Тема 6. Мова нормативно-правового акта. Юридична термінологія
Основні терміни та поняття: мова нормативно-правового акта, юридичне письмо, правотворча лінгвістика, текст, речення, правова абревіатура, юридичний термін, дефініція, поняття, визначення.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Починаючи вивчення теми, слід виходити із того, що важливим елементом законотворчої діяльності взагалі та законодавчої техніки зокрема є мова, її лексичні та граматико-стилістичні ресурси, що реалізуються в законодавчих текстах. Мова є тим першоелементом, з якого виробляється (об’єктивується) право як система загальнообов’язкових соціальних норм. Саме у мовно-словесних знаках і конструкціях репрезентуються правові поняття й категорії, правові норми та приписи. У сучасному суспільстві правові норми не можуть існувати інакше, ніж у словесній (мовнознаковій) формі.
Мова НПА − засіб законодавчої діяльності, засіб фіксування норм права. Якщо у праві існує неузгодженість окремих норм, прогалини, а певні норми не мають необхідних реальних санкцій через недосконале мовне забезпечення, то все це суттєво впливає на рівень ефективності правового регулювання. НПА ніколи не може бути довершеним або повним, оскільки конкретна реальність містить більше ситуацій, ніж нормотворець може уявити й описати мовними засобами.
Як різновид мови права, мова нормативних правових актів володіє рядом особливостей, а саме: 1) офіційно-діловий стиль словесного викладення; 2) для мови нормативних правових актів характерні власні лексичні, синтаксичні та композиційні особливості; 3) особливою є функціональна характеристика мови нормативних правових актів, яка проявляється у тому, що засобами мови суб’єкт правотворчої діяльності схиляє адресата (особу, до якої адресований нормативно-правовий акт) до певної поведінки, впливаючи таким чином на його волю; 4) мова нормативних правових актів характеризується формалізацією, уніфікацією засобів вираження, орієнтована на ясність та однозначність.
|
|
|
Продовжуючи вивчення теми, студентам потрібно з’ясувати сутність та особливості поняття текст, під яким розуміють об’єднану смисловим зв’язком послідовність знакових одиниць. Поняття тексту вивчає лінгвістика тексту як напрям лінгвістичних досліджень, об’єктом яких є правила побудови зв’язного тексту і його смислові категорії. При цьому важливо зупинитися на особливостях юридичного тексту. Високий ступінь композиційної та мовної стандартизації − основна ознака юридичного тексту, яка передбачає застосування усталених термінів, термінологічних конструкцій, синтаксичні, лексичні та граматичні кліше, чітко визначену структуру, що прискорює розроблення та сприймання цих текстів, сприяє точності їх розумінню.
|
|
|
Зазвичай виокремлюють три складові частини юридичного тексту: терміни, слова загального вжитку, граматичні зв’язки і форми.
Будову юридичної мови зазвичай розглядають у двох аспектах: вертикальному і горизонтальному. Синтаксична (вертикальна) структура юридичної мови включає такі рівні: слово (юридичний термін), речення (нормативно- правовий припис), складне синтаксичне ціле (асоціація приписів). Функціональна (горизонтальна) структура враховує можливі сфери застосування мови права і визначається поєднанням офіційно-ділового, наукового та публіцистичного стилів мовлення, що використовуються на різних рівнях існування права.
Студентам слід розглянути первинний елемент лінгвістичної структури НПА, яким виступає речення, що складається із слів і знаків пунктуації. Речення у проекті НПА виступає основною формою формалізації норм права. Дотримання певних вимог до побудови речень, які використовуються в НПА, підвищує зрозумілість норм права. Речення не повинні містити зайвих слів, а слова повинні бути організовані у правильному порядку. Речення має складатися не більше як із 20-25 слів. Вважається, що короткочасна пам’ять зазвичай у стані схоплювати речення довжиною до 22 слів.
|
|
|
Варто звернути увагу на те, що для НПА традиційний прямий порядок слів у реченні: підмет перед присудком, узгоджене означення − перед означуваним словом, неузгоджене − одразу після означуваного слова, додаток − після пояснювального слова, обставинні слова − ближче до слова. Наявними є також специфічні підсумкові конструкції («як зазначалося вище»; «у зв’язку з тим, що» і т. ін.).
