знімається голосним проговорюванням і навіть криком. На цій психологічній особливості був заснований і такий метод зняття страху і надання впевненості, як бойове гасло “ура”.
Що робити, коли є ознаки незадоволення собою, невпевненості, тривожності
1. Шлях до позбавлення тривожності людини йде через зміну цінностей, упорядкування пріоритетів.
2. Почуваєте себе погано: спробуйте відволіктися легкою музикою, зателефонувати кращому другу, помилуватися небосхилом; помрійте про щасливі дні. Найкращий ефект при виході з такого стану дають гра з малими дітьми, домашніми тваринами, догляд за кімнатними рослинами. Такі заняття знімають напругу, стабілізують енергетику, заспокоюють нервову систему.
3. Різні люди оцінюють себе по-різному. Одні – позитивно, інші – негативно. Чим позитивніше уявлення людини про себе, тим краще в неї життя й впевненіше вона почувається. Оцінка власної особистості у значній мірі є результатом порівняння уявлення про свою діяльність з уявленнями про діяльність інших людей. “ Оцінка свого фізичного добробуту, власних розумових якостей та своєї особистості суттєво залежить від загального нервово-психічного тону, тому що при позитивному нервово-психічному тоні ця оцінка схиляється в бік завищення її достоїнств, а при негативному – до їх заниження”, - визначав В. Бєхтєрєв.
4. Для більшості з тих, які незадоволені собою та життям, характерна наступна поведінка:
- боїмось робити помилки в житті, а тому не живемо, а існуємо;
- перебільшуємо зовнішні обставини і “принижуємо” свої можливості, здібності ;
- досить часто “користуємося” негативними емоціями та часто хворіємо;
- часто сприймаємо негативну інформацію для припинення наших дій, замість їх корекції;
- часто “робимо з мухи слона” та жахаємося його.
- інколи скаржимося на власні негаразди і “програмуємо” себе та оточуючих на поганий настрій, поразки;
- рідко заохочуємо себе, кажучи собі: “Який я сьогодні молодець!”(“Яка я сьогодні гарна!”)
- рідко посміхаємось, забуваючи про позитивний вплив посмішки на себе та оточуючих.
5. Необхідно додавати більше позитиву у мислення, наші міркування; за своєю суттю, позитивне мислення – це віра в успіх! Як відмічав Л.Фейєрбах: “Людина лише там чогось досягає, де вона вірить у свою силу!” Зрозуміло від Вас не вимагається бути життєрадісним постійно, до того ж це не можливо. Потрібно просто зробити таке, щоб впевненість у собі стала звичкою. Позитивізм – це не чародійна паличка, яка позбавляє нас від усіх проблем; від Вас вимагається терпіння, наполегливість та володіння методами саморегуляції.
6. Сподіваючись на краще, Ви генеруєте силу, яка притягує позитивне у ваше життя, у вашу діяльність!
Як висновок, певний стан психіки завжди супроводжує повсякденну діяльність людини, багато чинників можуть викликати зміну станів психіки людини..
ІV. Хід роботи
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 338; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!