Значення очікуваних витрат при аналізі та виборі альтернативних варіантів.

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 20Следующая ⇒

Метою проведення оцінки очікуваних витрат є пошук таких їх оптимальних співвідношень за структурою та обсягами, щоб збільшення витрат забезпечувало зростання доходів та прибутку суб’єкта господарювання.

Оцінка очікуваних витрат передбачає визначення загальних витрат з виокремленням витрат, які включаються до собівартості з метою оподаткування, до виробничої собівартості, повної собівартості, в тому числі й на одиницю продукції (послуги), а також витрат обігу.

Очікувані (релевантні) витрати — це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінських рішень, тобто майбутні витрати.

Нерелевантні витрати – це витрати, що не залежать від ухвалення рішення.

Методи оцінки очікуваних витрат

Назва методу	Коротка характеристика
Факторний метод	Полягає у визначенні впливу техніко-економічних факторів на витрати виробництва в плановому періоді в порівнянні з попереднім періодом
Бюджетування	Передбачає обґрунтування кожної статті витрат за допомогою складання спеціальних бюджетів (бюджет виробництва, бюджет витрат на оплату праці тощо)
Калькуляційний метод	За допомогою даного методу обґрунтовується величина витрат на виробництво одиниці продукції чи її структурних елементів (деталей, вузлів тощо)
Нормативний метод	Оцінка очікуваних витрат здійснюється на основі заздалегідь складених норм та нормативів на підприємстві
Економіко-математичні методи	Застосовуються переважно великими підприємствами для обґрунтування раціональних управлінських рішень за допомогою використання математичних моделей.

Диференціальними називають такі витрати і доходи, які становлять різницю між альтернативними варіантами.

Аналіз диференціальних витрат застосовують, як правило, при виборі альтернативного варіанту рішення.

Типовими прикладами задач альтернативного вибору є:

1) оптимізація виробничого процесу (оптимальне співвідношення різних типів обладнання; оптимальний шлях руху заготовок, готової продукції або сировини; оптимальне розміщення складів тощо);

2) виробляти самим чи купувати комплектуючі (послуги, процеси);

3) визначення оптимального розміру замовлення;

4) визначення оптимальної ціни реалізації шляхом порівняння кривих попиту та ціни і визначення сумарного покриття змінних витрат виручкою (маржинального доходу);

5) рішення про спеціальне замовлення (визначення ціни покриття, тобто ціни реалізації спеціального замовлення);

6) рішення про ліквідацію збиткового сегменту діяльності при наявності вільних (незадіяних) виробничих потужностей;

7) рішення про доцільність надання додаткових послуг та ін.

Рішення про спеціальне замовлення – це рішення стосовно отриманої пропозиції на разовий продаж продукції або надання послуги за ціною, нижчою за звичайну (або навіть нижчою за собівартість).

Прийняття такої пропозиції доцільне лише тоді, коли додатковий дохід перевищує додаткові витрати на виконання такого замовлення і відсутня загроза деформації ринку. При аналізі такої пропозиції необхідно враховувати можливі додаткові витрати в разі відсутності вільних виробничих потужностей та довгострокові наслідки прийняття такого замовлення.

Виробляти чи купувати – це альтернатива відносно того, що вигідніше: самим виробляти окремі компоненти продукції (виконувати роботи) чи купувати їх у зовнішніх постачальників (підрядників).

Аналіз для вирішення цієї проблеми передбачає:

– визначення релевантної виробничої собівартості компонента (послуги, роботи);

– диференціальний аналіз витрат;

– урахування якісних факторів та не фінансової інформації про можливі наслідки такого рішення на перспективу.

Остаточне рішення з цього питання треба приймати з урахуванням таких якісних та не фінансових факторів, як:

– надійність постачальника;

– гарантія якості продукції постачальника;

– стабільність цін;

– можливості використання вивільнених потужностей та робочої сили;

– можливі зміни у технології виробництва;

– час, необхідний для відновлення власного виробництва і т. ін.

Ліквідація або скорочення збиткового виду діяльності

Ці рішення про доцільність повної або часткової ліквідації виробництва збиткової продукції, виду діяльності, підрозділу і т. ін. на підставі аналізу їх прибутковості.

Аналіз інформації для такого рішення базується на калькулюванні змінних витрат і визначенні маржинального доходу, порівнянні втрат маржинального доходу з можливим скороченням постійних витрат, урахування зміни маржинального доходу від альтернативного використання звільнених потужностей.

Інші типи задач альтернативного вибору

Серед інших задач альтернативного вибору досить важливими є задачі прийняття рішень у процесі постачання: щодо розмірів партії замовлень (з використанням універсальної формули Вілсона), вибору найбільш вигідних постачальників та видів матеріалів (на основі аналізу по Парето, або АВС-аналізу), щодо прискорення оборотності виробничих запасів.

13. Значення очікуваних витрат при визначенні оптимального використання ресурсів в умовах обмежень.

Планування витрат – це процес пошуку найбільш оптимального використання ресурсів підприємства для забезпечення високої якості продукції та послуг для отримання максимального рівня

Зокрема, витратиминулихперіодів не можуть бути релевантними, оскількивплинути на них вже не можна. У той же час альтернативнівитрати (упущена вигода) є рельовантними для ухваленняуправлінськихрішеньщодовиборупевноговаріантадій.

Нерелевантні витрати – цевитрати, що не залежатьвідухваленнярішення.

До релевантнихвитрат відносять:

а) майбутнімаржинальнівитрати;завждиспівпадають з поняттям “зміннівитрати”

б) приростнівитрати – різницяміжвитратамирізнихваріантівдій. Їхщеназивають “додаткові”, “диференціальні” або “інкрементні” витрати (differentialcosts, incrementalcosts);

в) альтернативнівитрати (opportunitycosts) – цевтраченавигода при виборі одного варіанту і відмовівідіншого. Їхщеназивають “вмінені” витрати.

Для оптимізації виробничої програми підприємства необхідно аналізувати не лише інформацію про витрати та їх поділ на постійні і змінні, а й зважати на інші фактори, що впливають на розмір прибутку.

Кожне підприємство у своїй діяльності постійно відчуває якийсь дефіцит, що обмежує його можливості. Це може бути недостатнє забезпечення матеріальними ресурсами (сировиною), виробничими потужностями, попитом на продукцію, чисельністю та кваліфікацією робочої сили, наявністю обігових коштів і т. ін. Діючи в таких умовах, підприємство повинно обирати ті види діяльності, які є найвигіднішими за наявного дефіциту ресурсів, та забезпечити їх повне і ефективне використання.

Оптимальне використання обмежених дефіцитних ресурсів – це рішення, що забезпечує максимізацію прибутку в умовах наявних обмежень. Аналіз для прийняття такого рішення залежить від кількості обмежень (рис. ).

Рис.5 – Методи оптимізації виробництва при різній кількості обмежувальних факторів

Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 700; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!