Лінгвістична структура тексту НПА визначається його лінгвістичними (мовними) характеристиками (властивостями). Елементи лінгвістичної структури тексту НПА виділяються з точки зору мовної побудови тексту. При створенні нових норм, положень особливу увагу потрібно звертати на окремі мовні засоби (речення, слова, абревіатури, юридичні фразеологізми тощо).
Враховуючи, що мова НПА реалізується саме в писемній формі мовлення, знання граматики набуває особливого значення й особливої ваги. Граматична форма речення має відповідати регулятивній природі НПА.
Сприйняття змісту НПА полегшує універсалізація форми висловлення думки, яка концентрує увагу на кожному його положенні, спрощує процес складання окремих документів. Виклад тексту в НПА містить певним чином оформлені аргументи для обґрунтування положень і тверджень. Це не лише словесно оформлені міркування, аналітичні положення, але й різні посилання, таблиці, виноски (йдеться про підзаконні акти) тощо. Стереотипна організація тексту виявляється у стандартизації, трафаретизації НПА.
|
|
|
Дуже важливим для проекту НПА є правильний аналіз синтаксичної структури норм, вибір місця і значення розділових знаків, сполучників, прийменників, їхньої смислової ролі в реченні. Особливу увагу в законах необхідно звертати на застосування єднальних, протиставних та розділових сполучників. Слід пам’ятати, що для НПА є дуже важливими: чітке вживання пунктуації; мінімізація застосування в тексті невластивих для нормативного акта словосполучень. Пунктуація тексту має бути досить обмежена і проста, небажане застосування знаків оклику, знаків запитання. Одна кома може змінити зміст тексту.
Окремо слід зупинитися на порядку застосування абревіатури, під якою розуміють скорочення, утворене з перших літер слів певного словосполучення. Як правило, в НПА використання таких скорочень не допускається. Але є винятки. Потрібно розглянуть правила застосування абревіатур окремих видів, до яких належать правові, мігруючі, загальноприйняті, спеціальні, індивідуальні. Важливо розуміти, що абревіатурами (особливо спеціальними, поданими без розшифрування) не слід зловживати, оскільки вони можуть значно ускладнити розуміння акта або спричинити його неправильне тлумачення.
Наступним кроком студента слід розглянути особливості застосування юридичної термінології, під якою розуміють сукупність термінів та систему словесного вираження понять і категорій права.
Аналізуючи проблему застосування юридичних термінів у законодавчих актах, варто порівняти слова «поняття» і «визначення». Поняття − це коротка назва явища. Визначення − сукупність ознак та властивостей, що складають таке явище. Синонімом слова «поняття» є слово «термін», а синонімом «визначення» − «дефініція». В свою чергу юридичний термін – це слово або словосполучення, що виражає поняття правової сфери суспільного життя і має визначення в юридичній літературі (нормативно-правових актах, юридичних словниках, довідниках, енциклопедіях, наукових працях тощо). При цьому за наявності визначення у НПА, юридичний термін вважається кодифікованим і стає еталоном для використання у всіх НПА, діловій документації та сфері усної правової комунікації. Водночас юридичний термін, який створюється і функціонує у правовій науці, може не фіксуватися в нормативно-правових актах, а мати лише наукову дефініцію чи кілька наукових дефініцій, які представляють різні наукові підходи й школи, різні аспекти вивчення одного й того ж правового поняття.
Потрібно розглянути вимоги, які ставляться до юридичного терміна, а саме: відповідність змісту юридичного терміна правовому поняттю, однозначність юридичного терміна, функціональна стійкість.
Студентам також потрібно проаналізувати критерії класифікації та окремі види юридичних термінів, насамперед загальновживаних, спеціально-неюридичних та спеціально-юридичних.
ПЛАНПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ
· Поняття юридичної мови.
· Система лінгвістичних засобів. Вимоги до стилю нормативно-правових актів.
· Поняття юридичного терміна та термінології. Основні вимоги до використання юридичних термінів.
САМОСТІЙНА РОБОТА
· Використання багатозначних слів та іноземної юридичної термінології.
· Застарілі слова (архаїзми) в юридичних текстах і мові.
· Професіоналізми у праві.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 168; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!