Норми годівлі ремонтних кнурців, на голову на добу

Показники	Жива маса, кг
	40…50	50…60	60…70	70…80	80…90	90…150
	Середньодобовий приріст, г
	625	650	700	700	700	700
ЕКО	2,76	2,98	3,32	3,54	3,77	3,99
Обмінна енергія, Мдж	27,6	29,8	33,2	35,4	37,7	39,9
Суха речовина, кг	2,05	2,21	2,46	2,62	3,09	3,27
Сирий протеїн, г	357	385	428	456	504	533
Перетравний протеїн, г	267	287	320	341	362	383
Лізин, г	15,0	16,1	18,0	19,1	21.3	22,6
Треонін, г	9,8	10,6	11,8	12,6	14,5	15,4
Метіонін+цистин, г	9,0	9,7	10,8	11,5	12.8	13,4
Сира клітковина, г*	131	141	157	168	250	265
Сіль кухонна, г	12	13	14	16	18	19
Кальцій, г	19	21	23	24	27	28
Фосфор, г	15	17	19	20	22	24
Залізо, мг	178	192	124	228	250	265
Мідь, мг	25	26	30	31	37	39
Цинк, мг	119	128	143	152	269	284
Марганець, мг	96	104	116	123	145	153
Кобальт, мг	2,5	2,7	3,0	3,1	3,7	3,9
Йод, мг	0,5	0,5	0,6	0,6	0,7	0,8
Каротин, мг**	14	16	17	18	20	22
Вітаміни: А, тис. МО**	7,0	8,0	8,5	9,0	10,0	11,0
D, тис. МО	0,7	0,8	0,85	0,9	1,0	1,1
Е, мг	84	91	101	107	127	134
В1, мг	5	6	6	7	8	9
В2, мг	14	15	17	18	20	22
В3, мг	47	51	57	60	71	75
В4.г	2,4	2,6	2,8	3,0	3,2	3,4
В5, мг	144	155	172	183	200	220
В12, мкг	59	64	71	76	90	95

Примітки: * – не більш, ** – вітамін А або каротин.

Таблиця 43

Норми годівлі ремонтних свинок, на голову на добу

Показники	Жива маса, кг
	40…50	51…60	61…70	71…80	81…120
	Середньодобовий приріст, г
	575	600	600	600	600
ЕКО	2,66	2,88	3,00	3,10	3,11
Обмінна енергія, Мдж	26,6	28,8	30,0	31,0	31,1
Суха речовина, кг	1,97	2,13	2,21	2,30	2,55
Сирий протеїн, г	343	371	385	400	416
Перетравний протеїн, г	256	277	287	300	300
Лізин, г	14,4	15,5	16,1	16,8	17,6
Треонін, г	9,5	10,2	10,6	11,0	12,0
Метіонін+цистин, г	8,6	9,3	9,7	10,1	10,6
Сира клітковина, г*	126	136	141	147	207
Сіль кухонна, г	11	12	13	14	15
Кальцій, г	18	19	20	21	22
Фосфор, г	15	16	17	18	18
Залізо, мг	171	185	192	200	207
Мідь, мг	24	25	26	28	30
Цинк, мг	114	124	128	133	222
Марганець, мг	92	100	104	108	120
Кобальт, мг	2,4	2,5	2,7	2,8	3,0
Йод, мг	0,5	0,5	0,5	0,6	0,6
Каротин, мг**	14	15	16	17	18
Вітаміни:
А, тис. МО**	7,0	7,5	8,0	8,5	9,0
D, тис. МО	0,7	0,75	0,8	0,85	0,9
Е, мг	80	87	91	94	105
B1, мг	5	5	6	6	7
В2, мг	14	15	16	17	18
В3, мг	45	49	51	53	59
В4, г	2,3	2,5	2,6	2,7	3,0
В5, мг	138	149	155	162	179
В12, мкг	57	62	64	67	74

Примітки: * – не більш, ** – вітамін А або каротин.

Таблиця 44

Норми концентрації поживних речовин в 1 кг корму

Для ремонтного молодняку

Показники	У сухому кормі		У сухій речовині
	Жива маса, кг
	40…80	81…120…150	40…80	81…120…150
ЕКО	1,7	1,05	1,35	1,22
Обмінна енергія, Мдж	11,7	10,5	13,5	12,2
Сирий протеїн, г	150	140	174	163
Перетравний протеїн, г	112	101	130	117
Лізин, г	6,3	5,9	7,3	6,9
Треонін, г	4,1	4,0	4,0	4,7
Метіонін+цистін, г	3,8	3,5	4,4	4,1
Сира клітковина, г*	55	70	64	81
Сіль куховарська, г	5,0	5,0	5,8	5,8
Кальцій, г	8,0	7,5	9,3	8,7
Фосфор, г	6,5	6,2	7,9	7,2
Залізо, мг	65	70	87	81
Мідь, мг	10	10	12	12
Цинк, мг	50	75	58	87
Марганець, мг	40	40	47	47
Кобальт, мг	1,0	1,0	1,2	1,2
Йод, мг	0,2	0,2	0,23	0,23
Каротин, мг**	6	6	7	7
Вітаміни:
А, тис. МО**	3,0	3,0	3,5	3,5
D, тис. МО	0,3	0,3	0,35	0,35
Е,мг	35	35	41	41
В1, мг	2,2	2,2	2,6	2,6
В2, мг	6	6	7	7
В3,мг	20	20	23	23
В4, г	1,0	1,0	1,16	1,16
В5, мг	60	60	70	70
В12, мкг	25	25	29	29

Примітки: * – не більш, ** – вітамін А або каротин.

