ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Загальна характеристика виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк

Покарання у виді позбавлення волі на певний строк, як свідчить історія розвитку кримінально-виконавчого права, було і продовжує залишатися найбільш розповсюдженим видом кримі­нального покарання.

Загальна тенденція щодо широкого призначення покарання у виді позбавлення волі є невиправданою і, як результат, приводить до переповнення місць позбавлення волі, значних людських і фінансових витрат на утримання засуджених, істотно ускладнює процес їх виправлення і ресоціалізації та можливість їхньої подальшої адаптації в суспільстві після звільнення [10, с.173].

За роки незалежності в Україні було засуджено за вчинення злочинів майже 2 млн. 500 тис. осіб, серед них понад 1,1 млн - до покарання у виді позбавлення волі. У 90-ті роки в Україні питома вага засуджених до позбавлення волі в загальній структурі судимості залишається досить стабільною і складає близько 35%. На сьогодні за цим показником Україна, незважаючи на прого­лошений курс щодо гуманізації кримінальної політики, дотриман­ня прав і свобод громадян, посідає одне з перших місць у світі.

Дивує відрив, з яким Україна «лідирує» у цій сфері: у більшості європейських країн питома вага позбавлення волі в структурі судимості не перевищує, як правило, 10-12%. За даними статис­тики, відсоток засуджених до позбавлення волі істотно варіюється в різних регіонах України. Судова практика останніх років показує, що найбільш часто позбавлення волі застосовується в м. Києві, східному і південному регіонах України. Так, найвищі показники застосування цього виду покарання досягли суди м. Києва - 48,7% видатків, Автономної Республіки Крим і Дніпро­петровської області - 45,4%, Херсонської області - 42,4%, Донецької області - 41,5%, Одеської області - 40,1%. У той же час у західному регіоні ці показники на порядок нижче. У Тернопільській області частка позбавлення волі складає 24,6%, показник, нижчий за 30%, мають суди Вінницької, Закарпатської, Рівненської, Хмельницької і Черкаської областей [10, с.180].

Дослідники відзначають, що серйозною перешкодою на шляху гуманізації кримінальної політики є зростання злочинності. Дійсно, кримінальна статистика останніх п'ятнадцяти років свідчить про те, що загальна кількість вчинених злочинів зросла майже вдвічі. Дослідниками відзначається тенденція збільшення частки тяжких, корисливих, у тому числі економічних злочинів, а також злочинів, вчинених організованими злочинними угрупо­ваннями.

Позбавлення волі, як бачимо, прямо чи опосередковано пов'язане з негативним впливом не тільки на особистість засудже­них, але і на навколишнє мікросоціальне середовище і суспільство в цілому. Звичайно, суспільство ще довго не зможе відмовитися від позбавлення волі як покарання за вчинений злочин.

Існує низка причин використання цього покарання: воно є справедливо заслуженим наслідком вчинення тяжких злочинів; воно потрібне для попередження нових злочинів з боку реци­дивістів, які стійко не бажають стати на шлях виправлення, а також для ізоляції на певний час цих осіб від суспільства; позбавлення волі необхідне для мети загального попередження злочинів; позбавлення волі потрібне для задоволення очікувань суспільства відносно покарання осіб, що вчинили тяжкі злочини [14, с.54].

Таким чином, позбавлення волі зберігається як засіб соціаль­ного контролю за певними категоріями злочинців. Але суспільство повинне визнати його збитковість: економічну, соціальну, морально-психологічну.

Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами. Порядок направлення засудже­них до виправних і виховних колоній визначається підзаконними нормативно-правовими актами ДКВС України.

Так, засуджені за кримінальні злочини направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця відбування покарання до іншого під вартою.

Переміщення засуджених під вартою здійснюється з додержанням правил тримання: чоловіки окремо від жінок; неповнолітні - від дорослих; підслідні, які притягуються до кримінальної відпо­відальності по одній справі, - окремо між собою; засуджені до довічного позбавлення волі - окремо від інших категорій; хворі на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворі - окремо між собою і від здорових, у разі потреби за висновком лікаря - в супроводі медичного працівника.

Крім того, при переміщенні засуджених під вартою їм створю­ються необхідні побутові і санітарно-гігієнічні умови, вони забезпечуються колонією (органом-відправником) одягом і взуттям за сезоном, а також харчуванням за встановленими нормами на весь період прямування. Переміщення засуджених під вартою здійснюється за рахунок держави відповідно до підзаконних актів ДКВС України і МВС України та згідно з Кримінально- виконавчим кодексом України.

Особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено до виправної колонії максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування [14, с.58].

Процедура залишення засуджених для виконання роботи з господарського обслуговування проводиться наказом начальника слідчого ізолятора, а направлення їх у виправну колонію макси­мального рівня безпеки ДКВС України за наявності їхньої письмової згоди.

Засуджені, залишені в слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування, тримаються ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених КВК України для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки.

У порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, засуджений при необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений цією або іншою особою, за який вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений в слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплі­нарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.

