Принципи утворення федерацій.



Принципи утворення:

1) територіальний - це США, Бразилія, Мексика, Авст­рія, Німеччина, Австралія та ін. Так, жоден із 50 штатів США не був утворений за національною ознакою, однак на півдні країни темношкіре населення складає більшість. Тобто тут національний фактор не має значення;

2) національний - Бельгія, Пакистан. Тут суб’єкти федерація як правило відповідають тій чи іншій національній меншині.

3)  комплексний – одні суб’єкти утворюються за територіальним принципом, а інші – за національним. Канада, Швейцарія.

Конституційно-правові ознаки демократичного політичного режиму.

Демократичний режим полягає у домінуванні інституту демократії.

Ознаки демократичного режиму:

1) прийняття рішень більшістю з врахуванням інтересів меншості;

2) існування правової держави і громадянського суспільства;

3) виборність і змінність центральних і місцевих органів влади, їх підзвітність виборцям;

4) «силові» структури знаходяться під цивільним контролем;

5) широке використання методів переконання і примусу;

6) проголошення і реальне забезпечення прав і свобод людини і громадянина, рівність громадян перед з-ном;

7) існування політичного плюралізму, в т.ч. багатопартійності, легальної політ. опозиції;

8) гласність, відсутність цензури;

9) реальне здійснення принципу розподілу влад.

Історично склалися дві форми демократичного політичного режиму: режим ліберальної демократії і режим соціальної демократії. Відмінності між ними виявляються в характері взаємовідносин держави з суспільством.

 

Конституційно-правові ознаки тоталітарного політичного режиму.

Основні характеристики тоталітарного політичного режиму:

1) держава прагне глобального домінування над всіма сферами суспільного життя, до всеохоплюючої влади;

2) суспільство повністю відчужене від політичної влади, але воно не усвідомлює цього;

3) монопольний державний контроль над економікою, засобами масової інформації, культурою, релігією, вплоть до прив.життя

4) держ.вл.формується бюрократичним сп-бом і недоступна для контролю з боку д-ви;

5) домінуючим методом управління є насилля, примус, терор; домінування однієї партії, фактичне її зрощення із д-вою, заборона легал.д-сті опозицій.сил;

6) п-ва і свободи л-ни і гром-на носять декларатив., формал.х-р, відсутні гарантії їх реалізації;

7) фактично усувається політ.плюралізм;

8) централізація держ.вл.на чолі з диктатором і його оточенням.

 

Конституційно-правові ознаки авторитарного політичного режиму.

       Авторитарний політ.режим – компроміс між тоталітар.і дем., режим, в якому вл.здійс-ся певною особою (класом, партією, елітною групою) при мінімальній участі народу.

       Осн.хар-ки автори тар.політ.режиму:

1) в центрі і на місцях здійснюється концентрація влади в руках одного чи декількох взаємозв’язаних ор-нів д-ви (чи одного сильного лідера), при повному відчудженні народу від реалізації держ.вл.;

2) ігнорується, обмежується принцип поділу вл.;

3) роль предс.ор-нів обмежена, хоч вони можуть й існ.;

4) суд виступає допміж.інс-том, поряд можуть існ.і поза суд.ор-ни;

5) звужена сфера дії принципів виборності держ.ор-нів і посад.осіб, підзвітності і підконтрольності їх населенню;

6) домінують командні і адм.методи упр-ня, але відсутній масовий терор;

7) зберігається цензура, «напівгласність»;

8) допускається частковий плюралізм;

9) п-ва і свободи л-ни і гром-на проголошуються, але реально забезпечуються не повністю;

10) «силові» стр-ри сус-ву непідконтрольні і як пр-ло використовуються в політ.цілях;

Форми прямої демократії в зарубіжних країнах.

1) це парламентські вибори; 2) голосування під час проведення плебісциту або референдуму; 3) за допомогою спеціальних органів (асоціації та політичні партії). Додамо, що згідно з п. 8 ст. 29 основного закону в ФРН передбачається можливість також і проведення народного опитування та народної ініціативи. Конституція Італії (ч. 2 ст. 71) також передбачає і таку форму безпосередньої демократії, як законодавча ініціатива народу: “народ здійснює законодавчу ініціативу шляхом внесення від імені не менш, ніж п’ятдесяти тисяч виборців законопроекту, складеного у формі статей закону”. Російський учений Н.О. Михальова до названих додає такі форми безпосередньої демократії, як з’їзди народів, місцеве самоврядування, в т. ч. сільські сходи, національно-культурну автономію.

Указані форми використовуються у зарубіжних країнах по-різному. Якщо вибори, які були передбачені вже у самих перших конституціях, стали звичною практикою для більшості держав, то інші форми безпосередньої демократії застосовуються не повсюдно. Наприклад, у Великобританії до цього часу йде дискусія щодо доцільності референдуму в умовах парламентарної демократії. Або той факт, що у конституціях колишнього СРСР 1936 р. (п. “д” ст. 49) і 1977 р. (ст. 5) передбачалось проведення союзного референдуму, але він був застосований лише один раз – 17 березня 1991 р. Водночас сам факт включення тих чи інших форм безпосередньої демократії до числа конституційних інститутів може засвідчити про ставлення органів державної влади даної країни щодо ролі громадян у прийнятті найважливіших рішень.

Підсумовуючи сказане, можна зробити таке резюме: 1. Усі форми безпосередньої демократії сприяють активізації політичного життя будь-якої країни. 2. Питома вага і значення кожної з названих форм безпосередньої демократії різні і залежать від багатьох історичних, національних, політичних та інших обставин, які найбільш характерні для кожного суспільства. 3. Найбільш розповсюдженими формами безпосередньої демократії є: вибори, референдуми (плебісцити), народна ініціатива, місцеве самоврядування.

Референдум, який інколи називається плебісцитом (що в дослідному перекладі - народне рішення), є прямим голосуванням народу з найважливіших державних питань. Розрізняють два види референдумів. Одні з них є своєрідним опитуванням, за результатами якого закони не приймаються, але влада повинна враховувати його результати. Наприклад, у березні 1991 року був проведений референдум колишнього Радянського Союзу з приводу збереження СРСР в оновленому вигляді, в грудні того року 1991 р. - Український референдум - про незалежність України. Результати референдумів другого виду мають значення закону. З їх допомогою затверджуються конституції або поправки до неї, проекти законів. Світовий досвід показує, що питання, які виносяться на референдум, можуть бути найрізноманітнішими: заміна монархії республікою (Греція, 1974), про незалежність якої-небудь території (провінція Канади Квебек, 1995), дозвіл розлучень і абортів (Італія) тощо.

Ініціатива - це процедура, засобом якої громадяни пропонують обговорити яке-небудь питання, безпосередньо на референдумі, або законодавчими органами. Ініціатива реалізується через збір певної кількості підписів громадян на підтримку проведення референдуму. До інших форм демократичної участі, які дозволяють громадянам впливати на владу, можна віднести демонстрації, мітинги, звернення до владних структур всіх рівнів і до ЗМІ.

Ви́бори — передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування).

Місце́ве самоврядува́ння - право та спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 790; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!