 

За вирощування ремонтного молодняку слід дотримуватися високих норм годівлі до досягнення живої маси 80…90 кг, тобто, в період, коли у тварин інтенсивно ростуть кістки і м’язова тканина, і строго обмежувати годівлю в період від 80…90 кг до 120 кг свинок і до 150 кг кнурців.

Для попередження надмірного споживання кормів і ожиріння із збільшенням живої маси в раціонах ремонтного молодняку знижують концентрацію обмінної енергії за рахунок їх насичення клітковиною (до 8% від сухої речовини). Концентрація обмінної енергії в абсолютно сухій речовині раціонів повинна знаходитися на рівні 13,5 Мдж/кг за живою масою до 80…90 кг і 12,2 Мдж/кг при вищій живій масі. Такий підхід дозволяє забезпечити при груповій годівлі рівне споживання корму всіма тваринами групи, а у результаті мати вирівняного по живій масі молодняку до моменту запліднення.

Раціони ремонтного молодняка повинні складатися з концентрованих (75…87%), соковитих і зелених кормів (12…20%) і кормів тваринного походження (3…5% по поживності). Вони повинні коректуватися відповідно до програм годівлі для свинок через кожних 15 днів до досягнення живої маси 80 кг, для кнурців через кожних 7 днів до 90 кг. У період для свинок з 80 до 120 кг і для кнурців з 90 до 150 кг живої маси раціони не міняються, залишаються постійними, але із зниженою концентрацією енергії і поживних речовин в сухому кормі.

Концентровані корми, як правило, згодовують у вигляді комбікормів-концентратів, а за відсутності соковитих і зелених кормів – у вигляді повнораціонних комбікормів.

Зразковий склад комбікорму-концентрату:

а) для свинок: ячмінь – 30%, овес – 30, шрот соняшниковий – 8, м’ясо-кісткове борошно – 6, борошно трав’яне люцернове 1-го сорту – 23,5, крейда – 1, сіль – 0,5, премікс – 1%;

б) для кнурців: ячмінь – 57,4%, овес – 10, горох – 6, шрот соєвий – 4, дріжджі кормові – 4, борошно рибне – 0,4, борошно трав’яне люцернове 1-го сорту – 15, дикальцийфосфат – 1, крейда – 0,7, сіль – 0,5, премікс – 1%.

Норми годівлі ремонтного молодняку реалізуються через програми годівлі (табл. 45).

Таблиця 45

Програма годівлі ремонтного молодняку

Жива маса, кг	Дні вирощування	На голову на добу		Сухої речовини на 100 кг живої маси, кг
		обмінній енергії, Мдж*	повнораціонного комбікорму, кг
Ремонтні свинки з 40 до 120 кг живої маси
40,0	1…15	26,1	2,25	4,6
48,6	16…30	27,7	2,4	4,2
58,0	31…45	28,8	2,5	3,7
67,0	46…60	29,9	2,6	3,3
76,0	61…75	31,0	2,7	3,1
85,0…120	76…134	31,5	2,8	з 3 до 2,2
Ремонтні кнурці з 40 до 150 кг живої маси
40,0	1…7	27,6	2,35	4,9
44,8	8…14	28,7	2,5	4,8
48,8	15…21	29,9	2,6	4,6
53,3	22…28	31,0	2,7	4,4
57,8	29…35	32,0	2,8	4,2
62,7	36…42	33,2	2,9	4,0
67,6	43…49	34,3	3,0	3,8
72,5	50…56	35,4	3,1	3,7
77,4	57…63	36,5	3,2	3,6
82,3	64…70	37,6	3,3	3,4
87,2	71…77	38,7	3,4	3,3
92,1	78…84	39,8	3,5	3,3
97,0…150	85…150	39,8	3,8	з 3,3 до 2,2

Примітка: * – за всім комплексом поживних речовин.

 

Комбікорми-концентрати згодовують в суміші з корнебульбоплодами або зеленою масою бобових трав у вигляді вологих мішанок у станках, на кормових майданчиках або їдальнях залежно від прийнятої технології (вологість суміші 65...75%) (табл. 46).

Таблиця 46

Рецепти повнораціонних комбікормів для

Ремонтного молодняку свиней старших за 120-денний вік, (ВІТ)

Компоненти, %	1	2
Кукурудза або пшениця	43,2	28,2
Ячмінь	36,0	54,0
Шрот соєвий	12,0	11,0
Дріжджі кормові	4,0	3,5
Борошно рибне	1,6	-
Дікальцийфосфат	1,0	1,1
Крейда	0,8	0,8
Сіль кухонна	0,4	0,4
Премікс П 52-1*	1,0	1,0
У 1 кг міститься:
ЕКО	1,16	1,17
Обмінній енергії, Мдж	11,6	11,7
Сухої речовини, г	860	860
Сирого протеїну, г	152	151
Лізину, г	6,7	7,3
Метіоніна+цистіна, г	4,4	4,3
Сирої клітковини, г	50,4	60,2
Кальцію, г	8,3	7,8
Фосфору, г	6,5	6,0

 

Вище зазначені рецепти забезпечують потреби молодняку, що росте, в поживних речовинах згідно деталізованим нормам годівлі і отримання добових приростів на рівні 600…650 г за витратах комбікорму на 1 кг приросту 4,5…4,7 кг.

Оцінка і відбір ремонтного молодняку. Ремонтний молодняк відбирають з приплоду тварин провідної селекційної або племінної групи не менше 2 кнурців і 3 свинок з одного гнізда. Попередній відбір молодняку проводять у 2-місячному, а остаточний – у 4-місячному віці. Відбирають здорових поросят живою масою не нижче вимог І класу, які мають не менше 12 нормально розвинених сосків.