Прийняття засуджених до виправних і виховних колоній проводиться адміністрацією колоній у порядку, встановленому нормативно-правовими актами ДКВС України. Важливо зазна­чити, що адміністрація колонії протягом трьох діб повідомляє суд, який постановив вирок, про приведення його до виконання і про місце відбування покарання засудженим. Одночасно направ­ляється повідомлення одному із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого, у якому вказується адреса колонії і роз'яснюються права засудженого [15, с.38].

Крім того, на кожного засудженого до позбавлення волі ведеться особова справа, а також інформаційна картка, до якої заносяться такі відомості: стосовно його особи; про вчинений ним злочин і назву суду, який постановив вирок; про день і час його прибуття і звільнення з колонії.

Кримінально-виконавчим законодавством визначено, що у колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих. Що стосується тих, хто вперше засуджуються до позбавлення волі, то вони тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

Поряд з тим, ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються:

- засуджені до довічного позбавлення волі;

- засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;

- засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії.

Установлені кримінально-виконавчим законодавством вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на лікувальні заклади місць позбавлення волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених. Порядок тримання засуджених у лікувальних закладах і цих колоніях визначається нормативно-правовими актами ДКВС України.

Засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження.

Переведення засудженого для по дальшого відбування покаран­ня з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають перебуванню засудже­ного в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами ДКВС України.

В установах виконання покарань створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адаптації. У виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації. У виправних колоніях максимального рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю.

Варто наголосити, що вказані дільниці ізолюються одна від одної. У дільниці карантину, діагностики і розподілу тримаються всі новоприбулі до колонії засуджені. У дільниці ресоціалізації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з інших дільниць у порядку, встановленому КВК України.

У дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, що під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу виявили високий ступінь соціально педагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної поведінки, а також засуджені, які не проявили готовності до самокерованої соціально правомірної поведінки і переведені з інших дільниць у порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом [23, с.7].

У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до навчання та праці та яким до звільнення залишається не більше шести місяців. У дільниці соціальної реабілітації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з дільниці ресоціалізації в порядку, встановленому цим Кодексом.

Організація роботи дільниць виправних і виховних колоній регламентується КВК України і нормативно-правовими актами ДКВС України. Засуджені, поміщені в дільницю карантину, діагностики і розподілу, протягом чотирнадцяти діб піддаються повному медичному обстеженню для виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинному психолого-педагогічному та іншому вивченню [23, с.19].

За результатами медичного обстеження, первинної психо­діагностики і психолого-педагогічного вивчення та на підставі кримінологічної, кримінально-правової характеристики на кожного засудженого складається індивідуальна програма соціально-виховної роботи, яка затверджується начальником колонії.

Засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації, розпо­діляються по відділеннях соціально-психологічної служби і розміщуються в жилих приміщеннях з локальним сумісним проживанням членів відділення.

У дільниці посиленого контролю установ виконання покарань мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і установ середнього рівня безпеки засудженим встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії максимального рівня безпеки.

У дільниці посиленого контролю установ виконання покарань максимального рівня безпеки засуджені тримаються в приміщен­нях камерного типу. На кожного засудженого розробляється спеціальна індивідуальна програма, яка передбачав заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного, психокорегуючого характеру.

Після реалізації цієї програми за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою началь­ника колонії засуджений переводиться до дільниці ресоціалізації. У дільниці соціальної адаптації на кожного засудженого розроб­ляється спеціальна індивідуальна програма підготовки його до звільнення [25, с.121].

Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, працевлаштовуються на окремих виробничих об'єктах колонії або за межами колонії на інших об'єктах з дотриманням вимог безпеки і постійного контролю. Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, проживають в межах колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окремо від інших засуджених.

У дільниці соціальної реабілітації тримаються вперше засуд­жені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджені, переведені з дільниці ресоціалізації. У дільниці соціальної реабілітації засуджені:

- тримаються під наглядом, а на території житлової зони - під охороною;

- у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території дільниці;

- з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією дільниці, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням;

- можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження;

- мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць;

після відбуття шести місяців покарання в дільниці в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство на території дільниці [26, с.131].

Залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці та навчання умови відбування покарання можуть змінюватися в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду. Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії, погодженою із спостереж­ною комісією.

Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється ДКВС України за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) ДКВС України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області і спостережною комісією. Засуджені, які стають на шлях виправ­лення, можуть бути переведені:

- з приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання;

- із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покаран­ня;

- у колоніях мінімального і середнього рівня безпеки - до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття:

1)не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за злочин середньої тяжкості;

2)не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3)не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання [26, с.133].

Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації:

- особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення та в колоніях;

- інваліди першої і другої груп та особи, які досягли пенсійного віку;

- вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років;

- особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії;

- особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

- особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.

Засуджені, які злісно порушують режим відбування покаран­ня, можуть бути переведені: з дільниці соціальної реабілітації до іншої дільниці; з установи середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення установи максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу установи максимального рівня безпеки [27, с.188].

 

---

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 695; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!