Побудова «дерева цілей» суб'єкта і «дерева стратегій»
При аналізі шляхів вирішення існуючих проблем будується «дерево мети», яке є позитивним джеркальним зображенням негативного «дерева проблем». До цього дерева у якості «додаткових гілок»приєднуються можливі стратегії вирішення проблеми (досягнення мети).
| Результати |
| Збільшити прибуток |
| Зменшити затрати |
| Збільшити доходи |
| Автоматизувати облік |
| Збільшити кількість студентів |
| Підвищення ефективності реклами |
| Створення сайту |
| Розробка нової форми реклами |
| TV |
| Засоби |
«Дерево мети» з варіантом стратегії для коменрійного ВУЗу
Після цього потрібно провести аналіз і вибір статегій (засобів досягнення мети). Для цього можна побудувати відповідну таблицю типу:
мета стратегії переваги недоліки
Резюме
1.Будь-які процеси, які спрямовані на розвиток процесу є цілеспрямованими.
2. Джерело мети – потреба. При незадоволенні потреби виникає бажання, відсутність очевидного шляху досягнення якого породжує проблему, і тоді з'являється мета як щось що вирішить проблему.
3.Вибір цілі є суб’єктивним і залежить від того, хто вибирає ціль.
4. Слід розрізняти цілі з позиції суб'єкта та об'єкта. Мета з позиції суб'єкта визначає мету аналізу, опису, проектування (створення або реорганізації) та управління. Мета з позиції об’єкта визначає мету його функціонування (існування), яка може бути закладена при його створенні або формуватися усередині нього.
|
|
|
5.Ціль може бути конкретною або нечіткою. В другому випадку необхідно виводити критерії для оцінки ступеня досягнення мети.
6. Цілепокладання стикається з рядом проблем, пов'язаних з об’ктивними і суб'єктивними обмеженнями, зміною цілей з часом, невизначеністю цілепокладання, небезпеками підміни цілей засобами і змішанням цілей і т.д.
7. Правильно сформульовані цілі повинні бути конкретними, вимірними, досяжними, узгодженими, прийнятними і гнучкими.
8. Суттєву допомогу при цілепокладанні надають "дерево" цілей й проблем. При реорганізації або автоматизації об'єкта можна рекомендувати побудову наступного ланцюжка «дерев»: "дерево" цілей (бажань) об'єкта, «дерево» проблем об'єкта, "дерево" цілей суб'єкта. В останньому «дереві» розглядаються можливі стратегії вирішення проблем.
Розділ 2
Моделі та моделювання
Модель - це спрощена будова об’єкту, яка відтворює його властивості та характеристики, що нас цікавлять у процесі моделювання оригіналу або об’єкта моделювання.
Моделювання – це побудова, вдосконалення, вивчення та застосування моделей реального існуючого або проектованого об’єктів. Таким чином об’єктами можу бути процеси або явища.
|
|
|
Чому ми вдаємося до використання моделей замість спроб «прямої взаємодії з реальним світом»?
Можна назвати три основні причини.
Перша причина - складність реальних об'єктів. Число чинників, які відносяться до розв'язуваної проблеми, виходить за межі людських можливостей. Тому одним із виходів (а часто єдиним) в ситуації, що склалася є спрощення ситуації за допомогою моделей, в результаті чого зменшується різноманітність цих факторів до рівня сприйнятливості фахівця.
Друга причина - необхідність проведення експериментів. На практиці зустрічається багато ситуацій, коли експериментальне дослідження об'єктів обмежена високою вартістю або зовсім неможливо(небезпечно, шкідливо, обмеженість науки і техніки на сучасному етапі).
Третя причина - необхідність прогнозування. Важлива якість моделей полягає в тому, що вони дозволяють «заглянути в майбутнє», дати прогноз розвитку ситуації і визначити можливі наслідки прийнятих рішень.
Серед інших причин можна назвати наступні:
• досліджуваний об'єкт або дуже великий (модель Сонячної системи), або дуже малий (модель атома);
|
|
|
• процес протікає дуже швидко (модель двигуна внутрішнього згоряння) або дуже повільно (геологічні моделі);
• дослідження об'єкта може привести до його руйнування (модель літака, автомобіля).
Мета моделювання
Людина у своїй діяльності зазвичай змушена вирішувати два завдання:експертну та конструктивну.
В експертному завданні на підставі наявної інформації описується минуле, сьогодення і майбутнє. Суть конструктивного завдання полягає в тому, щоб створити щось із заданими властивостями.