Протягом вирощування ремонтний молодняк періодично оглядають і оцінюють за походженням та ознаками, власною продуктивністю.

Оцінка за походженням передбачає врахування цінності батьків за їх сумарним бонітувальним класом. Багаторічний досвід спеціалістів свідчить, що оцінка за походженням є недостатньою, оскільки високий рівень продуктивності батьків та їх потомства часто не збігається.

Розвиток ремонтного молодняку контролюють за живою масою і довжиною тулуба, його зважують щомісячно, а також на початку і в кінці облікового періоду.

Довжину тулуба тварин вимірюють при живій масі 100±5 кг мірною стрічкою за середньою лінією спини від потиличного гребеня до кореня хвоста. Показник визначають з урахуванням поправки 0,2 см на 1 кг живої маси, зменшуючи чи збільшуючи фактичну довжину залежно від меншої чи більшої живої маси відносно до 100 кг.

Вік досягнення живої маси 100 кг визначають за формулою, якщо жива маса тварини становила 85…99 кг:

;

якщо жива маса тварини становить 101…115 кг:

,

де Д₁₀₀ – вік досягнення 100 кг; До – вік при останньому зважуванні;          Дпо – вік попереднього зважування; Мо – жива маса при останньому зважуванні; Мпо – жива маса при передостанньому зважуванні.

Одержаний результат розрахунку округлюють до цілого числа. При досягненні кнурцями і свинками живої маси 100 кг у них прижиттєво вимірюють товщину шпику. Промір беруть по лінії хребта на 10…11 см за холкою, що відповідає рівню 6…7-го грудних хребців. Для вимірювання застосовують як правило ультразвукові прилади різних виробників, як вітчизняних так і закордонних (рис. 71). Для підвищення надійності вимірювання на місце виміру наносять контактну рідину (автол, гліцерин, касторове масло).

Рис. 71. Ультразвуковий прилад Vetko Plus (Канада), для вимірювання товщини шпику (прижиттєво), товщини м’язів, площі «м’язового вічка»

 

Вимірювання товщини шпику допускається при відхиленні живої маси тварини від 100 кг на 5%, тобто в межах від 95 до 105 кг. Якщо при вимірюванні жива маса була меншою або більшою 100 кг, то одержаний результат перераховують на масу 100 кг, беручи до уваги, що при збільшенні чи зменшенні живої маси на 1 кг товщина шпику відповідно збільшується або зменшується на 0,3мм. Так, якщо при живій масі 95 кг товщина шпику була 27 мм, то при масі 100 кг вона буде становити                                   (27 + 5 × 0,3 мм) = 28 мм (рис. 72).

Шпик над найдовшим м’язом спини у свиней складається з трьох прошарків: шкіри, першого і другого прошарку жирової тканини, а також сполучної тканини, що знаходиться між другим прошарком жирової тканини й м’язом.

Під час тестування вимірюють відстань між зовнішньою поверхнею шкіри та межею жир-м’язи. До загальної товщини шпику відноситься також товщина прошарку сполучної тканини.

Рис. 72.УЗ – зображення при латеральному скануванні

(лінійний зонд 3,5/5,0 мГц)

Оцінка за власною продуктивністю ґрунтується на кореляції генотипу й фенотипу і рівень цих зв’язків виражають коефіцієнтом успадкування. Внаслідок низького успадкування оцінка відтворювальної здатності за власною продуктивністю не дає бажаних результатів. Оцінка молодняку за ознаками відгодівельної і м’ясної продуктивності, яким властиві дещо вищі коефіцієнти успадкування, ефективна. Крім цього, така оцінка значно прискорює селекційний процес, оскільки вже до 8…10-місячного віку молодняку селекціонер має результати оцінки скороспілості та товщини шпику, тобто ознак, які характеризують відгодівельну й м’ясну продуктивність.

Встановлено, що рангова кореляція за відгодівельними якостями, оціненими за генотипом і фенотипом кнурів, становила 0,4, що пояснюється значними відмінностями в умовах оцінки. Однак за м’ясними якостями, незважаючи на різні умови оцінки, рангова кореляція за товщиною шпику досягала 0,8. Кореляція за віком досягнення живої маси 100 кг між кнурами-сибсами, вирощеними в племзаводі і на контрольній станції, становила 0,87 (Березовський М.Д., Королех М.М., 1987, Лихач В.Я., 2006).

За кількістю одночасно поліпшуваних ознак продуктивності розрізняють комплексну і переважаючу селекції. Комплексна селекція передбачає одночасне поліпшення ознак відтворювальної, відгодівельної і м’ясної продуктивності, її різновидністю є селекція за індексами. 

У сучасному світовому свинарстві значного поширення набула індексна селекція. Аналіз селекційних програм у різних країнах світу свідчить, що всі вони розроблені переважно із залученням різноманітних індексів. Суть такого підходу полягає в тому, що для подальшої роботи у стаді відбираються тварини на основі інтегрованої оцінки їх селекційної цінності. При цьому недоліки однієї з ознак компенсуються перевагами іншої. Таким чином, бракування тварин проводиться за гнучкою схемою, що значно підвищує економічний ефект селекції. Застосування індексів дозволяє оцінити тварин за комбінацією основних показників їх продуктивності з урахуванням економічного та генетичного значення кожної з ознак.

У широкому розумінні індекс – це відносний показник, що характеризує зміни певного явища, в порівнянні з іншим рівнем явища, взятого за основу порівняння. У тваринництві індекси застосовуються при необхідності здійснити порівняння різних особин між собою.

