Екологічна звітність в системі екологічного менеджменту
Для України екологічна звітність - порівняно нове поняття у рамках раціонального природокористування та інформаційної діяльності підприємства, оскільки ні в Законі «Про БО та фін. звітність в Україні», ні в Положеннях бух.обліку ніяких методичних рекомендацій не міститься.
В загальному вигляді екологічний звіт має містити інформацію:
- про екологічну політику;
- рівень виконання запланованих в попередньому періоді заходів щодо зменшення навантаження на навколишнє середовище;
- розмір та цільове призначення інвестиції в природоохоронну діяльність;
- програми та заходи, спрямовані на охорону довкілля;
- зовнішні перевірки та моніторинг підприємства;
- екологічні плани на наступний період.
Інформація про екологічнудіяльністьпідприємстврозкривається у кількох видах звітності : - статистичній; - податковій; -фінансовій ; -нефінансовій
Статистика екології виокремлює три основні форми звітів:
• № 2-ТП (повітря) "Звіт про охорону атмосферного повітря" (річний, квартальний) - інформацію про обсяги викидів забруднювальних речовин в атмосферу, їх очищення, джерела викидів, заходи щодо зменшення та попередження вивільнення шкідливих речових в атмосферне повітря;
• № 1-екологічні витрати "Витрати на охорону навколишнього природного середовища та екологічні платежі" (річний) - інформація про капітальні інвестиції підприємств, поточні витрати на охорону довкілля, екологічні в'язання, пов'язанні з ними екологічні платежі, послуги природоохоронного призначення;
|
|
|
• № 1-відходи "Поводження з відходами" (річний) - дані про наявні відходи, класи небезпеки та поводження з ними протягом звітного періоду.
Формування та оприлюднення екологічних та інших нефінансових звітів надає компанії такі переваги:
• - удосконалення управління компанією - в процесі підготовки звіту відбувається аналіз власної стратегії, проводиться об’єктивний аналіз нефінансових ризиків, оцінюється вплив компанії на суспільство та навколишнє природне середовище;
• - зростання довіри до діяльності компанії – компанія у нефінансових звітах демонструє соціальну та екологічну відповідальність;
• - підвищення прозорості компанії – наявність нефінансової звітності дозволяє стейкхолдерам отримати інформацію щодо екологічних та соціальних аспектів діяльності компанії разом із економічними результатами діяльності. Це дозволяє об’єктивно оцінювати ризики бізнесу, пов’язані з нефінансовими аспектами діяльності;
• - зміцнення ділових зв’язків, пов’язане зі збільшенням ступеня прозорості та зростанням довіри стейкхолдерів до діяльності компанії. - вихід на нові ринки, пов'язаний з дотриманням принципів соціально відповідальної діяльності.
|
|
|
5. Екологічнийоблік в системіекологічного менеджменту
Екологічний менеджмент – це системний підхід до розв'язання екологічних проблем у повсякденній діяльності підприємств та у стратегії їx бізнесу.
Ми розуміємо під екологічним менеджментом сукупність принципів, форм, функцій, методів, прийомів i засобів управління виробничою діяльністю i персоналом організації з метою досягнення високої еколого-економічної ефективності виробництва.
До основнихфункційекологічного менеджменту належать:
· обгрунтуванняекологічноїполітики та зобов'язань;
· плануванняекологічноїдіяльності;
· організаціявнутрішньої та зовнішньоїекологічноїдіяльності;
· управління персоналом;
· управліннявпливом на довкілля та використанняpecypciв;
· внутрішнійекологічниймоніторинг i екологічний контроль;
· аналіз i оцінюваннярезультатівекологічноїдіяльності;
· перегляд та вдосконаленняекологічного менеджменту.
Екологічний облік на підприємстві трактується як система виявлення, виміру, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання, обробки й підготовки релевантної інформації щодо діяльності підприємства у сфері природокористування і охорони навколишнього середовища з метою обґрунтування управлінських рішень;
|
|
|
Екологічнийоблік повинен виявляти та відображати у грошовійформізовнішніефекти (витрати). Вирішенняцієїпроблемиможливе за умовивикористаннядвохрізнихпідходів:
1.внесення уточнень до системи традиційного обліку, перш за все, більш детальним і диференційованим відображенням екологічних аспектів підприємства, включаючи всі витрати на проведення природоохоронних заходів, а також змін, що викликаються ними, у бухгалтерському балансі підприємства (назвемо його диференціювання фінансової звітності);
2. реорганізація та розширення обліку, у тому числі за допомогою складання екобалансів для більш повного відображення (з урахуванням часового аспекту) зовнішніх екологічних витрат, як і ефектів виробничої діяльності (назвемо його розширенням фінансової звітності).
