Управління фінансуванням оборотними активами
Управління грошовими потоками
Політика управління грошовими активами підприємства – частина загальної політик управління оборотними активами підприємства, яка полягає в оптимізації усього розміру їх залишку з метою забезпечення постійної платоспроможності й ефективного використання в процесі зберігання.
Розробка політики управління грошовими активами включає етапи:
1. Аналіз грошових активів підприємства в минулому періоді.
2. Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства.
3. Диференціація середнього залишку грошових активів в розрізі національної та іноземної валюти.
4. Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів.
5. Забезпечення рентабельного використання вільного залишку грошових активів.
6. Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства.
Управління грошовими коштами здійснюється за допомогою прогнозування грошового потоку, тобто надходження (припливу) і використання (відтоку) грошових коштів. Визначення грошового припливу і стоків в умовах нестабільності та інфляції можуть бути дуже приблизними і лише на короткий період часу: місяць, квартал
Аналіз та управління грошовим потоком дозволяють визначити його оптимальний рівень, здатність підприємства розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями і здійснювати інвестиційну діяльність.
Управління дебіторською заборгованістю
|
|
|
Формування ринкових відносин в Україні характеризується значним управлінням платіжного обороту, що спричиняє збільшення дебіторської заборгованості.
У зв’язку з цим, важливою задачею фінансового менеджменту є ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямоване на оптимізацію її розміру та забезпечення своєчасної інкасації боргу.
Етапи формування політики управління дебіторської заборгованості:
- аналіз дебіторської заборгованості підприємства в попередньому періоді;
- формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції;
- визначення можливої суми фінансових коштів інвестованих в дебіторську заборгованість по товарному (комерційному) та споживчому кредиту;
- формування системи кредитних умов;
- формування стандартів оцінки покупців і диференціації умов надання кредиту;
- формування процедури інкасації дебіторської заборгованості;
- забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;
- побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.
В складі оборотних коштів важливим компонентом фондів обороту є дебіторська заборгованість і грошові кошти. Кошти в дебіторської заборгованості свідчать про тимчасове відволікання коштів з обороту фірми, що викликає додаткову потребу в ресурсах і може призвести до напруженого фінансового стану. Дебіторська заборгованість може бути допустимою, тобто обумовленою чинною системою розрахунків, і неприпустимою, що свідчить про недоліки у фінансово-господарській діяльності.
|
|
|
Існують різні види дебіторської заборгованості: товари відвантажені, розрахунки з дебіторами за товари і послуги, розрахунки за отриманими векселями, розрахунки з дочірніми підприємствами, з бюджетом, з персоналом за іншими операціями, аванси, видані постачальниками підрядникам, заборгованість учасників (засновників) за внесками в статутний капітал, розрахунки з іншими дебіторами.
Управління фінансуванням оборотними активами
Політика фінансування оборотних активів – частина загальної політики управління його оборотними активами, що полягає в оптимізації обсягу і складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного капіталу і достатньої стійкості підприємства.
|
|
|
Розробка політики фінансування оборотних активів здійснюється за такими етапами:
1) аналіз стану фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді;
2) формування принципів фінансування оборотних активів підприємства;
3) оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з урахуванням формованого фінансового циклу підприємства;
4) оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів підприємства.
Існує три принципових підходи до фінансування різних груп оборотних активів підприємства:
1) Консервативний підхід до фінансування оборотних активів припускає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинні фінансуватися постійна частина оборотних активів і приблизно половина змінної їх частини. Друга половина змінної частини оборотних активів повинна фінансуватися за рахунок короткострокового позикового капіталу. Така модель (тип політики) фінансування оборотних активів забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства.
2) Помірний (або компромісний) підхід до фінансування оборотних активів припускає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинна фінансуватися постійна частина оборотних активів, у той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – весь обсяг змінної їх частини. Така модель (тип політики) фінансування оборотних активів забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства та рентабельність використання власного капіталу, наближену до середньоринкової норми прибутку на капітал.
|
|
|
3) Агресивний підхід до фінансування оборотних активів припускає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу фінансується лише невелика частка постійної їх частини (не більше половини), у той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – переважна частка постійної і вся змінна частина оборотних активів. Така модель (тип політики) створює проблеми у забезпеченні поточної платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. Разом з тим, вона дозволяє здійснювати операційну діяльність із мінімальною потребою у власному капіталі, а отже, забезпечувати за інших рівних умов найбільш високий рівень його рентабельності.
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 77; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!