У науковій літературі описані різноманітні підходи щодо визначення поняття індексу. Окремі дослідники розглядають індекс як оптимальний лінійний прогноз селекційної цінності індивідуума, що має форму її множинної регресії на всі інформаційні джерела. Крім такого погляду існує інший, згідно з яким індекс – кумулятивний комплекс зважених селекційних ознак з урахуванням селекційно-генетичних та економічних факторів. Даний комплекс може будуватись як на основі натуральних фактичних величин, так і шляхом відносного ранжування продуктивних ознак групи тварин у популяції.

Індекси, в залежності від обсягів і типів інформації, поділяються на оціночні та селекційні. За іншою класифікацією, індекси розподіляються на такі, що включають лише репродуктивні, репродуктивні й відгодівельні, а також забійні та м’ясо-сальні якості тварин.

Оціночні індекси є більш простими, порівняно з селекційними, й базуються на застосуванні переважно абсолютних показників. Використовуються оціночні індекси з метою визначення інтегрованої оцінки продуктивності тварин, що дає змогу досить просто комбінувати різні ознаки продуктивності в одній формулі. Це робить можливим провести організацію відбору тварин за комплексом ознак.

Застосування оціночних індексів не потребує складних розрахунків і водночас є ефективним інструментом селекційної роботи, яку можна проводити навіть у невеликих стадах.

Група індексів для оцінки ремонтного молод­няку. Так, для оцінки ремонтних свинок використовується найбільш відомий оціночний            індекс (І_рм):

І_рм= К : (А² / В : С),

де: К – вік досягнення живої маси 100кг, днів; А – валовий приріст живої маси за період від 4-х до 8 міс., кг; В – обліковий період впрошування від 4-х до 8 міс., днів; С – товщина шпику на рівні 6…7 грудних хребців, см.

Ремонтний молодняк після зняття з вирощування оцінюється з використанням оціночного індексу іншої моделі (І):

І = 100 + (242 × К) – (4,13 × Д),

де: К – середньодобовий приріст, кг; Д – товщина сала, мм; 242 та 4,13 – константи.

Особливе місце серед оціночних індексів займають такі, до яких входять відгодівельні якості та м’ясна продуктивність свиней. Для прогнозування м’ясної продуктивності тварин застосовують «індекс питомої маси тіла», за яким тварини оцінюються, починаючи з тримісячного віку (І):

І = ЖМ × 12,56 / ДТ × ОГ²,

де: ЖМ – жива маса тварини, г; ДТ – довжина тулуба, см; ОГ – обхват грудей за лопатками, см; 12,56 – константа.

Для оцінки м’ясної продуктивності застосовують індекс м’ясності (І):

І = Т_т × 1000 / Т_мв,

де: Т_т – товщина шпику, мм; Т_мв – товщина найдовшого м’яза спини в місці вимірювання шпику, мм.

До індексу залучають не обов’язково ті ознаки, які є метою селекції, але й ті, що так чи інакше пов’язані з нею, наприклад: зниження товщини шпику не є метою селекції, оскільки метою є підвищення виходу пісного м’яса, але товщина шпику, як ознака, нерідко використовується в індексах.

Вирощування і оцінка кнурів в умовах елеверу. Необхідність оцінки племінних кнурів зумовлена їх впливом на генетичний прогрес стад свиней. Вплив кнурів особливо виріс із впровадженням у виробництво штучного осіменіння, при якому від одного плідника одержують до 10 тис. поросят. Про значення оцінки племінних якостей кнурів свідчить досвід датських спеціалістів. За даними Є.В. Коряжнова (1977) у 1925р. в племзаводах Данії було 50% елітних кнурів, а до 1964р. їх кількість збільшилася до 97%. Відповідно цьому виробництво бекону вищих сортів зросло від 35 до 82%.

Основним і найбільш точним методом оцінки племінних якостей кнурів є відгодівля їх потомства на контрольно-випробних станціях. Проте значне поширення цього методу в практиці племінних господарств стримується рядом причин.

Для оцінки племінних кнурів необхідні контрольно-випробні станції, а їх мережа недостатня, оскільки будівництво станцій пов’язане із значними матеріальними витратами. Метод контрольної відгодівлі передбачає забій потомства, незважаючи на те, що серед них є тварини з високою продуктивністю. Крім цього, він дає можливість оцінювати кнурів у пізньому віці, коли від них вже одержано багато потомства, а деякі з них уже вибули із стада.

У зв’язку з цим для ранньої оцінки й прогнозування якості плідників розроблена оцінка кнурів за власною продуктивністю в умовах спеціалізованих станцій (елеверів). Така оцінка ґрунтується, як уже зазначалося, на тому, що власна продуктивність (фенотип) відображає якість потомства (генотип) приблизно на 20…40% за відгодівельною і 30…60% за м’ясною продуктивністю.

До основних завдань елеверу входять; контрольне вирощування і комплексна оцінка кнурів з наступною їх реалізацією племінним господарствам; підготовка і підвищення кваліфікації техніків штучного осіменіння свиней.

Оптимальну потужність елеверу визначають з урахуванням потреби племінних господарств, станцій і пунктів штучного осіменіння в кнурах та його пропускної здатності, яка становить 2…2,5 тури за рік.

Будівля спеціалізованої станції включає;

· приміщення для вирощування кнурців при індивідуальному або малогруповому утриманні з вигульними майданчиками;

· манеж для привчання кнурців до садки на чучело і одержання від них сперми;

· лабораторію для оцінки якості сперми кнурців;

· допоміжні приміщення для обслуговуючого персоналу (спеціалістів, лаборантів, операторів) і для зберігання кормів та механізмів;

· навчальну лабораторію для підготовки і перепідготовки техніків штучного осіменіння свиней.