Для рішення експертних завдань застосовують так звані описові моделі, а для вирішення конструктивних - нормативні.
Описова модель
Описова модельпризначення для описання властивостей або поведінки реальних (існуючих) об’єктів. Вони являються формою представлення знань про дійсність (план міста, звіт про діяльність компанії).
Мета описової моделі:
- дослідження об’єкту, це найбільш повне і точне відображення властивостей об’єкту;
- управління – найбільш точно відображає властивості об’єкту в робочому діапазоні зміни його параметрів;
|
|
|
- прогнозування – побудова модулі, що здатна найбільш точно прогнозувати поведінку об’єкта і мету;
- навчання – відображає в моделі властивості об’єкту.
Побудова описової моделі виконується за наступною схемою: спостереження, кодування, фіксація.
| Об’єкт |
| спостереження |
| Кодування |
| Фіксація |
| Модель |
Модель об’єкту можна побудувати лише спостерігаючи за ним. Те що ми спостерігаємо необхідно закодувати або з допомогою слів, або символів, або у вигляді фізичних предметів, процесів або явищ. Тоді закодований результат спостереження потрібно зафіксувати у вигляді моделі.
Відображення властивостей об’єкту в моделі не являється повним через такі причини: особливості сприйняття, наявність і точність вимірювальних приборів, потреби і нарешті психічний стан суб’єкта. Якщо визначити повну інформацію про об’єкт через 
, а інформацію яка приймається через 
, то математичне відображення можна сформувати наступним чином:
=F( )
Нормативне моделювання
Моделювати можна не тільки те, що існує, а й те, чого ще немає.
Нормативне моделювання(прагматичне) – призначене для визначення цілей діяльності і певного порядку (алгоритму) дій їх досягнення.
Ціль - це образ бажаного майбутнього,тобто модель станів на реалізацію яких направлена дійсність.
Алгоритм –це образ (модель) бажаного майбутнього, тобто модель станів на реалізацію яких направлена діяльність.
Алгоритм нормативної моделі – це образ або модель майбутньої діяльності.
Описові моделі відображають існуюче, їх розвиток направлено на приближення моделі до реальності.
Нормативні моделі показують не існуюче, але бажане.
Класифікація моделей
Вище було розглянута класифікація моделей за цільовим призначенням. Крім того, пізнавальні та прагматичні моделі можна класифікувати за характером виконуючих функцій, формою та залежністю об'єкта моделювання від часу.
Функціональне призначення моделей
Можна виділити наступні функції, що їх виконують моделі:
• дослідницька - застосовується в науковому пізнанні;
• практична - застосовується в практичній діяльна (проектуванні, управлінні і т. п.);
• тренінгова - використовується для тренування практичних навичок фахівців в різних областях;
• навчальна - для формування в учнів знань, умінь, навичок.
Форми представлення моделей
Моделі по формі бувають:
- фізичні –матеріальні об’єкти, які мають подібність з оригіналом;
- словесні – словесні описи чого-небудь;
- графічні – описання у вигляді графічного зображення;
- знакові – описання у вигляді символів і знаків.
Математична модель (математичний опис)- це система математичного співвідношення, що вивчає математичний об’єкт або явище.
Види моделювання
Розрізняти такі види моделювання:
• концептуальне моделювання, при якому за допомогою деяких спеціальних знаків, символів, операцій над ними і за допомогою природних або штучних мов тлумачиться основна думка (концепція) щодо досліджуваного об'єкта;
• інтуїтивне моделювання, яке зводиться до експерименту на основі практичного досвіду
працівників (широко застосовується в економіці);
• фізичне моделювання, при якому модель і моделюючий об'єкт є реальні об'єкти або процеси єдиної або різної фізичної природи, причому між процесами в об'єкті-оригіналі і в моделі виконуються деякі співвідношення подоби, що випливають з схожості фізичних явищ;
• структурно-функціональне моделювання, при якому моделями є схеми (блок-схеми), графіки, креслення, діаграми, таблиці, малюнки, доповнені спеціальними правилами їх об'єднання і перетворення;
• математичне (логіко-математичне) моделювання, при якому моделювання, включаючи побудову моделі, виконується засобами математики і логіки;
• імітаційне (програмне) моделювання, при якому логіко-математична модель досліджуваного об'єкта представлеє собою алгоритм функціонування об'єкта.
Перераховані вище види моделювання не є взаємовиключними і можуть застосовуватися при дослідженні складних об'єктів або одночасно, або в деякій комбінації. Комп'ютерне моделювання є розвитком імітаційного моделювання.