Екологізація облікової інформації дозволяє вирішити ряд актуальних проблем:
визначати екологічну ефективність діяльності підприємства,
комплексно з інформаційної точки зору моделювати природоохоронну діяльність економічного суб'єкта,
надавати інформацію про економічну та екологічну діяльність підприємства,
генерувати екологічну інформацію фінансового і нефінансового характеру
|
|
|
Отже, раціональне екологічне управління підприємством передбачає ведення максимально пристосованого до його вимог бухгалтерського обліку, на підставі даних якого і буде формуватися реальна картина впливу підприємства на довкілля.Відпрацювання способів розкриття в обліку та звітності підприємства, його екологічної діяльності є першочерговим завданням бухгалтерів-науковців та практиків.
Порядок ведення екологічного обліку:
• - у 1-му класі рахунків: основні засоби природоохоронного призначення; знос основних засобів природоохоронного призначення; придбання основних засобів природоохоронного призначення;
• - у 2-му класі рахунків: природні ресурси (сировина);
• - у 4-му класі рахунків: фінансування природоохоронних заходів;
• - у 5-му класі рахунків: довгострокові екологічні зобов'язання;
• - у 6-му класі рахунків: екологічні збори і платежі; розрахунки з екологічного страхування;
• - у 7-му класі рахунків: дохід від реалізації природоохоронних засобів; дохід від надання екологічних послуг;
• - у 9-му класі рахунків: витрати від надання екологічних послуг, витрати від здійснення природоохоронної діяльності.
Якщо ж масштаби діяльності підприємства є незначними, то рекомендовано у кожному рахунку 8-го класу виділити субрахунок природоохоронної діяльності: матеріальні витрати природоохоронної діяльності; витрати праці працівників, зайнятих природоохоронною діяльністю; витрати на соціальне страхування, зайнятих природоохоронною діяльністю; амортизація основних засобів природоохоронного призначення; екологічні збори і платежі; інші витрати екологічного характеру
6. Елементиобліковоїполітики в системіціноутворенняпідприємства
Особливе місце під час формування ціни слід відводити обліковій службі, тому що саме бухгалтерія складає первинні кошторисні документи, накопичує та систематизує інформацію про витрати на придбання, постачання, транспортування, фасування, пакування, маркування, зберігання тощо. Саме особливості формування ціни повинні бути викладені в обліково-економічній політиці суб’єкта господарювання.
Відповідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Облікова політика констатує обрану підприємством альтернативу серед способів організації та ведення обліку окремих видів активів, зобов’язань, доходів, витрат і фінансових результатів з врахуванням особливостей та специфіки своєї діяльності, кваліфікації облікового персоналу, наявності комп’ютерної техніки тощо.
Сформовано 2 осн групи:внутр або виробничі та зовнішні або ринкові.
Внутрішнічинникивпливу на ціну є фактичноданимибухгалтерськогообліку та є індивідуальними для кожного підприємства, в той час як зовнішні – є загальними для усіх і не залежатьвідпідприємства.
Саме через вплив на внутрішніфакторивиявляєтьсявпливобліковоїполітики на ціноутворення.
Так, розпорядчий документ про обліковуполітикупідприємствамаєвизначитизастосування:
– методівоцінкивибуттязапасів;
– періодичностівизначеннясередньозваженої с/в одиницізапасів;
– порядку обліку (ідентифікованочизагалом) і розподілу ТЗВ;
– методівамортизаціїнеоборотнихактивів;
– класу 8 та/або 9 Плану рахунківбухгалтерськогообліку;
– періодичностізарахуваннясумдооцінкиНА до нерозподіленогоприбутку;
– методу обчислення резерву сумнівнихборгів;
– перелікустворюванихзабезпеченьмайбутніхвитрат і платежів;
– порядку оцінкиступенязавершеностіоперацій з наданняпослуг;
– сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарськихрозрахунках;
– переліку і складу змінних і постійнихзагальновиробничихвитрат, базиїхрозподілу;
– переліку і складу статей калькулюваннявиробничої с/в продукції (робіт, послуг);
Підприємствоможедопускатидеяківідхиленнявідполітикиціноутворення, щослідзображувати в положенняхобліково-економічноїполітики:
– запланованіціновізнижки за виконанняпевнихдій (наприклад, за рекламу товару);
– торговізнижки – різницяміжроздрібноюціною і ціноюоптових поставок;
– запланованізнижки з цін як засібстимулюваннязбуту;
– незапланованерізкезниженняцін – “війнацін”.