Кнурців для вирощування відбирають у племзаводах попередньо в підсисний період, а остаточно – в 2,5…3-місячному віці. За живою масою вони повинні бути елітними і не мати вад будови тіла.

Кнурців, що надійшли на елевер, розмішують по два у станок. Наявність у ньому двох годівниць і фіксуючого пристрою дає можливість індивідуально визначати витрати кормів. Вигульні майданчики розміром       2 × 8 м споруджені вздовж зовнішніх стін приміщення.

Годують тварин двічі на добу повнораціонними комбікормами. Напування досхочу. Норми годівлі повинні забезпечувати середньодобовий приріст протягом вирощування не менше 600…650 г.

Кнурців щомісячно зважують і окомірно оцінюють їх за будовою тіла. Тварини, які за живою масою не відповідають вимогам І класу і які мають вади екстер’єру, підлягають вибракуванню. Обліковий період триває від 30 до 100 кг. Товщину шпику і довжину тулуба вимірюють відповідно до діючих стандартів у межах від 95 до 105 кг.

Починаючи із 5…5,5-місячного віку, кнурців привчають до садок на чучело. Це роблять вранці до годівлі. Після набуття кнурцями умовного рефлексу сперму від них одержують в манежі. Сперму оцінюють за кольором, запахом, консистенцією, густотою, об’ємом еякуляту, рухливістю і концентрацією сперміїв відповідно до інструкції по штучному осіменінню свиней.

Комплексну оцінку кнурців проводять за показниками власної продуктивності і якості спермопродукції. За результатами оцінки кожного показника визначають суму балів по кожній тварині. На підставі комплексної оцінки залежно від суми балів кнурців розподіляють на чотири категорії. Тварин першої, другої і третьої категорій через облплемоб’єднання реалізують у племінні господарства, станції штучного осіменіння і товарні господарства, а четвертої – вибраковують.

Оцінка кнурців за власною продуктивністю в умовах елевера дає можливість прискорити селекційний процес, оскільки до 6…7-місячного віку вже відома оцінка тварини та їх призначення. Крім цього, вона розширює об’єм перевірки плідників, оскільки на 12 оціночних місцях на станції можна оцінити 12 кнурів за власною продуктивністю і тільки одного за якістю потомства.

 

 

Відгодівля свиней

 

Свині на відгодівлі становлять основну частину поголів’я товарної ферми, займають багато приміщень і споживають близько 70% загальної кількості кормів. Тому рентабельність свинарства значною мірою визначається раціональною організацією виробництва й інтенсивністю відгодівлі. До основних факторів, які визначають ефективність відгодівлі, належать порода, здоров’я, вік тварин, годівля, корми тощо.

Порода.Свині вітчизняних та більшості зарубіжних порід, а також їх помісі характеризуються високою скороспілістю і придатністю для всіх видів відгодівлі. При інтенсивній відгодівлі до 6…8-місячного віку тварини досягають живої маси 100…120 кг, витрати на 1 кг приросту становлять не більше 4,0 к. од. Свині, які протягом ряду поколінь безсистемно розмножувалися і вирощувалися в умовах недогодівлі і поганого утримання, такої маси досягають тільки у віці старше року при витраті на 1 кг приросту 8…10 к. од. і більше. М’ясо таких свиней грубе, з товстим шаром підшкірного сала. При поліпшенні годівлі та умов утримання скороспілість у них дещо підвищується, але все-таки залишається нижчою, ніж у тварин, яких систематично селекціонували на підвищену скороспілість та високу якість м’яса і які були вирощені в умовах повноцінної годівлі та доброго утримання. Рентабельність свинарства залежить від одночасного поліпшення умов годівлі, утримання, заміни малопродуктивних тварин високопродуктивними.

Навіть у рамках однієї породи спостерігається велика різниця у відгодівельних та м’ясних якостях, які зумовлені спадковими особливостями ліній та родин свиней.

За даними світової науки і практики схрещування дозволяє підвищити продуктивність свиней на 8…22%, покращити використання корму на 8…14% і збільшити вихід м’яса в тушах свиней на 2…5%. Але ефект гетерозису, який виявляється при гібридизації і схрещуванні, в значній мірі залежить від ряду умов, у тому числі від вибору порід свиней і їх наступної селекції на високу запрограмовану комбінаційну поєднаність.

М.С. Небелиця, І.В. Хатько (1997) відмічали, що схрещування чистопородних свиноматок великої білої породи і двохпородних (1/2 ВБ × 1/2 Л) з кнурами породи дюрок, сприяло підвищенню їх репродуктивних якостей. Помісні тварини від поєднання велика біла, ландрас, дюрок мали площу «м’язового вічка» – 39,88 см² і мали долю м’ясних частин в туші – 49,01%.

Дослідженнями І.Б. Баньковської, Т.М. Рак (2003) та інших, було установлено, що при поєднанні свиноматок великої білої породи української селекції з кнурами великої білої породи англійської селекції, у помісних підсвинків покращилися показники м’ясності туш в порівнянні з чистопородними аналогами. Відбулося збільшення довжини туши на – 1,9%, беконної половини на – 3,0%, маси окосту на – 11,6%, виходу м’яса                   на – 3,8%.