Комп’ютерне моделювання – це метод вирішення задачі аналізу або синтезу об’єкта на основі використання його комп’ютерної моделі.
Суть комп'ютерного моделювання заключається в одержанні кількісних і якісних результатів за наявною моделлю. Якісні висновки, одержувані за результатами аналізу, дозволяють виявити невідомі раніше властивості об'єкта. Кількісні висновки в основному носять характер прогнозу деяких майбутніх пояснень минулих значень змінних, що характеризують систему.
Предметом комп'ютерного моделювання можуть бути: економічна діяльність фірми або банку, промислове підприємство, інформаційно-обчислювальна мережа, технологічний процес, будь-який реальний об'єкт або процес, наприклад процес інфляції. Цілі комп'ютерного моделювання можуть бути різними, однак найбільш часто моделювання є, як уже зазначалося раніше центральною процедурою системного аналізу.
Резюме
1. Необхідність фіксації інформації про об'єкт дослідження або проектування для зберігання і передачі в просторів або часі призводить до задачі моделювання.
2. Моделювання направлено на побудову, вдосконалення, вивчення і застосування моделей реально існуючих або проектуючих об'єктів.
3. Модель являє собою спрощену подобу об'єкта, яка відтворює тільки властивості, які нас цікавлять.
4. Необхідність моделювання пов'язана з багатьма причинами, основні з яких: складність досліджуваних об'єктів, необхідність експериментувати і прогнозувати, невідповідність в просторовому і часовому масштабів об'єкта і наших можливостей.
5. У практичній діяльності застосовуються два основних вида моделей: описові - для опису властивостей реально існуючих об'єктів і нормативні - в задачах проектування нових об'єктів.
6. Описові моделі застосовуються для наукових досліджень, управління, прогнозування та навчання.
7. При описовому моделюванні, в силу об'єктивних і суб'єктивних обмежень, відбувається лише частина відображення інформації про об'єкт в моделі. Виходячи з цього модель завжди простіше оригіналу і є небезпека, що в моделі не відображені важливі для цільового завдання властивості.
8. Психологічна вибірковість пов'язана з такими факторами, як вибірковість, конструювання, спотворення і узагальнення.
9. Основні функції моделей: дослідницька, практична, тренінгова та навчальна.
10. За формою моделі бувають: фізичні, вербальні, графічені і знакові. При цьому математичні моделі є різновидом знакових.
11. З основних видів моделювання, що застосовуються в природно-технічних, соціально-економічних та інших науках, розрізняються: концептуальне, інтуїтивне, фізичне, структурно-функціональне, логіко-математичне та імітаційне. Особливе місце сьогодні займає комп’ютерне моделювання.
Лекція 3
Поняття системи
Система– це впорядковане представлення про об’єкт дослідження з точки зору поставленої мети.
Приклади:
1. Підприємство є об’єктом дослідження, а предметом дослідження можуть бути: фінансова система, система охорони праці, протипожежна система, технологічна система і т.д.
2. Об’єкт дослідження – автомобіль, але виділяються: система електроживлення, гальмівна система, система подачі палива і т.д.
3. При дослідженні людини розглядаються системи: м'язова, зорова, кровотворна, серцево – судинна і т.д.
Відзначимо перша властивість систематизації, системного представлення про досліджуваний об’єкт – наявність цілі. Ціль визначає, окреслює в об’єкті систему- в неї входить з об’єкту тільки те, що оприділяє властивості, необхідні для досягнення мети. Якщо один і той же самий об’єкт може реалізувати декілька цілей, то відносно кожної він виступить як самостійна система.
Система, являючись відображенням об’єкта, включена в навколишнє середовище, і одна з перших задач системного аналіза – виділення системи з навколишнього середовища.
Для виділення системи необхідні:
1. об’єкт дослідження.
2. ціль, для реалізації якої формується система.
3. суб’єкт спостереження ,який формує систему.
4. Вхідні і вихідні змінні, що відображають взаємозв’язок системи з навколишнім середовищем.
Система не існує об’єктивно – вона така, яку її визначив суб’єкт спостереження у відповідності до поставленої мети. Це пов’язано ,зокрема і з суб’єктивністю формуванні цілі.
Система - це сукупність ( множина ) об’єктів і процесів, що називаються елементами взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою, вони утверджують єдине ціле з властивостями , які не притаманні окремим елементам.