Вважаємо за доречнедодаткововключати до складу елементівобліково-економічноїполітики для обґрунтованогопроцесуціноутворення на підприємствінаступніположення:
- складовіелементипервісноївартостіпридбаних ТМЦ та виготовленоїпродукції (робіт, послуг) з урахуваннямособливостейдіяльностіпідприємства (торгівля, виробництво, наданняпослуг),
- стратегічніформиціновоїполітики і варіантиїїздійснення;
- методику визначенняціни (з орієнтацією на витратиабона попит, або на конкуренцію);
- методику розрахункусередньоговідсоткаторгівельноїнацінки та порядок їїсписання з рахунківобліку;
- випадкивідхиленнявідполітикиціноутворення.
Наявністьнаступнихположень дозволить більшґрунтовноздійснюватиоцінкущодопостійностіреалізаціїціновоїполітики.
7. Загальні. засади розвитку екологічного менеджменту
Термін «екологічний менеджмент» розглядається переважно в таких значеннях:
- як діяльність громадських екологічних організацій;
- як система управління окремим природним комплексом, що підлягає особливій охороні;
- як частина загальної системи управління, яка включає організаційну структуру, діяльність з планування, обов'язки, відповідальність, досвід, методи, методики, процеси і ресурси для формування, здійснення, аналізу та актуалізації екологічної політики конкретної організації.
Екологічний менеджмент– це управління екологічними характеристиками конкретних суб’єктів екологічно небезпечної діяльності, джерел екологічної небезпеки або окремих природних комплексів.
- сукупність принципів, форм, функцій, методів, прийомів i засобів управління виробничою діяльністю i персоналом організації з метою досягнення високої еколого-економічної ефективності виробництва.
За об’єктами екологічний менеджмент поділяється на:
- екологічний менеджмент суб’єктів екологічно небезпечної діяльності (наприклад: підприємств);
- екологічний менеджмент джерел екологічної небезпеки (наприклад: сховищ радіоактивних відходів);
- екологічний менеджмент окремих природних комплексів (наприклад: річки Дніпро).
Будова екологічного менеджменту включає такі первинні або першоелементи
суб’єкт екологічного менеджменту – особа чи організація, яка здійснює екологічне управління об’єктом екологічного менеджменту;
2) об’єкт екологічного менеджменту – суб’єкт екологічно небезпечної діяльності, джерело екологічної небезпеки або природний комплекс, щодо екологічних характеристик яких здійснюється екологічний менеджмент;
3) змістекологічного менеджменту – сукупність управлінських заходів, за допомогою яких суб’єкт впливає на об’єкт екологічного менеджменту (планування, облік, аудит, інформування, фінансування тощо);
4) ідеальний стан об’єкта екологічного менеджменту – результат, якого прагне досягти суб’єкт екологічного менеджменту через заходи управлінського впливу на об’єкт екологічного менеджменту.
Головними інструментами екологічного менеджменту є стандартизація, страхування, моніторинг, аудит, сертифікація, експертиза. Згідно із даними, на Заході поширені переважно п'ять інструментів, що є основою внутрішньофірмової системи екологічного менеджменту: екологічні баланси, облік, контролинг, тотальне керування якістю навколишнього середовища та аудит.
Екологічний менеджмент основується на таких принципах: екологічна свідомість; екологічне мотивування діяльності; розв’язання нагальних екологічних проблем та попередження появи нових, цілеспрямованість, стратегічність і послідовність в екологічній діяльності тощо. Екологічний менеджмент здійснюється шляхом реалізації певних функцій, які відповідають функціям менеджменту загалом, однак мають і свою специфіку.
До основних функцій екологічного менеджменту належать
• обгрунтування екологічної політики та зобов'язань;
• планування екологічної діяльності;
• організація внутрішньої та зовнішньої екологічної діяльності;
• управління персоналом;
• управління впливом на довкілля та використання pecypciв;
• внутрішній екологічний моніторинг i екологічний контроль;
• аналіз i оцінювання результатів екологічної діяльності;
• перегляд та вдосконалення екологічного менеджменту.
