Преференційне голосування (система єдиного перехідного голосу).
Інститут преференційного голосування надає можливість виборцям проголосувати за список кандидатів певної партії, а також віддати перевагу певним кандидатам усередині цього списку, посприяти їх обранню. З цією метою, голосуючи за список, виборець відзначає кандидатів, обрання яких для нього найбільш бажане, незалежно від їх позиції у списку. Зокрема, у Норвегії виборець вказує порядок, в якому він хотів би бачити кандидатів від партії у списку. В Чехії виборець може проголосувати за регіональний список партій у цілому або віддати перевагу не більше як чотирьом кандидатам із цього списку.
Цікавим є досвід Швейцарії (а до реформи 90-х років і Італії), де виборці голосують за партійними списками, однак група виборців, що складає не менше 15 громадян, може зареєструвати власний список кандидатів відповідно до своїх переконань. Відтак виборець може проголосувати за список тої чи іншої політичної партії або ж використати список однієї з політичних партій як основу власного списку, доповнивши його прізвищами кандидатів від інших політичних партій, яким він симпатизує.
Система єдиного неперехідного голосу (напівпропорційна система)
Система єдиного неперехідного голосу — напівпропорційна виборча система. Відповідно до системи створюються багатомандатні округи, в яких виборець має право проголосувати лише за одного кандидата з того чи іншого партійного списку, поданого в бюлетені. Обираються ті кандидати, які отримали більше голосів, залежно від числа мандатів у окрузі.
|
|
|
Особливості мажоритарно-пропорційної виборчої системи.
Виборчi системи, в основу яких покладений принцип бiльшостi, на зиваються мажоритарними. iсторично саме цi системи були запровадженi першими. Незважаючи на всю вiдмiннiсть правил, що становлять змiст ма-жоритарних систем у рiзних країнах, розрiзняють двi головнi їх форми.
Однiєю з таких форм є мажоритарнi виборчi системи абсолютної бiльшостi, за якими обраним вважається той кандидат, який одержав 50 % встановленої в законi або загальної кiлькостi поданих в окрузi голосiв i щеодин голос, тобто той, хто користується абсолютною пiдтримкою виборцiв, якi брали участь у голосуваннi. У випадках, коли жоден з кандидатiв не набере необхiдної кiлькостi голосiв, питання про замiщення мандата або виборної посади залишається вiдкритим
За правилами мажоритарних систем вiдносної бiльшостi, обраним у виборчому окрузi визнається той кандидат (або партiйний список канди-датiв), який набрав бiльше голосiв, нiж кожний окремий його конкурент, хоча це i становить менше половини всiх поданих в окрузi. Така виборча система ще у XVIII ст. була прийнята на парламентських виборах у Вели-кобританiї. З часом вона була пристосована для полiтичних потреб ряду iнших англомовних країн. Прихильники цiєї виборчої системи розцiнюють як її позитивну якiсть те, що вона сприяє утворенню стабiльних парла-ментiв i урядiв. Однак така стабiльнiсть має штучний характер, не кажучи вже про те, що вибори в парламент можуть дати вкрай спотворене уявлен-ня про дiйсне спiввiдношення суспiльно-полiтичних сил.
|
|
|
Мажоритарнi виборчi системи вiдносної бiльшостi завжди результа-тивнi. Водночас партiя, яка завоювала бiльшiсть мiсць у парламентi, за загальною кiлькiстю поданих за неї голосiв може поступатися iншiй партiї. Така ситуацiя двiчi складалася в пiслявоєннi роки у Великобри-танiї. При застосуваннi правил мажоритарних систем вiдносної бiльшостi теоретично можливе i таке, що одна з партiй в масштабах усiєї країни одержить, порiвняно з конкурентами, найбiльшу кiлькiсть голосiв, але разом з тим не здобуде жодного мандата.
Мажоритарнi системи вiдносної бiльшостi суттєво впливають i на полiтичну поведiнку населення пiд час виборiв. Наприклад, у Великобри-танiї вважають, що у частини виборцiв iснує так званий синдром втраче-ного голосу.
Поняття та сутність глави держави.
|
|
|
Глава держави – це вищий орган державної влади (верховна посадова особа), який формально займає верховне місце в ієрархії державних інститутів та здійснює верховне представництво держави як у внутрідержавних відносинах так і у відносинах з іншими державами. Конституційно-правовий статус глави держави залежить від форми правління і характеру політичного режиму в тій чи іншій державі. Навіть в країнах з однією і тою ж формою правління політична роль і об’єм повноважень глави держави можуть серйозно відрізнятися. Ознаки:
- орган державної влади чи верховна посадова особа;
- завжди формально буде стояти на чолі державного механізму;
- основною функцією є представництво держави;
- фактично статус залежить від низки чинників соціально-політичного, історичного та національно-культурного, економічного характерів.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1328; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!