Тема. Вивчення психічних властивостей особистості: темпераменту та характеру
І. Мета:
Зміцнити знання про психічні властивості особистості, як складової психологічної структури особистості; розвинути навички щодо визначення темпераменту та характеру особистості
ІІ. Завдання:
1. Проаналізувати особливості прояву власного характеру.
2. Визначити різновид власного темпераменту
3. Визначити власний стиль спілкування та звичні способи взаємодії людини з оточуючими, задатки організаторських здібностей..
4. Визначити напрямки розвитку найважливіших рис характеру особистості в сучасних умовах.
ІІІ. Короткі відомості з теми:
Знаючи закономірності психічних процесів, можливо більш досконале пізнати різноманітні сторони психіки і поведінки людини. Але цього явно недостатньо для того, щоб скласти повну психологічну характеристику людини. Таку можливість надає знання психічних властивостей особистості. До основних психічних властивостей належать: спрямованість, темперамент, характер і здібності.
Спрямованість – система стійких мотивів, потреб, інтересів, схильностей, переконань та ідеалів, яка визначає поведінку особистості.
Людина вдається до дій тому, що поставила перед собою будь-яку конкретну мету: змінити свій спосіб життя. Досягти успіху в якій-небудь галузі, подолати власні недоліки, забезпечити собі достатній рівень життя тощо.
Основу мотиваційної сфери особистості становлять потреби Потреба – це нестаток суб’єкта в чомусь конкретному. Потреби – рушійна сила розвитку особистості.
|
|
|
Загальновідома піраміда потреб А.Маслоу. Перший рівень, базовий - фізіологічні потреби, другий – потреби у власній безпеці, у спілкуванні, любові та дружбі, третій – потреби у певних матеріальних умовах і засобах життя, потреба у професійному визнанні, четвертий, вищий – потреба у самореалізації.
Які фактори мотивують соціальну поведінку особистості?
По-перше, це засвоєні традиції і звичаї.
По-друге, сприйнята і засвоєна особистістю система життєвих цінностей – того, до чого людина прагне. Переймаючи від оточуючих людей систему цінностей та життєвих орієнтирів, людина тим самим закладає в собі основи потреби, якої в неї раніше не було.
Специфіка діяльності накладає визначений відбиток на характер задоволення матеріальних потреб особистості. Особливу увагу слід приділяти задоволенню потреби молодих людей у самоствердженні у колективі .
Серед індивідуально-психологічних особливостей, що визначають відмінності людей, істотне місце займає темперамент.
Темперамент — властивість особистості, в якій виявляються динамічні показники її психіки (сила, врівноваженість, рухливість)
|
|
|
Наукове вчення про темпераменти було створено І.П.Павловим як частина його навчання про вищу нервову діяльність. “Темперамент є сама загальна характеристика кожної окремої людини, сама основна
характеристика його нервової системи, а ця остання надає той або іншій відбиток на всю діяльність кожного індивідуума”.
Сила нервових процесів визначається здатністю нервової системи витримувати найбільші навантаження (вплив подразників) без збитку для нервової діяльності, а врівноваженість нервових процесів означає відповідність стану збудження стану гальмування. Перевага одного з цих процесів над іншим говорить про неврівноваженість вищої нервовий діяльності людини.
Рис.1 Класифікація темпераментів
| Особливості нервових процесів | Вид темпераменту | ||
| сила | врівноваженість | рухливість | |
| сильні | неврівноважені | Рухливі | холерик |
| сильні | врівноважені | Рухливі | сангвінік |
| сильні | врівноважені | Інертні | флегматик |
| слабкі | неврівноважені | рухливі або інертні | меланхолік |
Характер – це психічна властивість особистості, яка визначає лінію поведінки людини по відношенню до оточуючих, до діяльності, до себе.