Нaбip основних елементівСЕМ
• 1. Екологічна політика, яка здебільшого оформляється у вигляді Декларації (заяви) про екологічну політику i відображає безумовний намір вищого керівництва організації реалізувати сучасний підхід до екоменеджменту. У Декларації повинні бути визначені найзагальніші цілі, які встановило для себе підприємство.
• 2. План або програма дійз охорони довкілля, що містить опис заходів, які підприємствозбирається здійснити у поточному році (у наступні роки). Зазначений план або программа фактично “перекладає” екологічну пoлiтикy підприємства мовою цілей i завдань, визначає дії, необхідні для їх досягнення, встановлює відповідальність конкретних працівників підприємства та передбачає надання необхідних для реалізації програми (плану) людських i фінансових ресурсів.
• 3. Організаційна структурафіксує розподіл функцій, делегування повноважень i відповідальності за тi чи інші дії. Якщо йдеться про підприємства, які мають по декілька територій або сфер ділової активності, то здебільшого розглядають організаційну структуру як усього підприємства, так i його окремих підрозділів.
• 4. Інтеграція питаньекологічного менеджменту в yci аспекти щоденної діяльності підприємства передбачає процедури “вбудови” природоохоронних заходів у iнші складові діяльності підприємства, де повинні розроблятись спеціальні екологічні процедури, які зазвичай детально розглядають у спеціальних інструкціях, що фіксують порядок виконання заходів та дій, необхідних для реалізації плану (програми) дій з охорони довкілля.
• 5. Коригуючі й превентивні діїспрямовані на ліквідацію фактичних або можливих відхилень від встановлених цілей, завдань, критеріїв i нормативів.
• 6. Аудити СЕМдля перевірки адекватності й ефективностіїї впровадження i функціонування.
• 7. Аналізування СЕМ вищим керівництвом, що є формальною оцінкою вищим керівництвом підприємства стану i адекватності СЕМ стосовно обставин, які змінюються.
• 8. Внутрішнє розповсюдження інформаціїта навчання для усвідомлення персоналом, чому i як необхідно виконувати свої функції, пов'язані з охороною довкілля, у контексті їx щоденних службових обов'язків.
• 9. Зовнішня інформаційна взаємодіяi взаємовідносини з населенням прилеглої до підприємства території, щоб інформувати зовнішні зацікавлені сторони про екологічні цілі й результативність природоохоронної діяльності підприємства.
• Основні задачі екологічного менеджменту
• 1) Під час обґрунтування екологічної політики:
• – мотивація керівництва підприємства до організації діяльності в області екоменеджменту;
• – розроблення робочого варіанта екологічної політики;
• – інформування персоналу, зацікавлених осіб та сторін про розробку екологічної політики.
• 2) Під час планування екологічної діяльності:
• – встановлення пріоритетних екологічних аспектів діяльності підприємства;
• – залучення зацікавлених осіб та сторін до планування екологічної діяльності підприємства;
• – розроблення та узгодження екологічних цілей і задач;
• – визначення критеріїв та показників оцінювання результатів досягнення поставлених екологічних цілей та задач.
• 3) Під час організації екологічної діяльності:
• – визначення та призначення осіб, які уповноважені здійснювати методичне керівництво діяльністю;
• – побудова структури систем екоменеджменту (суб’єкти, об’єкти, комунікації);
• – розроблення процедур прийняття рішень у галузі екоменеджменту;
• – забезпечення діяльності в галузі екоменеджменту необхідними ресурсами.
• 4) Під час управління персоналом:
• – мотивація персоналу до діяльності в галузі екоменеджменту;
• – забезпечення додаткової професійної підготовки спеціалістів, які відповідають за діяльність підприємства в галузі екоменеджменту.
• 5) Під час аналізу, оцінювання результатів екологічної діяльності:
• – здійснення періодичних аудитів системи екологічного менеджменту;
• – розроблення відповідної звітності та рекомендацій;
• – коригування екологічної політики на основі результатів аналізу;
• – коригування екологічних цілей та задач підприємства;
• – вдосконалення організації та практичної реалізації екологічної діяльності.
8. Загальні засади розвитку соціального обліку та його роль в управлінні підприємством.
В середині ХХ ст. західними науковцями було помічено, що одним із завдань бухгалтерського обліку є інформування працівників підприємства, місцевої громади та суспільства в цілому про результати господарювання того чи іншого суб’єкта та їх соціальний вплив.