Авторами Г.М. Гребеник, О.І. Кравченко, Н.Д. Голуб (2004) в результаті досліджень м’ясної продуктивності і забійних якостей свиней поєднань свиноматок типу УВБ-2 і кнурів великої білої породи естонської і німецької селекції встановили, що молодняк мав більший вихід м’яса на 2,7…3,81%, і менший вихід сала на 1,76…1,64% в порівнянні з чистопородними аналогами типу УВБ-2.

Дослідженнями В.Я. Лихача (2006), встановлено, що схрещування свиноматок великої білої породи зарубіжної селекції з кнурами породи гемпшир американської селекції, дає можливість у отриманого помісного молодняку зменшити вік досягнення живої маси 100 кг на 14 днів (169±1,0 днів), збільшити середньодобові прирости на відгодівлі на 6% (812±5,0 г), зменшити витрати кормів на 6,5% (3,18 к. од.) на відміну від чистопородних аналогів великої білої породи.

Здоров’я. Незалежно від породи тільки здорові, конституційно міцні тварини мають високу скороспілість та добрі показники оплати кормів продукцією. Свині, уражені легеневими, шлунково-кишковими та інвазійними захворюваннями, характеризуються низьким приростом живої маси і в 2…3 рази гірше здорових тварин оплачують корми продукцією. Молодняк добре розвинутий, в підсисний період та після відлучення, швидко відгодовується.

Вік тварин. Залежно від інтенсивності розвитку у свиней м’язової, кісткової та жирової тканин, що пов’язано з віком, виділяють три періоди відгодівлі.

Перший період – від народження тварини до 6…8-місячного віку. В цей період посилено розвивається м’язова та кісткова тканини, відкладення жиру незначні. При забої 6…8-місячних свиней одержують напівсальні м’ясні туші, м’ясо ніжне, містить жирові прошарки, товщина сала 2…4 см. В окремих випадках свині цього віку можуть бути відгодовані і до жирних кондицій.

Другий період – від 6…8- до 12…14-місячного віку. Нарощування м’язової та кісткової тканин продовжується, але вже повільно, збільшується відкладання жиру. При забої тварин у кінці цього періоду відгодівлі одержують напівсальні м’ясні туші, м’ясо ніжне, містить жирові прошарки, товщина сала 3…6 см. В окремих випадках свині цього віку можуть бути відгодовані і до жирних кондицій.

Третій період – від 14…16-місячного віку до забою тварин. У таких свиней майже повністю припиняється ріст м’язової та кісткової тканин. Весь надлишок поживних речовин, які надходять в організм, використовується для відкладання жиру. У цей період свиней одержують жирне м’ясо з товстим шаром підшкірного сала (більше 6 см).

Кастрація кнурів перед початком їх відгодівлі давно стала обов’язковим заходом, що сприяє успіху відгодівлі, а після кастрації кнур стає спокійним, не турбує інших тварин, краще поїдає корми, витрачає менше енергії, приріст живої маси і забійний вихід підвищуються. М’ясо стає значно ніжнішим та смачнішим, специфічний запах, властивий м’ясу некастрованих самців, зникає.

Утримання. При утриманні свиней в одній секції великими групами (по 300…500 тварин і більше) середньодобовий приріст живої маси знижується, тривалість відгодівлі, оплата кормів продукцією і загальна собівартість свинини підвищуються. З метою інтенсифікації відгодівлі в більшості спеціалізованих свинарських господарств свиней на відгодівлі розміщують в станках по 25…30 голів (рис. 73). При повноцінній годівлі свині на відгодівлі досягають 110…120 кг у 200…230-денному віці при середньодобовому прирості живої маси 550…650 г і витратах на 1 кг приросту 4 к. од.

1	2

Рис. 73.  Види станків для утримання відгодівельного молодняку

1 – станок з системою сухої годівлі; 2 – станок з системою рідкої годівлі.

Строки забою свиней. Збільшення виробництва свинини та зниження її собівартості потребують одержання від кожної свиноматки як найбільшої кількості живих поросят. Витрати кормів на одержання та вирощування молодняку до постановки його на відгодівлю слід враховувати при визначенні витрат кормів на одиницю продукції. Очевидно, що зі збільшенням маси реалізованого після відгодівлі молодняку витрати з розрахунку на її одиницю зменшуються.

Так, при вирощуванні від свиноматки за рік 16 поросят на кожного підсвинка 4-місячного віку до постановки на відгодівлю витрачають близько 230…240 к. од. При реалізації молодняку, який досяг живої маси 50 кг, з розрахунку на 1 кг останньої припадає 4,8 к. од.; при реалізації молодняку живою масою 90 кг – 2,6; 120 кг – тільки 2 к. од.

Спеціальні дослідження та практика господарств свідчать, що забій свиней живою масою менше 90 кг економічно недоцільний, оскільки значно збільшується собівартість продукції.

При сучасних цінах на беконну свинину найбільш економічно вигідно реалізувати молодняк беконної кондиції при досягненні ним 95…100 кг, а частину молодняку відгодовувати до 110…120 кг. У кожному конкретному випадку питання про строки продажу молодняку уточнюють залежно від виробничого завдання та попиту на свинину певної якості, від стану кормової бази та інших господарських умов.

Годівля.Відгодівля свиней – завершальний процес у виробництві свинини. Від його вірної організації в значній мірі залежить рівень виробництва і якість свинини, а також рентабельність галузі в цілому.

Мета відгодівлі полягає в отриманні максимального приросту свиней при найменшій витраті кормів. Розрізняють два види відгодівлі свиней: м’ясний з його різновидом беконною відгодівлею і відгодівля до жирних кондицій.

У наших умовах найширше застосовується м’ясна відгодівля. Яка дозволяє отримувати від свиней в 6…8-місячному віці при оптимальних витратах кормів високоякісну м’ясну свинину. Для цієї відгодівлі придатні свині всіх порід, що розводяться у нас.

