Контрольні завдання і запитання. 1. Чому функціональність релігії є її сутнісною характеристикою?



1. Чому функціональність релігії є її сутнісною характеристикою?

2. Дайте функціональне визначення релігії.

3. В чому функціональна роль кожного з елементів релігійного комплексу?

4. Розкрийте особливості різних рівнів вияву функціональності релігії.

5. Як співвідноситься релігія і культура?

6. В чому специфіка релігійного мистецтва?

Тематика рефератів

1. Функціональна природа релігії.

2. Релігія і освіта.

3. Співвідношення релігії і культури.

4. Специфіка релігійного мистецтва.

5. Символізм релігійного мистецтва.

Рекомендована література

1.Вебер М. Социология религии // Избранное. - М.,1994.

2. Гараджа В. Социология религии. - М, 1996.

3. Колодний А. Феномен релігії. - К., 1999.

4. Левада Ю. Социальная природа религии.- М., 1965.

5. Мануйлова Д. Социальные функции религии. - ML, 1975.

6. Нибур Р. Христос и культура. - М., 1996.

7. Пупар П. Церковь и культура. - М., 1993.

8. Религия в истории и культуре. - М., 1998.

9. Религия и общество. - М., 1994.

10. Угринович Д. Искусство и религия. - М., 1982.

11. Християнство и культура сегодня. - М., 1995.


Тема XXI ПОЛІТОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ

Постійне зростання значення релігійного та політичного чинників в нинішньому техногенному суспільстві ставить нові завдання й перед релігієзнавством в осмисленні цих нових явищ та процесів. Як реакцію на суспільний розвиток, можна розглядати появу нової структурної складової релігієзнавства, що лежить на стику двох галузей знання - політології та релігієзнавства.

Політологія релігії - це така галузь релігієзнавства, яка осмислює сутність і сенс релігійного феномену з політологічної точки зору, розглядає політику як важливу частину соціумної детермінанти, що створює необхідність і можливість появи та існування суспільної функціональності релігії, вивчає особливості процесу взаємодії релігійного і політичного чинників розвитку суспільства. Результатом їх взаємовпливу може бути або політико-релігійний синкретизм, що найбільш яскраво проявляється у теократичних та цезаропапистських моделях співіснування релігії та держави, або ж певне дистанціювання релігії й політики, як це спостерігається нині (правда, із значними заввагами) у країнах, де у всій своїй повноті реалізується свобода совісті, зокрема її складова -відокремлення церкви від держави.

Взаємодія релігії та політики є об'єктивним процесом, адже ці форми суспільної свідомості мають практично одних і тих же носіїв. Політика як суспільне явище виникає на такому етапі людської історії, для якого характерною є поява етнічної, соціальної та релігійної диференціації. Політика являє собою сферу взаємовідносин різних соціальних груп та індивідів з приводу використання інститутів публічної влади для реалізації своїх суспільно значимих інтересів і потреб. Якщо розглядати прихильників різних релігійних напрямів як певні соціальні групи, то, як підтверджує історія людства, у більшості своїй вони також намагаються використати владу у власних інтересах (інквізиція, ранній кальвінізм, середньовічний іслам, іудаїзм тощо - подеколи їм це вдавалося і виникали теократії"). Відтак стає зрозумілим, що релігія і політика - явища невіддільні.

Взаємодія релігії й політики може відбуватися на суспільному (теократія, цезаропапизм, державна Церква тощо) та індивідуальному (глава церкви є гла­вою держави і навпаки), зовнішньому та внутрішньому (структурному й функ­ціональному) рівнях. Ця взаємодія знайшла своє ідеологічне оформлення у пев­них релігійних та політичних концепціях. Окремо ще можна виділити як важливі фактори політичного життя суспільства, явища релігійного реформаторства та фундаменталізму. Наслідком взаємодії релігійного та політичного чинників є певні моделі державно-церковних відносин, що є формами співіснування релігії та держави - базового елементу політичної системи суспільства.


582                                 Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 253;