Отже, система повинна складатися, по крайній мірі з двох елементів. Крім того, кожний елемент системи прямо чи побічно пов’язаний з другими елементами. Хоча система може являтися частиною великої системи, її не можна розділити на незалежні частини – система як така перестане існувати.
Система – це тільки один із способів представлення об’єкта дослідження поряд з іншими, несистемними представленнями.
Систему можна описати у вигляді безлічі елементів, зв’язків і властивостей.
Властивість
Властивість –це сторона об’єкта, яка обумовлює його відмінність або подібність з іншими об’єктами, виявляється у взаємозв'язку з ними.
Властивості мають такі особливості :
1. Будь – яка властивість є відносною. По відношенню до дерева залізо є тверде, а по відношенню до алмазу воно м’яке
2. Кожна річ володіє незліченною кількістю властивостей, сукупність яких означає її якість. Для кожного конкретного дослідження істотні тільки деякі з властивостей. Отже, істотність тих чи інших властивостей може змінюватися із зміною цілі дослідження.
3. Властивості дають можливості описувати об’єкти системи кількісно, виражаючи їх в одиницях, які мають певну розмірність.
4. Властивості речей притаманні самим речам. Відділити їх від речей можна тільки подумки.
Параметр -міра кількісного опису властивості.
Інтегративні властивості – це властивості , які присутні у системах в цілому , але відсутні в її елементах.
Елементи системи
Елемент– це внутрішнявихідна одиниця, функціональначастина системи, власна будова якої не розглядається, а враховуються лише її властивості, необхідні для побудови і функціонування системи.
Компоненти – це сукупність однорідних елементів системи.
Елемент системи – це об’єкт, який виконує визначені функції і не підлягає подальшому розділенню в рамках визначеної задачі.
Приклад. Елементи системи: атоми, зірки, перемикачі, пружини, електронні прилади, газ, змінні, рівняння, правила і закони, технологічні процеси, виробничі підрозділи, верстати.
Система, яка є елементом даної системи, називається підсистемоюданої системи.
Система, елементом якої є дана система, називається надсистемоюданої системи.
Формально, люба сукупність елементів системи разом з зв’язками між ними може розглядатися як її підсистема.
Сукупність всіх елементів, з яких складається система утворює її склад. Склад системи складається з повного переліку її елементів.
При цьому слід пам’ятати, що система, яка має однаковий склад може володіти різними властивостями. Визначальними для системи являється організація її елементів або структура.
Зв’язки в системі
Зв’язки – це те що об’єднує елементи в цілому.
Зв’язки – це компоненти системи, які виконують взаємодію між її елементами, а також між системою в цілому і середовищем.
Зв’язки поділяються на:
1. Матеріально – речові - це процеси передачі речовини між елементами системи.
2. Енергетичні – це процеси передачі енергії між елементами системи.
3. Інформаційні – представляють собою інформаційні потоки.
Зв’зки першого порядку – це зв’язки функціонально необхідні – реалізуючі основні функції системи.
Зв’зки другого порядку – це додаткові зв’язки.
Зв’язки третього порядку – це зайві або суперечливі зв’язки.
Якщо система має N елементів , то максимальна кількість зв’язків в системі рівна N=n(n-1).
Зв’язок – це спосіб взаємодії входів і виходів елементів системи між собою і з навколишнім середовищем.
Пр’ямий зв’язок – це безпосередня взаємодія одного об’єкту з іншими.
Зворотній зв’язок – це вплив елементів результатів функціонування елемента на характер його функціонування.
Зворотній зв’язок, який зменшує вплив вхідної дії на вихідну величину називається від’ємним,а зв’язок ,який збільшує цей вплив називається додатнім.
Додатній зворотній зв’язок посилює тенденцію зміни виходу системи, а від’ємна – зменшує.
Структура
Структура відображає певні взаємозв'язки елементів системи, її будову. При описанні складних об'єктів структура системи включає не всі елементи і зв'язки між ними, а найбільш істотні , які мало міняються при поточному функціонуванні системи і забезпечує її істотні і істотні властивості.
Структурна система – це стійка впорядкованість у просторі і в часі її елементів, а також зв'язків між ними.
Одна і та сама система може бути представлена різними структурами в залежності від стадії пізнання об'єктів або процесів, від аспекта їх розгляду, мети створення. По мірі розвитку дослідження або в ході проектування структура системи може змінитися.
Основні типи структур:
1. Лінійна
2. Кільцева
3. Коміркова
4. Багатозв’язна структура ( повнозв’язна )
5. Зіркоподібна
6. Ієрархічна( деревоподібна )
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 856; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!