На м’ясну відгодівлю ставлять добре розвинених підсвинків           3…4-місячного віку живою масою 25…40 кг. Відгодівлю закінчують залежно від породи: м’ясного напряму – при досягненні живої маси           110…115 кг, м’ясо-сального – 100…110 кг і сального – 90…100 кг.

Найбільш результативна м’ясна відгодівля при середньодобовому прирості 650…750 г. Тварини досягають маси 100…115 кг в                6,5…7,5-місячному віці при витратах на 1 кг приросту не більше             3,6…4,2 ЕКО.

Норми годівлі для кожного рівня інтенсивності відгодівлі приведені в таблицях 47, 48, 49, а норми концентрації енергії і поживних речовин в сухому кормі при вологості 14% і сухій речовині в таблицях 50, 51.

Таблиця 47

Норми годівлі свиней на відгодівлі, на вирощуванні, при середньодобовому прирості за весь період відгодівлі 500…550 г

(Калашников О.П. та ін., 2003)

Показники	Жива маса, кг
	40	50	60	70	80	90	100	110
	Середньодобовий приріст, г
	400	450	500	550	600	650	700	750
ЕКО	2,02	2,37	2,62	2,95	3,28	3,61	3,95	4,28
Обмінна енергія	20,2	23,7	26,2	29,5	32,8	36,1	39,5	42,8
Суха речовина, кг	1,58	1,82	1,99	2,22	2,45	2,68	2,92	3,14
Сирий протеїн, г	271	306	325	351	371	386	399	407
Перетравний протеїн, г	198	223	237	256	271	282	291	297
Лізин, г	11,5	13,0	13,6	14,7	15,4	15,6	15,8	15,8
Треонін, г	7,5	8,5	8,8	9,7	10,3	10,5	10,6	10,6
Метіонін+цистин, г	7,1	8,1	8,4	9,1	10,0	10,1	10,3	10,3
Сира клітковина, г*	102	123	138	158	179	199	220	239
Сіль кухонна, г	9	10	12	13	14	15	17	18
Кальції, г	13	15	17	18	20	22	24	25
Фосфор, г	11	12	14	15	16	17	19	20
Залізо, мг	139	156	169	186	203	220	237	254
Мідь, мг	19	22	24	27	29	32	35	38
Цинк, мг	92	106	115	129	142	155	169	182
Марганець, мг	74	86	94	104	115	126	137	148
Кобальт, мг	1,9	2,2	2,4	2,7	2,9	3,2	3,5	3,8
Йод, мг	0,4	0,4	0,5	0,5	0,6	0,6	0,7	0,7
Каротин, мг**	9,4	10,5	11,2	12,3	13,3	14,3	15,4	16,4
Вітаміни:
А, тис. МО**	4,7	5,2	5,6	6,1	6,6	7,1	7,6	8,1
D, тис. МО	0,47	0,52	0,56	0,61	0,66	0,71	0,76	0,81
Е,мг	46	53	58	64	71	78	85	91
В1, мг	3,7	4,1	4,4	4,8	5,2	5,6	6,0	6,3
В2, мг	4,7	5,5	6,0	6,7	7,4	8,8	8,8	9,4
В3,мг	22	26	28	31	34	38	41	44
В4, г	1,6	1,8	2,0	2,2	2,5	2,7	2,9	3,1
В5, мг	92	106	115	129	142	155	169	182
В12, мкг	36	42	46	51	56	62	67	72

Примітки:* – не більше, ** – вітамін А або каротин.

Таблиця 48

Норми годівлі свиней на відгодівлі, на вирощуванні, при середньодобовому прирості за весь період відгодівлі 650…700 г

Показники	Жива маса, кг
	40	50	60	70	80	90	100	110
	Середньодобовий приріст, г
	550	600	650	700	750	800	800	750
ЕКО	2,48	2,82	3,16	3,49	3,83	4,16	4,34	4,35
Обмінна енергія, Мдж	24,8	28,2	31,6	34,9	38,3	41,6	43,4	43,5
Суха речовина, кг	1,82	2,06	2,32	2,50	2,72	2,93	3,06	3,06
Сирий протеїн, г	335	369	398	419	437	449	451	452
Перетравний, протеїн, г	251	277	299	314	328	337	338	339
Лізин, г	14,9	16,4	17,4	18,1	18,4	18,6	18,7	18,7
Треонін, г	9,7	10,7	11,3	11,8	12,3	12,5	12,5	12,5
Метіонін+цистин, г	9,2	10,2	10,8	11,2	12,0	12,1	12,2	12,2
Сира клітковина, г*	109	124	139	151	189	205	214	214
Сіль кухонна, г	11	12	13	14	16	17	18	18
Кальцій, г	15	17	19	21	22	24	25	25
Фосфор, г	13	14	15	17	18	20	21	21
Залізо, мг	158	180	201	218	219	237	248	248
Мідь, мг	22	25	27	30	33	35	37	37
Цинк, мг	106	120	135	145	157	170	177	177
Марганець, мг	86	97	109	118	127	138	144	144
Кобальт, мг	2,2	2,5	2,8	3,0	3,2	3,5	3,7	3,7
Йод, мг	0,4	0,5	0,5	0,6	0,6	0,7	0,7	0,7
Каротин, мг**	10,6	12,0	13,4	13,8	14,0	15,2	15,9	15,9
Вітаміни:
А, тис. МО**	5,3	6,0	6,7	7,0	7,2	7,6	8,0	8,0
D, тис. МО	0,53	0,60	0,67	0,70	0,72	0,76	0,80	0,80
Е,мг	53	60	67	73	78	85	89	89
В1, мг	4,2	4,8	5,3	5,4	5,6	5,9	6,1	6,1
В2, мг	5,5	6,2	6,8	7,5	8,2	8,8	9,2	9,2
В3,мг	26	29	32	35	38	41	43	43
В4, г	1,8	2,1	2,3	2,5	2,7	2,9	3,1	3,1
В5, мг	107	119	132	145	158	170	177	177
В12, мкг	42	47	52	58	63	67	70	70

Примітки: * – не більше, ** – вітамін А або каротин.