Не можна говорити про фатальну зумовленість характеру. Людина, яка пізнала закони зовнішнього світу і власної особистості, може змінювати обставини життя і свою власну поведінку, здатна подолати негативні впливи середовища.
|
|
|
Всі основні якості характеру знаходяться у складному, іноді суперечливому співвідношенні. Так, можливо спостерігати однобічність й вузькість характеру, які сполучаються з великою силою, або повноту характеру без чіткого визначення основного інтересу до життя. В останньому випадку різнобічність поєднується з поверховістю і розкиданістю.
Характер людини обумовлюється його суспільним буттям, тобто тими соціальними умовами, у яких вона живе і діє. Тому, будь-який характер можна сформувати або розвити шляхом організації відповідних умов життя і діяльності за допомогою різних форм соціального впливу на особистість. Однак, формування характеру – процес складний, трудомісткий, тривалий. Початок цього процесу в зміні відношення людини до навколишнього світу, у власному світогляді. Але, іноді під впливом несприятливих обставин (дурний вплив, ненормальні умови домашнього виховання, помилки і промахи, що допускаються у вихованні) формуються зразки аморальної поведінки.
|
|
|
Високі досягнення здатної людини є результатом відповідності комплексу його нервово-психічних властивостей вимогам діяльності. Всяка діяльність складна і багатогранна. Вона висуває різні вимоги до психічних і фізичних сил людини. Якщо система властивостей особистості відповідає цим вимогам, то людина здатна успішно здійснювати діяльність, а якщо не відповідає, то у людини виявляється нездатність до даного виду діяльності. Ось чому здібність не можна звести до одної будь-якої властивості (почуття пропорції, музичний слух тощо). Вона завжди є синтезом певних якостей особистості.
Таким чином,здібності визначають якість засвоєння знань і виконання людиною певної діяльності.Виявляються здібності у швидкості, глибині й сталості оволодіння способами і прийомами діяльності.
Здібності є сплавом природного і набутого. Природні засади здібностей (народжені) перероблюються і розвиваються в умовах виховання і в процесі праці. В процесі діяльності формуються і нові властивості, необхідні для успішної діяльності.
Кожна здібність має свою структуру, яка розрізняє опорні і ведучі властивості.
До опорних властивостей відносяться: висока природна чутливість аналізаторів людини (зорові, слухові, смакові і т.п.), які розвиваються в процесі діяльності, а також сенсомоторні якості і пам’ять.
До ведучих властивостей відносяться властивості творчої уяви. Завдяки їй уловлюється істотне і характерне, відбувається узагальнення і типізація.
Існують наступні різновиди здібностей: природні, загальні, спеціальні, теоретичні, практичні, навчальні, творчі, спортивні та ін. Розвиток здібностей особистості іде одночасно з вихованням його як особистості, тобто, насамперед, з формуванням його потреб, мотивів і характеру.
Для розвитку здібностей, необхідно пам’ятати про наступні основні умови:
Перша умова – процес навчання повинен носити творчий характер. Першочергове значення має пошук та розв’язання проблемних питань, творчих праць, складних завдань, які спочатку можуть вирішуватись за допомогою викладача, досвідченої людини, а потім все більше і більше самостійно. Так поступово навчання збуджує активність думки молодої людини, розвиває їх допитливість і творчу уяву, формує позитивне відношення до навчання, оволодіння знаннями.
Друга умова – поєднання навчання з практикою. Тільки при цій умові створюються універсальні зв’язки та “вмілість”, яка забезпечує успішне рішення теоретичних і практичних завдань.
Третя умова– розвивати самостійність, працьовитість і організованість, без чого неможлива повна реалізація власних потенційних сил і здібностей і максимальний їх розвиток в діяльності.
Здібності можуть розвиватися нерівномірно. Нерідко тимчасовий застій у розвитку розуміється як досягнення “межі” або як нездатність. Але достатньо з’ясувати причини застою (втома, відсутність умов для освіти і удосконалення необхідних властивостей особистості, втрата інтересу або його переключення, труднощі, що виникають внаслідок прогалин у знаннях тощо) і усунути гальма у розвитку, як здібності підвищуються на більш високий рівень розвитку.
ІV. Хід роботи
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 444; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!