Саме в цей період почав розвиватися так званий “ускладнений” (“advanced”) бухгалтерський облік та контроль, що проявилось у посиленні вимог до достовірності інформації, наведеної в фінансовій звітності. Ці вимоги стосувались, зокрема:
1) обліку екологічного впливу (інші назви – облік для навколишнього середовища, зелений облік), що пов’язано із змінами в системі цінностей, збільшенням тиску суспільства на підприємницькі структури з метою посилення їх соціальної відповідальності, направленої на охорону та відновленнянавколишнього середовища.
2) обліку людських ресурсів. Початок таких досліджень пов’язаний з такими вченими, як Р. Лікерт (1961 р.) та Р. Хермансон (1964 р.);
3) соціального обліку, який як поняття виник в 60-ті рр. ХХ ст. В цей період в західній літературі широко обговорювалась практика різних сторін соціальних взаємовідносин: А. Раппапорт вважав що кожне теоретичне положення обліку впливає на суспільство і кожне положення повинно прийматися або відкидатися залежно від його соціального ефекту; Літтлтон і Циммерман поглибили ці дослідження підкреслюючи, що “мета соціальної бухгалтерії – розкрити як правило суперечливі інтереси різних суспільних груп”. Як зазначає проф. М.С. Пушкар, “в кінці '31970-х рр. визначилася тенденція до сполучення традиційної (методологічної) концепції пізнання з соціальною проблематикою, аналіз структури знання все в більшій мірі поступається аналізу його розвитку”. Саме в той час Белкаой, Бімс, Фертіх вимагали введення категорії соціальних витрат і доходів, зводячи мету обліку до “обчислення соціальних витрат”.
Однією з перших концепцію соціального бухгалтерського обліку в своїй діяльності застосувала Американська консалтингова фірма ABT Associates, яка в 1970 р. здійснила перевірку своїх попередніх річних фінансових звітів в розрізі наступних питань: продуктивність праці, внесок в підвищення рівня знань, вплив діяльності фірми на сферу зайнятості, охорону здоров’я, освіту і саморозвиток, фізичне виховання, транспортне забезпечення, організація вільного часу, вплив діяльності фірми на навколишнє середовище. Через ці показники, виведені з фінансової звітності, робилась спроба визначити чистий соціальний вплив компанії.
Запровадження стандартів соціального обліку та звітності призвело до поступового збільшення кількості компаній, які складали та публікували результати своєї діяльності у вигляді соціального звіту.
Необхідність здійснення соціального обліку була обумовлена концепцією соціальних соціальної відповідальності бізнесу спрямована на ефективне стратегічне управління підприємством та на попередження ускладнень, які виникли в умовах екологічної та соціальної криз.
Одним із завдань БО стало інформування працівників підприємства, суспільства та інших користувачів про результати господарства та їх соціальний вплив.
Із середини ХХ ст. почав розвиватись ускладнений БО, що охоплював облік екологічного впливу, облік людських ресурсів та соціальний облік.
Перевагами ведення соціально-відповідальної діяльності є:
1) Покращення бізнес-процесів.
2) Стабільний та стійкий розвиток компанії в перспективі.
3) Більшість залученого капіталу.
4) Підвищення мотивації та продуктивності праці.
5) Формування позитивної репутації в компанії.
6) Доступ до нових ринків реклам, товарів чи послуг.
7) Податкові пільги.
8) збереження соціальної стабільності в цілому.
Організація соціального обліку залежить від формування соціально-відповідального бізнесу груп осіб на яких направлена ця діяльність, рівня задоволення потреб, обов’язків, соціальної відповідальності,тощо.
Соціально-відповідальний бізнес може здійснюватися в традиційній або довільній формі. При цьому ця діяльність може носити багаторівневий характер:
- Базовий рівень направлений на задоволення основних соціальних гарантій, визначених державою (напр.. нарахування з/п).
- Мотиваційний рівень направлений на підвищення рівня класифікації робітників, розвиток соціальної сфери, будівництво житла, лікування.
Залежно від того інтереси яких груп зацікавлених осіб задовольняються при здійсненні соціально-відповідального бізнесу можна виділити такі об’єкти БО:
1) групи операцій, що забезпечують внутрішню соціальну відповідальність (заходи спрямовані на задоволення інтересів власників і працівників).
2) операції, що забезпечують зовнішню соц. Відповідальність ( заходи спрямовані на забезпечення інтересів інвесторів та місцевої громади.
Бухгалтерський соціальний облік – це інтегрована система збору ідентифікаційної реєстрації та узагальнення даних соціально-екологічного характеру з метою визначення соціальних витрат, а також надання соціальної інформації для управління та прийнятя соціальних рішень.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 1263; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!