 

Таблиця 49

Норми годівлі свиней на відгодівлі, на вирощуванні, при середньодобовому прирості за весь період відгодівлі 800…850 г

(Калашников О.П. та ін., 2003)

Показники	Жива маса, кг
	40	50	60	70	80	90	100	110
	Середньодобовий приріст, г
	650	700	800	900	950	950	900	850
ЕКЕ	2,65	2,99	3,48	3,96	4,35	4,55	4,59	4.63
Обмінна енергія, Мдж	26,5	29,9	34,8	39,6	43,5	45,5	45,9	46,3
Суха речовина, кг	1,87	2,11	2,45	2,73	2,92	3,05	3,08	3,12
Сирий протеїн, г	366	401	452	499	522	523	528	532
Перетравний протеїн, г	285	313	353	389	407	408	412	415
Лізин, г	16,4	17,9	20,2	22,2	22,6	22,7	22,9	23,0
Треонін, г	10,7	11,6	13,1	14,6	15,1	15,2	15,3	15,4
Метіонін+цистин, г	10,2	11,1	12,5	14,0	14,7	14,8	14,9	15,0
Сира клітковина, г*	105	118	137	153	185	195	196	198
Сіль кухонна, г	11	12	14	16	17	18	18	18
Кальцій, г	16	18	20	22	24	25	25	25
Фосфор, г	13	14	16	18	19	20	20	20
Залізо, мг	166	181	204	225	242	251	253	255
Мідь, мг	23	25	29	32	35	37	37	37
Цинк, мг	110	122	140	157	171	178	179	181
Марганець, мг	89	99	113	127	138	144	145	147
Кобальт, мг	2,3	2,5	2,9	3,2	3,5	3,7	3,7	3,7
Йод, мг	0,4	0,5	0,5	0,6	0,7	0,7	0,7	0,7
Каротин, мг**	11,1	12,0	13,3	14,6	15,6	16,2	16,3	16,4
Вітаміни:
А, тис. МО**	5,5	6,0	6,6	7,3	7,8	8,0	8,1	8,2
D, тис. МО	0,55	0,60	0,66	0,73	0,78	0,8	0,81	0,82
Е,мг	55	61	70	78	85	89	90	91
В1, мг	4,3	4,7	5,2	5,6	6,0	6,2	6,2	6,3
В2, мг	5,7	6,3	7,2	8,1	8,8	9,3	9,3	9,4
В3,мг	27	29	34	38	41	43	43	44
В4, г	1,9	2,1	2,4	2,7	2,9	3,1	3,1	3,1
В5, мг	110	122	140	157	171	178	179	181
В12, мкг	43	48	55	62	68	71	71	72

Примітки: * – не більше, ** – вітамін А або каротин.

 

Таблиця 50

Середні норми концентрації енергії і поживних речовин для свиней на відгодівлі, на вирощуванні, в 1 кг сухого корму (при вологості 14%)

(Калашников О.П. та ін., 2003)

Показники	Середньодобовий приріст за період, г
	500…550		650…700		800…850
	Жива маса, кг
	40…70	70…120	40…70	70…120	40…70	70…120
ЕКО	1,11	1,17	1,17	1,22	1,22	1,28
Обмінна енергія, Мдж	11,1	11,7	11,7	12,2	12,2	12,8
Сирий протеїн, г	140	120	150	130	160	140
Перетравний протеїн, г	102	88	112	98	125	115
Лізин, г	5,9	4,8	6,5	5,3	7,2	6,5
Треонін, г	3,9	3,3	4,2	3,6	4,7	4,4
Метіонін+цистин, г	3,7	3,1	4,0	3,4	4,5	4,2
Сира клітковина, г*	57	65	52	60	48	55
Сіль кухонна, г	5	5	5	5	5	5
Кальцій, г	7,2	7,0	7,2	7,0	7,2	7,0
Фосфор, г	6,0	5,8	6,0	5,8	6,0	5,8
Залізо, мг	75	70	75	70	75	70
Мідь, мг	10	10	10	10	10	10
Цинк, мг	50	50	50	50	50	50
Марганець, мг	40	40	40	40	40	40
Кобальт, мг	1	1	1	1	1	1
Йод, мг	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2
Каротин, мг**	5,0	4,4	5,0	4,4	5,0	4,4
Вітаміни:
А, тис. МО**	2,5	2,2	2,5	2,2	2,5	2,2
D, тис. МО	0,25	0,22	0,25	0,22	0,25	0,22
Е,мг	25	25	25	25	25	25
В1, мг	2,0	1,7	2,0	1,7	2,0	1,7
В2, мг	2,5	2,5	2,5	2,5	2,5	2,5
В3,мг	12	12	12	12	12	12
В4, г	0,87	0,87	0,87	0,87	0,87	0,87
В5, мг	50	50	50	50	50	50
В12, мкг	20	20	20	20	20	20

Примітки: * – не більше, ** – вітамін А або каротин.

Таблиця 51

---

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 947; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!